Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №756/3737/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________

Справа № 756/3737/26

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/11648/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Оболонського районного суду міста Києва Майбоженко А.М. від 28 квітня 2026 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця», Департаменту будівництва і житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, визнання недійсним та скасування наказу, скасування свідоцтва про право власності, державної реєстрації права власності, зобов`язання вчинити дії,

установив:

у лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

1) визнати недійсним договір про участь у фонді фінансування будівництва «Столиця-1» виду НОМЕР_1 від 23 листопада 2006 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Столиця» та ОСОБА_2 ;

2) визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №582-С/КІ від 14 квітня 2009 року про видачу свідоцтв про право власності, в тій частині, якою передбачено оформлення та видача свідоцтва про право власності інвестору ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 ;

3) скасувати свідоцтво про право власності від 5 травня 2009 року серії НОМЕР_2 , видане Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), яке посвідчує, що квартира АДРЕСА_1 , складається з 2 кімнат, жилою площею 39,20кв.м, загальною площею 86,90кв.м, дійсно належать ОСОБА_2 на праві приватної власності;

4) скасувати:

- державну реєстрацію прав власності з одночасним припиненням речових прав, на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , проведену Комунальним підприємством Київської

міської ради «Київське бюро технічної інвентаризації» 18 травня 2009 року (номер запису 45693 в книзі: 588-126,) на підставі свідоцтва про право власності від 5 травня 2009 року серії НОМЕР_2 , виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (Наказ №582-С/КІ від 14 квітня 2009 року), загальною площею 86,90кв.м;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 1 грудня 2020 року, індексний номер: 55449277, прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Щелковим Д.М., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, та здійснену на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна квартиру АДРЕСА_2 , з реєстраційним номером 2236564780000 із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2236564780000, та будь-які похідні від права власності речові права на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_2 , обтяження таких прав, у тому числі, але не обмежуючись забороною, орендою та іпотекою;

5) зобов`язати ОСОБА_2 відновити в будинку АДРЕСА_3 , за власний рахунок становище квартири №30 , 9 поверху (в осях до А - після Е; 1-6/7), технічного поверху 2 (в осях до А - після Е; 1-5/6), даху будинку (в осях до А - після Е; 1-5/6) та фасаду будинку (в осях до А; 1-5/6 та в осях після Д; 1-5/6) на рівні 9 поверху, технічного поверху 2, даху будинку, яке існувало до порушення, шляхом приведення місць загального користування та майна, яке перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку, до стану на момент введення будинку в експлуатацію:

- демонтувати перегородку в коридорі 9-го поверху з влаштованим в ній дверним блоком з надписом «№30»;

- відновити доступ до загальнобудинкових комунікацій в коридорі 9-го поверху будинку;

- відновити замурований вхід до квартири №30 на 9-му поверсі будинку;

- відновити демонтовану несучу стіну будинку, в якій влаштовано новий вхідний отвір;

- відновити цілісність несучої конструкції фасаду будинку;

- відновити демонтовані несучі стіни на 9-му поверсі будинку;

- відновити всі демонтовані несучі стіни в області лоджій на примиканні міжповерхових перекриттів;

- розсклити лоджії на 9-му поверсі будинку;

- відновити демонтовану несучу стіну з вентиляційними каналами, розблокувати та відновити вентиляційні канали в цій несучій стіні на 9-му поверсі будинку;

- демонтувати всі камери відео та фото спостереження в місцях загального користування (коридор та сходова площадка) на 9 поверсі будинку;

- відновити цілісність та монолітність міжповерхового перекриття (несуча конструкція) та її конструктивну міцність між 9-м поверхом та технічним поверхом №2;

- демонтувати проведені магістралі від внутрішніх блоків кондиціонерів до зовнішніх блоків кондиціонерів, на технічному поверху 2 та фасаді будинку;

- демонтувати в місцях загального користування на технічному поверсі 2 прокладені додаткові інженерні системи, в тому числі, але не обмежуючись прикріплені пластикові

короби на стіні вентиляційної шахти, в яких покладені труби та кабелі кондиціонування;

- демонтувати дві антени супутникового телебачення на стіні вентиляційної шахти даху будинку;

- розблокувати вентиляційну шахту на даху будинку та демонтувати кабелі додаткових інженерних систем;

- демонтувати антену дециметрового діапазону, яку встановлено на технічному поверсі №2 на захисному огородженні будинку;

- відновити перепрофілюванні та реконструйовані на 9-му будинку відповідні приміщення з відповідною геометричною формою, функціональним призначенням і технічним станом;

- демонтувати п`ять зовнішніх блоків кондиціонерів на фасадній стіні технічного поверху №2 будинку.

- здійснити інші види будівельних робіт для відновлення до стану, відповідно до робочої документації на будинок.

Ухвалою судді Оболонського районного суду міста Києва від 14 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, з встановленням позивачу десятиденного терміну з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді Оболонського районного суду міста Києва від 28 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду від 14 квітня 2026 року про залишення позовної заяви без руху та ухвалу суду від 28 квітня 2026 року про повернення позовної заяви скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі, посилаючись на порушення суддею норм процесуального права.

Позивач зазначає, що ухвала про залишення позовної заяви без руху постановлена безпідставно, оскільки ним разом із позовною заявою подавалось клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке не було задоволено судом. При цьому суд формально розглянув дане клопотання та не врахував, що він не може розпорядитися наявним у нього рухомим та/чи нерухомим майном, оскільки на нього накладено арешт у межах виконавчого провадження.

Позивач звертає увагу на те, що у позовній заяві ним було заявлено п`ять немайнових вимог, відповідно розмір судового збору, з урахування коефіцієнту 0,8, складає 5 324,80грн. разом з цим, він сплатив судовий збір у розмірі 7 422,72грн (5 324,80грн + 2 097,92грн), з урахування додаткових 2 немайнових вимог зазначених в ухвалі судом, докази чого були долучені до заяви про усунення недоліків.

Також позивач зазначає, що до заяви про усунення недоліків ним були долучені докази направлення копії позовної заяви з додатками до неї всім учасникам справи. Крім того, у заяві про усунення недоліків він звернув увагу суду на те, що підставою позову, окрім порушених прав співвласників багатоквартирного будинку, як було зазначено у справі №756/11104/24, він зазначивши і про порушення прав інших мешканців будинку, що і є основною відмінністю цієї позовної заяви.

Позивач вважає, що він виконав вимогу п.10 ч.3 ст.175 ЦПК України та підтвердив у позовній заяві, що не подав іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з цих самих підстав. При цьому, зазначив, що між сторонами існує спір, проте з інших підстав.

Що стосується додатків до позовної заяви, то позивач зазначає, що він не маючи досвіду подачі позову через «Електронний суд», продублював додатки двічі, але це не недолік позовної заяви. На виконання ухвали суду він надав суду докази направлення копії

виправленої позовної заяви іншим учасникам справи. Щодо розбіжності у кількості аркушів додатків 542 сторінки та 290 арк., то це пов`язано з тим, що відповідачу ОСОБА_2 направлялася заява про усунення недоліків разом із копією позовної заяви та додатками до неї переважно при двобічному друкуванні (тобто використані дві сторінки одного аркушу), у той час як іншим учасникам справи зазначена заява направлялася до електронного кабінету у систему «Електронний суд».

Позивач стверджує, що він направив учасникам справи однакову кількість додатків, різниця лише у використанні ним двобічного формату друку додатків.

Враховуючи наведене, позивач вважає, що він у повному обсязі виконав вимоги ухвали суду про залишення його позовної заяви без руху, а отже підстав для її повернення у суду не було.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить визнати незаконними недоліки позовної заяви, викладені в ухвалі суду від 14 квітня 2026 року про залишення позову без руху, скасувати ухвалу суду від 28 квітня 2026 року про повернення позовної заяви та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

В обґрунтування відзиву ОСОБА_3 зазначає, що не дивлячись на те, що судом було не вірно визначено розмір судового збору за подання позовної заяви, позивачем все рівно були виконані вимоги ухвали суду та сплачено судовий збір у розмірі зазначеному судом. Заяву про усунення недоліків разом із копією позовної заяви позивачем також було направлено учасникам справи, на підтвердження чого суду були надані відповідні докази. Невідповідність кількості додатків, долучених до заяви про усунення недоліків, пов`язана із способом її направлення та із двобічним способом друкування додатків.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Залишаючи позовну заяву без руху, суддя зазначила, що позовна заява не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України, оскільки зміст вимог, заявлених у даній справі, є майже ідентичним вимогам, заявленим у справі №756/11104/24, з`ясувати чи дійсно у цих позовах відрізняються підстави, суд позбавлений можливості у зв`язку з особливостями викладу позивачем своїх вимог. Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, що зазначений у позовній заяві, кількісно та за назвою відрізняється від доданих у Електронному кабінеті додатків, що не дозволяє суду перевірити їх комплексність. У зв`язку з чим, на виконання вимог п.10 ч.175 ЦПК України позивач має надати суду уточнену позовну заяву, з викладом своїх вимог, відображення предмету та підстав позову, зазначення даних про відмінність цих вимог від вимог у іншій справі між тими ж сторонами, що уже перебуває у провадженні суду №756/11104/24, а також надати копії уточненої позовної заяви відповідно до кількості учасників справи або подати до суду докази надсилання всім учасникам справи копій поданої до суду уточненої позовної заяви і доданих до неї документів до Електронних кабінетів чи засобами поштового зв`язку з описом вкладення. В уточненій позовній заяві привести у відповідність перераховані додатки кількісно та з найменуванням з тими, що додані до Електронного кабінету.

Оскільки суд не знайшов правових підстав для задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, позивач повинен був сплатити судовий збір за подання позовної заяви із розрахунку 7 немайнових позовних вимог, що складатиме 9 318грн.

Суддею встановлений десятиденний термін з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвала судді Оболонського районного суду міста Києва від 14 квітня 2026 року була направлена до електронного кабінету позивача та ним отримана 14 квітня 2026 року (с.с.99).

На виконання ухвали суду від 14 квітня 2026 року, ОСОБА_1 19 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» направив до суду заяву про усунення недоліків, яка зареєстрована канцелярією суду 21 квітня 2026 року, до якої долучив копії квитанцій про сплату судового збору у розмірі 7 422,72грн (5 324,80грн + 2 097,92грн) із розрахунку 7 немайнових позовних вимог, як зазначено судом, проте, із врахуванням коефіцієнту 0,8, оскільки позов було подано через Електронний суд.

Також, позивачем до заяви про усунення недоліків було долучено виправлену позовну заяву, а також докази направлення заяви про усунення недоліків разом із додатками до неї, у тому числі копії виправленої позовної заяви, іншим учасникам справи.

Як убачається із копії опису вкладення у цінний лист, відповідачу ОСОБА_2 поштовим зв`язком «Укрпошта» 19 квітня 2026 року позивачем було направлено заяву про усунення недоліків, викладених в ухвалі Оболонського районного суду м. Києва від 14 квітня 2026 року у справі 756/3737/26, із додатками на 290 арк.

Іншим учасниками справи, зокрема, відповідачам ПАТ «Банк Столиця» та Департаменту будівництва і житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а також третій особі ОСОБА_3 19 квітня 2026 року позивачем було направлено заяву про усунення недоліків разом із додатками до неї на 542 сторінках до електронних кабінетів в системі «Електронний суд».

Повертаючи позовну заяву позивачу ухвалою від 28 квітня 2026 року, суддя виходила з того, що позивач у повному обсязі не виконав вимоги ухвали судді від 14 квітня 2026 року, зокрема, має місце невідповідність кількість додатків, наданих суду та направлених засобами поштового зв`язку на адресу відповідача ОСОБА_2 , а також, серед документів доданих до позовної заяви наявні документи, які не перераховані серед додатків.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком судді першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд, відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи, може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вимоги щодо форми та змісту позовної заяви викладені в статті 175 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій

законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Згідно частин 1, 4, 5, 7 статті 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

У разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи

електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення (ч.7 ст.43 ЦПК України).

Згідно частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини другої статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Матеріали справи свідчать, що у позовній заяві позивач виклав обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, обґрунтував підстави пред`явлення позову до визначеного ним кола відповідачів, та надав необхідні, на його думку, докази на їх підтвердження.

Також позивачем у позовній заяві зазначено, що у відповідності до вимог п.10 ч.3 ст.175 ЦПК України він підтверджує, що не подав іншого позову (позовів) до цих самих відповідачів за цим позовом з тим самим предметом та з тих самих підстав в інших судових справах. При цьому, позивач зауважив, що між сторонами існує судовий спір, проте з інших підстав та предмету позову.

Аналіз пунктів 4 і 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України дає підстави зробити висновок про те, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Цивільний процесуальний Кодекс України не передбачає конкретну форму викладу позовних вимог, а надає право позивачу вільно викласти зміст своїх вимог, які можуть бути уточнені судом під час попереднього розгляду справи.

За змістом пункту 3 частини 1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, у т.ч. якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Пунктом 4 частини 1 статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, у т.ч. здійснити перевірку дотримання позивачем вимог п.10 ч.3 ст.175 ЦПК України.

У разі пред`явлення позову до того ж самого кола сторін, про той самий предмет із тих самих підстав суд може відмовити у відкритті провадження у справі, а якщо провадження у справі вже було відкрито, залишити позов без розгляду, а не повернути позивачу позовну заяву.

Враховуючи вищезазначене, суддя не мала правових підстав для залишення позовної заяви без руху з підстав не відображення позивачем у первісній позовній заяві відмінностей між заявленими вимогами (за предметом та підставами) у даній справі та у справі №756/11104/24, та у подальшому повернення позовної заяви з підстав не відповідності у кількості додатків, наданих суду та направлених засобами поштового зв`язку на адресу

відповідача ОСОБА_2 .

Частина 2 статті 127 ЦПК України передбачає, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи, що в ухвалі від 14 квітня 2026 року не було наведено конкретного переліку дій, які необхідно було здійснити позивачу для усунення недоліків позовної заяви в частині переліку доданих до неї документів, а також враховуючи розбіжності у визначенні позивачем кількості аркушів, які були направлені учасникам справи, суд не був позбавлений можливості продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, навівши в ухвалі перелік конкретних дій, які необхідно вчинити позивачу для усунення недоліків позовної заяви.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку. Виходячи з конструкції частини першої статті 6 Конвенції, можна зробити висновок, що в ній закріплено такі елементи права на судовий захист: 1) право на розгляд справи; 2) справедливість судового розгляду; 3) публічність розгляду справи та проголошення рішення; 4) розумний строк розгляду справи; 5) розгляд справи судом, встановленим законом; 6) незалежність і безсторонність суду. Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом.

При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.

Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Наприклад, ЄСПЛ у п. 52 рішення від 19 червня 2001 року в справі «Креуз проти Польщі» (заява № 28249/95) зазначив: «суд повторює, як він уже постановляв у багатьох випадках, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право подавати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, це положення, яке містить у собі «право на суд», з якого випливає право доступу до суду, тобто право порушувати провадження у суді в цивільних справах, становить лише один аспект; однак це є той аспект, який дійсно робить можливим використання подальших гарантій, закладених у пункті 1 статті 6. Такі характеристики судового провадження, як справедливість, відкритість та невідкладність, насправді не мають жодної цінності, якщо таке провадження передусім не порушено. І в цивільних справах навряд чи можна уявити верховенство права без можливості мати доступ до суду (рішення Суду «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21 січня 1975 року; "Z та інші проти Сполученого Королівства" № 29392/95».

У рішенні «Меньшакова проти України» (заява № 377/02) від 8 квітня 2010 року ЄСПЛ також виклав конвенційні стандарти стосовно доступу до суду: «Суд повторює, що п. 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (див., наприклад, рішення у справі «Кутіч проти Хорватії (заява № 48778/99, п. 25, ЄСПЛ 2002-ІІ).

ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).

Право на отримання судового захисту означає, що суб`єкт має право звернутися до суду та матиме право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Можливість реалізувати вказані права повинна бути забезпечена кожній особі без будь-яких дискримінаційних перепон чи занадто формалізованих ускладнень.

Як зазначалося Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18, справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Колегія суддів вважає, що ухвала про повернення позивачу позовної заяви постановлена суддею з порушенням норм процесуального права, є передчасною, тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу судді Оболонського районного суду міста Києва від 28 квітня 2026 року скасувати, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця», Департаменту будівництва і житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, визнання недійсним та скасування наказу, скасування свідоцтва про право власності, державної реєстрації права власності, зобов`язання вчинити дії направити до Оболонського районного суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.І. Ящук