Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №755/18637/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/252/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Київ

Справа № 755/18637/23

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція», яка подана представником Гречан Мариною Василівною, на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30 квітня 2024 року, ухвалене у складі судді Савлук Т.В.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

встановив:

У грудні 2023 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просив стягнути солідарно з них на свою користь заборгованість за послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії та гарячої води в розмірі 74 075,84 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 13 833,77 грн. і трьох відсотків річних у розмірі 3 942,89 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що надання послуг з централізованого опалення в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція» на підставі ліцензії від 01 червня 2012 р. № 198. Відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, за адресою: АДРЕСА_2 , однак з грудня 2016 року своєчасно не вносили плату за отриманні послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та з серпня 2017 року за отримані послуги з гарячого водопостачання, в результаті чого утворилася заборгованість станом на 01 жовтня 2023 року в розмірі 74 075,84 грн., з яких заборгованість з централізованого опалення/постачання теплової енергії становить 41 105,25 грн. та заборгованість із сплати послуг за гаряче водопостачання в розмірі 32 970,59 грн.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 30 квітня 2024 року позов - задоволено частково, стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за послуги з постачання централізованого опалення/постачання теплової енергії та за послуги з гарячого водопостачання в розмірі 74 075,84 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 2650,54 грн. і три відсотки річних у розмірі 1381,64 грн., а всього на загальну суму 78 108,02 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі по 1342 грн. з кожного.

В іншій частині позову - відмовлено.

Не погоджуючись із заочним рішенням, представник ТОВ «Євро-Реконструкція» - Гречан М.В. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що інфляційні втрати і три відсотки річних не є неустойкою, а тому безпідставним є звільнення боржників від їх сплати внаслідок порушення грошового зобов`язання під час дії карантину, запровадженого Кабінетом Міністрів України, у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби.

Відповідачі не подали відзиву на апеляційну скаргу.

Згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до статті 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

З`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість заочного рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач надає послуги з централізованого опалення в будинку АДРЕСА_1 на підставі ліцензії від 01 червня 2012 р. № 198. У квартирі АДРЕСА_3 за вказаною адресою зареєстровані відповідачі, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із 16 листопада 2004 року і 24 листопада 2004 року відповідно. Тобто відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, за адресою: АДРЕСА_2 .

З грудня 2016 року своєчасно не вносили плату за отриманні послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та з серпня 2017 року за отримані послуги з гарячого водопостачання.

В результаті бездіяльності відповідачів, яка полягала у несвоєчасній сплаті, а в подальшому - несплаті вартості наданих позивачем житлово-комунальних послуг, станом на 01 жовтня 2023 року у відповідачів утворилася заборгованість в розмірі 74 075,84 грн., з яких заборгованість з централізованого опалення/постачання теплової енергії становить 41 105,25 грн. та заборгованість із сплати послуг за гаряче водопостачання в розмірі 32 970,59 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційної складової боргу в розмірі 11 183,23 грн. і трьох відсотків річних у розмірі 2 561,25 грн., суд першої інстанції виходив з того, що Законом України від 17 березня 2020 р. № 530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» встановлено мораторій на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19), та протягом 30 днів з дня його скасування.

З висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за період з грудня 2016 року по лютий 2022 року позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 8 253,54 грн. і три відсотки річних у розмірі 2 396,22 грн. у зв`язку із наявною у відповідачів заборгованістю з оплати послуг за постачання теплової енергії.

Крім цього, за період із серпня 2017 року по лютий 2022 року позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 5580,23 грн. і три відсотки річних у розмірі 1546,67 грн. у зв`язку із наявною у відповідачів заборгованістю з оплати послуг за постачання гарячої води.

Таким чином, загальний розмір інфляційних втрат складає 13 833,77 грн., а загальний розмір трьох відсотків річних - 3942,89 грн.

Частина перша статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

За частиною першою статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування трьох відсотків річних та інфляційної складової має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова Верховного Суду від 20 березня 20219 р. у справі № 761/26293/16).

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанова Верховного Суду від 19 червня 2019 р. у справі № 646/14523/15).

Як вбачається із розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги по житловому приміщенню (квартирі) позивач нарахував інфляційні втрати на суму 13 833,77 грн. і три відсотки річних у розмірі 3942,89 грн. за період з грудня 2016 року по 23 лютого 2022 року, проте будь-яких видів неустойки на суму заборгованості не було нараховано.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, ототожнивши інфляційні втрати і три відсотки річних із неустойкою як одним із способів забезпечення виконання зобов`язання, оскільки інфляційні втрати і три відсотки річних входять до складу грошового зобов`язання, внаслідок чого необґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачів на користь позивача інфляційної складової боргу в розмірі 11 183,23 грн. і трьох відсотків річних у розмірі 2561,25 грн.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що у зв`язку з наявністю заборгованості за житлово-комунальні послуги, які надавалися позивачем, останній правомірно нарахував інфляційні втрати і три відсотки річних на відповідну суму заборгованості.

Відповідачі не заперечили проти наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, заочне рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційної складової боргу в розмірі 11 183,23 грн. і трьох відсотків річних у розмірі 2561,25 грн.слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов у цій частині - задовольнити.

В іншій частині рішення слід залишити без змін, оскільки доводів щодо неправильності ухваленого рішення в іншій частині апеляційна скарга позивача не містить.

За подання позивачем апеляційної скарги на заочне рішення суду першої інстанції з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 4026 грн. на підставі частини першої статті 141 ЦПК України, оскільки позов фактично задоволено у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція», яка подана представником Гречан Мариною Василівною, - задовольнити частково.

Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30 квітня 2024 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційної складової боргу в розмірі 11 183 грн. 23 коп. і трьох відсотків річних у розмірі 2561,25 грн. та ухвалити в цій частині нове судове рішення:

Стягнути солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» інфляційну складову боргу в розмірі 11 183 грн. 23 коп. та три відсотки річних у розмірі 2561 грн. 25 коп.

В іншій частині заочне рішення суду - залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі по 2023 грн. з кожного.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г. М.

Рейнарт І. М.