Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №367/14443/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 367/14443/25 Головуючий у суді І інстанції Білогруд О.О.

Провадження № 33/824/3672/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Голуб С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Котар Світлани Володимирівни на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 01 червня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 01 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом призначення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, які необхідно сплатити в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 листопада 2025 року у м. Буча по вул. Вокзальна, 76-Д, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Dacia Sandero», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини орта, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, порушення мови). Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest-7510 та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5. Правил дорожнього руху, а саме: «Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Відповідальність за указане правопорушення передбачено частиною 1 статті 130 КУпАП

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що докази, які були досліджені судом у їх сукупності та взаємозв`язку, підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки ним порушено вимоги п. 2.5 ПДР, що виразилось у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Не погодившись з вказаною постановою, 22 червня 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Котар С.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, ухваленою з істотним порушенням норм матеріального і процесуального права, а також за неповного з`ясування обставин справи. Суд неправильно оцінив докази, проігнорував вимоги закону та безпідставно відхилив доводи захисту.

Стверджує, що працівники поліції грубо порушили вимоги статті 266 КУпАП, оскільки, незважаючи на неодноразово висловлене бажання ОСОБА_1 пройти огляд у медичному закладі, не забезпечили доставку до лікарні та безпідставно оформили відмову від проходження огляду. Зазначені обставини підтверджуються відеозаписами з бодикамер, на яких зафіксовано, що самі поліцейські повідомляли про бажання ОСОБА_1 пройти огляд саме у медичному закладі.

Крім того, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про умисне перешкоджання проходженню огляду, не надавши належної оцінки виписці з медичної карти. Після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 перебував у важкому психоемоційному стані, мав підвищений артеріальний тиск, рівень цукру в крові та сухість у роті, через що фізично не міг виконати видих у прилад. ОСОБА_1 не мав наміру відмовлятися від проходження огляду, а навпаки просив доставити його до лікарні для здачі крові.

Також вказує на недопустимість доказів, отриманих під час огляду, оскільки працівник поліції розпакував та замінив одноразовий мундштук до газоаналізатора не в присутності ОСОБА_1 , чим порушив вимоги щодо проведення процедури огляду. Стверджує, що суд першої інстанції безпідставно поклав цей доказ в основу постанови.

Окремо наголошує, що суд неправомірно використав слова ОСОБА_1 про вживання пива як доказ винуватості, хоча предметом розгляду у справі була наявність чи відсутність умисної відмови від проходження огляду, а не встановлення факту перебування у стані сп`яніння. На думку захисника, сам факт вживання алкоголю не підтверджує умисної відмови від проходження огляду.

Суд першої інстанції порушив принцип доведення вини поза розумним сумнівом та вимоги статті 62 Конституції України. Вказує, що небажання працівників поліції доставити ОСОБА_1 до медичного закладу, порушення процедури використання мундштука та його підтверджений медичними документами стан свідчать про наявність розумного сумніву щодо його винуватості, який, на її думку, мав бути витлумачений на користь ОСОБА_1 .

Беручи до уваги ту обставину, що справа перебуває на стадії апеляційного перегляду, перш за все підлягає вирішенню питання про поновлення строку на звернення з апеляційною скаргою.

Згідно із ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право оскаржити постанову по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови, зокрема особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності.

Як зазначила захисник ОСОБА_1 - адвокат Котар С.В., в судовому засіданні, яке відбулось 01 червня 2026 року повний текст оскаржуваної постанови особі не вручався. Вперше копію оскаржуваної постанови в електронній формі було надіслано судом та отримано на офіційну електронну пошту захисника лише 19 червня 2026 року.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску захисником ОСОБА_1 - адвокатом Котар С.В. строку на апеляційне оскарження та вважає за доцільне його поновити.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Котар С.В. не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки до апеляційного суду не повідомили, а тому суд дійшов висновку, що їх неявка відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.

Згідно із ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Згідно положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

За п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду визначає Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року за № 1103 (далі - Порядок).

Відповідно до п. п. 2, 3, 6, 7, 8 вказаного Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 також передбачає, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 517105, вбачається, що 18 листопада 2025 року у м. Буча по вул. Вокзальна, 76-Д, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Dacia Sandero», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, порушення мови). Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest-7510 та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5. Правил дорожнього руху, відповідальність за указане правопорушення передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП.

Зі змісту протоколу встановлено, що в ньому зазначено місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Також протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Матеріали даного провадження також містять відеозапис події, який є доказом у справі.

Як убачається з наявного в матеріалах справи відеозапису, працівник поліції здійснював оформлення дорожньо-транспортної пригоди за участю п`яти транспортних засобів та розставляв дорожні конуси. Після спілкування з декількома водіями він підійшов до ОСОБА_1 , у якого виявив ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим запропонував пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із використанням спеціального технічного засобу - газоаналізатора «Drager».

Так, на 08:18 хв відеозапису (диск № 2) на запитання працівника поліції: «Будете проходити огляд?» ОСОБА_1 відповів: «Канєшно буду, а куди їхати?». На роз`яснення поліцейського про можливість пройти огляд на місці за допомогою приладу «Drager» відповів: «Давай Драгер». Надалі, близько 10:00 хв відеозапису, працівник поліції передав ОСОБА_1 запакований мундштук та запропонував самостійно його розпакувати, а на 10:40 хв повторно уточнив, чи буде він проходити огляд на місці, на що останній відповів: «Да».

Разом із тим, як убачається з відеозапису на диску № 1, під час безпосереднього проходження огляду ОСОБА_1 не виконував належним чином вказівки працівника поліції щодо видиху повітря у мундштук газоаналізатора. Так, на 11:18 хв працівник поліції запропонував йому здійснити видих, однак ОСОБА_1 зробив це неправильно. Під час повторної спроби він здійснював видих повз мундштук, навіть не торкаючись його губами. Під час третьої спроби прилад зафіксував недостатній об`єм повітря. У цей час поруч перебували інші учасники дорожньо-транспортної пригоди, зокрема одна з присутніх осіб звернулася до працівника поліції із запитанням: «Ви можете якось зафіксувати, що перегар воняє отсюда?».

У кліпі 1 на диску № 1 (00:19 хв) на запитання працівника поліції: «Ви відмовляєтесь?» ОСОБА_1 відповів: «Да». Після цього, на 00:25 хв відеозапису, на запитання: «До лікаря їдете?» відповів: «Да, на місці не буду». Надалі, на 01:43 хв він висловився: « Давайте задую, сигарету дайте, шо я зробив?». У відповідь працівник поліції роз`яснив, що в будь-якому випадку огляд необхідно пройти або на місці за допомогою газоаналізатора, або в медичному закладі.

Надалі працівники поліції неодноразово надавали ОСОБА_1 можливість пройти огляд на місці. Так, на 05:10 хв на запитання: «Проходите огляд?» він відповів: «Проходжу, дую», після чого, використовуючи нецензурну лексику, знову не виконав належним чином вимоги щодо проходження огляду. На 10:56 хв запису він здійснив чергову спробу видиху, однак знову видихав повз мундштук, у зв`язку з чим працівник поліції повідомив, що надає йому останню можливість пройти огляд, після чого буде зафіксовано факт відмови.

Близько 12:00 хв ОСОБА_1 знову не здійснив належного безперервного видиху, перервав його та запитав: «Я сволочь?». Надалі він не здійснював необхідного видиху, а фактично облизував мундштук газоаналізатора. Незважаючи на повторне попередження працівника поліції: «Востаннє пропоную, дуйте», вимоги щодо проходження огляду виконані не були.

Як убачається з кліпу 2, ОСОБА_1 і надалі не забезпечив належного проходження огляду, здійснюючи неналежні дії з мундштуком (дув неправильно, гриз мундштук та не обхоплював його губами), у зв`язку з чим працівник поліції повідомив про фіксацію факту відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Після цього працівник поліції також уточнив, чи погоджується ОСОБА_1 пройти огляд у закладі охорони здоров`я, однак останній згоди на проходження такого огляду не висловив.

Отже, інформація, яка міститься на відеозапису, є достатньою для висновку про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того матеріали даного провадження також містять:

- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

- направлення ОСОБА_1 на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

- рапорт від 18 листопада 2025 року;

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні.

Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративних правопорушень складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року; Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року.

Отже, зі змісту оскаржуваної постанови суду першої інстанції вбачається, що при прийнятті рішення суд повно, об`єктивно та всебічно проаналізував зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного й законного висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.

ОСОБА_1 був притягнутий до відповідальності не за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, а за відмову від проходження огляду на стан такого сп`яніння. Тобто, правопорушення є закінченим з моменту такої відмови.

Доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції порушили вимоги статті 266 КУпАП, не забезпечивши доставлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я, суд відхиляє як безпідставні.

Як убачається з відеозаписів, після виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння працівники поліції запропонували йому пройти огляд на місці із застосуванням спеціального технічного засобу, на що він неодноразово погоджувався, відповідаючи: «канєшно буду», «давай Драгер», «да», «проходжу, дую». Працівники поліції неодноразово надавали йому можливість пройти огляд, однак ОСОБА_1 систематично не виконував вимоги щодо проведення видиху: дув повз мундштук, не обхоплював його губами, не забезпечував необхідного безперервного видиху, переривав його, а також фактично облизував мундштук замість здійснення видиху. Незважаючи на численні роз`яснення та повторні пропозиції пройти огляд, такі дії тривали, у зв`язку з чим працівник поліції повідомив про фіксацію факту відмови від проходження огляду.

Посилання захисника ОСОБА_1 на те, що він бажав пройти огляд у закладі охорони здоров`я, не спростовують наведених обставин. Дійсно, після повідомлення про відмову від проходження огляду на місці на запитання поліцейського: «до лікаря їдете?» ОСОБА_1 зазначив: «да, на місці не буду». Водночас надалі він змінив свою позицію, просив надати йому можливість знову пройти огляд на місці («давайте задую», «проходжу, дую»), після чого працівники поліції повторно надавали йому таку можливість. Після остаточної фіксації відмови працівник поліції знову уточнив, чи погоджується ОСОБА_1 пройти огляд у закладі охорони здоров`я, однак останній своєї згоди не висловив. Таким чином, відеозаписи не підтверджують доводів апеляційної скарги про те, що саме працівники поліції позбавили його можливості пройти медичний огляд.

Також суд апеляційної інстанції відхиляє доводи про те, що ОСОБА_1 був фізично неспроможний пройти огляд через стан здоров`я після дорожньо-транспортної пригоди. Надана виписка з медичної карти сама по собі не підтверджує неможливості здійснити належний видих у газоаналізатор. При цьому з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не повідомляв працівникам поліції про неможливість пройти огляд у зв`язку зі станом здоров`я, не посилався на будь-які фізичні перешкоди, а навпаки неодноразово висловлював готовність пройти огляд. Водночас його поведінка під час проведення огляду полягала не у нездатності виконати видих, а у неодноразовому невиконанні вимог щодо порядку його проведення.

Не заслуговують на увагу й доводи про недопустимість доказів у зв`язку із заміною працівником поліції мундштука до газоаналізатора. Як убачається з відеозапису, працівник поліції передав ОСОБА_1 запакований одноразовий мундштук та запропонував самостійно його розпакувати, після чого продовжив проведення огляду. Отже, твердження про заміну мундштука поза його присутністю матеріалами справи не підтверджуються.

Безпідставними є й доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправомірно врахував пояснення ОСОБА_1 щодо вживання алкогольних напоїв. Самі по собі такі пояснення не були покладені в основу висновку про його винуватість, а оцінювалися судом у сукупності з іншими доказами, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, направленням на огляд, актом огляду, відеозаписами та іншими матеріалами справи. При цьому вирішальне значення для висновку суду мало встановлення факту відмови від проходження огляду, що підтверджується сукупністю належних і допустимих доказів.

Крім того, суд апеляційної інстанції перевірив наведені в апеляційній скарзі посилання на судову практику Верховного Суду та встановив, що зазначені реквізити судових рішень не відповідають наведеним цитатам та не містять сформульованих Верховним Судом правових висновків щодо застосування статті 266 КУпАП чи статті 130 КУпАП.

Більше того, окремі із зазначених справ належать до інших категорій судочинства та не пов`язані з провадженням у справах про адміністративні правопорушення. За таких обставин наведені в апеляційній скарзі посилання не можуть бути враховані судом як належне обґрунтування доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, що характер наведених посилань може свідчити про використання захисником ОСОБА_1 - адвокатом Котар С.В. інструментів штучного інтелекту (далі - ШІ) та, відповідно, отримання на запит результату у формі «галюцинацій». Згідно з галузевими стандартами України, «галюцинування» визначається як феномен, за якого результат роботи системи генеративного ШІ містить неточну або хибну інформацію, що оманливо представлена як достовірна (Словник термінів у сфері штучного інтелекту, схвалений Міністерством цифрової трансформації, пункт 24, 2024 рік).

Такі дії захисника, який має статус адвоката, суперечать принципу добросовісності користування процесуальними правами,, відповідно до якого учасники судового процесу та їхні представники (захисники) повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Це також ставить під сумнів обґрунтованість доводів апеляційної скарги в цілому, яка ґрунтується на висновках, яких Верховний Суду не робив.

Апеляційний суд не вбачає підстав вважати, що судом першої інстанції було порушено принцип доведення вини поза розумним сумнівом чи положення статті 62 Конституції України, оскільки наявні у справі докази є послідовними, взаємоузгодженими та у своїй сукупності підтверджують факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

При цьому апеляційний суд враховує рішення по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, за своїм характером має велику суспільну небезпеку, оскільки особа, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння створює загрозу життю та здоров`ю, як собі так і наражає на цю небезпеку інших учасників руху, а тому відсутні підстави для незастосування щодо неї адміністративного стягнення. Водночас відмова від проходження огляду на стан сп`яніння за наявності для цього підстав може дозволити особі уникнути від встановлення факту сп`яніння, а відтак і відповідальності за це.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Докази, наявні в матеріалах адміністративного провадження, в повній мірі дозволяють встановити обставини, які мають значення для розгляду даної справи щодо ОСОБА_1 , а переконливих підстав для сумнівів з приводу обставин, які наведено у письмових доказах, не встановлено.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.

Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи.

Адміністративне стягнення призначене в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у відповідності до положень ст. 33 КУпАП.

За таких обставин постанова Ірпінського міського суду Київської області від 01 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою, підстав для її зміни чи скасування не вбачається, у зв`язку із чим апеляційний суд залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Котар Світлани Володимирівни про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.

Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Котар Світлані Володимирівні пропущений строк на апеляційне оскарження постанови Ірпінського міського суду Київської області від 01 червня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Котар Світлани Володимирівни залишити без задоволення.

Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 01 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддано адміністративному стягненню - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Київського

апеляційного суду С.А. Голуб