Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №161/14040/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/14040/25

Провадження № 2/161/1319/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Присяжнюк Л.М.,

секретаря с/з – Ващук В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

До суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЮНІТ КАПІТАЛ», в якій представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.08.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 691607923 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі 12 300 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі: 1,6% - дисконтна процентна ставка – перші 19 днів користування кредитом, 2,98% - базова процентна ставка. Термін дії договору – 5 років,

На підставі договорів факторингу «ЮНІТ КАПІТАЛ» набув право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 691607923.

Посилаючись на те, що позичальник неналежним чином виконує взяті на себе зобов`язання по своєчасному погашенню заборгованості за кредитом, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором у розмірі 61 818,78 грн, яка складається з: 12 299,20 грн - заборгованість по тілу кредиту; 49 519,58 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Також просить стягнути судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 01 серпня 2025 року провадження по справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

16 вересня 2025 року відповідачем подано відзив, доводи якого зводяться до того, що позовна заява не містить підтвердження укладення Кредитного договору та погодження усіх істотних умов договору. Оскільки відсутні підписи на договорі зі сторони кредитодавця, то такий договір є неукладеним в усіма наслідками неукладеного договору. Матеріали справи не містять підтвердження, що саме позивач використав одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору та окремий одноразовий ідентифікатор за для підписання іншої частини договору паспорту кредиту.

Зі змісту наданих позивачем документів неможливо достовірно встановити, що вони були підписані сторонами, які зазначені у договорі. Так навіть у довідках що надані позивачем зазначається різний час підписання договору. На думку відповідача, відсутні підстави вважати, що відповідач не виконав своїх зобов`язань перед ТОВ «Манівео швидка Фінансова допомога».

Відсутність підтвердження перерахування грошових коштів та заборгованості по кредитному договору.

У зв`язку з наведеним у задоволенні позовної заяви просить відмовити в повному обсязі.

Позивач скористався правом подання відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 25 вересня 2025 року постановлено перейти від розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику, повідомлення сторін до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом.

В судове засідання, призначене на 03.08.2026 сторони не з`явились, відповідно до положення ч.2 ст.247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

З матеріалів справи судом встановлено, що що 21.08.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 691607923 у формі електронного документа з використанням електронного підпису (одноразовий персональний ідентифікатор - WZVE-8565), що пунктом 5 договору, у зазначенні реквізитів сторін.

Відповідно до умов договору кредитодавець надав позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 12300,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі: 1,6% - дисконтна процентна ставка – перші 19 днів користування кредитом, 2,98% - базова процентна ставка. Термін дії договору – 5 років, Кінцева дата повернення – 20.09.2028 (п.7.3 Договору).

Згідно з 3.1 -3.4 Договору передбачено пролонгацію дисконтного періоду, без зміни істотних умов договору.

Згідно з платіжним дорученням від 21.08.2023 № dcdce3f0-7a5f-4eab-820e-b58d222cb14f вбачаєтся, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 гроші кошти в сумі 12300 грн. У призначенні платежу зазначено: « Переказ коштів згідно договору № 691607923 від 21.08.2023, ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer».

Таким чином судом встановлено, що первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав повністю.

Отже, спірні правовідносини стосуються повернення отриманого фізичною особою кредиту, який отриманий у фінансовій установі.

Оскільки спірні правовідносини виникли стосовно повернення кредитну, вони врегульовані відповідними положеннями Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Отже, підписана відповідачем анкета-заява про приєднання разом із умовами та правилами банку складають укладений між сторонами у справі договір про надання кредиту у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку.

Заявляючи позовні вимоги, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» посилається на те, що між первісними кредитодавцями та ОСОБА_1 був укладений договір позики, шляхом підписання електронним підписом позичальника, відповідно до яких було надало відповідачу грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Факт укладення такого договору належним чином підтверджено доказами, наявними у матеріалах справи.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису) договір між відповідачкою та первісним кредитором не було б укладено.

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01, додаткові угоди №19, № 26, №27, №31, №32, які продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

19.12.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір

факторингу № 19/1224-01.

В подальшому 04.06.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 04.06.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 61 818,78 грн.

Вказаний спосіб передачі права вимоги не суперечить чинному цивільному законодавству, оскільки договір факторингу як правочин, на підставі якого відбувається заміна кредитора у зобов`язанні, є змішаним договором, до відповідних частин якого підлягають застосуванню положення цивільного законодавства про кредит (позику) та купівлю-продаж (або заставу).

В свою чергу, положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договоруабо буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина перша статті 1048 ЦК України).

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина перша статті 1050 ЦК України).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, відповідно до наданого позивачем розрахунку вбачаєься, що у пільговий період (з 21.08.2023 – 09.09.2023) йому нараховано відсотки за ставкою 1,6%, сума заборгованості за перші 19 днів користування кредтними коштами становить 16039,20 грн, що складається з тіла кредиту – 12 300 грн та відсотків – 3739,2 грн. Зазначена сума погодження сторонам у п.8.8 договору.

Також з розрахунку вбачається, що відповідач 09.09.2023 сплатив 3740 грн, чим виконав вимоги пінкту 3 Договору щодо пролонгації на умовах пільгового періоду: на 30 днів за відсотковою ставкою 1,6 % в день.

Таким чином відсотки за цей період становлять 5903,7 (196,79*30) грн.

Оскільки у другому дисконтному періоді відповідачем не здійснено дій на погашення заборгованості за договором, зокрема, не відбулась своєчасна оплата процентів, відповідно пролонгація договору не відбулась, а тому до моменту укладення договору факторингу – 28.11.2023 відсотки нараховувались за відсотковою ставкою, визначеною п. 8.4 Договору.

Таким чином заборгованість відповідача за цей період становить 18326,00 грн ((12300-0,80)*2,98*50 днів).

Таким чином заборгованість відповідача станом на 28.11.2023 становить 12299,20 грн - за тілом кредиту, 24229,70 грн (18326,00+ 5903,7) – за відсотками.

Позивач зазначає, що станом на дату звернення до суду – 15.07.2025, заборгованість відповідача за нарахованими відсотками складає 49519,58 грн, розрахунок здійснено до 05.02.2024 включно.

Разом з тим новий кредитор ТзОВ «Таліон Плюс» продовжив нарахування відсотків за користування кредитом, оскільки набув право вимоги до боржника за лдоговором факторингу, строк дії договору не закінчився.

Однак, суд вважає, що розрахунок заборгованості за процентною ставкою в розмірі 2,98 % у період з 24.12.2023 – 05.02.2024 суперечить Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності з 24 грудня 2023 року.

Положення ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки вводяться в дію поетапно.

Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Враховуючи встановлений ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, за період з 29.11.2023 – 23.12.2023 кредитодавцем правомірно нараховувалися проценти за користування кредитними коштами за процентною ставкою, що становить 2,98 % в день в сумі 9163 грн (12299,2*2,29%*25).

Договірна ставка 2,98%/день є правомірною лише до 23.12.2023 включно.

Таким чином, у період з 24.12.2023 – 05.02.2024 включно сума відсотків становить 13529,12 грн (12299,2? 2,5% ? 44)

Отже з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 59221,02 грн, з яких тіло кредиту – 12299,20 грн, відсотки – 46921,82 грн.

Відповідачем не надано контррозрахунку суми заборгованості за користування кредитом. Також відповідачем не надано доказів щодо належного виконання ним умов кредитного договору.

З огляду на вищевикладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути 59221,02 грн заборгованості за договором.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, за безпідставністю.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено на 95,8% (59221,02 / 61818,78), тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2320,66 грн судового збору (2422,40 х 95,8%).

Що стосується заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає таке.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач у прохальній частині позову просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. Однак суд вважає ці витрати необґрунтовано завищеними, з таких міркувань.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат. Також слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Заїченко проти України»).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Судом досліджено договір про надання правничої допомоги, а також детальний опис наданих адвокатом послуг.

Оцінюючи співмірність цих витрат суд зазначає, що позивач є фінансовою установою, а примусове стягнення заборгованості, яка була ним викуплена за договором факторингу, є основною його господарською діяльністю.

Також суд вважає необґрунтовано завищеними витрати адвоката на складання позову, оскільки справа є типової та не вимагає значних зусиль для підготовки позовної заяви.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що обґрунтованими та співмірними є судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у вигляді складання позовної заяви у розмірі 2000,00 грн., які і слід стягнути з відповідача на корись позивача.

Така сума відповідає принципам розумності та справедливості.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.141, 265, 280 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за Кредитним договором № 691607923 від 21.08.2023 у розмірі 59221,02 (п`ятдесят дев`ять тисяч двісті двадцять одну гривню 02 коп.) гривень.

В задоволені решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 2320,66 (дві тисячі триста двадцять гривень 66 коп.) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови осуду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

Повний текст рішення суду складено та підписано 03.08.2026.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК