Постанова від 29 липня 2024 р. у справі №761/18002/24 — Київський апеляційний суд

Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

30 липня 2024 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Тютюн Т.М. за участю ОСОБА_1 - особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 4 червня 2024 року щодо нього,

у с т а н о в и в :

Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04.06.2024 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, за вчинення правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Як встановив суд, 30 квітня 2024 року о 13 годині 40 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "Toyota Avalon" д/н НОМЕР_2 на вул. С. Петлюри в м. Києві, на перехресті з б-ром Т. Шевченка всупереч вимогам п.п.2.3 "б", 13.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) не врахував дорожню обстановку, не дотримав безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем "Subaru Forester" д/н НОМЕР_3 , який зупинився попереду, що спричинило пошкодження вказаних транспортних засобів.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що його відповідальність виключається через створення аварійної ситуації іншим учасником дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , діям якого суд не дав оцінку.

Що стосується постанови, то вона містить виключно посилання на закон та надані сторонами докази без їх оцінки та висновків, до яких дійшов суд, які були б настільки вагомими на користь прийнятого рішення, щоб переконали в його законності і справедливості навіть ту особу, яка в цьому спорі програла. В постанові відсутні досліджені та встановлені судом відомості стосовно правомірності зупинки ОСОБА_2 на перехресті, руху поряд з місцем ДТП автомобіля поліції, причинно-наслідкового зв`язку, тощо. Також висновки суду суперечать роз`ясненням у Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" № 14 від 23.12.2005, згідно з якими у випадках, коли суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома водіями транспортних засобів, потрібно з`ясовувати характер порушень, які допустив кожний з них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків; виключається відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом.

Як вважає ОСОБА_1 , пояснення ОСОБА_2 , що, повертаючи праворуч, той зупинився на перехресті, оскільки з лівої сторони в його смугу рухався автомобіль поліції, не можуть бути взяті до уваги, оскільки в матеріалах справи (протокол, схема, письмові пояснення) відсутні відомості про наявність, рух та причетність до ДТП автомобіля поліції. ОСОБА_2 здійснив проїзд на стрілку зеленого кольору на табличці, встановленій на рівні червоного сигналу світлофора з вертикальним розташуванням сигналів, при ввімкненому червоному сигналі світлофора з крайньої правої смуги руху за умови надання переваги в русі іншим його учасникам, які рухаються з інших напрямків на сигнал світлофора, що дозволяє рух (п.8.7.3 "е" ПДР). Тобто своєю поведінкою ОСОБА_2 продемонстрував, що надав перевагу іншим учасникам, що не було відповідних перешкод у русі, і не мав права перетинати стоп-лінію та здійснювати рух при ввімкненому червоному сигналі світлофора на зелену стрілку за наявності інших учасників, які рухаються з інших напрямків на сигнал світлофора, що дозволяє рух. З цього робить висновок, що поведінка ОСОБА_2 суперечить його поясненням у судовому засіданні про нічим не підтверджений рух автомобіля поліції, через який той мав надати перевагу в русі та здійснив заборонену зупинку на перехресті, чим порушив вимоги п.15.9 "ґ" ПДР. Цим поясненням суд не дав належну оцінку, зважаючи на пряму заінтересованість ОСОБА_2 в результатах розгляду справи.

У той же час, керуючись п.1.4 ПДР, згідно з яким кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила, він не мав можливості уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків, оскільки розраховував на те, що ОСОБА_2 буде виконувати правила дорожнього руху та не здійснить протиправної зупинки на перехресті. Відтак, він порушив вимоги ПДР вимушено через створення аварійної ситуації ОСОБА_2 .

Також ОСОБА_1 посилається на практику Європейського суду з прав людини в рішеннях у справах "Малофєєва проти Росії", "Карелін проти Росії", в яких йдеться про те, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, адже таким чином суд неминуче перебиратиме на себе обов`язки сторін, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Він як особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, клопотань про виклик до суду іншого учасника ДТП ОСОБА_2 не заявляв. Проте суд за власною ініціативою, протиправно відшкуючи докази на користь обвинувачення, викликав у судове засідання ОСОБА_2 та шляхом його опитування отримав докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 . Крім того, оскільки ці пояснення нічим не підтверджені, не встановлено реєстраційний номер автомобіля поліції, траєкторію, час та напрямок його руху, на переконання ОСОБА_1 , вони є припущеннями, а тому згідно зі ст.62 Конституції України суд не міг обґрунтовувати ними своє рішення. Одночасно з цим суд не дав оцінку долученим ним копіям фотографій з місця ДТП.

З огляду на викладене просить постанову судді скасувати, визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу за створення аварійної ситуації.

Крім того, апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови судді, поважність причин пропуску якого мотивовано тим, що всупереч вимогам ч.1 ст.285 КУпАП після закінчення розгляду справи копія постанови протягом трьох днів йому не вручалась і не надсилалась. Було забезпечено надання загального доступу до постанови в Єдиному державному реєстрі судових рішень 01.07.2024, і до цього часу він не мав можливості ознайомитись з її змістом.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та апеляційну скаргу і просив їх задовольнити; пояснення потерпілого ОСОБА_2 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи постанову судді законною та обґрунтованою; вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи клопотання та апеляційної скарги, суд приходить до таких висновків.

Згідно з ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подана ОСОБА_1 07.07.2024, тобто з пропуском строку апеляційного оскарження. ОСОБА_1 брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції і був обізнаний з прийнятим рішенням, однак у встановлений ч.1 ст.285 КУпАП триденний строк після закінчення розгляду справи копія постанови йому не вручалась і не висилалась. До Єдиного державного реєстру судових рішень постанова надіслана 28.06.2024, забезпечено надання загального доступу 01.07.2024.

Оскільки складання обґрунтованої апеляційної скарги потребує ознайомлення зі змістом рішення, яке оскаржується, право на що ОСОБА_1 реалізував після ознайомлення з постановою в Єдиному державному реєстрі судових рішень, строк апеляційного оскарження пропущений з поважних причин і підлягає поновленню.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції згідно зі ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП. Висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення є обґрунтованим і підтверджується наявними в справі доказами.

Такими доказами є дані, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, в якому детально викладено обставини і суть вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, поясненнях потерпілого ОСОБА_2 , схемі місця ДТП.

Так, в судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що 30 квітня 2024 року, керуючи автомобілем "Subaru Forester" та повертаючи праворуч на перехресті вул. С. Петлюри та б-ру Т. Шевченка, зупинився, оскільки з лівої сторони в його смугу рухався автомобіль поліції. Він рухався на зелену стрілку на червоний сигнал світлофора, то зобов`язаний був зупинитися і дати дорогу автомобілю поліції. Після того, як зупинився, відчув удар в задню частину автомобіля від зіткнення з автомобілем "Toyota Avalon".

Згідно зі схемою місця ДТП, на якій зафіксовано ділянку дороги, де сталася пригода, розташування дорожньої розмітки, світлофора, транспортних засобів, причетних до ДТП, а також характер та локалізацію механічних пошкоджень (пошкодження заднього бампера автомобіля "Subaru Forester", переднього бампера та решітки радіатора автомобіля "Toyota Avalon"), зіткнення сталося на перехресті вул. С. Петлюри, по якій рухалися обидва автомобіля, з б-ром Т. Шевченка. Автомобілі розташовані один за одним на заокругленні перед смугами руху на б-рі Шевченка.

Оскільки вказані докази узгоджуються між собою, суддя місцевого суду правильно поклав їх в обґрунтування своїх висновків.

До того ж обставини дорожньо-транспортної пригоди та механізм зіткнення транспортних засобів повністю підтверджуються, поясненнями ОСОБА_1 та долученими ним копіями фотографій. Що ж стосується невизнання ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, то це є його суб`єктивним відношенням до своїх дій та їх наслідків.

При цьому суд правильно не взяв до уваги пояснення ОСОБА_1 в тій частині, що ДТП сталася внаслідок безпідставної зупинки автомобіля "Subaru Forester", які відповідають доводам апеляційної скарги про вимушене порушення ОСОБА_1 вимог ПДР, що нібито виключає його відповідальність.

Відповідно до визначення терміну "безпечна дистанція", яке міститься у п.1.10 ПДР, - це відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру.

А тому вже самі по собі обставини ДТП за умови руху транспортних засобів зі швидкістю 10 км/год., що вбачається з пояснень ОСОБА_1 , свідчать про недотримання ним безпечної дистанції. На користь таких висновків свідчить і те, що в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 відмовився давати відповідь на запитання, чи дотримав він безпечної дистанції.

Жодних перешкод, які б завадили ОСОБА_1 залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки і стану транспортного засобу дотримувати безпечну дистанцію, не було. Такі дії вчинені ним умисно і свідомо, у зв`язку з чим вказане порушення вимог ПДР не може вважатися вимушеним і за умови дотримання цих елементарних вимог ПДР у нескладній дорожній обстановці ОСОБА_1 мав можливість уникнути зіткнення.

У поясненнях, наданих працівникам поліції під час оформлення матеріалів справи, ОСОБА_2 , дійсно, не вказував про рух автомобіля поліції, а лише зазначив, що пригальмував на перехресті. Однак ця обставина не свідчить про невідповідність його пояснень фактичним обставинам справи. До того ж, він виїжджав на перехрестя на зелену стрілку на червоний сигнал світлофора, а тому зменшення ним швидкості аж до зупинки транспортного засобу з метою переконатися в тому, що виїзд на б-р Шевченка буде безпечним, сам по собі не міг призвести до наслідків у виді ДТП.

Водночас, інші докази у справі, як то протокол про адміністративне правопорушення та схема місця ДТП з урахуванням вимог до складання цих документів і не могли містити дані про наявність або відсутність автомобіля поліції, який до ДТП непричетний. Щодо тверджень ОСОБА_1 , що суд не встановив реєстраційний номер автомобіля поліції, траєкторію, час та напрямок його руху, суд апеляційної інстанції вважає, що ці обставини не є такими, що беззаперечно підлягають встановленню в конкретній справі.

З доводами ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 не мав права перетинати стоп-лінію та здійснювати рух при ввімкненому червоному сигналі світлофора на зелену стрілку за наявності інших учасників, які рухаються з інших напрямків на сигнал світлофора, що дозволяє рух, можна було б погодитися, якщо б ДТП сталася з транспортними засобами, які рухалися на сигнал світлофора, який дозволяє рух, а не з автомобілем, який рухався позаду.

А з приводу тверджень ОСОБА_1 про заінтересованість ОСОБА_2 у результатах розгляду справи варто зауважити, що в цій справі про адміністративне правопорушення і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпілий є заінтересованими особами. Проте суд повинен давати оцінку їх поясненням, виходячи з критеріїв належності, допустимості, достатності та достовірності, що здійснюється в сукупності з іншими доказами.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.269 КУпАП потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.

Потерпілий має право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися правовою допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, оскаржувати постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Потерпілого може бути опитано як свідка відповідно до статті 272 цього Кодексу.

Згідно зі ст.2772 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк.

Оскільки внаслідок пошкодження належного ОСОБА_2 транспортного засобу останньому було заподіяно майнову шкоду, він є потерпілим у цій справі і має право брати участь у розгляді справи.

А тому твердження ОСОБА_1 , що суд з власної ініціативи викликав ОСОБА_2 і протиправно збирав докази шляхом його опитування, надумані. До того ж, пояснення потерпілого в письмовому виді були в справі і на час її надходження до суду.

Оскільки в цій справі суддя фабулу адміністративного правопорушення не змінював і докази самостійно не відшукував, посилання ОСОБА_1 на невідповідність дій судді практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, висновкам в рішеннях у справах "Малофєєва проти Росії", "Карелін проти Росії", безпідставні.

Отже, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, доведена повністю.

Стягнення на ОСОБА_1 накладене в межах строків, встановлених ст.38 КУпАП, і відповідає вимогам ст.33 КУпАП.

Крім того, на розгляд місцевого суду справа надійшла з протоколом про адміністративне правопорушення, складеним щодо ОСОБА_1 , і суд, встановивши обставини, передбачені ст.280 КУпАП, в тому числі його винуватість у вчиненні правопорушення, прийняв рішення, яке відповідає вимогам ст.283 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 не складався, а тому відсутні правові підстави вирішувати питання про його винуватість чи невинуватість у вчиненні правопорушення і вимога в апеляції про визнання ОСОБА_2 винним не ґрунтується на вимогах закону, в тому числі не відповідає положенням статті 294 КУпАП, якою передбачено, яке рішення має право прийняти суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги.

Таким чином постанова судді місцевого суду є законною та обґрунтованою, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

п о с т а н о в и в :

Поновити ОСОБА_1 строк оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м. Києва від 4 червня 2024 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 4 червня 2024 року, якою на нього накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 50 /п`ятдесяти/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 /вісімсот п`ятдесят/ гривень, - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Київського

апеляційного суду Т.М. Тютюн