Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №159/853/25 — Київський апеляційний суд

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 серпня 2026 року місто Київ

справа № 159/853/25

апеляційне провадження № 22-ц/824/11054/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Головачова Я.В.,

суддів:Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янськогорайонного суду міста Києва у складі судді Усатової І.А. від 27 березня 2026 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (далі - ТОВ "Споживчий центр") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 10 червня 2024 року між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 10.06.2024-100002035, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 11 000 грн строком на 210 днів.

Договір укладено шляхом підписання ОСОБА_1 електронним цифровим підписом пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки на отримання кредиту від 10 червня 2024 року.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі та 10 червня 2024 року надав відповідачу кредитні кошти, що підтверджується квитанцією про перерахунок коштів. Проте ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 41 800 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 11 000 грн, по процентам у розмірі 23 100 грн, комісії у розмірі 2 200 грн та неустойки у розмірі 5 500 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 10.06.2024-100002035 від 10 червня 2024 року у розмірі 41 800 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом'янськогорайонного суду міста Києва від 27 березня 2026 року позов ТОВ "Споживчий центр" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором № 10.06.2024-100002035 від 10 червня 2024 року у розмірі 36 300 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11 000 грн, за процентами у розмірі 23 100 грн та комісією у розмірі 2 200 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Споживчий центр" судовий збір у розмірі 2 103 грн 66 коп.

Рішення суду мотивовано тим, що кредитний договір № 10.06.2024-100002035 від 10 червня 2024 року укладено в електронній формі з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема з використанням електронного цифрового підпису позичальника. Суд констатував наявність у позивача права вимоги до відповідача за кредитним договором, а також неналежне виконання позичальником обов`язків з повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим і виникла заборгованість, а саме за тілом кредиту, процентами та комісією, яка підлягає стягненню у судовому порядку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки, суд першої інстанції виходив з того, що неустойка нарахована позивачем у період дії воєнного стану, що суперечить положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Скаржник зазначає, що позивачем не надано належного доказу видачі кредитних коштів, а саме банківської виписки про перерахування коштів з рахунка платника на рахунок отримувача.

Також позивачем не надано розрахунку заборгованості і не наведено обґрунтованого розрахунку заборгованості у позовній заяві, не визначено дату виникнення боргу, періоду нарахування процентів, дату виникнення підстав для застосування штрафних санкцій. Розрахунок не підтверджується випискою з особового рахунку за кредитним договором.

Вказує, що оскільки в укладеному між сторонами договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за управління кредиту, як і не надано доказів погодження таких послуг зі споживачем, положення кредитного договору щодо встановлення комісії у розмірі 20% від суми кредиту є нікчемними, відповідно до частин 1, 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Зміст апеляційної скарги на рішення суду свідчить, що дане судове рішення оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог. В іншій частині рішення не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ "Споживчий центр" - Чехун Ю.В. заперечує проти її доводів, оскільки останні є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

ОСОБА_1 у відповіді на відзив на апеляційну скаргу зауважує, що первинні бухгалтерські документи не були надані суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що відповідно до пунктів 1.1, 1.14, 1.15 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) кредитної лінії - дана пропозиція є пропозицією укласти електронний кредитний договір у порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію" і не є ні договором приєднання/його частиною у розумінні статті 634 ЦК України, ні публічним договором у розумінні статті 633 ЦК України; підписання споживачем даної пропозиції передбачає надання згоди на зазначені умови надання споживчого кредиту; позичальнику надається можливість з дати укладення договору до дати виконання ним повністю усіх зобов'язань за договором у особистому кабінеті позичальника на веб-сайті кредитодавця завантажити Договір та/або надіслати його на будь-яку електронну адресу, яку вкаже позичальник власноруч у момент ініціалізації.

Відповідно до заявки кредитного договору № 10.06.2024-100002035, дата та час укладення - 10 червня 2024 року 16:54, сума кредиту - 11 000 грн, строк кредитування - 210 днів з дати надання та до 5 січня 2025 року, процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, спосіб ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через систему BankID НБУ; комісія, пов'язана з наданням кредиту - 20% від суми кредиту та дорівнює 2 200 грн.

Згідно відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 10.06.2024-100002035 (кредитної лінії), позичальником ОСОБА_1 підтверджено, що ним однозначно та безумовно прийнято та акцептовано пропозицію про укладення кредитного договору; для підписання та укладення договору введено код смс-повідомлення, яке було відправлено на фінансовий номер - 0969440514; реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним договором: НОМЕР_1.

Заявка кредитного договору № 10.06.2024-100002035 та відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 10.06.2024-100002035 (кредитної лінії) підписані електронним підписом позичальника ОСОБА_1 - одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору - Е523.

Також 10 червня 2024 року ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором А523 підписав Паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит).

Платником "LIQPAY" 10 червня 2024 року на картку № НОМЕР_1 , яка зазначена у кредитному договорі, зараховано 11 000 грн, що підтверджується квитанцією № 2473897714 від 10 червня 2024 року (а.с. 22).

Згідно даних довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 10.06.2024-100002035 від 10 червня 2024 року, заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору № 10.06.2024-100002035 від 10 червня 2024 року становить: 11 000 грн - основний борг; 23 100 грн - проценти; 2 200 грн - комісія; 5 500 грн - неустойка. Разом 41 800 гривень. Проценти по кредиту нараховані за період з 10 червня 2024 року по 5 січня 2025 року (а.с. 10).

Позиція суду апеляційної інстанції

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

За правилом статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Закон України "Про електронну комерцію" (далі - Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 атті 11 Закону). Така пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина 5 статті 11 Закону).

Згідно з частиною 6статті 11 Закону України "Про електронну комерцію", відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.

За правилами частини 8 статті 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет магазину) вказує особа, яка створила замовлення.

Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 12 січня 2021 року в справі № 524/5556/19.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 7 жовтня 2020 року в справі № 127/33824/19 зазначив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

Сукупний аналіз наведених положень закону та наявних в матеріалах справи письмових доказів вказує, що між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статі 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В частині 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (частина 3 статті 77 ЦПК України).

Положеннями частини 2 статті 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 червня 2021 року в справі № 686/19271/19, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.

Відповідно до підпункту 8 пункту 3 розділу І Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 164, документ за операцією з використанням платіжних інструментів (квитанція) - документ, що підтверджує результат ініціювання операції з використанням платіжного інструменту.

Згідно з пунктом 159 розділу VIII цього Положення документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження надання кредитних коштів ТОВ "Споживчий центр" долучило до позовної заяви квитанцію LiqPay з ID платежу 2473897714 від 10 червня 2024 року про перерахування 11 000 грн за кредитним договором № 10.06.2024-100002035 від 10 червня 2024 року (а. с. 22).

У квитанції зазначено дату та час здійснення платіжної операції - 10 червня 2024 року о 16 год 55 хв, суму платежу - 11 000 грн, його призначення - "Видача за договором кредиту № 10.06.2024-100002035", а також частково замаскований номер платіжної картки отримувача - НОМЕР_1.

Водночас у кредитному договорі як спосіб надання кредиту визначено перерахування коштів на рахунок споживача з використанням реквізитів належного йому електронного платіжного засобу НОМЕР_1 . Відкриті реквізити платіжної картки, зазначені у квитанції, узгоджуються з реквізитами платіжного засобу, вказаними позичальником під час укладення договору.

Кредитний договір укладено сторонами 10 червня 2024 року о 16 год 54 хв, тоді як платіжну операцію з перерахування кредитних коштів здійснено о 16 год 55 хв цього самого дня, тобто безпосередньо після укладення договору.

Отже, надана позивачем квитанція є первинним документом за операцією з використанням платіжного інструменту та містить відомості, які дають змогу співвіднести здійснену платіжну операцію з укладеним сторонами кредитним договором. У сукупності з умовами договору щодо суми кредиту, способу його надання та реквізитів платіжного засобу відповідача ця квитанція належним чином підтверджує перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 11 000 грн.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про те, що факт надання кредиту міг бути підтверджений виключно банківською випискою, є необґрунтованими. Відсутність такої виписки сама по собі не спростовує відомостей, зафіксованих у квитанції за платіжною операцією, оскільки законодавством не встановлено, що видача кредиту шляхом перерахування коштів на платіжну картку може підтверджуватися лише банківською випискою.

При цьому відповідач, заперечуючи факт отримання кредитних коштів, не надав виписки з рахунку, реквізити якого були зазначені ним під час укладення договору, або інших доказів, які б спростовували здійснення відповідної платіжної операції. Наведене не звільняє позивача від обов`язку доведення факту видачі кредиту, однак ураховується судом під час оцінки поданих сторонами доказів у їх сукупності.

Отже, зазначені у квитанції сума, дата і час операції, призначення платежу та реквізити платіжної картки узгоджуються з умовами кредитного договору, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 11 000 грн за кредитним договором № 10.06.2024-100002035 від 10 червня 2024 року.

Доводи апеляційної скарги про ненадання позивачем обґрунтованого розрахунку заборгованості також не заслуговують на увагу.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ "Споживчий центр" зазначило, що загальний розмір заборгованості відповідача становить 41 800 грн, з яких: 11 000 грн - основний борг, 23 100 грн - проценти за користування кредитом, 2 200 грн - комісія та 5 500 грн - неустойка. Аналогічні відомості наведено у долученій до позовної заяви довідці-розрахунку, в якій зазначено період нарахування процентів - з 10 червня 2024 року до 5 січня 2025 року.

Відповідно до пункту 7 заявки проценти розраховуються шляхом множення непогашеного залишку суми кредиту на кількість днів користування кредитом та встановлену договором процентну ставку.

Оскільки протягом строку кредитування відповідач не здійснив жодного платежу, залишок основного боргу в розмірі 11 000 грн не змінювався. Тому проценти за 210 днів користування кредитом становлять 23 100 грн, виходячи з розрахунку: 11 000 грн ? 1 % ? 210 днів = 23 100 грн.

Комісія відповідно до пункту 8 заявки встановлена у розмірі 20 % від суми кредиту та становить 2 200 грн. Отже, здійснений позивачем розрахунок містить відомості про складові заборгованості, базу, ставку і період нарахування процентів, що дає можливість перевірити його правильність на підставі умов кредитного договору.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем основної суми кредиту, сплати процентів або комісії. Водночас, заперечуючи правильність розрахунку, відповідач не зазначив конкретних арифметичних помилок чи нарахувань, які не відповідають умовам договору, та не надав доказів здійснення платежів на погашення заборгованості.

Посилання скаржника на незазначення дати виникнення підстав для застосування штрафних санкцій не впливають на правильність рішення в оскаржуваній частині, оскільки суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимоги про стягнення неустойки.

Щодо стягнення комісії у розмірі 2 200 грн колегія суддів виходить із такого.

Пунктом 8 заявки, яка є невід`ємною частиною кредитного договору, визначено, що комісія, пов`язана з наданням кредиту, становить 20 % від суми кредиту, дорівнює 2 200 грн, нараховується кредитодавцем та обліковується в день видачі кредиту. Цю комісію також зазначено в паспорті споживчого кредиту та графіку платежів і включено до загальних витрат за споживчим кредитом.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, зі змісту наведеної норми вбачається, що саме по собі встановлення кредитодавцем комісії, пов`язаної з наданням кредиту, законом не заборонене за умови, що її розмір і порядок сплати визначені договором та враховані у загальній вартості кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зроблено висновок про нікчемність умови договору щодо щомісячної плати за надання інформації про стан кредитної заборгованості, яка відповідно до статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" повинна надаватися споживачу безоплатно.

Натомість спірним кредитним договором установлено не періодичну плату за інформування про стан заборгованості чи іншу послугу, яка відповідно до закону повинна надаватися безоплатно, а одноразову комісію, пов`язану з наданням кредиту. Її вид, розмір, час нарахування та порядок сплати безпосередньо визначені договором, а сума включена до загальних витрат за кредитом і графіка платежів.

За таких обставин правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у справі № 496/3134/19, не свідчить про нікчемність установленої сторонами одноразової комісії за надання кредиту, оскільки правова природа та підстави нарахування відповідних платежів є різними.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив факт надання відповідачу кредитних коштів, невиконання ним обов`язків за кредитним договором та обґрунтовано стягнув 11 000 грн основного боргу, 23 100 грн процентів за користування кредитом і 2 200 грн комісії.

Доводи апеляційної скарги правильності цих висновків не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 27 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: