Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №757/19051/19-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/1412/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 757/19051/19-ц

04 червня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Рейнарт І.М.

при секретарі - Колесник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника заявника Державної казначейської служби України - Стегнія Андрія Васильовича на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року, постановлену під головуванням судді Ільєвої Т.Г., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

У квітні 2025 року Державна казначейська служба України звернулась до суду із заявою про виправлення помилки у виконавчому документі у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Заява мотивована тим, що на виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області надійшла заява ОСОБА_1 про виконання виконавчого листа Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року у справі № 757/19051/19-ц.

При розгляді документів, поданих стягувачем, встановлено, що при оформленні судом виконавчого листа було допущено помилку, а саме - у відомостях про боржника визначено боржником Державну казначейську службауУкраїни.

Заявник зазначав, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 19 червня 2018 року в справі 910/23967/16), кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів.

Таким чином, зважаючи на зазначене у виконавчому листі, виданому Печерським районним судом м. Києва 30.11.2022 року у справі № 757/19051/19-ц, боржником слід зазначити «Державний бюджет України».

Посилаючись на те, що відповідно до пункту 5 Порядку №845 під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право вживати заходів до виконання виконавчих документів, ураховуючи положення статті 432 ЦПК України, заявник Державна казначейська служба України просила суд виправити помилку допущену у виконавчого листі Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року у справі № 757/19051/19-ц, вказавши боржником «Державний бюджет України».

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви представника Державної казначейської служби України - Семків Наталії Романівни про виправлення описки у виконавчому листі, виданому на підставі судового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції, представник відповідача Державної казначейської служби України - Стегній Андрій Васильович подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про виправлення помилки, допущеної у виконавчому листі, виданому 30.11.2022 року Печерським районним судом м. Києва у справі № 757/19051/19-ц, а саме: замість невірного найменування боржника - «Державна казначейська служба України» (код ЄДРПОУ37567646)» вказати вірно боржником - «Держава Україна/ Державний бюджет України» без коду ЄДРПОУ.

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що Казначейство звернулося до суду першої інстанції із заявою про виправлення помилки у виконавчому листі Печерського районного суду м. Києва від 30.11.2022 року у справі № 757/19051/19-ц на підставі приписів статті 432 ЦПК України, а не із заявою про виправлення помилки у судовому рішенні чи ухвалі суду згідно зі статтею 269 ЦПК України.

Отже, суд першої інстанції, помилково пославшись на частину другу статті 269 ЦПК України, виніс незаконну ухвалу про відмову в задоволенні заяви Казначейства про виправлення описки у справі № 757/19051/19-ц, яка підлягає скасуванню.

Щодо належного боржника у справі зазначає що, враховуючи усталену практику Верховного Суду, боржником у справі № 757/19051/19-ц є саме Держава Україна/Державний бюджет України. Відповідно, у виконавчому листі боржником має бути зазначено: «Держава Україна/Державний бюджет України» (без зазначення коду ЄДРПОУ), а не «Державна казначейська служба України».

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив

В судове засідання, призначене судом апеляційної інстанції, учасники справи не з`явились. Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції учасники справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності учасників справи.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, в якому, посилаючись на ст.ст.1173, 1174 ЦК України, просив суд стягнути з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку на свою користь 250 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 02 червня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Печерського районного суду м.Києва від 02 червня 2021 року скасовано і ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено частково.Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України (місцезнаходження: 01601 м.Київ, вул.Бастіонна 6, код ЄДРПОУ 37567646) на користь ОСОБА_1 (мешкає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на відшкодування завданої моральної шкоди 2500 гривень. В решті позову відмовлено.

30 листопада 2022 року на адресу ОСОБА_1 направлено виконавчий лист у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди(а.с.49).

Звертаючись у квітні 2025 року до суду із заявою про виправлення помилки у виконавчому документі, Державна казначейська служба України просила суд виправити помилку допущену у виконавчого листі Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року у справі № 757/19051/19-ц, вказавши боржником «Державний бюджет України».

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви представника Державної казначейської служби України - Семків Наталії Романівни про виправлення описки у виконавчому листі, виданому на підставі судового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що судом не було допущено описок та/або помилок при постановленні ухвали суду, а було зазначено боржника відповідно до судового рішення.

Також суд вважав за необхідне роз`яснити, що згідно з ч.1 ст.435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду у повній мірі погодитися не може, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

У статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист та відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року у справі № 18-рп/2012 за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «ДІД Конс»).

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною третьою статті 431 ЦПК України визначено, що виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Відповідно до частини першої статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки або арифметичні помилки. Особливо це стосується резолютивної частини рішення. В резолютивній частині будь-яка описка має істотне значення, оскільки вона може утруднити виконання рішення.

Частиною першою статті 432 ЦПК України визначено, що суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі.

Із доводів заяви Державної казначейської служби України слідує, що у виконавчому листі, виданому 30 листопада 2022 року Печерським районним судом міста Києва у справі №757/19051/19-ц, у відомостях про боржника зазначено Державна казначейська служба України, тоді як боржником слід зазначити «Державний бюджет України». Отже, заявник Державна казначейська служба України просив суд виправити помилку, допущену у виконавчому листі Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року у справі № 757/19051/19-ц, вказавши боржником «Державний бюджет України».

Разом з тим, вирішуючи заяву Державноїказначейської служби України про виправлення помилки у виконавчому документі, суд першої інстанції не оцінив доводів заявника, не дослідив усіх передбаченою нормою процесуального права юридичних (доказових) фактів, наявність яких впливає на остаточний результат вирішення питання про виправлення помилки у виконавчому документі та дійшов помилкового висновок про відмову в задоволенні заяви Державноїказначейської служби України з тих підстав, що судом не було допущено описок та/або помилок при постановленні ухвали суду, оскільки зі змісту самої заяви Державної казначейської служби України про виправлення помилки у виконавчому документі випливає, що описка зроблена не в судовому рішенні, а у виконавчому листі, виданому 30 листопада 2022 року Печерським районним судом міста Києва у справі №757/19051/19-ц.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги Державної казначейської служби України та достатніми для скасування оскаржуваної ухвали.

Перевіряючи доводи заяви Державної казначейської служби України про виправлення помилки у виконавчому документі, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено й це вбачається із матеріалів справи №757/19051/19-ц, що постановою Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України (місцезнаходження: 01601 м.Київ, вул.Бастіонна 6, код ЄДРПОУ 37567646) на користь ОСОБА_1 (мешкає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на відшкодування завданої моральної шкоди 2500 гривень. В решті позову відмовлено.

За змістом частини другої статті 2 ЦК України одним із учасників цивільних відносин є держава Україна. Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). За змістом статті 173 ЦК України, яка має назву «Представники держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад», у випадках і в порядку, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, від імені держави за спеціальними дорученнями можуть виступати органи державної влади.

Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема, і представляти державу в суді (див. пункт 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, пункт 33 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц).

Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. Тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номер чи вид рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави,ні на обов`язковість відновлення права позивача у разі встановлення судом його порушення, та за своє суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18)).

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 07 жовтня 2020 року у справі № 569/12383/17 (провадження № 61-12864св19), від 08 вересня 2021 року у справі № 751/7182/19 (провадження № 61-12426св20), від 11 жовтня 2023 року у справі № 201/1611/22 (провадження № 61-6247св23), від 18 жовтня 2023 року у справі № 705/4489/20 (провадження № 61-2214св23) та інших.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Відповідно до покладених завдань Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 цього Положення).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2019 року у справі № 219/8720/16-ц (провадження № 61-23108св18) зазначено, що: «відповідно до пункту 3 Порядку виконання рішень про стягнення державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Виконанню органами Казначейства підлягають виконавчі документи, боржниками по яких виступають боржники - державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається виконавчий лист.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції - частини 1 статті 431 ЦПК України.

Виконавчий документ - це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов як підстава для їх виконання.

У підпункті 17.1 пункту 17 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (в редакції, чинній на момент видачі виконавчого документа) було визначено, що до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів оформлення і видача виконавчих документів здійснюється в паперовій формі судом, який ухвалив відповідне рішення, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вимоги до виконавчого документа закріплені у статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Відповідно до статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі.

Описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких, зокрема, належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

У справі, що переглядається, при зверненні із заявою про виправлення помилки, допущеної у виконавчому листі Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року у справі № 757/19051/19-ц, заявник Державна казначейська служба України зазначав, що на виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області надійшла заява ОСОБА_1 про виконання виконавчого листа Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року у справі №757/19051/19-ц, де у відомостях про боржника зазначено Державна казначейська служба України.

Заявник вважав, що у виконавчому документі як боржника слід зазначити «Державний бюджет України», а тому просив суд виправити помилку допущену у виконавчому листі Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року у справі № 757/19051/19-ц, вказавши боржником «Державний бюджет України».

Разом з тим, на підтвердження своїх вимог заявник не долучив до матеріалів заяви про виправлення описки ні оригіналу виконавчого листа №757/19051/19-ц, виданого 30 листопада 2022 року Печерським районним судом міста Києва, ні його копії для перевірки судом відповідностіоформленого виконавчого листа, у тому числі зазначених у ньому реквізитів щодо сторони боржника, змісту резолютивної частини судового рішення у справі № 757/19051/19-ц, враховуючи те, що вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у виконавчому документі, суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

Правовий аналіз наведених норм законодавства та встановлених обставин, якими підтверджується, що судовим рішення у справі №757/19051/19-ц стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої моральної шкоди 2500 гривень, врахувавши, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, у своїй сукупності дозволяють колегії суддів апеляційного суду зробити висновок про те, що заявником не доведено наявності допущених судом об`єктивних помилок у виконавчому листі, які б перешкоджали пред`явленню виконавчого документу до виконання.

Враховуючи зазначені норми матеріального та процесуального права, встановивши фактичні обставини справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви Державної казначейської служби України про виправлення помилки у виконавчому документі.

Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення питання про виправлення помилки у виконавчому документі, а це, відповідно до статті 376 ЦПК України, є підставою для скасування судового рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року та ухвалення нового судового рішення по суті заявлених вимог Державної казначейської служби України про виправлення помилки у виконавчому документі, які з установлених колегією суддів апеляційного суду обставин справи та наведених мотивів в редакції даної постанови не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України.

Оскільки вимоги заяви Державної казначейської служби України про виправлення помилки у виконавчому документі залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, немає.

Керуючись ст. 129-1 Конституії України, ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 2, 18, 141,167, 170, 173, 269, 367, 368, 374, 376, 381-384, 431, 432 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника заявника Державної казначейської служби України - Стегнія Андрія Васильовича задовольнити частково.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву Державної казначейської служби України про виправлення помилки у виконавчому документі у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Судді: