Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №760/9009/25 — Київський апеляційний суд

Головуючий у суді першої інстанції: Кравченко Я.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

права № 760/9009/25

провадження № 33/824/738/2026

25 лютого 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Шкоріної О.І.,

за участю особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Папенка Руслана Станіславовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу щодо ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживає: АДРЕСА_1 , звинуваченого у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Папенком Русланом Станіславовичем, на постанову Солом'янського районного судуміста Києва від 27 листопада 2025 року, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 27 листопада 2025 рокуОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір, що становить 605,60 грн.

Не погодившись з вказаною постановою, 3 грудня2025 рокузахисник ОСОБА_1 адвокат Папенко Р.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 27 листопада 2025 року, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Вважає, що вказана постанова суду є незаконною та такою, що винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права, без повного та всебічного розгляду справи, без встановлення всіх обставин справи, з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, без належної оцінки доказів.

Зокрема, зазначає про те, що складений протокол є безпідставний і незаконний. З письмових пояснень ОСОБА_2 вбачається, що саме він перебував за кермом автомобіля марки Шкода і після наїзду зник з місця пригоди, бо перебував в розшуку ТЦК. Зазначені обставини мають важливе для справи значення, і не спростовані наданими та дослідженими доказами.

ОСОБА_1 того дня ніхто не зупиняв. На відеозапису і в матеріалах справи відсутнє підтвердження факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 і всі докази вказують на незаконність прийнятої постанови. Крім того, зазначає про те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів на підтвердження обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення.

Також зазначає, що дії поліцейських як провокація ОСОБА_1 для огляду на стан сп`яніння, шляхом змушування до огляду особи, яка не керувала автомобілем, - є неприпустимим. Із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що ОСОБА_1 допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було перевіряти, у зв'язку з чим, всі наступні вимоги працівників поліції він не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав і пояснив, що в той день попросив знайомого виручити його, сісти за кермо автомобіля та відігнати автомобіль від автомийки до будинку, метрів 300. Під час руху, автомобіль штовхнув мотоцикліста, який викликав поліцію. Знайомий, оскільки перебував в розшуку ТЦК, вибачився та пішов з місця зупинки. Він залишився чекати поліцейських біля автомобіля. Відносно нього протокол по ст.124 КУпАП складений не був, оскільки він не керував транспортним засобом. Пройшов огляд на стан сп'яніння, так як виконував вимоги поліцейського.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Папенко Р.С. апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити. Законність складання адміністративного протоколу викликає сумніви, оскільки виклик працівників поліції був у зв`язк3 з дорожньо-транспортною пригодою, але жодних матеріалів складено не було, рішень з приводу ДТП не приймалося, що підтверджує позицію захисту про те, що матеріалами не доведено факт перебування ОСОБА_3 за кермом автомобіля.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з вимогами ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст. ст. 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

Судом установлено, що 14 березня 2025 року о 21 год.30 хв. у м.Києві, вул.Кавказька (Липківського), 27/5, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 та здійснив зіткнення з мопедом «Honda», д.н.з. НОМЕР_2 , в ході розмови з водієм ОСОБА_1 працівниками патрульної поліції було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, після чого огляд на стан сп`яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «ДРАГЕР» на місці. Результат підтверджується тестом 2307, результат огляду становить 1,08%, чим ОСОБА_1 порушив п.2.9 (а) ПДР.

Приймаючи судове рішення про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП, суд першої інстанції вважав, що вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 271604 від 14 березня 2025 року; результатом приладу «ALKOTEST 6820», прилад «ARUL - 0299»; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних записів; розпискою ОСОБА_4 від 14 березня 2025 року; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкоголю, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14 березня 2025 року; витягом з підсистеми «Армор» щодо ОСОБА_1 ; реєстраційною карткою транспортного засобу «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 ; відезаписом з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) від 14 березня 2025 року.

При цьому, суд першої інстанції вважав доведеним факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у момент виникнення ДТП, враховуючи те, що інших осіб біля автомобіля на місці події не встановлено, ОСОБА_1 особисто повідомляв про керування транспортним засобом, його статус водія підтверджений зафіксованими в своїй сукупності обставинами на відеозаписі з БК. Жодних об'єктивних даних, які б підтверджували перебування за кермом іншої особи, матеріали справи не містять.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно із п. 2.5 а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного).

Відповідно, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП виникає необхідність доведення одночасно двох обставин: 1) керування транспортним засобом і 2) перебування у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного).

Для виявлення вказаного правопорушення, транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції. Зупинка транспортного засобу - це припинення руху транспортного засобу.

Так, у своєму рішенні від 15 березня 2019 року Верховний суд у справі № 686/11314/17 вказав, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред`явлення документів на право керування є неправомірними, а співробітники поліції можуть зупиняти автомобіль, лише коли є факт правопорушення.

Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п. 27 Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Таким чином, у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, яке проявилось у керуванні водієм транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність ознак алкогольного сп'яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складання акту огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який затверджений як додаток № 2 до Інструкції, згода водія з таким оглядом, або ж направлення до відповідного закладу охорони здоров'я у разі незгоди.

Процедуру проведення огляду водіїв на стан сп`яніння та фіксування результатів огляду регулює Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 9 листопада 2015 року № 1452/735

Порядок та Інструкція є чинними та мають обов'язково дотримуватись поліцейськими при оформленні матеріалів про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Натомість посадовою особою, яка склала протокол щодо ОСОБА_1 не було дотримано положень зазначених нормативних актів, протокол щодо останнього про вчинення правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП, складено за відсутності відповідних достатніх доказів вчинення вказаного правопорушення.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 14 березня 2025 року серії ЕПР1№ 271604, інспектор 1, взвод 6, рота 4 батальйону полк 1 УПП у м.Києві, старший лейтенант поліції Панасюк О.А. склав цей протокол про те, що гр. ОСОБА_1 керував автомобілем автомобілем «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 та здійснив зіткнення з мопедом «Honda», д.н.з. НОМЕР_2 , в ході розмови з водієм ОСОБА_1 працівниками патрульної поліції було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, після чого огляд на стан сп`яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «ДРАГЕР» на місці.

Надаючи пояснення в судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що 14 березня 2025 року попросив знайомого ОСОБА_2 сісти за кермо його автомобіля «Skoda Octavia» та перегнати автомобіль з автомийки до будинку, де завжди стоїть автомобіль, відстань 300 метрів. Під час руху автомобіль штовхнув мопед, у зв'язку з чим ОСОБА_2 зупинився. Водій мопеда викликав поліцію. ОСОБА_2 , перебуваючи у розшуку ТЦК, вибачився та пішов. Він залишився біля автомобіля чекати поліцію.

В своїх письмових поясненнях, наданих адвокату Папенку Р.С., ОСОБА_2 , який станом на 29 жовтня 2025 року мобілізований та перебуває в лавах ЗСУ, пояснив, що 14 березня 2025 року на прохання ОСОБА_1 керував автомобілем Шкода, рухаючись по вулиці Генерала Шаповала в напрямку вулиці М.В.Липківського. ОСОБА_1 знаходився на пасажирському сидінні. Під'їжджаючи до вул. Кавказський до перехрестя з вул.М.В.Липківського через неуважність здійснив наїзд на мопед. ОСОБА_1 підійшов до водія мопеда і поцікавився, чи потрібна допомога, той повідомив, що буде викликати поліцію. Оскільки на той час у ОСОБА_2 не було військово-облікових документів, він перебував у розшуку ТЦК. Злякавшись вирішив залишити місце події. Спочатку пересів з водійського сидіння на заднє пасажирське, а потім вийшов через задні ліві двері і пішов додому.

Отже, виклик працівників поліції був пов'язаний з дорожньо-транспортною пригодою.

З відеозапису вбачається, що по приїзду працівників поліції, ОСОБА_1 знаходився біля автомобіля та мопеда.

Матеріали щодо ОСОБА_1 за порушення Правил дорожнього руху, які мали наслідком зіткнення транспортних засобів і відповідно настання дорожньо-транспортної пригоди не складалися.

Як убачається з відеозапису, водій мопеда прямо не каже, що за кермом автомобіля був ОСОБА_1 .

В матеріалах справи відсутні пояснення водія мопеда, який би міг підтвердити перебування ОСОБА_1 за кермом автомобіля.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази, які підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в момент дорожньо-транспортної пригоди.

Сам по собі факт знаходження лише ОСОБА_1 поряд з автомобілем по приїзду працівників поліції, відсутність з його боку щодо факту керування транспортним засобом, а також відсутність інших осіб в салоні автомобіля «Skoda», не дає підстав для однозначного висновку про доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у момент виникнення ДТП.

Згідно ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Згідно ч.2 ст.251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї грунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Згідно з ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п.39 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Наявні в матеріалах справи докази не дають підстав вважати вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доведеною «поза розумним сумнівом». Зібраними доказами не доведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в момент ДТП. Відсутність заперечень ОСОБА_1 в момент спілкування з поліцейськими факту керування транспортним засобом, без наявності інших належних та допустимих доказів, не може вважатися достатнім доказом, що підтверджує вину ОСОБА_1 в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні , «поза розумним сумнівом».

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, висновок суду першої інстанції про визнання ОСОБА_1 винним за ч.1 ст. 130 КУпАП є таким, що не ґрунтується на належних та допустимих доказах, тому постанова підлягає скасуванню, а провадження -закриттю за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Папенком Русланом Станіславовичем, задовольнити.

Постанову Солом'янського районного судуміста Києва від 27 листопада 2025 року скасувати, провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП

Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя: О.І. Шкоріна