Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №760/32918/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 760/32918/25 Головуючий у суді І інстанції Педенко А.М.

Провадження № 33/824/2869/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Голуб С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Фомінова Романа Миколайовича на постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 01 травня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає по АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 01 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, а також стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 листопада 2025 року о 02:10 по вул. Ернста, 16-в в м. Києві водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки «Toyota RAV4» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за згодою водія, із застосуванням приладу Драгер. Результат тесту № 1512 від 18 листопада 2025 року позитивний, 0,88% проміле, з яким ОСОБА_1 погодилась. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.9.а. Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 11 травня 2026 року адвокат Фомінов Р.М. в інтересах ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрити провадження по даній справі у зв`язку з відсутністю в її діях складу вказаного адміністративного правопорушення.

Також захисником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування своїх доводів вказує, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, оскільки ухвалена з істотним порушенням норм матеріального і процесуального права, без повного та об`єктивного дослідження обставин справи. Суд фактично не надав належної оцінки доводам сторони захисту, обмежившись посиланнями на законодавство та позицію працівників поліції без їх співставлення з фактичними обставинами справи.

Стверджує, що після проведення огляду за допомогою приладу «Драгер» працівники поліції не з`ясували, чи погоджується ОСОБА_1 з результатом огляду, не роз`яснили право на проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я, фактично не запропонували його пройти та одразу перейшли до оформлення адміністративних матеріалів. При цьому направлення на медичний огляд мало лише формальний характер.

На думку захисту, суд безпідставно дійшов висновку про згоду ОСОБА_1 з результатом тестування, хоча такий висновок не підтверджується відеозаписом, а сам факт проходження огляду, підписання документів чи відсутність конфлікту з поліцейськими не свідчить про усвідомлену згоду з результатом. Також стверджує, що суд фактично підмінив доводи захисту, не надавши оцінки твердженням про порушення процедури проведення огляду.

Крім того, суд не врахував доводи щодо відсутності на відеозаписі об`єктивних ознак алкогольного сп`яніння, не оцінив пояснення ОСОБА_1 про вживання алкоголю приблизно за десять годин до керування транспортним засобом та не проаналізував ці обставини у сукупності з іншими доказами. Також суд без критичного аналізу поклав в основу постанови матеріали, складені працівниками поліції, фактично переклавши обов`язок доказування на сторону захисту, хоча посилався на норми КУпАП щодо оцінки доказів та обов`язку доведення вини.

Окремо наголошує на істотному порушенні права на захист, оскільки подане захисником клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції залишилося без процесуального вирішення. Зазначає, що через відсутність відповідного рішення суду сторона захисту була вимушена погодитися на розгляд справи без участі захисника, що фактично позбавило ОСОБА_1 професійної правничої допомоги.

Також захисник вказує на упереджений підхід суду першої інстанції, який, на його думку, виходив із наперед сформованого висновку про винуватість ОСОБА_1 виключно на підставі показника приладу «Драгер», не надавши належної оцінки доводам щодо порушення процедури огляду. Зазначає, що суд акцентував увагу на обставинах, які не стосуються предмета доказування, зокрема порушенні комендантської години та керуванні автомобілем без увімкненого світла фар.

Крім цього, захисник посилається на положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини та принцип презумпції невинуватості. Стверджує, що наявні у справі докази не відповідають стандарту доведення вини «поза розумним сумнівом», а всі сумніви щодо доведеності вини повинні тлумачитися на користь ОСОБА_1 .

У судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її захисник - адвокат Фомінов Р.М. не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

27 липня 2026 року на електронну пошту Київського апеляційного суду від адвоката Фомінова Р.М. надійшли клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції та про відкладення розгляду справи у зв`язку з його участю в іншому кримінальному провадженні.

Оскільки вказані клопотання не підписані кваліфікованим електронним підписом адвоката, суд ухвалив залишити їх без розгляду. Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка учасників справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до таких висновків.

Згідно із ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Беручи до уваги ту обставину, що справа перебуває на стадії апеляційного перегляду, перш за все підлягає вирішенню питання про поновлення строку на звернення з апеляційною скаргою.

Згідно із ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право оскаржити постанову по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови, зокрема особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що постанова суду першої інстанції ухвалена 01 травня 2026 року. Вперше з апеляційною скаргою адвокат Фомінов Р.М. звернувся 11 травня 2026 року, тобто в межах строку на апеляційне оскарження.

29 травня 2026 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу було повернуто у зв`язку з відсутністю належного підтвердження повноважень захисника. Зазначену постанову адвокат Фомінов Р.М. отримав 12 червня 2026 року, після чого 18 червня 2026 року повторно звернувся з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

За таких обставин суд апеляційної інстанції доходить висновку, що пропуск строку на апеляційне оскарження був зумовлений об`єктивними процесуальними обставинами, а саме необхідністю повторного звернення до суду після повернення первісно поданої апеляційної скарги. Наведені обставини не свідчать про недобросовісну поведінку сторони захисту чи зловживання процесуальними правами. З метою забезпечення права особи на апеляційний перегляд судового рішення та доступу до правосуддя суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

Вирішуючи питання щодо законності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Згідно положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

За п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.9 а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно п. 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби).

Згідно із п. п. 4, 5, 7, 10 розділу ІІ Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп`яніння. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Дотримання наведених вимог працівниками поліції під час огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння судом першої інстанції перевірено.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9 а ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується зібраними у справі доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 516245 від 18 листопада 2025 року;

- карткою обліку адміністративного правопорушення;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

- результатом тесту № 1512 від 18 листопада 2025 року - результат 0,88 проміле;

- направленням на огляд водія від 18 листопада 2025 року;

- відеозаписом події, зробленим за допомогою нагрудної бодикамери поліцейського № 472980, який є об`єктивним доказом у справі.

З дослідженого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 погодилася пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Drager». Працівники поліції надали ОСОБА_2 можливість перевірити щільність упакування трубки, здійснили підготовку приладу до проведення огляду та роз`яснили порядок його проведення. На 18:58 хвилині відеозапису ОСОБА_1 пройшла тестування, за результатами якого приладом було зафіксовано показник 0,88 проміле. Після оголошення результату огляду вона емоційно відреагувала та почала плакати.

Надалі працівник поліції заповнив необхідні документи, роз`яснив ОСОБА_1 її права та повідомив причину зупинки транспортного засобу, а саме рух із вимкненими фарами. На 45:48 хвилині відеозапису ОСОБА_1 підписала чек із результатом огляду за допомогою приладу «Drager», акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, а також підтвердила свою згоду з отриманим результатом. При цьому будь-якого примусу чи впливу з боку працівників поліції на неї з метою підписання зазначених документів не зафіксовано. Крім того, під час проведення огляду поруч із ОСОБА_1 перебував її батько, який також не висловлював заперечень щодо результатів проведеного огляду.

Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Дослідивши вказані докази у їх сукупності та надавши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130, за наявності підстав для притягнення її до відповідальності та на законних підставах наклав на неї стягнення, належним чином мотивувавши своє рішення.

Жодних заперечень щодо проведеного огляду та його результатів ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення чи акті огляду не зазначила.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що працівниками поліції не було з`ясовано, чи погоджується ОСОБА_1 з результатом огляду, не роз`яснено право на проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я та не запропоновано пройти такий огляд, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

З дослідженого відеозапису вбачається, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проведено за її згодою на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу «Drager». Після проведення тестування та отримання результату 0,88 проміле вона не висловлювала заперечень щодо правильності проведеного огляду, не заявляла про незгоду з результатом та не виявляла бажання пройти повторний огляд у закладі охорони здоров`я.

Навпаки, як вбачається з відеозапису, після проведення огляду ОСОБА_1 підписала чек із результатом тестування, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння та підтвердила свою згоду з отриманим результатом. При цьому будь-яких заяв чи зауважень щодо порушення порядку проведення огляду, несправності приладу чи незгоди з його показниками нею висловлено не було.

Посилання сторони захисту на те, що сам факт підписання документів не свідчить про усвідомлену згоду з результатом огляду, є безпідставними, оскільки згода особи на результат огляду оцінюється з урахуванням усіх обставин його проведення. У даному випадку така згода підтверджується не лише підписом ОСОБА_1 у відповідних документах, а й її поведінкою безпосередньо після проведення огляду, відсутністю будь-яких заперечень та відмови від отриманого результату.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо формального характеру направлення на медичний огляд, оскільки відповідно до положень ст. 266 КУпАП та Інструкції № 1452/735 проведення огляду в закладі охорони здоров`я здійснюється у випадках, коли водій не погоджується з результатами огляду, проведеного поліцейським, або наполягає на його проведенні. У матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 не погоджувалася з результатом огляду чи вимагала проведення медичного огляду у закладі охорони здоров`я.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у ОСОБА_1 зовнішніх ознак алкогольного сп`яніння також не спростовують встановленого факту перебування її у стані алкогольного сп`яніння, оскільки такий стан було встановлено за результатами огляду із застосуванням спеціального технічного засобу «Drager», допустимість якого стороною захисту належними доказами не спростована.

Крім того, під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 сама повідомила, що перед керуванням транспортним засобом вживала алкогольні напої, а саме випила два келихи вина, та пояснила, що «вийшло так, що нам не було де ночувати, вирішили поїхати на свій страх і ризик». Зазначені пояснення узгоджуються з результатом проведеного огляду за допомогою спеціального технічного засобу «Drager» та в сукупності з іншими доказами у справі підтверджують факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом.

Щодо посилань апеляційної скарги на пояснення ОСОБА_1 про вживання алкоголю приблизно за десять годин до керування транспортним засобом, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі пояснення самі по собі не спростовують результату проведеного огляду, яким встановлено наявність алкоголю в її організмі на момент керування транспортним засобом. При цьому законодавством встановлено заборону саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння незалежно від часу та обставин вживання алкогольних напоїв.

Посилання захисника на те, що суд першої інстанції фактично поклав в основу рішення лише матеріали, складені працівниками поліції, також є необґрунтованими. Суд першої інстанції надав оцінку всім наявним у справі доказам у їх сукупності, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення, акту огляду, результату тестування, направленню на медичний огляд та відеозапису з нагрудної камери працівника поліції.

Посилання апеляційної скарги на порушення судом принципу презумпції невинуватості та стандарту доказування «поза розумним сумнівом» є неспроможними, оскільки вина ОСОБА_1 підтверджується належними, допустимими та взаємопов`язаними доказами, які були досліджені судом першої інстанції та яким надано відповідну правову оцінку.

Таким чином, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди із наданою судом першої інстанції оцінкою доказів та повторення позиції сторони захисту, однак не містять належних і обґрунтованих підстав для висновку про незаконність або необґрунтованість оскаржуваної постанови.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1988 року Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щоб особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Наявні у справі докази жодних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_1 не викликають.

При цьому апеляційний суд враховує рішення по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Зазначені вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладенні на неї стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами були дотримані у повній мірі.

Отже, розглядаючи матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані докази по справі, а також з`ясував всі обставини у справі, тобто дотримався вимог ст. ст. 251, 280 КУпАП.

Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події, при винесенні постанови суддею було вжито заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження матеріалів справи.

За таких обставин постанова Солом`янського районного суду м. Києва від 01 травня 2026 року відповідає вимогам закону, обґрунтованих підстав для її зміни чи скасування не вбачається, у зв`язку із чим апеляційний суд залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Фомінова Романа Миколайовича про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.

Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Фомінову Роману Миколайовичу пропущений строк на апеляційне оскарження постанови Солом`янського районного суду міста Києва від 01 травня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Фомінова Романа Миколайовича залишити без задоволення.

Постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 01 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Київського

апеляційного суду С.А. Голуб