Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №756/13095/21 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 756/13095/21

провадження № 22-ц/824/9642/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.

при секретарі Черняк Д. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ярмоленко Катерини Юріївни, стягувач: ОСОБА_2 , за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 03 березня 2026 року в складі судді Ткач М. М.,

установив:

23.02.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною скаргою, яку обґрунтовував тим, що у березні 2025 року він подав державному виконавцю три заяви: заяву від 11 березня 2025 року, зареєстровану 13 березня 2025 року під номером 6912; заяву від 12 березня 2025 року, зареєстровану 13 березня 2025 року під номером 6913; заяву від 15 березня 2025 року зареєстровану 17 березня 2025 року під номером 7112.

У зв`язку з тим, що відповіді на свої заяви він не отримав, 14.04.2025 він подав скаргу на дії або бездіяльність державного виконавця до суду.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року (справа № 756/13095/21) зобов`язано головного державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Ярмоленко К. Ю. повторно розглянути його заяви та відповісти йому по суті поставлених питань.

30.12.2025 він отримав відповідь на свою заяву від 12 березня 2025 року.

15.01.2026 він отримав відповідь на свою заяву від 11 березня 2025 року.

Але досі не отримав відповіді на заяву від 15 березня 2025 року.

На його думку, всі розумні терміни виконання рішення суду, навіть з огляду на відсутність електрики, давно минули.

На підставі ст.447, 448, 450 ЦПК України просив суд:

визнати бездіяльність державного виконавця Ярмоленко К. Ю. щодо виконання постанови Київського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року протиправною;

зобов`язати державного виконавця Ярмоленко К. Ю. виконати постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року та надати йому інформацію у повному обсязі відповідно до резолютивної чистини постани суду, а саме: які суми аліментів нараховувалися щомісяця за період з січня 2022 року по лютий 2025 року; у які дати суми аліментів були змінені (перераховані) та на яких правових підставах, із зазначенням дати та розміру кожного нарахування, кожного перерахунку, із зазначенням правової підстави кожного перерахунку;

встановити розумний строк для виконання рішення суду.

У разі встановлення судом факту порушення закону, вирішити питання про постановлення окремої ухвали відповідно до ст. 262 ЦПК України.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 03 березня 2026 року відмовлено у відкритті провадженняу справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ярмоленко К. Ю., стягувач: ОСОБА_2 .

Суд мотивував своє рішення тим, що згідно з положеннями ст. 447 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

Уданому випадку в порядку судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 756/13095/21 судом було розглянуто скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, за наслідками якої винесено постанову Київського апеляційного суду від 18.09.2025. Вказана постанова не є судовим рішенням у справі, яке підлягає примусовому виконанню та, відповідно, судовому контролю в порядку Розділу VII ЦПК України.

Порядок виконання вказаного судового рішення визначений ст. 453 ЦПК України, якою передбачено, що про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Оскарження бездіяльності виконавця щодо невиконання такого судового рішення в порядку цивільного судочинства не передбачене, у зв`язку із чим у відкритті провадження за скаргою слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

17.03.2026 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 03 березня 2026 року та направити матеріали справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження та розгляд скарги по суті.

Посилається на те, що невиконання державним виконавцем обов`язку, покладеного на нього судовим рішенням, є бездіяльністю, яка може бути предметом оскарження у порядку ст. 447 ЦПК України.

Предметом поданої скарги є саме бездіяльність державного виконавця, яка полягає у фактичному невиконанні постанови Київського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року.

Таким чином вважає, що подана скарга стосується нового порушення прав скаржника, яке виникло після ухвалення зазначеного судового рішення та полягає у його невиконанні.

Водночас, положення Розділу VІІ ЦПК України не передбачають такої процесуальної дії суду, як відмова у відкритті провадження за скаргою.

Суд першої інстанції, посилаючись на п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, фактично застосував норми, яку регулюють відкриття провадження у позовному провадженні, до провадження, що регулюється спеціальними нормами ЦПК України.

Застосування ст. 186 ЦПК України в даному випадку є помилковим, оскільки розгляд скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця здійснюється за спеціальною процедурою, яка не передбачає відмови у відкритті провадження.

Крім того, фактично суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження надав оцінку предмету скарги та зробив висновок про відсутність підстав для її розгляду, що по суті є передчасною оцінкою доводів скарги.

Відзив на апеляційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження НОМЕР_1 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 31.08.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року (справа № 756/13095/21) апеляційну скаргу боржника ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 27 травня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця.

Зобов`язано головного державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Ярмоленко К. Ю. повторно розглянути письмову заяву ОСОБА_1 від 11 березня 2025 року, зареєстровану відділом 13 березня 2025 року № 6912, подану у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, в частині надіслання боржнику ОСОБА_1 документів виконавчого провадження на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 . або надати мотивовану відмову з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Зобов`язано головного державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Ярмоленко К. Ю. повторно розглянути письмову заяву ОСОБА_1 , подану у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, від 12 березня 2025 року, зареєстровану відділом 13 березня 2025 року №6913, з урахуванням вимог заяви щодо врахування платежів, здійснених ОСОБА_1 відповідно до доданих до заяви платіжних документів від 26 травня 2022 року у розмірі 3 000 грн, від 01 листопада 2022 року - 3 800 грн; від 28 березня 2023 року - 500 грн, від 08 листопада 2024 року - 4 000 грн, як платежів за аліментами.

Зобов`язано головного державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Ярмоленко К. Ю. повторно розглянути письмову заяву ОСОБА_1 , подану у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, від 15 березня 2025 року, зареєстровану відділом 17 березня 2025 року № 7112, з урахуванням вимог заяви щодо підстав зміни нарахованих щомісяця сум аліментів, які підлягають стягненню з боржника ОСОБА_1 , за період з січня 2022 року по лютий 2025 року.

У задоволенні решти вимог скарги відмовлено.

Оскільки постанова Київського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року в частині повторного розгляду письмової заяви ОСОБА_1 , поданої у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, від 15 березня 2025 року виконана не була, 23.02.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з даною скаргою на дії або бездіяльність державного виконавця у зв`язку з невиконанням вказаної постанови.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 на дії/бездіяльність державного виконавця з таких підстав.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до статті 447 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

Відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згадані норми чинного законодавства дають підстави для висновку про те, що судовий контроль за виконанням судових рішень своїм призначенням має насамперед забезпечення повного та своєчасного виконання судового рішення, а також усунення порушень прав учасників виконавчого провадження, які виникли в ході такого виконання.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судовий контроль за виконанням судових рішень спрямований не лише на визнання (констатацію) неправомірності оскаржених рішень, дій чи бездіяльності виконавця, а, в першу чергу, на поновлення порушених прав особи, яка звертається зі скаргою.

Підставою звернення ОСОБА_1 до суду з даною скаргою є невиконання державним виконавцем постанови суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду його скарги на його дії/бездіяльність у виконавчому провадженні.

Тобто заявник намагається використати процедуру судового контролю за виконанням судового рішення, постановленого в процедурі судового контролю за виконанням судових рішень в цивільній справі.

Разом з тим, порушене право ОСОБА_1 як боржника у виконавчому провадженні, на отримання відповіді на свою заяву від 15 березня 2025 року з урахуванням вимог зави щодо підстав зміни нарахованих щомісяця сум аліментів, які підлягають стягненню з боржника за період з січня 2022 року по лютий 2025 року, вже було предметом судового розгляду, за наслідками якого в порядку судового контролю за виконанням судових рішень у цивільних справах винесено відповідну постанову.

Встановивши, що вимога ОСОБА_1 зобов`язати державного виконавця Ярмоленко К. Ю. виконати постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року, фактично зводиться до прохання суду зобов`язати вказану особу виконати судове рішення, яке не є судовим рішенням у справі, яке підлягає примусовому виконанню та відповідно, судовому контролю в порядку Розділу VІІ ЦПК України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження по такій скарзі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на те, що подальші дії чи бездіяльність державного виконавця, вчинені за наслідками розгляду скарги боржника на його дії не стосуються питання виконання рішення суду в справі № 756/13095/21 про видачу судового наказу про стягнення аліментів, а перебувають у площині його відповідальності за невиконання постанови суду про визнання дій/бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження, роз`яснивши, що подальше виконання судового рішення, постановленого за результатами розгляду скарги, регулюється положенням ст. 453-4534 ЦПК України.

Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.

При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 353, 367, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 03 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06.08.2026.

Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук