Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №378/619/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/2242/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року м. Київ

Справа № 378/619/25

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.

за участю секретаря судового засідання Слив`юк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 22 липня 2025 року, ухвалене у складі судді Гуртовенка Р.В.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію та здійснення робіт з припинення електроживлення,

встановив:

У квітні 2025 року позивач ТОВ «Черкасиенергозбут» звернувся до Ставищенського районного суду Київської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з нього за період з листопада 2022 року по грудень 2023 року заборгованість за спожиту електроенергію в розмірі 14 748 грн., витрати, пов`язанні з припиненням електроспоживання електроустановки становлять, в розмірі 834,72 грн..

Позов мотивовано тим, що позивач є надавачем послуг з електропостачання, що здійснюється на підставі приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

ОСОБА_1 приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, розміщеного на офіційному сайті ТОВ «Черкасиенергозбут», внаслідок чого за об`єктом побутового споживача за адресою: АДРЕСА_1 , відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки виконавчого комітету Буцької сільської ради № 86 від 19.10.2023 року ОСОБА_1 є власником будинку за вказаною адресою. Так, як ОСОБА_1 приєднався до умов публічного договору, є власником житлового будинку та проживає за вищевказаною адресою, то він несе відповідальність за зобов`язанням з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Позивач виконав взяті на себе зобов`язання з постачання електричної енергії за адресою об`єкта побутового споживача, проте відповідач, всупереч умовам договору та Правил роздрібного ринку електричної енергії, не виконав взяті на себе зобов`язання та не здійснив оплату спожитої електричної енергії.

Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 22 липня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 користь ТОВ «Черкасиенергозбут» заборгованість за спожиту електричну енергію за період з 01.11.2022 року по 31.12.2023 року включно у розмірі 14 748 грн., та витрати на здійснення робіт з припинення електроживлення у розмірі 834,72 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Черкасиенергозбут» витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати та закрити провадження у справі або залишити позовну заяву без розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, оскільки останній платіж було здійснено в 2021 році, тому станом на момент пред`явлення позову минуло понад три роки. Позивач не надав сертифікату Торгово-промислової палати України на доведення існування в нього права на продовження позовної давності.

Відключення електроенергії відбулося без присутності представників місцевої влади (старости) та без належного акту відключення або завчасного попередження за адресою реєстрації.

Апелянт стверджує, що в період нарахування боргу з 01.11.2022 по 31.12.2023 він постійно проживав у м. Києві, що підтверджується довідкою Буцької селищної ради та документами про оплату оренди житла, а батько апелянта з липня 2022 року постійно проживає в іншому населеному пункті, в с. Салиха, де сплачує за комунальні послуги.

Апелянт звертає увагу, що територія домоволодіння огороджена двометровим парканом, ворота замкнені понад 10 років, тому контролери не мали законного доступу до лічильника для фіксації реальних показників, прилад обліку електроенергії жодного разу не проходив обов`язкову періодичну повірку з 2010 року, тоді як така перевірка має проводитися за технічними характеристиками кожні 6 років.

У жовтні-листопаді 2022 року в районі розташування будинку було збито ракету, що призвело до пошкоджень у сусідів, а на початку 2025 року лічильник взагалі відвалився від стіни будівлі. Апелянт вказує на різке зростання нарахувань (приблизно в 10 разів) відразу після початку повномасштабної війни, що не відповідає фактичному споживанню в порожньому будинку.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ТОВ «Черкасиенергозбут» - просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції - залишити без змін, мотивуючи заперечення тим, що нарахування здійснювалися на основі фактичних даних про обсяг спожитої енергії, отриманих від оператора системи розподілу (ПАТ «Черкасиобленерго»), за період з 01.11.2022 року по 31.12.2023 року заборгованість складала 14 748 грн. Позивач наголошує, що згідно з правилами роздрібного ринку (ПРРЕЕ), споживач зобов`язаний забезпечувати доступ до лічильника та вчасно оплачувати рахунки, чого ОСОБА_1 не робив.

Щодо доводів апеляційної скарги про проживання відповідача в іншому місці, то на думку позивача факт проживання за іншою адресою не звільняє власника від обов`язку утримувати майно та оплачувати послуги за точкою обліку, якщо договір не був розірваний, а постачання не припинено за заявою споживача.

Аргументи про відсутність повірки лічильника позивач вважає безпідставними, оскільки обов`язок з організації повірки покладено на оператора системи розподілу, а лічильник вважається справним, доки зворотне не доведено відповідним актом експертизи.

Позивач заперечує пропуск строків, стверджуючи, що нарахування здійснювалися протягом 2022-2023 років, тому звернення до суду у 2025 році відбулося в межах встановленого законом трирічного строку.

Позивач наполягає, що припинення електроживлення відбулося з дотриманням норм законодавства через стійку заборгованість, а витрати на відключення у розмірі 834,72 грн правомірно покладені на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача ТОВ «Черкасиенергозбут» - Моцайко В.С. заперечила проти доводів і вимог апеляційної скарги, просила відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, що не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли фактичні договірні відносини з постачання електричної енергії; факт не підписання договору не впливає на звільнення споживача від оплати послуг з постачання електричної енергії, оскільки про прийняття умов договору свідчили конклюдентні дії відповідача, що полягали у споживанні послуги та в сплаті її вартості.

З огляду на те, що відповідач порушив зобов`язання з оплати вартості житлово-комунальних послуг, у відповідача утворилася непогашена заборгованість, внаслідок чого позивач був змушений припинити електропостачання до об`єкта споживача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи і нормам матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 45).

Позивач ТОВ «Черкасиенергозбут» є постачальником універсальних послуг на території Черкаської області згідно з додатком 3 до постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» покладається виконання функцій універсальної послуги на закріпленій території» (т. 1 а.с. 21 зворот).

За умовами договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії включно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг ТОВ «Черкасиенергозбут» (п. 1.1. договору; т. 1 а.с. 12).

За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 2.1. договору; т. 1 а.с. 12).

Споживач має право змінювати постачальника без сплати будь-яких штрафних санкцій на користь такого постачальника у разі дострокового розірвання договору, а також відповідно до процедури, викладеної ПРРЕЕ та положень цього договору (п. 3.1., 3.2. договору; т. 1 а.с. 12 зворот).

Відповідно до пункту 5.1. договору споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергією за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору (т. 1 а.с. 12 зворот).

Пунктами 5.7.-5.11. договору регламентовано, що ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися Постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.7. договору; т. 1 а.с. 13).

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5. 8 договору).

Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника (спецрахунок) (п. 5. 9 договору.

Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника.

Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни (п. 5.9 договору; т. 1 а.с. 13).

Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або у спосіб, зазначений в комерційній пропозиції, прийнятій споживачем.

Якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ (з урахуванням особливостей, встановлених для вразливих споживачів) (п. 5. 11 договору; т. 1 а.с. 13).

Підпункти 5 і 9 пункту 6.1. договору передбачали, що споживач має право, зокрема, звертатися до постачальника для вирішення будь-яких питань, пов`язаних з виконанням умов цього договору, і вільно обирати іншого електропостачальника або достроково розірвати цей договір відповідно до процедури, встановлений цим договором (т. 1 а.с. 13 зворот, 14).

Згідно з підпунктом 1 пункту 6.2. договору споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору (т. 1 а.с. 14).

Відповідно до підпункту 3 пункту 7.1. договору постачальник має право ініціювати припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством (т. 1 а.с. 14).

З комерційної пропозиції «Побут» вбачається, що оплата послуг з постачання електроенергії провадилася наступним чином:

- розрахунковий період для визначення обсягу спожитої електричної енергії становить один місяць, а саме з 01 числа розрахункового місяця по останній день розрахункового місяця;

- споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз на місяць за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим: протягом десяти робочих днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим;

- рахунки за даною комерційною пропозицією надаються постачальником споживачу після 07 числа місяця, наступного за розрахунковим, у електронному вигляді (шляхом надсилання на електронну пошту споживача та/або у форматі viber/смс тощо) або в паперовому вигляді. Перегляд рахунку може бути здійснений Споживачем через сервіс «особистий кабінет» за посиланням https://online.energozbut.ck.ua/;

- умови даної комерційної пропозиції щодо надсилання електронного рахунку поширюються на споживачів щодо яких у постачальника наявні відомості про мобільний номер телефону та/або електронну пошту;

- за наявності окремого звернення споживача та обґрунтування щодо неможливості отримання рахунків в електронному вигляді чи в особистому кабінеті, постачальник може задовольнити відповідне звернення (т. 1 а.с. 18).

Позивач виставив відповідачу рахунки за період з листопада 2022 року по лютий 2023 року (т. 1 а.с. 22-25) та квітень - грудень 2023 року (т. 1 а.с. 27-35) на загальну суму 14 748 грн. (т. 1 а.с. 36)

03 лютого 2025 року позивач звернувся до начальника комерційної служби Маньківської філії відокремленого структурного підрозділу «Уманських енергетичних мереж» ПАТ «Черкасиенергозбут» В. Боднюка з листом від 03.02.2025 № 14Ц-19-2025, в якому просив: протягом 15 робочих днів організувати та здійснити зняття фактичних показів засобу (засобів) вимірювальної техніки (засобів комерційного обліку) або забезпечити їх коригування автоматизованою системо. Комерційного обліку у споживача-боржника електричної енергії; передати електропостачальнику фактичні дані комерційного обліку; підтвердити «статус» споживача ОСОБА_1 ; поінформувати ТОВ «Черкасиенергозбут» у письмовій формі (т. а.с. 41, 42).

04 лютого 2025 року у відповідь на лист позивача Маньківська філія відокремленого структурного підрозділу «Уманських енергетичних мереж» ПАТ «Черкасиенергозбут» повідомила позивача, що відповідача ОСОБА_1 відключено і що зафіксовані показники при складанні акту порушення 25.04.2024 року 11824 (т. 1 а.с. 43).

06 лютого 2025 року позивач звернувся до відповідача з вимогою, в якій просив погасити заборгованість з оплати послуг енергопостачання за період з листопада 2022 року по грудень 2023 року в розмірі 14 748 грн. (т. 1 а.с. 38, 39, 40).

З акту здачі-приймання робіт за рахунком від 20.02.2024 № 50 вбачається, що на замовлення позивача відокремлений структурний підрозділ «Уманські енергетичні мережі» ПАТ «Черкасиенергозбут» виконано роботи з енерговідключення на суму 834,72 грн. (т. 1 а.с. 48, 49).

04 червня 2025 року Маньківська філія відокремленого структурного підрозділу «Уманські енергетичні мережі» АТ «Черкасиенергозбут» повідомила начальника групи по роботі зі споживачами Маньківського ЦОС Г. Гоменюк про обсяги споживання електроенергії ОСОБА_1 протягом періоду з листопада 2022 року по грудень 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до вказаної інформації відповідачем спожито всього 7295 кВт/год, що встановлено за допомогою лічильника № 926114, покази контролера. Крім цього, надана Філією інформація вказує на те, що відповідача відключено від опори з 19 грудня 2023 року (т. 1 а.с. 48, 77).

Встановивши вищенаведені обставини, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 13 Конституції України і частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов`язує.

Статтею 322 ЦК України регламентовано, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами першою і другою статті 14 ЦК України визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

За частиною першою статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до п. 93 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії», універсальна послуга - постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до цього Закону, на всій території України.

Згідно з абз. 2 п. 3.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, у межах території діяльності одного постачальника універсальних послуг або постачальника "останньої надії" не допускається здійснення діяльності іншими постачальниками універсальних послуг або постачальниками "останньої надії" відповідно.

Постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку (п. 1.2.8 Правил роздрібного ринку електричної енергії).

У частині першій статті 1 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (Закон № 2189) терміни вживаються в такому значенні:

житлово-комунальними послугами є результат господарської діяльності, спрямований на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; такі послуги надаються індивідуальному споживачу - фізичній або юридичній особі, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника іншій особі, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Виконавець це суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору (пункт 5).

споживачем житлово-комунальних послуг вважається індивідуальний або колективний споживач (пункт 13);

індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6).

За змістом пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 2189 комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2189 споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки невизначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону № 2189 споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У постанові Верховного Суду України від 15.03.2018 у справі 401/710/15-ц вказано, що зазначена норма закону зобов`язує споживачів оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше, ніж за 10 робочих днів до дня відключення у разі заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником (пп. 2 п. 7.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії).

Згідно з п. 7.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії, відновлення електроживлення електроустановок споживача, електроживлення яких припинено з підстав, зазначених у пунктах 7.5 та/або 7.6 цього розділу, здійснюється оператором системи у порядку, визначеному Кодексом системи передачі та Кодексом систем розподілу, протягом 3 робочих днів у містах та 5 робочих днів у сільській місцевості після отримання від ініціатора відключення інформації про усунення споживачем порушень, що підтверджується відповідним документом учасника ринку, на вимогу якого здійснювалося припинення електроживлення. Про усунення причин відключення ініціатор такого відключення повідомляє оператора системи в день отримання такої інформації.

Витрати оператора системи на здійснення робіт з припинення та відновлення електроживлення електроустановки споживача (повторне підключення електроустановки) покриваються за рахунок коштів ініціатора здійснення цих робіт, які відшкодовуються йому споживачем (крім випадків, визначених цим пунктом), якщо припинення постачання (розподілу або передачі) електричної енергії споживачу здійснювалося у встановленому цими Правилами порядку.

Встановивши, що позивач є постачальником електроенергії, а належне відповідачу житло розташоване в Черкаській області, в якій позивач здійснює господарську діяльність з надання послуг з електропостачання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що між сторонами існували договірні правовідносини з постачання електроенергії на підставі публічного договору приєднання - договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, - а відтак відповідач порушив грошове зобов`язання, не сплативши вартість комунальних послуг з 01 листопада 2022 року по 31 грудня 2023 року в сумі 14 748 грн.

Також апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про існування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за понесені позивачем витрати на здійснення робіт з припинення електроживлення у розмірі 834,72 грн.

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За змістом частин першої - третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до п. 5.11. і пп. 3 п. 7.1. договору, якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ (з урахуванням особливостей, встановлених для вразливих споживачів).

Постачальник має право ініціювати припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством.

Отже, витрати постачальника, пов`язані з припиненням постачання електроенергії у зв`язку з порушенням споживачем обов`язку з оплати вартості надання послуг з постачання електроенергії, є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, який порушив грошове зобов`язання з оплати вартості послуг з надання електроенергії.

В апеляційній скарзі відповідач просить застосувати наслідки спливу позовної давності та зазначає, що позивач не надав сертифікату Торгово-промислової палати України на доведення існування поважних причин пропуску позовної давності.

Колегія суддів вважає зазначені доводи необґрунтованими з таких підстав.

Спірним періодом у цій справі є листопад 2022 року - грудень 2023 року.

Як встановлено апеляційним судом, в рамках зобов`язання з постачання електроенергії сторони досягнули згоди, що для визначення обсягу спожитої електричної енергії розрахунковий період становить один місяць, а саме з 01 числа розрахункового місяця по останній день розрахункового місяця. Водночас, споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз на місяць за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим: протягом десяти робочих днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно зі ст.257 ЦК України загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

З урахуванням вищенаведеного, строк позовної давності за вимогами, які виникли після 02 квітня 2020 року, продовжено на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на дії України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої трусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України карантин гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої вірусом SARS-CoV-2.

Карантин в Україні безперервно діяв у період з 12.03.2020 року до 30.06.2023 року.

Разом з цим, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

З 04 вересня 2025 року набув чинності Закон України №4434-IX «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», з перехідних положень Цивільного кодексу виключено пункт 19, яким було зупинено перебіг строків позовної давності на час воєнного стану.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк позовної давності було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку було зупинено до 04 вересня 2025 року.

Враховуючи продовження строку позовної давності на строк дії карантину, воєнного стану до 29 січня 2024 року та зупинення перебігу строків позовної давності на час воєнного стану до 04 вересня 2025 року, відсутні жодні підстави вважати пропущеним строк позовної давності, враховуючи , що позивач звернувся з цим позовом у квітні 2025 року.

На підставі вищевикладеного, доводи апеляційної скарги в цій частині суд апеляційної інстанції відхиляє.

Доводи апеляційної скарги про те, що відключення електроенергії відбулося без присутності представників місцевої влади (старости) та без належного акту відключення або завчасного попередження за адресою реєстрації суд апеляційної інстанції відхиляє.

Відповідно до пункту 8.1. договору постачальник має право звернутися до оператора системи з вимогою про відключення об`єкта споживача від електроживлення у випадку порушення споживачем строків оплати за спожиту електричну енергію за цим договором, у тому числі за графіком погашення заборгованості, а також порушення строків оплати коригуючого платежу за обсяги, спожиті побутовим споживачем або споживачем, що купує електричну енергію у постачальників універсальних послуг за фіксованою ціною, на непобутові потреби (на потреби, для яких застосування фіксованої ціни на електричну енергію не передбачено), за об`єктом, за яким виявлено порушення

Суд звертає увагу, що в пунктах 53, 111 і 112 частини першої статті 1 Закону України від 13.04.2017 № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії» (Закон № 2019) визначено, що:

- електропостачальником вважається суб`єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживач;

- оператором системи передачі є юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії;

- оператор системи розподілу - юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності.

За умовами договору позивач мав право звернутися до оператора системи передачі та (або) розподілу з вимогою про відключення об`єкта споживача від електроживлення, якщо споживач порушив строки оплати за спожиту електроенергію.

Виявивши існування у відповідача заборгованості зі сплати послуг з постачання електроенергії, позивач звернувся до оператора системи на підставі пункту 8.1. договору.

До предмету доказування у справах про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг входить встановлення підстави виникнення відповідного зобов`язання між надавачем послуг та споживачем, наявність або відсутність заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг.

Суд зазначає, що позивач є лише постачальником електроенергії, який на підставі договору мав право лише ініціювати припинення надання послуг, тоді як безпосереднє відключення здійснює оператор системи. Оскільки позивачем є постачальник, аргументи про порушення процедури відключення відповідача від електроенергії не входять до предмету судового розгляду в цій справі.

Таким чином, дотримання процедури відключення від електроенергії не входить до предмету доказування в цій категорії справ, оскільки є правовідносинами між оператором системи та споживачем як учасниками ринку електричної енергії (п. 190 ч. 1 ст. 1 Закону № 2019).

Предметом цього судового розгляду є вирішення питання про наявність у відповідача заборгованості зі сплати послуг з постачання електроенергії за період з листопада 2022 року по грудень 2023 року.

З матеріалів справи вбачається, що з листопада 2022 року по грудень 2023 року відповідач спожив 7295 кВт/год, що підтверджується показами лічильника № 926114 (т. 1 а.с. 77). При цьому з наданих позивачем доказів, а саме - деталізації розрахунків за електричну енергію за кожен із місяців вказаного періоду вбачається, що заборгованість визначена за фактично надані послуги - за спожиту електроенергію, оскільки у травні та червні 2023 року було виконане перерахування по фактичних показниках.

Таким чином, відповідач помилково посилається на те, що відключення від електроенергії відбулося без завчасного попередження, адже зазначені доводи не мають значення у справі про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг.

Встановивши, що відповідач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що упродовж спірного періоду відповідач був споживачем електроенергії в розумінні Закону № 2189.

У свою чергу, відповідач не довів, що в період з листопада 2022 року по грудень 2023 року житловий будинок АДРЕСА_1 не належав йому на праві власності і що він не був споживачем житлово-комунальних послуг.

Апеляційний суд вважає також помилковим посилання відповідача на відключення позивачем електроенергії за відсутності представника органу місцевої влади, адже повноваження органів місцевого самоврядування в галузі житлово-комунального господарства регламентовано статтею 30 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» і до цих повноважень не входить відвідування представником органу місцевого самоврядування об`єкта надання послуг з постачання електроенергії під час відключення оператором системи (надавачем послуги з електропостачання).

Апелянт посилається на те, що протягом спірного періоду він проживав у м. Києві, а його батько - в с. Салиха, тому відповідач не повинен був оплачувати комунальні послуги.

Проте колегія суддів не погоджується з наведеними доводами з таких підстав.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 7 Закону № 2189 споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Зазначена норма регулює правовідносини, коли послуга нараховується за нормами споживання при відсутності лічильника. Натомість у спірних правовідносинах обсяг спожитої електроенергії 7295 кВт/год зафіксовано приладом обліку - лічильником № 926114, - що підтверджує фактичне надання та використання послуги за адресою житлового будинку відповідача.

Відповідач посилається на те, що контролери не мали законного доступу до лічильника для фіксації реальних показників, оскільки територія домоволодіння огороджена двометровим парканом, ворота замкнені понад 10 років, і що позивач не проводив періодичну обов`язкову повірку з 2010 року, тоді як така повірка має проводитися кожні 6 років.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині з таких підстав.

Згідно з пп. 6 п. 6.2. договору споживач зобов`язаний безперешкодно допускати на свою територію, у свої житлові, виробничі, господарські та підсобні приміщення, де розташовані вузли обліку електричної енергії, засоби вимірювальної техніки, представників постачальника після пред`явлення ними службових посвідчень для звіряння показників фактично спожитих Споживачем обсягів електричної енергії;

Підпунктом 4 п. 7.1. договору передбачено, що постачальник має право безперешкодного доступу до розрахункових засобів вимірювальної техніки споживача для перевірки показників фактично спожитих споживачем обсягів електричної енергії.

Суд зазначає, що предметом доказування у цій справі є доведення існування у відповідача заборгованості з оплати постачання електроенергії за період з листопада 2022 року по грудень 2023 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач подавав до суду заперечення проти позовних вимог, що свідчить про наявність достатнього проміжку часу, щоб запропонувати позивачу зняти покази лічильника та, у разі невідповідності з наявними показами, провести звірку і визначити достовірну кількість спожитої електроенергії.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивач надав відомості про загальну кількість спожитої відповідачем електроенергії 7295 кВт/год, що станом на грудень 2023 року складало 14 748 грн.

Відповідач не надав докази необґрунтованості розміру заявленої до стягнення суми, зокрема, суд звертає увагу, що позов пред`явлено 16 квітня 2025 року, провадження в суді першої інстанції тривало до 22 липня 2025 року, тобто приблизно три місяці.

Частина шоста статті 81 ЦПК України встановлює, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач не довів, що позивач не проводив періодичну обов`язкову повірку з 2010 року і що надані позивачем дані споживання відповідачем електроенергії кількістю 7295 кВт/год є недостовірними, а обмежився лише формальним посиланням на недостовірність даних вимірювальної техніки, що не може слугувати достатньою підставою для спростування наданих позивачем доказів, оскільки є припущеннями відповідача.

Доводи апеляційної скарги про збільшення у понад 10 разів нарахувань одразу після початку повномасштабного вторгнення, що не відповідало фактичному споживанню в житловому будинку відповідача, апеляційний суд відхиляє, оскільки зі своєї сторони відповідач не надав жодних доказів фактичного споживання електроенергії.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, у зв`язку з чим рішення Ставищенського районного суду Київської області від 22 липня 2025 року слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 375, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 22 липня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, передбачених у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 06 серпня 2026 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.