Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №904/6682/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року

м. Київ

cправа № 904/6682/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Мамалуй О.О., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Цвілюка Б.В.,

представників учасників справи:

Військової частини НОМЕР_1 - не з`явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Релеванте" - Дорошенко С.О.

розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Релеванте"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2026 (суддя Бажанова Ю.А.)

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2026 (колегія суддів: Андрейчук Л.В., Висоцький А.М., Левшина Г.В.)

у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Релеванте" (далі - ТОВ "Релеванте")

про стягнення 3 764 588, 94 грн.

Суть спору

1. ВЧ НОМЕР_1 та ТОВ "Релеванте" уклали державний контракт на будівництво фортифікаційних споруд.

2. Договір містив календарний графік виконання окремих видів робіт і передбачав відповідальність підрядника у вигляді пені у розмірі 0,1% договірної ціни за кожний день порушення строку будь-якого окремого виду робіт та строку завершення всіх робіт.

3. ТОВ "Релеванте" виконало частину робіт, однак ВЧ НОМЕР_1 вважало, що строки виконання окремих видів робіт порушені. Це стало підставою для розірвання державного контракту в односторонньому порядку за ініціативою ВЧ НОМЕР_1 .

4. ВЧ НОМЕР_1 звернулося до суду з позовом до ТОВ "Релеванте" про стягнення пені за порушення строків виконання робіт за державним контрактом, посилалося на порушення підрядником строків виконання окремих видів робіт, визначених календарним графіком.

5. Суд першої інстанції позов задовольнив частково: встановив наявність підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача на 20%. Суд апеляційної інстанції це рішення залишив без змін.

6. ТОВ "Релеванте" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ці рішення, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

7. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:

- чи допускає п.14.5 договору окреме нарахування пені за прострочення різних видів робіт (застосування ст.61 Конституції України);

- чи є наведені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу додаткові правові аргументи новими підставами позову, які апеляційний суд не мав права розглядати (застосування ст.269 Господарського процесуального кодексу).

8. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, виходячи з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. 05.04.2025 ВЧ НОМЕР_1 (як замовник) та ТОВ "Релеванте" (як підрядник) уклали державний контракт (договір) на будівництво фортифікаційних споруд №139-ДСК (далі - Договір), за умовами якого:

- замовник доручив, а підрядник зобов`язався відповідно до проєктної документації, з дотриманням будівельних норм, правил та умов договору виконати роботи в повному обсязі на об`єкті "Нове будівництво комплексу споруд оборонного призначення позиції на відділення №19 у Харківській області", а замовник зобов`язався прийняти виконані на умовах договору роботи та оплатити їх вартість (п.1.1);

- договірна ціна робіт визначена у розмірі 18 186 420,00 грн (п.2.1);

- строки виконання робіт за договором визначені Календарним графіком виконання робіт та встановлюються до 30.06.2025 включно (п.3.1);

- підрядник розпочинає виконання робіт згідно з Календарним графіком виконання робіт після обстеження території саперами та складання відповідного акта розмінування, але не пізніше трьох календарних днів після отримання об`єкта на виконання робіт (п.3.2);

- датою закінчення робіт за договором вважається дата підписання акта готовності об`єкта до експлуатації, що складається після підписання останнього акта приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в (п.3.5);

- замовник має право в односторонньому порядку розірвати договір у разі порушення підрядником строків виконання будь-якого виду робіт більш ніж на п`ять календарних днів (п.4.1.1);

- підрядник самостійно організовує всю роботу з виконання договору відповідно до Календарного графіка виконання робіт та з дотриманням вимог будівельних норм і нормативних документів, які регулюють виконання будівельних робіт (п.9.2);

- приймання та передача виконаних робіт здійснюються сторонами поступово у міру завершення виконання видів робіт, їх частин, окремих конструктивних елементів шляхом підписання актів приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт за формою №КБ-3; при цьому, акти та довідки оформлюються підрядником та надаються замовнику не пізніше п`яти днів після виконання робіт з дотриманням строків, визначених Календарним графіком виконання робіт (пункти 11.1, 11.2);

- сторони погодили відповідальність підрядника у вигляді пені за порушення строків виконання будь-якого окремого виду робіт по договору та строків закінчення виконання робіт (здачі закінченого об`єкта в експлуатацію) у розмірі 0,1% договірної ціни за кожний день прострочення (п.14.5).

10. На виконання умов Договору ТОВ "Релеванте" приступило до виконання будівельних робіт, а ВЧ НОМЕР_1 передала підряднику будівельний майданчик для виконання робіт.

11. Зі змісту Календарного графіка виконання робіт вбачається, що сторони погодили строки виконання окремих видів робіт, зокрема, земляних робіт траншей, улаштування залізобетонних конструкцій споруд, траншей з одягом крутості, протидронового укриття об`єкта, протитанкового рову, пірамід ПЗ-1 та встановлення тросу і ягози.

12. Частина відповідних робіт повинна була бути завершена у квітні 2025 року, частина - у травні 2025 року, частина - у червні 2025 року, а встановлення тросу та ягози - до 30.06.2025.

13. Відповідно до Календарного графіку виконання робіт по об`єкту: "Нове будівництво комплексу споруд оборонного призначення позиції на відділення №19 у Харківській області" Додаток №4 до Договору 139-ДСК від 05.04.2025:

- строк початку виконання земляних робіт траншей - не пізніше 01.04.2025 та завершення робіт за Договором - до кінця I декади квітня 2025 року;

- строк початку улаштування залізобетонних конструкцій споруд - не пізніше 01.04.2025 та завершення робіт за Договором - до кінця 30.04.2025;

- строк початку улаштування траншей з одягом крутості - не пізніше 01.04.2025 та завершення робіт за Договором - до кінця IІ декади травня 2025 року;

- строк початку улаштування протидронового укриття об`єкту - не пізніше 01.05.2025 та завершення робіт за Договором - до кінця IІ декади червня 2025 року;

- строк початку улаштування протитанкового рову - не пізніше 01.04.2025 та завершення робіт за Договором - до кінця IІ декади червня 2025 року;

- строк початку улаштування пірамід ПЗ-1 - не пізніше 01.04.2025 та завершення робіт за Договором - до кінця IІ декади червня 2025 року;

- строк встановлення тросу ягози - не пізніше 01.04.2025 та завершення робіт за Договором - до 30.06.2025.

14. Станом на 25.06.2025 ВЧ НОМЕР_1 провела огляд будівельного майданчика, за результатами якого склала акт огляду, в якому зафіксовано, що частина робіт, передбачених Календарним графіком виконання робіт, у встановлені Договором строки виконана не була. Зокрема, під час огляду встановлено невиконання або неповне виконання робіт із влаштування траншей, залізобетонних конструкцій споруд, траншей з одягом крутості, протидронового укриття, протитанкового рову, пірамід ПЗ-1, а також окремих робіт зі встановлення тросу та ягози.

15. На підставі результатів проведеного огляду ВЧ НОМЕР_1 дійшла висновку про порушення підрядником строків виконання робіт, передбачених Календарним графіком, та реалізувала передбачене п.4.1.1 договору право на одностороннє розірвання державного контракту.

16. 25.06.2025 ВЧ НОМЕР_1 на адресу ТОВ "Релеванте" направила повідомлення про одностороннє розірвання Договору у зв`язку з порушенням строків виконання робіт. Відповідно до умов Договору він вважається припиненим після спливу визначеного сторонами строку з моменту направлення такого повідомлення.

17. Відповідно до довідки щодо стану виконання робіт за державним контрактом №139-ДСК частина передбачених Договором робіт станом на момент припинення договірних відносин залишилася невиконаною. Саме зазначені документи були покладені ВЧ НОМЕР_1 в основу висновку про наявність підстав для застосування до ТОВ "Релеванте" передбаченої Договором відповідальності.

Короткий зміст позовних вимог

18. У листопаді 2025 року ВЧ НОМЕР_1 звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Релеванте" про стягнення пені у розмірі 3 764 588,94 грн за порушення строків виконання робіт за Договором.

19. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- підрядник порушив погоджені сторонами строки виконання окремих видів робіт, що відповідно до умов Договору є підставою для застосування договірної відповідальності у вигляді пені;

- оскільки ТОВ "Релеванте" порушило строки виконання окремих видів робіт, визначених Календарним графіком, то ВЧ НОМЕР_1 , посилаючись на умови державного контракту, положення статей 525, 526, 530, 549, 610, 611, 629, 846, 849, 875 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статей 193, 216, 230 Господарського кодексу України (далі - ГК), здійснила нарахування пені відповідно до п.14.5 Договору у загальному розмірі 3 764 588, 94 грн.

20. ТОВ "Релеванте", заперечуючи проти позову, зазначило таке:

- Календарний графік виконання робіт не встановлює самостійних строків виконання окремих видів робіт, а визначає лише послідовність організації будівельного процесу; єдиним строком виконання робіт за Договором був строк до 30.06.2025, а тому до його спливу прострочення виконання зобов`язань не могло настати;

- Договір було розірвано до настання кінцевого строку виконання робіт, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для нарахування пені;

- акт огляду будівельного майданчика від 25.06.2025 є неналежним доказом у справі, оскільки цей акт складено без участі представників ТОВ "Релеванте";

- на момент припинення договірних відносин ТОВ "Релеванте" виконало та передало замовнику роботи на суму 9 946 530,83 грн, які були прийняті та оплачені без зауважень;

- ТОВ "Релеванте" заперечує правомірність нарахування пені за порушення строків виконання окремих видів робіт, посилаючись на те, що таке нарахування фактично призводить до неодноразового застосування відповідальності за одне й те саме порушення договірного зобов`язання та суперечить положенням ст.61 Конституції України; на його думку, відповідальність могла наставати виключно після спливу кінцевого строку виконання робіт за Договором;

- ТОВ "Релеванте" просило суд застосувати положення ст.233 ГК та ч.3 ст.551 ЦК і зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 90%, обґрунтовуючи це виконанням значної частини передбачених Договором робіт, неспівмірність розміру заявлених штрафних санкцій наслідкам порушення зобов`язання та необхідність дотримання балансу інтересів сторін.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

21. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 21.04.2026, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2026, позов задовольнив частково: стягнув з ТОВ "Релеванте" на користь ВЧ НОМЕР_1 пеню у розмірі 3 011 671,15 грн та судовий збір у сумі 56 468,83 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

22. Рішення суду першої інстанції мотивоване, зокрема, таким:

- сторони уклали державний контракт (Договір), яким передбачено виконання робіт у строки, визначені Календарним графіком виконання робіт, що є невід`ємною частиною Договору; відповідач порушив строки виконання окремих видів робіт, визначені Календарним графіком, зокрема, щодо виконання земляних робіт траншей, улаштування залізобетонних конструкцій споруд, траншей з одягом крутості, протидронового укриття об`єкта, а також інших робіт, передбачених Договором;

- факт невиконання робіт у встановлені строки підтверджується матеріалами справи, актом огляду будівельного майданчика від 25.06.2025, довідкою щодо стану виконання робіт за Договором та іншими наявними у справі доказами;

- Календарний графік виконання робіт містить конкретні строки завершення окремих видів робіт, а тому порушення таких строків є самостійною підставою для застосування відповідальності, передбаченої п.14.5 Договору;

- суд не погодився з доводами ТОВ "Релеванте" про те, що право на нарахування пені могло виникнути лише після спливу загального строку виконання робіт - 30.06.2025, оскільки умовами Договору передбачено відповідальність за порушення строків виконання будь-якого окремого виду робіт, визначених Календарним графіком;

- вирішуючи питання щодо розміру заявленої до стягнення пені, суд дійшов висновку про наявність підстав для її зменшення та, врахувавши обставини справи, характер допущеного порушення, співвідношення розміру заявленої неустойки із наслідками порушення зобов`язання, а також принципи справедливості, добросовісності та розумності, зменшив розмір пені на 20%, у зв`язку з чим стягнув з відповідача 3 011 671,15 грн пені та відмовив у задоволенні решти позовних вимог.

23. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:

- Календарний графік є невід`ємною частиною Договору; його зміст свідчить, що сторони погодили строки виконання окремих робіт; суд апеляційної інстанції відхиляє довід ТОВ "Релеванте" про те, що єдиним строком виконання робіт за Договором був строк до 30.06.2025, а Календарний графік не встановлював самостійних строків виконання окремих видів робіт; такий довід суперечить буквальному змісту п.3.1 Договору, який прямо відсилає до Календарного графіка виконання робіт, а також пунктам 9.2, 11.1, 11.2 Договору, які пов`язують організацію та приймання робіт із дотриманням строків, визначених саме Календарним графіком;

- доводи ТОВ "Релеванте" про те, що Календарний графік є лише "графічною схемою" або документом організаційного характеру, не узгоджується з тим, що сторони включили його до складу невід`ємних додатків до Договору та неодноразово використали в тексті Договору як джерело визначення строків виконання робіт;

- сам по собі довід ТОВ "Релеванте" про те, що відповідальність у підрядних правовідносинах за загальним правилом настає за порушення кінцевого строку виконання робіт, не спростовує можливості сторін у конкретному договорі погодити проміжні строки та наслідки їх порушення;

- суд першої інстанції не змінював умов Договору, не створював нових зобов`язань для сторін та не доповнював Календарний графік новими строками; суд лише встановив зміст уже погоджених сторонами умов Договору та дав їм правову оцінку в межах спору про нарахування пені;

- у цьому випадку буквальне, системне та цільове тлумачення Договору свідчить про те, що сторони погодили не лише кінцеву дату завершення всього комплексу робіт, а й поетапне виконання окремих видів робіт у строки, визначені Календарним графіком;

- суд апеляційної інстанції не погоджується із доводами про те, що застосування пені за п.14.5 Договору можливе лише у разі одночасного порушення двох строків: строків виконання будь-якого окремого виду робіт та строків завершення виконання робіт у цілому; зміст п.14.5 Договору свідчить, що сторони погодили відповідальність підрядника як за порушення строків виконання будь-якого окремого виду робіт, так і за порушення строків закінчення виконання робіт; використане в цьому пункті формулювання не містить слів "одночасно", "за умови одночасного порушення", "лише у разі порушення обох строків" або інших застережень, які б вказували на необхідність кумулятивного настання обох видів порушень;

- помилковим є посилання ТОВ "Релеванте" на те, що використання у п.14.5 договору сполучника "та" нібито свідчить про необхідність одночасного порушення двох строків; у контексті спірного положення Договору цей сполучник використаний для поєднання двох однорідних об`єктів правового регулювання - строків виконання будь-якого окремого виду робіт та строків закінчення виконання робіт у цілому; словосполучення "будь-якого окремого виду робіт" свідчить про те, що сторони надали самостійного значення строкам виконання окремих робіт; інакше відповідне формулювання втрачало б практичний зміст, а відповідальність фактично наставала б лише за порушення кінцевого строку виконання всього Договору;

- у п.4.1.1 Договору передбачено право замовника достроково розірвати договір в односторонньому порядку, якщо підрядник більше ніж на п`ять календарних днів порушив строк виконання будь-якого виду робіт без поважних причин, визначених у Графіку виконання робіт; наявність такого положення додатково підтверджує, що сторони розглядали строки виконання окремих видів робіт як істотні для належного виконання Договору; інакше погодження права замовника на одностороннє розірвання Договору у разі прострочення окремого виду робіт більше ніж на п`ять днів не мало б практичного змісту;

- суд апеляційної інстанції відхиляє також довід ТОВ "Релеванте" про те, що прострочення не могло настати, оскільки Договір було розірвано до 30.06.2025; строки виконання частини окремих видів робіт, передбачених Календарним графіком, закінчилися ще до 25.06.2025, а саме у квітні, травні та другій декаді червня 2025 року; саме порушення цих проміжних строків і стало підставою для складання акта огляду будівельного майданчика та направлення повідомлення про розірвання Договору; на момент направлення повідомлення про розірвання Договору вже існували прострочення виконання окремих видів робіт; тому, припинення Договору з 30.06.2025 не усуває відповідальності за порушення, які виникли під час дії Договору;

- суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання апелянта на неналежність акта огляду будівельного майданчика від 25.06.2025 як доказу у справі; у п.4.1.1 Договору передбачено, що порушення підрядником строку виконання будь-якого виду робіт підтверджується актом огляду будівельного майданчика, складеним уповноваженими представниками замовника; отже, сторони самі погодили договірний механізм фіксації порушення строків виконання робіт, а п.4.1.1 Договору не містить умови про обов`язкову участь представників підрядника під час складання такого акта або про недійсність акта в разі їх відсутності; сам по собі факт складання акта огляду представниками замовника без участі відповідача не свідчить про недопустимість або неналежність такого доказу;

- акт огляду будівельного майданчика від 25.06.2025 не є єдиним доказом, покладеним в основу висновків суду першої інстанції; суд також дослідив умови договору, Календарний графік виконання робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в, довідки про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3, довідку щодо стану виконання робіт, розрахунок пені та інші письмові докази; матеріалами справи підтверджується, що відповідач виконав роботи на загальну суму 9 946 530,83 грн, які були прийняті та оплачені замовником, водночас невиконаними залишилися роботи на суму 8 239 889,17 грн;

- доводи ТОВ "Релеванте" про те, що акти КБ-2в та довідки КБ-3 були підписані без зауважень, підтверджують факт прийняття саме тих робіт, які фактично були виконані підрядником, однак не підтверджують виконання всього обсягу робіт у строки, погоджені сторонами; відповідач не надав належних і допустимих доказів повного та своєчасного виконання всіх робіт, за прострочення яких позивачем нараховано пеню; позивач на підтвердження факту порушення строків виконання робіт надав договір, календарний графік, акт огляду будівельного майданчика, довідку щодо стану виконання робіт, акти виконаних робіт, довідки КБ-3 та розрахунок пені, натомість відповідач, заперечуючи проти позову, не довів виконання спірних робіт у строки, визначені Календарним графіком;

- посилання апелянта на довідку щодо стану виконання робіт за Договором від 14.11.2025 як на неналежний доказ також не спростовує висновків суду; сама по собі довідка, складена після припинення договірних відносин, підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами; водночас рішення суду не ґрунтується виключно на зазначеній довідці; суд оцінив її разом з іншими доказами; доводи ТОВ "Релеванте" про можливий вплив природних, військових або інших чинників на стан об`єкта після розірвання договору мають припущувальний характер і не підтверджують виконання відповідачем спірних робіт у строки, погоджені Договором;

- щодо доводів ТОВ "Релеванте" про неправильне визначення бази нарахування пені: визначення пені виходячи з погодженої сторонами договірної ціни саме по собі не суперечить положенням ч.4 ст.231 ГК, оскільки сторони договору мають право погодити відповідний спосіб визначення штрафної санкції; доводи про те, що пеня мала нараховуватися лише від вартості невиконаної частини робіт, не узгоджуються з буквальним змістом п.14.5 Договору; сторони не передбачили в цьому пункті, що пеня нараховується від вартості окремої простроченої роботи або від вартості невиконаної частини зобов`язання, а прямо визначили базою її нарахування договірну ціну;

- ТОВ "Релеванте", будучи суб`єктом господарювання, підписало Договір без зауважень, прийняло будівельний майданчик, приступило до виконання робіт та здійснювало виконання Договору на погоджених умовах; доказів оспорювання відповідних умов Договору у встановленому законом порядку матеріали справи не містять; крім того, Договір укладений за примірною формою, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 19.02.2024 №123/нм "Про затвердження примірних договорів"; разом з тим, колегія суддів виходить не з самого факту затвердження примірної форми договору, а з конкретного змісту укладеного між сторонами Договору, який підписаний сторонами, є чинним, не визнаний недійсним та містить погоджені сторонами умови щодо строків виконання робіт і наслідків їх порушення;

- правомірність погодженого сторонами способу визначення пені не позбавляє суд права перевірити співмірність заявленої до стягнення санкції та за наявності передбачених законом підстав зменшити її розмір; суд першої інстанції зменшив заявлений позивачем розмір пені на 20%, що свідчить про те, що суд не застосував санкцію формально, а врахував обставини часткового виконання Договору та необхідність забезпечення пропорційності відповідальності; підстав для додаткового зменшення пені до 10% від заявленого розміру, не вбачається;

- відповідач не довів існування виняткових обставин, які б обґрунтовували зменшення пені саме на 90%; посилання на виконання частини робіт вже враховано при зменшенні розміру пені; доводи про можливий негативний вплив стягнення пені на інші договори відповідача не підтверджують надмірності відповідальності у цій справі та не спростовують факту порушення строків виконання робіт за спірним Договором; відповідач, укладаючи державний контракт, діяв як професійний учасник господарських відносин, повинен був оцінювати свої можливості щодо своєчасного виконання робіт та усвідомлювати наслідки порушення погоджених строків, у тому числі відповідальність, передбачену п.14.5 Договору;

- доводи ТОВ "Релеванте" фактично зводяться до незгоди з тлумаченням умов Договору, оцінкою доказів та розміром відповідальності, визначеним судом першої інстанції; ці аргументи не спростовують встановлених судом обставин щодо наявності погоджених сторонами строків виконання окремих видів робіт, порушення відповідачем таких строків, правомірності застосування п.14.5 Договору та обґрунтованості часткового зменшення пені.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

24. 18.06.2026 ТОВ "Релеванте" через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2026, в якій просить їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

25. 07.07.2026 ТОВ "Релеванте" через систему Електронний суд подало до Верховного Суду доповнення до касаційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2026 у порядку ст.298 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

26. Скаржник як підстави касаційного оскарження судових рішень у касаційній скарзі, з урахуванням поданих доповнень до неї, посилається на пункти 1, 3 ч.2 ст.287 ГПК та вказує таке:

- суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували ст.61 Конституції України та не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 01.06.2021 у справі №910/12876/19, висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.01.2020 у справі №910/3362/18, від 03.09.2025 у справі №910/11943/24 (щодо умов настання відповідальності у виді штрафних санкцій); вказує, що з п.14.5 Договору вбачається, що застосування пені (санкції) настає за наявності одночасно двох подій (диспозицій): 1) порушення строків виконання будь-якого окремого виду робіт … та 2) строків закінчення виконання робіт (здачі закінченого об`єкта в експлуатацію; застосуванню п.14.5. Договору має передувати настання цих двох обставин одночасно;

- суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували статті 213, 627 ЦК та не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.05.2026 у справі №922/3725/25, від 24.02.2026 у справі №904/3823/24 (з посиланням на постанову від 18.04.2018 у справі №753/11000/14-ц щодо принципів тлумачення умов договорів судами), від 02.05.2018 у справі №910/16011/17; зміст Календарного графіку до Договору не містить інформації про етапи виконання робіт, їх про початкові та кінцеві строки; сторони встановили не етапи виконання робіт, а лише їх найменування; строк, вказаний в п.3.1 Договору є єдиним та загальним строком для виконання всіх найменувань робіт, передбачених сторонами в Календарному графіку;

- суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували ст.598, ч.3 ст.651, ст.653 ЦК та не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.03.2025 у справі №922/1778/24 (з посиланням, що аналогічна позиція міститься у постановах Верховного Суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20, від 07.06.2023 у справі №906/540/22; близькі за змістом висновки містяться також у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/7981/17, від 18.11.2019 у справі №910/16750/18); вважає, що суди дійшли помилкового та передчасного висновку про прострочення відповідачем виконання зобов`язань за Договором; відповідач встановлений в п.3.1. Договору строк не прострочив з огляду на те, що позивач достроково в односторонньому порядку розірвав Договір до настання кінцевої дати виконання робіт, після чого зобов`язання відповідача було припинено;

- суди першої та апеляційної інстанцій порушили статті 2, 13 ГПК та не врахували правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/23-ц, у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/5408/21;

- суди першої та апеляційної інстанцій порушили статті 74, 76, 86, 269 ГПК та не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12.07.2023 у справі №910/5080/21, від 01.09.2023 у справі №906/386/21;

- суди першої та апеляційної інстанцій порушили ст.236 ГПК та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26.09.2023 у справі №910/10699/21, від 19.03.2026 у справі №916/3821/21;

- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування ч.5 ст.269 ГПК у подібних правовідносинах в частині встановлення порушень апеляційними судами відповідних процесуальних норм за наслідками прийняття та розгляду нових підстав позову, що заявляються позивачем у відзиві на апеляційну скаргу і які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

27. 22.07.2026 надійшов відзив ВЧ НОМЕР_1 , в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

28. У відзиві ВЧ НОМЕР_1 зазначає, зокрема, таке:

- буквальне значення п.14.5 Договору не містить жодних вказівок на кумулятивний характер умов; навпаки - конструкція "та" між двома однорідними додатками свідчить про альтернативність застосування підстави для нарахування пені; твердження скаржника про те, що застосування пені можливе лише за наявності обох подій одночасно, є надуманим, не ґрунтується на граматиці української мови та суперечить як буквальному тексту Договору, так і його змісту;

- пеня за п.14.5 Договору підлягає нарахуванню за кожен день прострочення як строку виконання окремого виду робіт, так і строку закінчення виконання робіт (здачі об`єкта), незалежно один від одного, що відповідає ч.4 ст.231 ГК, чинній на момент укладення Договору; твердження скаржника про "подвійну відповідальність", тобто про одночасне нарахування пені за прострочення окремих етапів та загального строку будівництва, не відповідає дійсності;

- скаржник стверджує, що єдиним об`єктивним засобом встановлення реального змісту умов Договору, в ситуації неоднозначного їх викладу сторонами, є лінгвістична (семантико-текстуальна) експертиза; втім, додаткова перевірка таких аргументів виходить за межі касаційного перегляду, визначені у ст.300 ГПК;

- домовленість сторін про визначення пені від загальної договірної ціни є правомірною; виконання робіт мало виконуватися етапами згідно Календарного графіку, в силу чого застосування санкції за порушення строків виконання певного етапу робіт чи/та прострочення дати здачі робіт в цілому, є різними порушеннями, а отже не є подвійною відповідальністю; можливість нарахування пені, виходячи із вартості невиконаних (неналежно) виконаних робіт є проявом суб`єктивного трактування скаржником умов Договору, що не відповідає дійсності та не може бути застосовано сторонами в межах спірних правовідносин;

- ТОВ "Релеванте" не надало доказів своєчасного та повного виконання робіт у встановлені Договором строки;

- акти КБ-2в та довідки КБ-3 були підписані сторонами без зауважень щодо якості, обсягів та строків виконаних робіт, що є прямим доказом фактичного виконання лише частини робіт у встановлені строки;

- суди попередніх інстанцій надали відповіді на основні заперечення відповідача щодо тлумачення Договору, строків, доказів та конституційних гарантій; решта аргументів носила переважно декларативний характер і не містила нових доказів, які б спростовували встановлені обставини; твердження скаржника про "ігнорування" його доводів є спробою перекласти власну процесуальну пасивність на суд;

- щодо відсутності в акті огляду інформації про порушення строків виконання робіт більше ніж на 5 календарних днів: у висновку акта огляду чітко зафіксовано, що обсяг виконаних робіт "не в повній мірі відповідає обсягу робіт, який повинен бути виконаний відповідно до Календарного графіку виконання робіт"; це безпосередньо свідчить про прострочення, оскільки на дату огляду (25.06.2025) відповідач мав виконати значну частину робіт, але вони виконані не в повному обсязі; відсутність точного підрахунку днів прострочення не робить Акт огляду недійсним, оскільки його мета - фіксація факту невиконання обсягів, що випливає з графіку;

- скаржник не наводить конкретних доказів, що комісія ігнорувала прийняті роботи; навпаки, висновок Акта про "не в повному обсязі" враховує фактичний стан, включаючи частково виконані роботи; це не суперечить Договору, а підтверджує порушення підрядником строків виконання робіт; відсутність вартісних показників не критична, оскільки Акт огляду - не кошторисний документ;

- відсутність зауважень до якості не робить Акт огляду недійсним, оскільки позов стосується саме строків та обсягів; Акт не зобов`язаний деталізувати кожну норму ПКД, якщо фіксує порушення графіку; це робить його належним доказом для предмета доказування - порушення строків; умовами Договору не передбачено, що Акт має складатися з обов`язковою участю представників підрядника;

- Договір (п.4.1.1) дозволяє розірвання за порушення строків графіку виконання робіт, а не лише кінцевого; огляд 25.06.2025 фіксує порушення, що дає підстави для такого розірвання; кінцевий строк не скасовує вимоги, визначені Календарним графіком виконання робіт;

- щодо довідки щодо стану виконання робіт за Договором: жодна норма чинного законодавства не забороняє замовнику фіксувати стан виконання робіт внутрішніми документами; довідка є письмовим доказом у розумінні ст.91 ГПК і підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами;

- щодо неврахування подальших актів приймання робіт (Довідки КБ-3 та Акти КБ-2в за травень-червень 2025 року): ці акти стосуються часткового приймання робіт, виконаних до моменту огляду, і не спростовують факт невиконання обсягів на 25.06.2025.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

29. Верховний Суд ухвалою від 09.07.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Релеванте", розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 05.08.2026.

30. Верховний Суд ухвалою від 03.08.2026 клопотання ВЧ НОМЕР_1 про розгляд справи у закритому судовому засіданні задовольнив; повідомив учасників справи, що розгляд касаційної скарги ТОВ "Релеванте" відбудеться 05.08.2026 у закритому судовому засіданні.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо нарахування пені

31. ТОВ "Релеванте" у касаційній скарзі вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували ст.61 Конституції України та не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 01.06.2021 у справі №910/12876/19, висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.01.2020 у справі №910/3362/18, від 03.09.2025 у справі №910/11943/24 (щодо умов настання відповідальності у виді штрафних санкцій).

32. Скаржник вважає, що з п.14.5 Договору вбачається, що застосування пені (санкції) настає за наявності одночасно двох подій (диспозицій): 1) порушення строків виконання будь-якого окремого виду робіт … та 2) строків закінчення виконання робіт (здачі закінченого об`єкта в експлуатацію; застосуванню п.14.5. Договору має передувати настання цих двох обставин одночасно.

33. Верховний Суд вважає помилковими доводи скаржника у цій частині з огляду на таке.

34. Відповідно до ст.6 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК).

35. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 КЦ). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК).

36. Положення ч.1 ст.526 ЦК встановлюють, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

37. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК).

38. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ч.1 ст.611 ЦК).

39. Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України).

40. Зміст постанов Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19 та Верховного Суду від 03.09.2025 у справі №910/11943/24, на які посилається скаржник, свідчить про формулювання загального підходу щодо того, що одна особа не може бути двічі притягнута до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

41. Так, Верховний Суд у постанові від 03.09.2025 у справі №910/11943/24, на яку посилається скаржник, вказав таке:

"68. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання відповідачем етапів робіт, приймання-передача яких є певним етапом надання послуг з ремонту і технічного обслуговування техніки, чи прострочення послідовності виконання робіт, об`єднаного в етапи, за кожним із цих етапів, за договором в цілому, не узгоджується з положеннями статті 61 Конституції України щодо неможливості подвійного притягнення до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19.

69. В контексті наведеного касаційний суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідальність підрядника за умовами пункту 10.2 договору у виді штрафних санкцій (пені, штрафу) настає у разі прострочення виконання позивачем підрядних робіт (передбачених Графіком виконання робіт) у цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт у межах основного зобов`язання.

70. При цьому колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що договором чітко передбачено право відповідача нараховувати пеню за несвоєчасне виконання окремих етапів робіт, передбачених Графіком, адже такої умови пункт 10.2 договору не містить".

42. Особливість правовідносин, що виникли у справах №910/12876/19 та №910/11943/24, полягає у тому, що виконання робіт було умовно поділено на етапи, виконання кожного з яких було неможливим без виконання попереднього (наприклад: підготовка документації - виконання робіт - пусконалагоджувальні роботи).

43. Тоді як особливість правовідносин, що виникли у цій справі, полягає у тому, що підрядник зобов`язався виконати роботи у вигляді будівництва комплексу фортифікаційних споруд оборонного призначення, тобто комплексу різних об`єктів.

44. Крім того, у постанові від 03.09.2025 у справі №910/11943/24, на яку посилається скаржник, Верховний Суд вказав про неможливість стягнення пені за несвоєчасне виконання окремих етапів робіт, оскільки договір не містив прямої умови про відповідальність за строк будь-якого окремого виду робіт.

45. Натомість у цій справі така умова є, а її зміст підтверджується, зокрема, п.4.1.1 Договору: замовник має право в односторонньому порядку розірвати договір у разі порушення підрядником строків виконання будь-якого виду робіт більш ніж на п`ять календарних днів.

46. Отже, правовідносини у наведених скаржником справах і в цій справі відрізняються змістом договорів.

47. Специфіка укладеного Договору у цій справі полягає у тому, що підрядник міг своєчасно виконати один вид робіт і при цьому прострочити інший; виконання одного виду не припиняло обов`язку виконати решту.

48. Так, умови п.14.5 Договору свідчать, що сторони погодили відповідальність підрядника у вигляді пені за порушення строків виконання будь-якого окремого виду робіт за договором та строків закінчення виконання робіт (здачі закінченого об`єкта в експлуатацію) у розмірі 0,1% договірної ціни за кожний день прострочення.

49. Формулювання, використане сторонами у п.14.5 Договору, свідчить про виокремлення двох самостійних підстав для нарахування пені: 1) порушення строків виконання будь-якого окремого виду робіт за договором і 2) порушення закінчення виконання робіт (здачі закінченого об`єкта в експлуатацію).

50. При цьому, використане сторонами формулювання "будь-якого окремого виду робіт за договором" фактично індивідуалізує кожний окремий вид робіт. Умови Договору не ставлять відповідальність за проміжний строк виконання робіт у залежність від одночасного порушення кінцевого строку.

51. Верховний Суд погоджується з позицією суду апеляційної інстанції про те, що використання у п.14.5 Договору сполучника "та" не свідчить про необхідність одночасного порушення двох строків, а цей сполучник використаний для поєднання двох однорідних об`єктів правового регулювання - строків виконання будь-якого окремого виду робіт та строків закінчення виконання робіт у цілому. Таке формулювання не містить ознак кумулятивної умови відповідальності, а визначає перелік випадків, за настання яких підрядник зобов`язаний сплатити пеню.

52. До того ж, суд апеляційної інстанції зауважив, що якби сторони мали намір обмежити застосування пені лише випадком одночасного порушення проміжних строків і кінцевого строку виконання робіт, вони могли б прямо передбачити це у договорі, використавши формулювання "за одночасне порушення", "за умови порушення обох строків" або інші подібні за змістом застереження; у п.14.5 Договору відсутні такі застереження.

53. Верховний Суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах замовник не нараховував окрему пеню за порушення кінцевого строку завершення об`єкта, а здійснив нарахування за прострочення окремих видів робіт до припинення Договору. Тому, помилковими є доводи скаржника про покладення на нього подвійної відповідальності та про одночасне стягнення пені і за порушення проміжних строків виконання окремих робіт за Договором, і за порушення кінцевого строку виконання робіт.

54. З урахуванням цього, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать ст.61 Конституції України, а також висновкам Верховного Суду щодо її застосування, викладеним у наведених скаржником постановах.

Щодо тлумачення Договору та змісту Календарного графіка

55. ТОВ "Релеванте" у касаційній скарзі вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували статті 213, 627 ЦК та не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.05.2026 у справі №922/3725/25, від 24.02.2026 у справі №904/3823/24 (з посиланням на постанову від 18.04.2018 у справі №753/11000/14-ц щодо принципів тлумачення умов договорів судами), від 02.05.2018 у справі №910/16011/17.

56. Скаржник зазначає, що зміст Календарного графіку до Договору не містить інформації про етапи виконання робіт, їх про початкові та кінцеві строки; сторони встановили не етапи виконання робіт, а лише їх найменування; строк, вказаний в п.3.1 Договору є єдиним та загальним строком для виконання всіх найменувань робіт, передбачених сторонами в Календарному графіку.

57. Верховний Суд не погоджується з цими доводами скаржника з огляду на таке.

58. Відповідно до ч.1 ст.637 ЦК тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст.213 ЦК.

59. У частинах 3 та 4 ст.213 ЦК визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

60. Підставою для тлумачення судом правочину є наявність спору між сторонами щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів у тексті всієї угоди або її частини, що не дає змогу з`ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір. У той же час тлумачення не може створювати нові умови договору, а виключно роз`яснюєш існуючі умови угоди. Тобто суд може постановити рішення про тлумачення змісту договору без зміни його умов. Оскільки метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який складають права та обов`язки сторін, то тлумачення потрібно розуміти як спосіб виконання сторонами умов правочину (постанова Верховного Суду від 06.05.2026 у справі №922/3725/25, на яку посилається скаржник).

61. З огляду на це тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені ст.213 ЦК, тобто тлумаченням правочину є встановлення (з`ясування) його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення незрозумілостей та суперечностей у трактуванні його положень.

62. Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18.04.2018 у справі №753/11000/14-ц, Верховний Суд у постанові від 24.02.2026 у справі №904/3823/24, на які посилається скаржник, вказав, що якщо такі правила не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови договору, потрібно застосовувати тлумачення contra proferentem.

63. Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party)..

64. Відповідно до ст.526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

65. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 ЦК).

66. Календарний графік є невід`ємною частиною договору, підписаний сторонами та прямо згадується у низці положень Договору, які регулюють початок виконання робіт, організацію будівельного процесу, приймання робіт, порядок фінансування та відповідальність сторін.

67. У цій справі суди попередніх інстанцій, досліджуючи питання строків виконання робіт за Договором, співставили положення пунктів 3.1, 3.2, 4.1.1, 9.2, 11.1, 11.2 і 14.5 Договору з Календарним графіком, який є невід`ємною частиною Договору.

68. Встановлені судами умови Договору свідчать, що Календарний графік виконання робіт не був суто інформаційним або організаційним документом, а визначав погоджений сторонами порядок і строки виконання окремих видів робіт у межах загального строку дії зобов`язання.

69. Зі змісту Календарного графіка виконання робіт вбачається, що сторони погодили строки виконання окремих видів робіт за Договором.

70. Так, суд першої інстанції встановив, що відповідно до Календарного графіку виконання робіт:

- строк початку виконання земляних робіт траншей - не пізніше 01.04.2025 та завершення робіт за Договором - до кінця I декади квітня 2025 року;

- строк початку улаштування залізобетонних конструкцій споруд - не пізніше 01.04.2025 та завершення робіт за Договором - до кінця 30.04.2025;

- строк початку улаштування траншей з одягом крутості - не пізніше 01.04.2025 та завершення робіт за Договором - до кінця IІ декади травня 2025 року;

- строк початку улаштування протидронового укриття об`єкту - не пізніше 01.05.2025 та завершення робіт за Договором - до кінця IІ декади червня 2025 року;

- строк початку улаштування протитанкового рову - не пізніше 01.04.2025 та завершення робіт за Договором - до кінця IІ декади червня 2025 року;

- строк початку улаштування пірамід ПЗ-1 - не пізніше 01.04.2025 та завершення робіт за Договором - до кінця IІ декади червня 2025 року;

- строк встановлення тросу ягози - не пізніше 01.04.2025 та завершення робіт за Договором - до 30.06.2025.

71. Встановивши, що Календарний графік був підписаний сторонами, є невід`ємним додатком до Договору та розподіляє види робіт за декадами квітня, травня і червня 2025 року, суди обґрунтовано відхилили доводи ТОВ "Релеванте" про те, що єдиним строком виконання робіт за договором був строк до 30.06.2025, а Календарний графік не встановлював самостійних строків виконання окремих видів робіт.

72. Такий підхід відповідає статтям 213, 637 ЦК, згідно з якими при тлумаченні змісту правочину суд бере до уваги буквальне значення слів і понять, зміст правочину в цілому, наміри сторін, мету правочину, попередні переговори, практику відносин між сторонами та звичаї ділового обороту.

73. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що буквальне, системне та цільове тлумачення договору свідчить про те, що сторони погодили не лише кінцеву дату завершення всього комплексу робіт, а й поетапне виконання окремих видів робіт у строки, визначені Календарним графіком.

74. Верховний Суд вважає помилковими доводи ТОВ "Релеванте" про те, що суди попередніх інстанції не врахували, що в Календарному графіку до Договору сторони встановили не етапи виконання робіт, а лише їх найменування, а тому, строк, вказаний в п.3.1 Договору, є єдиним та загальним строком для виконання всіх найменувань робіт, передбачених сторонами в Календарному графіку. Такі твердження скаржника фактично зводяться до незгоди скаржника із фактичними обставинами справи та оцінкою, наданою судами попередніх інстанцій наявним в матеріалах справи доказам.

