Вирок від 06 серпня 2026 р. у справі №161/10539/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/10539/26

Провадження № 1-кп/161/1146/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 07 серпня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференцзв`язку),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку кримінальне провадження № 12026035580000154 від 18.03.2026 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Керч Автономної республіки Крим, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , із середньою освітою, учасника бойових дій, старший розвідник, командир відділення військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей: 3 роки та 1 рік, раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України,

в с т а н о в и в :

Так, 30.11.2024 відповідно до наказу №331 командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_4 призначено на посаду солдата резерву взводу резерву рядового складу військової частини НОМЕР_2 .

Будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 рядовий ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов?язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Однак, рядовий ОСОБА_4 під час проходження військової служби у Збройних Силах України, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів вчинив кримінальний проступок за наступних обставин.

У березні 2026 року, більш точних дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, у ОСОБА_4 виник протиправний умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом обману, під приводом додаткового заробітку у сфері криптовалют, заздалегідь не маючи на меті здійснювати оплату.

Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, з корисливих мотивів, 10.03.2026 ОСОБА_4 діючи умисно та з корисливих мотивів, через соціальну мережу «Instagram» запропонував ОСОБА_5 фіктивний заробіток у сфері торгівлі криптовалютою та запевнив її, що за умови перерахування коштів він здійснюватиме операції на криптобіржі з подальшим поверненням їй суми вкладу та відсотків від прибутку. Надалі, ОСОБА_5 розраховуючи на порядність та правдивість дій, здійснила перерахування коштів з власних банківських карток, емітованих в АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 та з карти, яка емітована в АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_6 на банківську карту, належну ОСОБА_4 , яка емітована в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_7 , а саме у період з 10.03.2026 по 15.03.2026, однак обумовлені кошти їй повернуто не було.

У подальшому, ОСОБА_4 заволодів, шляхом обману та розпорядився на власний розсуд грошовими коштами на загальну суму 29 145 гривень, чим завдав потерпілій ОСОБА_5 майнової шкоди на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого правопорушення та не оспорював фактичних обставин, пояснивши при цьому, що правильно розуміє зміст пред`явленого їй обвинувачення та не заперечує проти визнання недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, крім того, у суду немає сумнівів у добровільності та істинності її позиції, а тому суд, роз`яснивши обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження порядок та наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує щодо такого розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину свою визнав повністю, щиро розкаявся та підтвердив обставини, які вказані в обвинувальному акті, а саме, що 10.03.2026, через соціальну мережу «Instagram» запропонував ОСОБА_5 фіктивний заробіток у сфері торгівлі криптовалютою та запевнив її, що за умови перерахування коштів він здійснюватиме операції на криптобіржі з подальшим поверненням їй суми вкладу та відсотків від прибутку. Надалі, ОСОБА_5 розраховуючи на порядність та правдивість дій, здійснила перерахування коштів з власних банківських карток, емітованих в АТ КБ «Приват Банк» та з карти, яка емітована в АТ «Універсал Банк» на банківську карту, належну ОСОБА_4 , яка емітована в АТ КБ «ПриватБанк», а саме у період з 10.03.2026 по 15.03.2026, однак обумовлені кошти їй повернуто не було. У подальшому, ОСОБА_4 розпорядився на власний розсуд грошовими коштами на загальну суму 29 145 гривень. Шкоду потерпілій відшкодував в повному обсязі.

Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилась, подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності. Претензій до обвинуваченого ОСОБА_4 майнового характеру не має, цивільний позов заявляти не буде, при призначенні покарання покладалась на розсуд суду.

Під час судових дебатів прокурор ОСОБА_3 просив призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді штрафу в розмірі 2500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють всіх обставин, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, суд переконався, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та вважає можливим обмежити обсяг дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням письмових матеріалів, що характеризують його особу, а також необхідні для вирішення питань щодо речових доказів, арешту майна та судових витрат.

Аналізуючи зібрані по справі докази і оцінюючи їх в сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, повністю та об`єктивно доведена.

При обранні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, згідно з ст. 12 КК України, відноситься до категорії кримінальних проступків і дані про особу винного.

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_4 є учасником бойових дій, на даний час є військовослужбовцем Збройних Сил України, свою вину визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, одружений, має міцні соціальні зв`язки, на його утриманні перебувають двоє малолітніх дітей, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце проживання, повністю відшкодував потерпілій матеріальні збитки, тому суд приходить до висновку, що його виправлення та перевиховання можливе шляхом застосування покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 190 КК України у виді штрафу, що на думку суду буде необхідним та достатнім для його виправлення і перевиховання, а також попередження вчинення нових злочинів, і відповідатиме вимогам ст. 65 КК України.

На думку суду обрана міра покарання є необхідною та достатньою для виправлення та перевиховання обвинуваченого та попередження вчинення як ним нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами.

Питання про речові докази та арешт майна суд вирішує відповідно до вимог ст. 100, 174 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст.ст.100, 110, 124, 349, 368, 370, 373, 374, 395, 532 КПК України,

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 2000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.

Речові докази:

- диск на поверхні якого наявні написи: CD-R. 700mb,/80 min; ВХ-7824652-ВБ від 02.04.2026 з інформацією – залишити в матеріалах кримінального провадження.

- мобільний телефон марки «Ксіомі» із номером іmei1: НОМЕР_8 та іmei2: НОМЕР_9 , із сім карткою мобільного оператора НОМЕР_10 , який поміщено до спец. пакету №NPU5797662, який згідно розписки ОСОБА_4 було повернуто останньому – повернути власнику;

- чоловічу рубашка фірми «Xside», поміщену до спец. пакету №RAW01516072, та передано на зберігання до камери схову речових доказів Луцького РУП – повернути власнику ОСОБА_4 .

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1

.