Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №758/7424/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 758/7424/24

провадження № 22-ц/824/4345/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.

при секретарі Черняк Д. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про поворот виконання заочного рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кручок Наталії Валеріївни на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року в складі судді Войтенко Т. В.,

установив:

13.06.2024 ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини на одну дитину з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до повноліття дитини.

Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 29 липня 2024 року вказаний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі частики від усій видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 червня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто ОСОБА_1 на користь держави 1 211,20 грн судового збору.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 12 грудня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 липня 2024 року задоволено. Скасовано заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 липня 2024 року, а справу призначено до розгляду у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 10 березня 2025 року вказаний позов залишено без розгляду, оскільки позивач до початку розгляду справи по суті подала заяву про залишення позову без розгляду, п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

29.08.2025 ОСОБА_1 в особі представника Кручок Н. В. звернувся до суду з заявою, в якому просив в порядку повороту виконання заочного рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 липня 2024 року стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 139 614,79 грн.

Посилався на ті підстави, що за заявою ОСОБА_2 на підставі виконавчого листа №758/7424/24 від 10.09.2024 Подільським ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ ( м. Київ) 13.09.2024 було відкрито виконавче провадження НОМЕР_1.

В рамках даного виконавчого провадження з відповідача було стягнуто суму коштів у розмірі 139 614,79 грн.

Зазначав, що заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 липня 2024 року було обґрунтоване на завідомо неправдивих відомостях позивача, які вона зазначала в позовній заяві в обґрунтування своїх позовних, а саме: «З моменту припинення фактичного сумісного життя через відсутність взаєморозуміння, втрату почуттів та поваги один до одного та наявність суперечностей між моїми інтересами та боржника, а також спільної дитини, - боржник не бере участі у вихованні та не дає жодних коштів або іншої допомоги на утримання дитини. … З відповідачем згоди щодо утримання дитини не досягнуто. ОСОБА_1 ухиляється від утримання дитини, його виховання, не піклується про здоров`я дитини, його фізичний, духовний розвиток…».

Розрив відносин з позивачкою ніяк не вплинув на міцні і гармонійні відносини між відповідачем та його сином ОСОБА_5 . Відповідач відповідально відносився і відноситься до свого батьківства, приймає активну участь у вихованні сина та в його матеріальному забезпеченні. На підтвердження даних обставин до матеріалів справи надано докази:

довідку про розмір нарахованого грошового забезпечення, інших виплат та суми утриманих та перерахованих аліментів по рапорту ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 №245 від 10.10.23024, яка підтверджує, що із грошового забезпечення відповідача за його ініціативою частка його доходу щомісячно, починаючи з січня 2013 року по липень 2021 року відраховувалась у вигляді аліментів на користь позивачки;

довідку Головного управління ПФУ в м. Києві №2600-0203-8/194557 від 07.10.2024, яка підтверджує, що на підставі заяви ОСОБА_1 про добровільну сплату аліментів від 13.09.2021 №673 на користь ОСОБА_6 проводиться стягнення аліментів на утримання дитини 28.11.2008 в розмірі 25% щомісячно, починаючи з 01.09.2021 по даний час.

Відповідач надає коши на відпочинок дитини, тренажерний зал та інші потреби ОСОБА_7 , надав готівкові кошти позивачці на придбання меблів у кімнату сина, при зустрічі з сином дає йому кошти на дрібні витрати, інколи невеличкі суми перераховує синові на картку. Відповідачем відкрито банківський рахунок, на якому він накопичує кошти для майбутнього навчання сина, про що відомо позивачці та сину.

Враховуючи вказані обставини, просив допустити поворот виконання у справі про стягнення аліментів.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року в задоволенні вказаної заяви відмовлено.

10.11.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Кручок Н. В. через підсистему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою в порядку повороту виконання рішення Подільського районного суду міста Києва № 758/7424/24 від 29 липня 2024 року стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 139 614,79 грн.

Посилаючись на обставини, викладені в заяві про поворот виконання рішення, зазначила, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції посилався на те, що заява відповідача про поворот виконання рішення не містить будь-яких доказів чи відомостей, які подавались позивачем і надалі були визнані завідомо неправдивими чи підробними.

Вважає таку позиція суду свідчить про неповне з`ясування всіх обставин справи, оскільки, спростовуючи відомості позивачки про ненадання утримання на дитину в добровільному порядку, відповідачем було подано до суду відповідні докази.

Вважає, що ОСОБА_1 доведено належними і допустимими доказами факт подання позивачкою до суду неправдивих відомостей, які полягають в її твердженні про неотримання аліментів у позасудовому порядку, що є підставою до застосування повороту виконання рішення у даній справі в порядку ч. 2 ст. 445 ЦПК України.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання спільного з відповідачем сина, отримуючи такий же розмір аліментів від відповідача в позасудовому порядку, приховавши дані обставини від суду, ОСОБА_2 допустила недобросовісну поведінку зі своєї сторони та зловживання процесуальними правами позивача, оскільки звернулась до суду з позовом за об`єктивної відсутності предмету такого позову. Сам факт материнства та проживання дитини з позивачкою не дає їй права звертатися до суду з позовом про стягнення аліментів.

На думку відповідача, виходячи з системного аналізу положень ст. 180, 181 СК України, норм Конституції України та ЦПК України, предметом доказування у даній категорії справ є факт відсутності домовленості між батьками щодо утримання дитини або факт порушення відповідачем такої домовленості чи ненадання грошових коштів на утримання тим з батьків, який проживає окремо.

Відповідачка у позовній заяві усвідомлено надала суду неправдиву інформацію про те, що відповідач не утримує сина, а також не вказала в позовній заяві фактичну адресу проживання відповідача, номер його телефону та електронної пошти, щоб відповідач не зміг прийняти участь в судовому розгляді справи. Такі дії позивачки свідчать про її умисел на обман суду з метою отримання бажаного для неї рішення.

Враховуючи вказані обставини, вважає, що судом при розгляді заяви відповідача про поворот виконання заочного рішення, безпідставно встановлено відсутність підстав для застосування повороту виконання скасованого заочного рішення у даній справі, встановивши відсутність в діях позивачки надання нею неправдивих відомостей, на основі яких було ухвалене скасоване в майбутньому заочне рішення.

Також, судом першої інстанції, в результаті неправильного тлумачення норм матеріального та цивільного процесуального права: ст. 180, 181 СК України, ч. 1, 2 ст. 2, ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, в оскаржуваній ухвалі встановлено висновок про те, що добровільна сплата батьком дитини аліментів не позбавляє права ОСОБА_8 на зверненням до суду з позовом про стягнення аліментів.

Така позиція суду є несправедливою і протиправною, адже ОСОБА_1 не порушував прав позивачки, добросовісно, регулярно впродовж 10 років і у належному розмірі сплачував їй аліменти на утримання сина, тому він не може мати будь-яких негативних наслідків у вигляді судових рішень та виконавчих проваджень.

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції визначив, що в разі, якщо у зв`язку з добровільною сплатою аліментів та паралельним стягненням аліментів за певний період у платника аліментів наявна переплата, вирішення питання про її повернення здійснюється в межах виконавчого провадження, а не шляхом допущення повороту виконання рішення суду. Такий висновок суду свідчить про те, що судом не в повному обсязі були досліджені документальні докази, додані відповідачем до заяви про поворот виконання, а також неповно та не всебічно з`ясовані обставини справи.

Так, відповідачем до заяви про поворот виконання було додано постанову про закінчення виконавчого провадження № 76035654 від 24.01.2025. Тому вирішення питання про повернення коштів, стягнутих з ОСОБА_1 на підставі скасованого заочного рішення в межах виконавчого провадження є неможливим і звернення відповідача до суду із заявою про поворот виконання рішення суду є належним способом захисту, логічним і обґрунтованим.

18.04.2026 представник ОСОБА_2 - адвокат Новіков О. П. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Судові витрати, пов`язані з апеляційним розглядом справи, покласти на скаржника.

Посилається на те, що частиною 2 статті 445 ЦПК України прямо та безальтернативно встановлено: «У справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача».

Більше того, відповідно до ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Стягувач є лише розпорядником цих коштів в інтересах дитини. Таким чином скаржник, вимагаючи повороту виконання, фактично вимагає повернення коштів не від своєї колишньої дружини, а від своєї власної дитини, що є правовим нонсенсом та прямим порушенням майнових прав неповнолітнього

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі чітко встановив, що скасування заочного рішення, яке відбулося виключно через реалізацію скаржником свого права на перегляд, та подальше залишення позову без розгляду, не є тими винятковими підставами, які передбачені ч. 2 ст. 445 ЦПК України.

Суд справедливо констатував, що заява ОСОБА_1 не містить жодних доказів чи відомостей, які б підтверджували, що надані стягувачем відомості були саме завідомо неправдивими. ОСОБА_1 не надав суду жодного доказу, який би свідчив про наявність у стягувача прямого умислу на обман суду, що є обов`язковою складовою поняття «завідомо».

Скаржник будучи належним чином повідомленим про справу, не скористався своїм правом подати відзив та докази на спростування позову, що і призвело до ухвалення заочного рішення. Його незгода з твердженнями у позовній заяві не є і не може бути доказом «завідомої неправдивості» цих тверджень.

Разом з цим, 28 березня 2025 року Святошинським районним судом м. Києва було видано судовий наказ у справі № 759/6398/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина у тому ж розмірі - 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходів), починаючи з 26.03.2025. На підставі цього судового наказу 11 квітня 2025 року було відкрито нове виконавче провадження ВП № НОМЕР_2.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - адвокат Кручок Н. В. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Новіков О. П. 14.06.2026 звернувся до суду з заявою про розгляд справи за відсутності учасників справи та представника.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 29 липня 2024 року заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів було задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 червня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1211,20 грн судового збору.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 12 грудня 2024 року заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 29 липня 2024 року скасоване та справу призначено до повторного розгляду у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 10.03.2025 позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 залишено без розгляду.

28.03.2025 Святошинським районним судом м. Києва видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частини його доходів.

На підставі заочного рішення, яким аліменти стягнуто з 13 червня 2024 р., 13.09.2024 було відкрите виконавче провадження НОМЕР_1, в межах якого з ОСОБА_1 стягнуто 139 614,79 грн аліментів.

24.01.2025 виконавче провадження НОМЕР_1 було закінчене у зв`язку з скасуванням заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 29 липня 2024 року.

11.04.2025 було відкрите виконавче провадження НОМЕР_3 про стягнення аліментів за судовим наказом Святошинського районного суду м. Києва від 28.03.2025, згідно якого аліменти стогуються з 26.03.2025.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поворот виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з положень ст. 444 ЦПК України та тієї обставини, що в даній справі заочне рішення ухвалено на підставі відомостей про наявність у сторін спільної дитини, яка проживає з матір`ю. На момент ухвалення заочного рішення суд не володів відомостями про наявність інших дітей у платника аліментів, окрім сина, на утримання якого стягувалися аліменти, що могло вплинути на розмір стягуваних аліментів. Сама по собі та обставина, що батько дитини добровільно сплачував аліменти на користь ОСОБА_2 , не позбавляло права ОСОБА_2 звертатися до суду з позовом про стягнення аліментів судовим рішенням. В даній справі суд не може констатувати, що існують виняткові випадки для допущення повороту виконання рішення суду про стягнення аліментів: аліменти стягнуто на дитину, дитина проживає з матір`ю, відповідач є батьком дитини, тобто є платником аліментів. З приводу даних обставин позивачка надала правдиві відомості, а відтак, підстав стверджувати, що суду було надано завідомо неправдиві відомості, немає.

Крім того, заява відповідача про поворот виконання рішення також не містять будь-яких доказів чи відомостей, які подавались позивачем і надалі були визнані завідомо неправдивими чи підробленими.

В разі, якщо у зв`язку з добровільною сплатою аліментів та паралельним стягненням аліментів за певний період у платника аліментів наявна переплата, вирішення питання про її повернення здійснюється в межах виконавчого провадження, а не шляхом допущення повороту виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4)задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Згідно ч.3 ст. 444 ЦПК України суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 02.11.2011 року № 13-рп/2011 зазначив, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна, оскільки правова підстава для набуття майна відпала.

Поворот виконання - це спосіб захисту прав боржника, який полягає у поверненні йому стягувачем всього одержаного за скасованим рішенням.

Поворот виконання можливий, у разі якщо: а) позивач одержав від відповідача в порядку виконання рішення майно або грошові кошти; б) виконане рішення скасовано судом чи змінено із задоволенням позовних вимог в меншому розмірі.

Особливості повороту виконання рішення суду в окремих категоріях цивільних справ визначено статтею 445 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 445 ЦПК України у разі скасування за нововиявленими чи виключними обставинами рішень у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, поворот виконання допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтоване на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

У справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Отже, за загальним правилом, поворот виконання рішень у справах про стягнення аліментів не допускається.

При цьому, виключенням з цього правила становлять випадки, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Як убачається з матеріалів справи, предметом розгляду в даній справі було стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, а тому поворот виконання рішення у вказаній справі має здійснюватися з урахуванням особливостей, встановлених положенням ч.2 ст. 445 ЦПК України.

Процесуальним законодавством визначено необхідність встановлення обов`язкових умов, за яких можливо допустити поворот виконання рішення про стягнення аліментів. Самої лише обставини щодо скасування судового рішення про стягнення аліментів не є достатнім.

Судом встановлено, що підставою для скасування заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 29 липня 2024 року була та обставина, що відповідач не отримував копію позовної заяви, не був обізнаний про розгляд справи, у зв`язку з чим був позбавлений можливості надати суду докази про наявність на його утримання ще двох малолітніх дітей, окрім сина ОСОБА_7 .

Заява представника відповідача про поворот виконання рішення та матеріали справи також не містять будь-яких доказів чи відомостей, які подавались позивачем і в подальшому були визнані завідомо неправдивими чи підробленими.

Зазначення в позовній заяві ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 ухиляється від надання допомоги на утримання дитини, не може слугувати достатньою підставою для висновку, що такі відомості були зазначені позивачем умисно, з метою введення суду в оману.

Та обставина, що відповідач добровільно надав матеріальну допомогу на утримання дитини в той час, як позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів, не позбавляє останнього можливості захистити своє порушене право, звернувшись до суду з відповідним позовом, але не може слугувати підставою для повороту виконання рішення суду в даній справі.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов по суті правильного висновку про відсутність підстав для здійснення повороту виконання рішення суду про стягнення грошових коштів в сумі 139 614,79 грн, які за твердженням позивача були витрачені на утримання та базові потреби дитини.

Враховуючи, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення ухвали суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кручок Наталії Валеріївни залишити без задоволення.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук