Постанова від 16 грудня 2025 р. у справі №376/1594/22 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2025 року місто Київ

справа № 376/1594/22

провадження № 22-ц/824/5903/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання Хасанової А.Р.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, Білоцерківської міської територіальної громади в особі Білоцерківської міської ради,

на рішення Сквирського районного суду Київської області від 5 вересня 2022 року, ухвалене у складі судді Віговського С.І.,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив визнати за ним у порядку спадкування за законом право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті його двоюрідної бабусі ОСОБА_3 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовано тим, що в серпні 2020 року померла його двоюрідна бабуся ОСОБА_3 , після смерті якої залишилося спадкове майно: квартира АДРЕСА_1 ; об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 .

Стан здоров`я ОСОБА_3 перед смертю все більше погіршувавася, він потребував певного догляду та опіки. Більше того, за останній рік життя вона потребувала постійного догляду.

Відповідно, позивач повністю поклав на себе тягар догляду за бабусею, забезпечував її необхідними ліками, продуктами харчування, предметами побутового вжитку, сплачував комунальні послуги та інші платежі, пов`язані з утриманням квартири.

ОСОБА_3 за життя обіцяла скласти заповіт тільки на позивача, але цього не зробила.

25 червня 2020 року державним реєстратором Рокитнянської районної державної адміністрації Лацибою М.В. було прийнято рішення № 52830193 за результатом розгляду заяви власника про відмову від права власності від 25 червня 2020 року за № 40175522, яким припинено право власності за ОСОБА_4 , яке було помилково зареєстровано 17 червня 2020 року на спадкову квартиру.

Подаючи заяву про припинення права власності ОСОБА_3 не мала вільного свідомого волевиявлення, припиняти право власності на квартиру, яка була єдиним її житлом, вона була людина похилого віку, яка за станом здоров`я потребувала стороннього догляду.

Подаючи заяву про припинення права власності ОСОБА_3 неправильно сприймала фактичні обставини правочину, що вплинуло на її волевиявлення.

Позивач є єдиним спадкоємцем та родичем померлої, інші спадкоємці відсутні.

Посилаючись на зазначені обставини на підставі ст.1224 ЦК України просив усунути ОСОБА_2 від спадкування після померлої ОСОБА_3 та визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 ; об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_2

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 5 вересня 2022 року вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно задоволено в повному обсязі.

Усунуто ОСОБА_2 від спадкування за ОСОБА_3 , яка померла у серпні 2020 року.

Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 50,9 кв.м., житловою площею 29 кв.м., що належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом право власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 , що належав ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Не погоджуючись з таким рішенням суду, особа, яка не брала участі у справі, Білоцерківська міська територіальна громада в особі Білоцерківської міської ради 19 грудня 2024 року подала апеляційну скаргу, в якій просила оскаржуване рішення скасувати і відмовити у задоволенні позовних вимог; скасувати рішення державного реєстратора Гребінківської Селищної ради Київської області Яремко М.В. про державну реєстрації прав та їх обтяжень № 65248536 від 26 жовтня 2022 року про право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 . Оскаржуване рішення ухвалене без врахування істотних обставин, які відповідно не були встановлені Сквирським районним судом Київської області та не були відомі Білоцерківській міській раді на час розгляду справи.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскільки місцезнаходженням спадкового майна є м. Біла Церква, Білоцерківська міська рада, як орган місцевого самоврядування повинна була бути залучена як відповідач при розгляді цієї справи у суді першої інстанції, права та інтереси якої порушено у зв`язку з ухваленням оскаржуваного рішення. Звертаючись до суду з позовом, у ОСОБА_1 були відсутні законні підстави для отримання прав на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 ,, що підтверджується матеріалами досудового розслідування в рамках якого встановлено, що позивач є учасником організованої шахрайської групи, а також обрання відповідачем свого знайомого ОСОБА_5 , який не є родичем померлої, відповідно, задоволення позову про усунення такого від спадкування є незаконним та не відповідає обставинам справи; докази на підтвердження позовних вимог спростовуються матеріалами досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 42023112030000131 від 29 березня 2023 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 заперечував проти апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню.

В судове засідання, призначене на 20 серпня 2025 року не з`явилися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .. Від представника ОСОБА_1 адвоката Телющенка П.П. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його хворобою.

22 жовтня 2025 року справа була знята з розгляду.

В судове засідання 17 грудня 2025 року не з`явилися ОСОБА_1 та його представник адвокат Телющенко П.П., до електронного кабінету якого було відправлено судове повідомленням про призначене судове засідання, а також не з`явився ОСОБА_2 .. Судові повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були направлені на поштові адреси, які повернулися до суду з поштовими відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до ч.8 ст.128 ЦПК України вважається врученими адресату. Причини своєї неявки ні сторона позивача, ні відповідач суду не повідомили. Зважаючи на зазначені обставини, суд вважав за можливе розглянути справу у їх відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.

В судовому засіданні представник Білоцерківської міської ради Морська Т.М. апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із визнання позову ОСОБА_2 , що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Проте, з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, станом на день ухвалення рішення, в розпорядженні суду мався актовий запис про смерть № 932 від 12 травня 2020 року, з якого вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с7). Крім того, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, який містить інформацію щодо квартири АДРЕСА_1 ( а.с.8). Також є план приміщення.

Документів, що посвідчують рідство ОСОБА_3 або з ОСОБА_1 , або з ОСОБА_2 і що останні мають право на спадкування після смерті ОСОБА_3 матеріали справи не містять.

Крім того, із наданих до апеляційної скарги документів слідує, що син ОСОБА_3 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.58).

Стаття 17 ЦПК України передбачає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 зроблено висновок, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

При цьому, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 227/2835/16-ц.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки заявника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Зазначене у повній мірі узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц.

Отже, первинним для розгляду апеляційної скарги Білоцерківської міської ради як особи, яка не брала участь у цій справі, є з`ясування апеляційним судом тієї обставини, чи вирішив суд оскаржуваним рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки Білоцерківської міської ради.

Відповідно до ч.1 ст.1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. (ч.2 ст.1277 ЦК України).

Спадщина визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна (ч.3 ст.1277 ЦК України).

Ухвалюючи рішення у справі про задоволення позову суд першої інстанції урахував положення ч.4 ст.206 ЦПК України.

Так, відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Отже, визнання позову відповідачем може бути підставою для задоволення позову за сукупності умов: визнання усіма учасниками справи обставин, що мають значення для вирішення спору та не підлягають доказуванню відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України; відсутності в суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин; якщо таке визнання відповідачем позову не суперечить закону та/або не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Установлено, що до складу спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_3 , входить квартира АДРЕСА_1 . Право на об`єкт нерухомого майна АДРЕСА_2 не зареєстровано.

Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 є спадкоємцем будь-якої черги після смерті ОСОБА_3 матеріали справи не містять. Заповіт ОСОБА_3 не складала. Доказів протилежного у розпорядження суду не надано.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги про усунення від права на спадкування та визнання права власності на спадкове майно, суд першої інстанції вказаних обставин та наведених положень закону не врахував, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим в порушення вимог закону вирішив питання про права та інтереси особи, не залученої до участі у справі, - Білоцерківської міської ради.

Таке порушення норм процесуального права відповідно до пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права, не залучив до участі у справі Білоцерківську міську раду, а суд апеляційної інстанції позбавлений повноважень залучати до участі у справі осіб, які не брали участі у справі в суді першої інстанції.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Білоцерківської міської ради задовольнити.

Рішення Сквирського районного суду Київської області від 5 вересня 2022 року скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким ОСОБА_1 відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 31 липня 2026 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус