Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №754/13874/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 754/13874/24

провадження № 22-ц/824/765/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 05 березня 2025 року в складі судді Сенюти В.О.,

установив:

23.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 19.08.2023 сталася дорожньо-транспортна пригода ( далі - ДТП) за участі припаркованого автомобіля Ford, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , та автомобіля Тоуоtа, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою Київського апеляційного суду від 26 червня 2024 (справа № 754/11863/23) ОСОБА_2 визнано винною у настанні ДТП.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Тоуоtа, державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № 212603078 в ТДВ СК «Альфа-Гарант».

ОСОБА_1 звернувся до ТДВ СК «Альфа-Гарант» із заявою про виплату страхового відшкодування, де останньому на основі акту огляду № 23/4576 від 30.08.2023 та ремонтної калькуляції 29-D/13/88 виплачено 43 189,66 грн, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу деталей.

Загальна вартість відновлювального ремонту транспортного засобу згідно ремонтної калькуляції 29-D/13/88 складає 70 831,88 грн. Коефіцієнт фізичного зносу ТЗ Ford, державний номерний знак НОМЕР_1 , складає 0,5265.

Однак, згідно акту виконаних робіт № 312 від 10.05.2024, вартість ремонту автомобіля Ford, державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 83 450 грн.

Таким чином залишається не компенсована вартість ремонту 40 260,34 грн ( 83 450 грн - 43 189,66 грн), що стало причиною звернення до суду з позовною заявою.

Обов`язок щодо сплати різниці між сумою страхової виплати та реальним розміром завданої шкоди покладається безпосередньо на завдавача шкоди.

У зв`язку з настанням ДТП, яка сталася з вини відповідача, позивачу завдана моральна шкода в розмірі 20 000 грн.

Позивач зазначив, що він не міг декілька місяців користуватися автомобілем у звичайному режимі, змушений витрачати багато часу для відновлення порушеного права, що призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків. Будь-яких пропозицій щодо відшкодування збитків від відповідача не надходило.

Посилаючись на вказані обставини позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, в розмірі 40 260,34 грн та моральну шкоду в розмірі 20 000 грн. Стягнути витрати на надання правничої (правової) допомоги у розмірі 20 000 грн.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 05 березня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, у розмірі 40 260,34 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану внаслідок ДТП , у розмірі 5 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн та судовий збір у розмірі 1 070,50 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ТДВ «СК «Альфа-Гарант» виконало свій обов`язок по виплаті страхового відшкодування в повному обсязі, однак, страхове відшкодування не покриває у повному обсязі завданої позивачу шкоди, а тому різниця між вартість відновлюваного ремонту та виплаченим відшкодуванням підлягає стягненню з ОСОБА_2 , як особи, яка винна у вчиненні ДТП.

Визначаючи розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню, суд взяв до уваги ремонтну калькуляцію від 14.09.2023, використану ТДВ «СК «Альфа-Гарант» при визначенні розміру страхового відшкодування. Відповідач та її представник не надали суду докази на її спростування, не звертались із клопотанням про призначення відповідної експертизи. Згідно акту виконаних робіт №312 рід 10.05.2024, вартість ремонту автомобіля становить 83 450 грн, а тому залишається не компенсована вартість ремонту 40 260,34 грн.

Судом встановлено, що з вини відповідача пошкоджено транспортний засіб позивача, а тому очевидним є те, що останній зазнав негативних переживань та емоцій від пошкодження його майна та внаслідок протиправних дій відповідача, однак позивачем не доведено обсяг змін у його житті та спричинених незручностей. Виходячи з критеріїв розумності, виваженості і справедливості суд вважав, що розмір спричиненої моральної шкоди слід визначити у сумі 5 000 грн, а тому позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

07.04.2025 ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 05 березня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ТДВ СК «Альфа-Гарант» здійснила ОСОБА_1 страхову виплату, яка не перевищує ліміт відповідальності страховика та з якою позивач погодився.

Таким чином, зобов`язання відповідача, як винуватиці ДТП, перед позивачем повністю виконано страховою компанією, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 у разі настання ДТП.

Щодо розміру матеріальної шкоди зазначила, що сума вартості відновлювального ремонту є явно завищеною та не відповідає реальним обставинам.

З моменту ДТП та до моменту відновлюваного ремонту автомобіля Ford, державний номерний знак НОМЕР_1 , пройшло понад 9 місяців. При цьому позивач користувався автомобілем, а не зберігав його весь час у захищеному від вологи, сонця та інших погодних умов місці. Враховуючи характер пошкоджень транспортного засобу, продовження його експлуатації та зовнішніх погодних чинників, обсяг проведення ремонтних робіт міг збільшитися порівняно з тим, якби автомобіль відновлювали одразу.

Також, страхова компанія виплатила страхове відшкодування, з яким погодився позивач, задовго до проведення відновлювального ремонту, і чому ОСОБА_1 зволікав з проведенням ремонтних робіт, незрозуміло.

Акт виконаних робіт № 312 від 10.05.2024 ФОП ОСОБА_3 викликає недовіру. Ціни вказані в акті виконаних робіт є штучно завищеними. Позивачем не надано докази, що ФОП ОСОБА_3 має відповідні умови для здійснення господарської діяльності саме з ремонту транспортних засобів, що він має відповідне сертифіковане обладнання та устаткування для проведення відповідних робіт.

ОСОБА_1 не надано належного та допустимого доказу того, що він фактично оплатив відновлювальний ремонт, проведений ФОП ОСОБА_3 .

Зазначає, що станом на 19.08.2023 цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ТДВ СК «Альфа-Гарант» на підставі полісу № 212603078, де ліміт відповідальності становив 320 000 грн за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю, та 160 000 грн за шкоду, заподіяну майну.

ТДВ СК «Альфа-Гарант» виплатила ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 43 189,66 грн, що не перевищує ліміт відповідальності страховика.

Позивач не оскаржив рішення страхової компанії та погодився з ним.

Оскільки ця сума не виходить за межі ліміту відповідальності страховика за полісом №212603078, то правових підстав для покладення у порядку статті 1194 ЦК України на ОСОБА_2 , як особу, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, обов`язку сплатити позивачу додаткове відшкодування немає.

Така ж позиція міститься в Постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №496/2319/19.

Щодо відшкодування моральної шкоди зазначила, що позивачем не надано жодного належного та допустимого докази втрати нормальних життєвих зв`язків ОСОБА_1 , у чому вони полягають, а також того, які психоемоційні зусилля для відновлення порушених планів та зручностей було витрачено ним та який стрес він пережив. Зазначає, що позивач також причетний до ДТП. Автомобіль Ford перебував без водія і при цьому контакт з автомобілем відповідача відбувся з відчиненими задніми пасажирськими дверима. Це означає, що позивач не виконав вимоги п. п. 15.12, 15.13 ПДР, а тому відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди.

Щодо витрат на правову допомогу наголошує, що детальний опис робіт від 19.09.2024 до додаткової угоди № 1 від 19.09.2024 до договору про надання правової допомоги №08092023/1 від 08.09.2023 не відповідає критеріям неминучості (необхідності) та розумності.

Визначаючи суму гонорару за перелік послуг у додатковій угоді № 1, детальний опис робіт має інші послуги за ту ж саму суму, при чому наявні ті, яких фактично надано не було. Відсутні докази і обґрунтування витраченого часу та щодо збору документів для виконання доручення адвоката. Можливим та справедливим, за даних обставин, сторона відповідача вважає 5 000 грн. Позивачем не надано доказів понесення витрат на правову допомогу.

15.07.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Баладига С. П. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 05 березня 2025 року без змін.

В обґрунтування зазначає, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним та страховиком.

Відтак, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суд на підставі ст. 1194 ЦК України постановляє стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, на користь потерпілої особи різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості витраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Тобто, розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент ДТП або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

З огляду на викладене, обов`язком страховика заподіювача шкоди є відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, тому за обставин цієї справи у нього не виникло обов`язку повного відшкодування шкоди в межах ліміту відповідальності.

В даному випадку позивачем пред`явлено вимогу до особи, винної в ДТП, про відшкодування непогашеної її страховиком частини повної вартості відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування коефіцієнта фізичного зносу складників пошкодженого транспортного засобу.

Загальна вартість відновлювального ремонту транспортного засобу згідно з ремонтної калькуляції 29-D/13/88 складає 70 831,88 грн. Коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу «Ford», державний номерний знак НОМЕР_1 , складає 0,5265.

Однак, згідно акту виконаних робіт № 312 від 10.05.2024, вартість ремонту автомобіля «Ford», державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 83 450,00 грн.

Таким чином, залишається не компенсована вартість ремонту 40 260,34 грн, що стало причиною звернення до суду з позовом.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять вказівки на підстави, із якими процесуальне законодавство пов`язує можливість скасування оскарженого рішення. Зокрема, скаржником не доведено жодним доказом, що розмір завданих позивачу збитків є меншим, аніж заявлено в позовних вимогах.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сама обставина пошкодження належного позивачеві автомобіля, яким він керував, сам факт ДТП, учасником якого з вини відповідача став позивач, є підтвердженням заподіяння йому моральної шкоди, яка полягала у надмірному хвилюванні, переживанні, потребі докласти додаткові зусилля для організації щоденного життя у зв`язку із неможливістю використовувати транспортний засіб.

Позивач, потрапивши в ДТП, зазнав моральних страждань. Суд першої інстанції, визначаючи розмір моральної шкоди, керувався вимогами закону, якими визначено загальні критерії та принципи, які враховуються судом при визначені розміру відшкодування моральної шкоди, у тому числі вимоги розумності та справедливості, та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на відшкодування моральної шкоди.

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про недоведеність позивачем заподіяння моральної шкоди.

Зазначає, що гонорар адвоката був визначений умовами договору у фіксованому розмірі і не залежать від обсягу втраченого адвокатом часу, а тому при його визначенні не потребується подання додаткового детального опису робіт (наданих послуг) , виконаних адвокатом, із зазначенням витраченого адвокатом часу.

Виходячи з принципу розумності, виваженості та справедливості суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення 8 000 грн витрат на правову допомогу. Доводи апеляційної скарги щодо неспівмірності заявленого адвокатом розміру правничої допомоги з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт є безпідставними.

Відповідно до положень частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 19.08.2023 о 15 год. 03 хв. в м. Києві по вул. Закревського, 97 А, водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем Тоуоtа, державний номерний знак НОМЕР_2 , не врахувала дорожню обстановку , не дотрималась безпечного інтервалу та здійснила наїзд на припаркований з відкритими дверима автомобіль Ford, державний номерний знак НОМЕР_1 , чим порушила п. 13.1 ПДР України, внаслідок чого автомобілі зазнали механічних пошкоджень з матеріальними збитками.

Постановою Київського апеляційного суду від 26 червня 2024 року (справа №754/11863/23) апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Фещенка І. С. задоволено. Постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 17 січня 2024 року, відповідно до якої провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення, скасовано. Прийнято нову постанову, якою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. На підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі щодо ОСОБА_2 закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль Ford, державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 (а.с.19).

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Тоуоtа, державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №212603078 в ТДВ СК «Альфа-Гарант».

ТДВ СК «Альфа-Гарант» на підставі Акту огляду від 30.08.2023 та ремонтної калькуляції №29-D/13/88 станом на 14.09.2023 на загальну суму 70 831,88 грн, визначило розмір страхового відшкодування в сумі 43 189,66 грн - вартість відновлювального ремонту ТЗ з врахуванням фізичного зносу.

Згідно Акту виконаних робіт №312 від 10.05.2024 року, складеного ФОМ ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , загальна вартість робіт (послуг) без ПДВ складає 83 450 грн. Вказаний акт виконаних робіт містить перелік виконаних робіт ( наданих послуг), а також перелік використаних запасних частин та матеріалів.

Частина перша статті 1194 ЦК України передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на частину другу статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягає відшкодуванню, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на час розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Ухвалюючи рішення про відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 40 260,34 грн - різниці між вартістю відновлювального ремонту та сумою страхового відшкодування.

Суд першої інстанції, приймаючи до уваги Акт виконаних робіт №312 від 10.05.2024 року на суму 83 450 грн, дійшов правильного висновку, що матеріальні збитки, завдані позивачу з вини відповідача, необхідно визначати відповідно до фактично понесених витрат на ремонт автомобіля.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

В даному випадку позивачем надано докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що саме відповідач є завдавачем шкоди, а відповідач не довів, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідач не був позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про призначення автотоварознавчої експертизи, проте таким правом не скористався, при цьому не надав доказів на спростування розміру шкоди, завданої позивачу.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної шкоди не є сталим і підлягає визначенню судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи.

З урахуванням характеру спірних правовідносин, з огляду на наявність підстав для відшкодування моральної шкоди та обставин внаслідок яких її було завдано, враховуючи глибину моральних страждань, яких зазнав позивач у зв`язку з пошкодженням належного йому транспортного засобу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо визначення розміру завданої моральної шкоди в сумі 5 000 грн.

У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно із частиною першою статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частинами першою-третьою статті 134 ЦПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 137 ЦПК України).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Ухвалюючи рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн, суд першої інстанції виходив з того, що представництво інтересів позивача здійснено АО «Фещенко та партнери» в особі адвоката Баладиги С. П.

На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги позивачем надано договір про надання правової допомоги № 08092023/1 від 08.09.2023, ордер про надання правничої допомоги, додаткова угода №1 до договору про надання правничої допомоги від 19.09.2024, детальний опис робіт до додаткової угоди від 19.09.2024.

На підставі додаткової угоди № 1 від 19.09.2024 до договору про надання правової допомоги сторони погодили що за надання правової допомоги в обсязі, передбаченому п. 1 цією Додатковою угодою Клієнт зобов`язується сплатити гонорар в розмірі 20 000 грн у разі ухвалення позитивного рішення по справі протягом 5 днів з дня винесення суд рішення по справі.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, та зважаючи на те, що справа є незначної складності, обсяг, якість та характер наданих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням ціни позову, суд вважав можливим зменшити їх розмір та стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача в сумі 8000 грн, що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.

Доводи апеляційної скарги про те, що можливим і справедливим є розмір витрат на правничу допомогу в сумі 5 000 грн є необґрунтованими.

Враховуючи складність справи, суть спору, результат розгляду справи, характер наданих послуг, а також оцінивши необхідність понесених витрат, які мають бути компенсовані за рахунок другої сторони, колегія суддів погоджується з висновком суду першої, що розмір судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає відшкодуванню в сумі 8 000 грн, оскільки така сума буде об`єктивно відповідати вищевказаним вимогам щодо співмірності розміру витрат враховуючи конкретні обставини даної справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 05 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук