Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №757/27387/13-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________

Справа № 757/27387/13-ц

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/1587/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.

при секретарі Ящуку Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 23 квітня 2025 року (суддя Головко Ю.Г.) про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

установив:

заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 24 липня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договорами позики у загальному розмірі 94 734 158,92грн та судові витрати у розмірі 3 654грн.

У березні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, у якій просив поновити йому пропущений строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, посилаючись на те, що на підставі зазначеного судового рішення 12 вересня 2014 року був виданий виконавчий лист, який був поданий до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, на підставі якого було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1. Однак, під час проведення виконавчих дій виконавцем не було виявлено майна та коштів боржника, на які можна було звернути стягнення, у зв`язку з чим державний виконавець виніс постанову 12 лютого 2019 року про повернення виконавчого документу. У постанові було зазначено, що він може повторно подати вказаний виконавчий документ до виконання у строк до 12 лютого 2022 року. Проте, він не міг повторно подати виконавчий лист до виконання у визначений строк, оскільки з 6 лютого 2022 року по 23 лютого 2022 року хворів на COVID-19 та до 27 лютого 2022 року перебував на карантинному режимі, а з 24 лютого 2022 року почались активні обстріли, а згодом і бойові дії у місці, де зберігались документи по цій справі, а саме у АДРЕСА_1 був частково пошкоджений, тому він вважав виконавчі документи втраченими. Лише 30 січня 2024 року під час перевезення особистих речей він виявив зазначені документи.

Заявник вважав, що вказані обставини та приймаючи до уваги Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, а також вимоги Закону України № 2129-ІХ від 15

березня 2022 року, де розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2, згідно з підпунктом 4 якого тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану, є поважними причинами пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до повторного виконання.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 23 квітня 2025 року заяву задоволено, поновлено ОСОБА_2 строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі № 757/27987/13-ц від 12 вересня 2014 року, виданого Печерським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договорами позики, укладеними між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , у розмірі 94 734 158грн.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи та порушення норм процесуального права.

Боржник вважає необґрунтованими доводи стягувача про неможливість подати виконавчий лист до виконання через хворобу, оскільки з наданих стягувачем документів вбачається, що той хворів на протязі 23-х днів. При цьому, сам карантин, який був введений на території України, а в подальшому військовий стан, не позбавляли стягувача можливості надіслати вказані документи поштою.

Також, боржник вважає необґрунтованим посилання стягувача на пункт 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», оскільки він поширюється тільки на виконавчі провадження, учасниками яких є юридичні та фізичні особи, пов`язані з державою агресором або підлягають виконанню або виконуються на окупованих територіях.

Крім цього, боржник зазначає, що у разі знищення або ймовірного знищення оригіналу виконавчого листа, внаслідок обстрілів населеного пункту, де він зберігався, стягувач не був позбавлений можливості звернутись до суду із заявою про видачу дублікату такого виконавчого листа.

Також, боржник посилається на те, що він належним чином не був повідомлений про дату, час та місце розгляду заяви.

У відзиві на апеляційну скаргу стягувач ОСОБА_2 просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на доводи своєї заяви та зазначає, що боржник був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду заяви, що підтверджується матеріалами справи.

ОСОБА_1 , будучи повідомленим про день, час та місце розгляду апеляційної скарги шляхом направлення судової повістки-повідомлення до електронного кабінету у системі «Електронний суд» (с.с.97), у судове засідання не з`явився, клопотання про його відкладення не подав, тому відповідно до положень статті 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у його відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення ОСОБА_2 , який заперечував проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце судового засідання суду, якщо такий учасник обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18).

Частина 3 статті 433 ЦПК України передбачає, що заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Порядок повідомлення учасників справи про судове засідання визначений у статті 128 ЦПК України.

Частина 2 статті 128 ЦПК України передбачає, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями (частина 4 статті 128 ЦПК).

Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про

доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В матеріалах справи наявна судова повістка від 7 квітня 2025 року про виклик ОСОБА_1 у судове засідання на 23 квітня 2025 року на 16 год. 00 хв. (с.с. 22).

Однак матеріали справи не містять відомостей про направлення такої повістки на поштову адресу ОСОБА_1 , а також відомостей про її отримання останнім або повернення її до суду без вручення з відміткою листоноші, що адресат відсутній за вказаною адресою.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, з ухваленням нового судового рішення апеляційним судом.

З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Печерського районного суду від 24 липня 2014 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за договорами позики у розмірі 94 734 158грн (с.с. 3-8).

На виконання вказаного заочного рішення Печерським районним судом міста Києва 12 вересня 2014 року видано виконавчий лист №757/27387/13-ц (с.с. 11), який був пред`явлений до виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та відкрите виконавче провадження ВП № НОМЕР_1.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурли В.Е. від 12 лютого 2019 року виконавчий документ повернуто стягувачу. Підставою повернення виконавчого документа зазначено, що державним виконавцем здійснені всі заходи щодо розшуку боржника та його майна, які виявилися безрезультатними. Також у постанові зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 12 лютого 2022 року (с.с. 10).

Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 23 лютого 2022 року, виданої Комунальним некомерційним підприємством «Консультативно-діагностичний центр Дарницького району міста Києва», вбачається, що ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні з 6 лютого 2022року по 23 лютого 2022 року з діагнозом COVID-19, та після виписки карантин продовжений до 27 лютого 2022 року (с.с 12).

Згідно з частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Відповідно до частини 1статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»

виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Пункт 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно частини 5 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Отже, ОСОБА_2 мав право повторно пред`явити виконавчий документ до виконання до 12 лютого 2022 року.

Частина 6 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання є одним із видів процесуальних строків, які передбачені статтею 120 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа повинен з`ясувати причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Поважними можуть бути визнані лише ті причини, що виникли внаслідок обставин, об`єктивно незалежних від волі зацікавленої особи, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк.

Звертаючись до суду із заявою про поновлення строків пред`явлення виконавчого документа до виконання, заявник зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилався, як на обґрунтування своїх вимог.

Заявником суду надана виписка медичного закладу, яка підтверджує, що ОСОБА_2 з 6 лютого 2026 року по 23 лютого 2026 року перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку із захворювання на COVID-19, також у виписці зазначено, що карантин продовжується до 27 лютого 2022 року, після чого ОСОБА_2 повинен здати тест на ковід, і в разі негативного тесту, карантин припиняється (с.с. 12).

Таким чином, стягувачем надані належні документи, які підтверджують поважні причини пропуску ним строку для повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання станом на 27 лютого 2022 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що лікування стягувача тривало тільки 23 дні, що не позбавляло його можливості направити виконавчий документ до виконавчої служби засобами поштового зв`язку, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки

медичними документами підтверджується, що стягувач повинен був дотримуватися правил карантину до 27 лютого 2022 року.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/22 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває дотепер.

Законом України від 15 березня 2022 року «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», який набрав чинності 26 березня 2022 року, розділ доповнено пунктом 10-2, у якому, зокрема, зазначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

У пунктах 47 і 48 постанови Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 260/2595/22 зазначено, «що особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження» як спеціальним нормативно-правовим актом, у цьому випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання.»

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 07 квітня 2023 року у справі № 910/5925/15-г, від 03 квітня 2025 року у справі № 712/8159/15-ц; від 05 лютого 2025 року у справі № 1616/803/2012.

За таких обставин, у зв`язку запровадженням в Україні воєнного стану, строки пред`явлення виконавчих документів до виконання перериваються.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що положення пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», поширюються тільки на виконавчі провадження, учасниками яких є юридичні та фізичні особи, пов`язані з державою агресором або підлягають виконанню або виконуються на окупованих територіях, є безпідставними та суперечать положенням зазначеної матеріальної норми.

Враховуючи, що строк пред`явлення виконавчого документа для повторного виконання у період з 12 лютого 2022 року по 27 лютого 2022 року пропущений ОСОБА_2 з поважних причин, а у подальшому строк пред`явлення виконавчого документа до виконання перервався у зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану, колегія суддів вважає, що заява стягувача ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381- 383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 23 квітня 2025 року скасувати, ухваливши нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_2 задовольнити.

Поновити ОСОБА_2 строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 757/27987/13-ц, виданого Печерським районним судом

міста Києва 12 вересня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 94 734 158грн 92коп.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.І. Ящук