Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №754/4482/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 754/4482/26 Головуючий у суді І інстанції Татаурова І.М.

Провадження № 33/824/3372/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Голуб С.А., за участю захисника ОСОБА_1 - адвоката Князєвої Карини Олександрівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Князєвої Карини Олександрівнина постанову Деснянського районного суду міста Києва від 28 травня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Івано-Франківської області, громадянки України з вищою освітою, працюючої, заміжньої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124, частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 28 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та згідно ст. 36 КУпАП накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, зокрема протоколами про адміністративні правопорушення, направленням на огляд на стан сп`яніння, схемою місця дорожньо-транспортної пригоди та відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції. Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, внаслідок чого здійснила наїзд на паркан, чим порушила вимоги п. 2.3.б Правил дорожнього руху України, а також, після виявлення у неї ознак алкогольного сп`яніння, відмовилася від проходження огляду як за допомогою спеціального технічного засобу «Drager», так і в закладі охорони здоров`я, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Суд визнав безпідставними доводи сторони захисту про допущені працівниками поліції порушення під час оформлення матеріалів справи, зазначивши, що вони спростовуються дослідженим у судовому засіданні відеозаписом із нагрудної камери поліцейського. На підставі досліджених доказів суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, та, врахувавши положення ст. 36 КУпАП, призначив їй адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 05 червня 2026 року захисниця ОСОБА_1 - адвокат Князєва К.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, оскільки суд неповно з`ясував обставини справи, не надав належної оцінки доказам, які свідчать про невинуватість ОСОБА_1 , а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 не відмовлялася від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а навпаки неодноразово висловлювала готовність пройти огляд за допомогою спеціального технічного засобу «Drager» безпосередньо на місці події. Зазначає, що працівники поліції повідомили про відсутність у них такого приладу та необхідність очікувати його доставлення, однак жодних заходів для проведення огляду не вжили. Наголошує, що відеозапис підтверджує саме згоду ОСОБА_1 пройти огляд, а не її відмову, тоді як акт огляду на стан сп`яніння взагалі не складався.

Суд першої інстанції неправильно витлумачив зміст відеозапису, вирвавши з контексту фразу: «нє, наоборот, ми відмовляємось». Вказує, що зазначене висловлювання стосувалося лише небажання їхати до медичного закладу, тоді як ОСОБА_1 наполягала саме на проведенні огляду на місці за допомогою приладу «Drager». Наголошує, що суд вибірково оцінив відеозапис, не врахувавши інших висловлювань та поведінки ОСОБА_1 , яка перебувала у стресовому стані після ДТП та неодноразово підтверджувала готовність пройти огляд.

Направлення на медичний огляд не може вважатися належним доказом, оскільки містить істотні розбіжності: складене наступного дня після протоколу, містить іншу дату народження ОСОБА_1 та посилання на інший номер протоколу. Суд першої інстанції не перевірив зазначені невідповідності та безпідставно поклав цей документ в основу своїх висновків.

Матеріали справи оформлені різними працівниками поліції без з`ясування підстав їх участі у документуванні події. Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення складав один поліцейський, тоді як схему місця ДТП та направлення на огляд оформлював інший, при цьому матеріали справи не містять відомостей про його процесуальну роль та повноваження. Також звертає увагу, що письмові пояснення оформлені неналежним чином, оскільки з їх змісту випливає, що ОСОБА_1 нібито самостійно відібрала пояснення у самої себе.

У працівників поліції були відсутні законні підстави для направлення ОСОБА_1 на огляд, оскільки вони не повідомили їй жодної конкретної ознаки алкогольного сп`яніння, передбаченої Інструкцією № 1452/735, а лише висловили власні припущення. Наголошує, що єдиний документ, в якому формально зазначені ознаки сп`яніння, є неналежним доказом через наявні в ньому суттєві помилки.

Відеозапис із нагрудної камери не є безперервним, містить перерву тривалістю понад сорок хвилин саме в період, коли мали відбуватися процесуальні дії щодо проходження огляду. Наголошує, що за таких обставин поліцейські повинні були залучити двох свідків, однак цього зроблено не було. Через перервану відеофіксацію неможливо встановити, чи забезпечували працівники поліції проведення огляду та за яких обставин було складено протокол про адміністративне правопорушення.

Під час оформлення матеріалів працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 її процесуальні права, передбачені статтями 256, 268 КУпАП та статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, чим порушили її право на захист. Також наголошує, що інспектори займали активну позицію та фактично схиляли її до відмови від огляду, повідомляючи про відсутність приладу «Drager» та можливість складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки не містить чіткого викладення суті інкримінованого правопорушення. Крім того, зазначає про істотні суперечності щодо часу події: у протоколах вказано, що правопорушення вчинене о 00:00 год., тоді як відеозапис розпочинається лише о 22:21 год. цього ж дня, а схема місця ДТП містить ще інший час. Стверджує, що суд першої інстанції ці суперечності не усунув та не встановив достовірний час події.

Наголошує, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані сп`яніння або її відмову від проходження огляду у встановленому законом порядку. На момент прибуття працівників поліції вона автомобілем не керувала, а відеозапис не фіксує безпосередньо керування транспортним засобом. З огляду на це стверджує, що всі сумніви щодо доведеності вини повинні тлумачитися на користь ОСОБА_1 , а провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції адвокат Князєва К.О. підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, просила скасувати постанову першої інстанції повністю та закрити провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Згідно із ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Згідно положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, в точній відповідності з законом.

Відповідно до п. 2.9.А ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Підстави та процедура проведення огляду на стан сп`яніння чітко регламентована ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МОН України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція), якою передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, а в разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.

Згідно із п. п. 4, 5, 7, 10 розділу ІІ Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.

Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп`яніння. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Відповідно до ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Згідно з ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Відповідно до п. п. 2-4, абз. 2 п. 5, п.п. 6, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, (далі - Порядок), огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Підтвердження стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.

Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Отже, законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів обов`язок пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону в повній мірі не дотримався, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для притягнення останньої до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 607292 відносно ОСОБА_1 та картки обліку адміністративного правопорушення 05 березня 2026 року о 23:13 год. у м. Києві по вул. Сержа Лифаря (Олександра Сабурова) водій даного транспортного засобу відмовився пройти тест на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер та відмовився від здачі біологічних аналізів у встановленому законом порядку, чим порушив п. 2.5 ПДР - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Судом апеляційної інстанції переглянуто наявний у матеріалах справи відеозапис з нагрудної камери працівника поліції щодо досліджуваних подій.

Як убачається з указаного відеозапису, після встановлення особи ОСОБА_1 працівник поліції запитав: « Педалі переплутали чи як?», на що вона відповіла: «Трошки да». На запитання: «Скільки ви випили?» ОСОБА_1 відповіла: «Трошки, 2 бокала».

Після цього працівник поліції повідомив їй, що буде змушений скласти протокол, та роз`яснив: «Маєте право відмовитися від проходження Драгеру. Також можем, скажемо так, до лікаря, пройти там, і можете відмовитись. Як саме ви хочете зафіксувати факт вашого алкогольного сп`яніння? Будете проходити? Відмовляєтесь від проходження чи проходите огляд? Ви можете відмовитись».

У відповідь ОСОБА_1 зазначила: «Ми відмовляємось їхати», на що працівник поліції уточнив: «Ми про Драгер кажемо». Після цього відповіді на поставлене запитання не надійшло, а розмова перейшла до обговорення пошкодження автомобіля.

Надалі працівник поліції відійшов та вимкнув нагрудну камеру о 22:32:31. Відеозапис поновлюється лише майже через 40 хвилин, о 23:17:16, вже на етапі ознайомлення ОСОБА_1 з протоколом про адміністративне правопорушення та його підписання.

Отже, з дослідженого відеозапису встановлено, що працівниками поліції не було належним чином запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із використанням спеціального технічного засобу. Зокрема, після висловленої нею фрази: «Ми відмовляємось їхати», працівник поліції лише уточнив: «Ми про Драгер кажемо», однак не отримав чіткої відповіді щодо проходження огляду на місці, не забезпечив належного з`ясування її волевиявлення та припинив фіксацію подій, вимкнувши нагрудну камеру.

Разом з тим, як убачається з дослідженого відеозапису, ОСОБА_1 не було належним чином запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із використанням спеціального технічного засобу. Працівник поліції лише повідомив про можливість відмовитися від проходження огляду, однак не забезпечив чіткого з`ясування її волевиявлення щодо проходження огляду на місці та не отримав від неї однозначної відмови від такого огляду. Відтак, матеріали справи не містять належного підтвердження факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу, що виключає можливість визнання такої відмови доведеною у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти у встановленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як убачається з дослідженого відеозапису, працівник поліції, звертаючись до ОСОБА_1 , насамперед повідомив їй, що вона «має право відмовитися» від проходження огляду, після чого неодноразово повторював про можливість як пройти огляд, так і відмовитися від нього.

Суд звертає увагу, що чинним законодавством водію не надано права без будь-яких правових наслідків відмовитися від проходження огляду на законну вимогу поліцейського. Натомість пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено саме обов`язок пройти такий огляд, а невиконання цього обов`язку тягне адміністративну відповідальність, передбачену статтею 130 КУпАП. За своєю правовою природою реалізація суб`єктивного права не може бути підставою для притягнення особи до юридичної відповідальності, тоді як відповідальність настає саме за невиконання покладеного законом обов`язку.

За таких обставин неодноразове наголошення працівником поліції на нібито існуванні «права відмовитися» не відповідає змісту вимог законодавства та могло вплинути на волевиявлення ОСОБА_1 щодо проходження огляду. Крім того, відеозапис є перерваним, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити, чи було ОСОБА_1 належним чином запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу із використанням спеціального технічного засобу.

За таких обставин не можна дійти висновку, що ОСОБА_1 було належним чином запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу відповідно до вимог установленої процедури, а відтак матеріали справи не містять належної фіксації її відмови від проходження такого огляду.

Вказане переконливо свідчить про порушення працівниками поліції вимог Порядку та Інструкції, відповідно до яких проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу є первинною процедурою, а відмова особи від такого огляду повинна бути чітко висловлена та належним чином зафіксована. Лише у разі відмови водія від проходження огляду на місці або незгоди з його результатами працівник поліції зобов`язаний запропонувати пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров`я.

В силу вимог статті 18 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини та інше.

Зазначених вимог закону працівниками поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не дотримано. Порушення процедури проведення огляду є підставою для поставлення під обґрунтований сумнів достовірності наданих органом (посадовою особою), яким складав протокол про адміністративне правопорушення, доказів.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо недоведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, належними та допустимими доказами, що виключає можливість притягнення її до адміністративної відповідальності за вказаною нормою закону.

За таких обставин провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Водночас із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 607288 відносно ОСОБА_1 вбачається, що 05 березня 2026 року о 23:02 водій транспортного засобу «Audi А6», державний номерний знак НОМЕР_1 , не стежила за дорожньою обстановкою та не відреагувала на її зміну, не була уважна та здійснила наїзд на паркан (огорожу), чим порушила п. 2.3.Б ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Вказані обставини також підтверджуються наявною в матеріалах справи схемою ДТП, яка підписана ОСОБА_1 , її поясненнями, у яких остання вказала, що не впоралась із керуванням, переплутала «газ» з «тормозом» на парковці «Metro», а також дослідженим відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, з якого вбачається обговорення обставин дорожньо-транспортної пригоди, а також відсутність заперечень з боку ОСОБА_1 щодо факту неналежної уважності під час керування транспортним засобом та наявними механічними пошкодженнями транспортного засобу.

Отже, наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, яка також не заперечувала обставин дорожньо-транспортної пригоди та порушення вимог пункту 2.3.б Правил дорожнього руху України.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 - адвоката Князєвої К.О., встановленням відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необхідністю вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності лише за ст. 124 КУпАП, постанова Деснянського районного суду м. Києва від 28 травня 2026 року підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення лише за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Санкція ст. 124 КУпАП передбачає альтернативні види адміністративного стягнення у виді накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Враховуючи характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, ступінь її вини, відсутність обставин, що пом`якшують адміністративну відповідальність, а також з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у дусі додержання законів України та запобігання вчиненню нових правопорушень, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне призначити їй адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців, що є співмірним характеру вчиненого правопорушення та відповідає вимогам санкції ст. 124 КУпАП.

Таким чином, за результатами апеляційного розгляду постанову Деснянського районного суду м. Києва від 28 травня 2026 року слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, із накладенням адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців, а провадження у справі в частині притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Князєвої Карини Олександрівни задовольнити частково.

ПостановуДеснянського районного суду міста Києва від 28 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124, частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддано адміністративному стягненню скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв`язку із відсутністю в її діях складу даного адміністративного правопорушення.

Визнати ОСОБА_1 винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 (шість) місяців.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Київського

апеляційного суду С.А. Голуб