75. В свою чергу, суд касаційної інстанції в силу ст.300 ГПК перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права виключно на підставі встановлених фактичних обставин справи та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, а також додатково перевіряти докази.

76. Тому, не знайшли своє підтвердження доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій вийшли за межі умов Договору та фактично самостійно визначили нові строки виконання робіт.

77. Верховний Суд зауважує, що суди попередніх інстанцій не змінювали умов Договору, не створювали нових зобов`язань для сторін та не доповнювали Календарний графік новими строками. Суди лише встановили зміст уже погоджених сторонами умов Договору та надали їм правову оцінку в межах спору про нарахування пені.

78. Наведені скаржником постанови Верховного Суду містять загальні правила тлумачення умов договору, а оскаржувані у цій справі судові рішення відповідають таким висновкам. Відмінність висновку у конкретній справі зумовлена перш за все іншими умовами договору та встановленими обставинами та не свідчить про неврахування правової позиції Верховного Суду.

Щодо наслідків одностороннього розірвання Договору

79. ТОВ "Релеванте" у касаційній скарзі вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували ст.598, ч.3 ст.651, ст.653 ЦК та не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.03.2025 у справі №922/1778/24 (з посиланням, що аналогічна позиція міститься у постановах Верховного Суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20, від 07.06.2023 у справі №906/540/22; близькі за змістом висновки містяться також у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/7981/17, від 18.11.2019 у справі №910/16750/18).

80. Скаржник вважає, що суди дійшли помилкового та передчасного висновку про прострочення відповідачем виконання зобов`язань за Договором; відповідач встановлений в п.3.1. Договору строк не прострочив з огляду на те, що позивач достроково в односторонньому порядку розірвав Договір до настання кінцевої дати виконання робіт, після чого зобов`язання відповідача було припинено.

81. Верховний Суд щодо цих доводів скаржника зазначає таке.

82. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК).

83. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч.3 ст.651 ЦК).

84. Відповідно до частин 2, 3 ст.653 ЦК у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

85. Суди попередніх інстанцій встановили, що станом на 25.06.2025 ВЧ НОМЕР_1 провела огляд будівельного майданчика, за результатами якого склала акт огляду, в якому зафіксовано, що частина робіт, передбачених Календарним графіком виконання робіт, у встановлені Договором строки виконана не була, зокрема, встановлено невиконання або неповне виконання робіт із влаштування траншей, залізобетонних конструкцій споруд, траншей з одягом крутості, протидронового укриття, протитанкового рову, пірамід ПЗ-1, а також окремих робіт зі встановлення тросу та ягози.

86. На підставі результатів проведеного огляду ВЧ НОМЕР_1 дійшла висновку про порушення підрядником строків виконання робіт, передбачених Календарним графіком, та реалізувала передбачене п.4.1.1 Договору право на одностороннє розірвання державного контракту шляхом направлення 25.06.2025 на адресу ТОВ "Релеванте" повідомлення про одностороннє розірвання Договору у зв`язку з порушенням строків виконання робіт.

87. Суди попередніх інстанцій встановили, що строки виконання частини окремих видів робіт, передбачених Календарним графіком, закінчилися ще до 30.06.2025, а саме у квітні, травні та другій декаді червня 2025 року. Отже, прострочення виконання окремих робіт за Договором виникло ще під час його дії.

88. У п.17.2 Договору сторони передбачили, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Такий підхід відповідає загальним положенням ст.611 ЦК, згідно з якими у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

89. Тому, припинення Договору з 30.06.2025 не звільняє від відповідальності за порушення його умов, які виникли під час його дії.

90. При цьому, зміст рішення суду першої інстанції свідчить, що позивач просив стягнути з відповідача пеню за порушення строків виконання робіт за Договором, нараховану до 29.06.2025 включно, тобто день, що передує розірванню договору; пеня розрахована з наступного дня після встановленого сторонами строку закінчення виконання кожного виду робіт.

91. Це свідчить, що замовник не застосував до підрядника санкцію за період після припинення Договору, а розірвання Договору в односторонньому порядку не могло звільнити від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

92. Постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник (від 13.03.2025 у справі №922/1778/24, від 16.09.2022 у справі №913/703/20, від 07.06.2023 у справі №906/540/22, від 07.08.2018 у справі №910/7981/17, від 18.11.2019 у справі №910/16750/18) містять висновки про можливість розірвання договору та припинення невиконаних зобов`язань на майбутнє (одним із наслідків розірвання договору є припинення зобов`язань сторін, що виникли у сторін такого договору відповідно до п.1 ч.2 ст.11 та ст.509 ЦК).

93. Водночас такі висновки Верховного Суду не спростовують можливість стягнення штрафної санкції за порушення, допущене під час дії Договору, тобто, до моменту його розірвання. Висновки судів попередніх інстанцій в цій частині не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається скаржник.

Щодо стандарту доказування та оцінки доказів

94. ТОВ "Релеванте" у касаційній скарзі посилається на порушення судами попередніх інстанцій статей 2, 13, 74, 76, 86 і 269 ГПК та неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц та Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/5408/21, від 12.07.2023 у справі №910/5080/21 і від 01.09.2023 у справі №906/386/21.

95. Позиція скаржника зводиться до того, що Акт огляду будівельного майданчика був складений за його відсутності, а тому він не може свідчити про обсяг виконаних чи не виконаних робіт. Також вважає, що суди не надали жодної оцінки аналізу чи мотивів відхилення його аргументації та доказів.

96. Верховний Суд щодо цих доводів скаржника зазначає таке.

97. ТОВ "Релеванте" вказує, що довідка щодо стану виконання робіт за Договором від 14.11.2025 є внутрішнім документом ВЧ НОМЕР_1 , а єдиним належним доказом, що характеризує стан виконання робіт, може бути акт огляду будівельного майданчика, який, в свою чергу, складений без участі представників ТОВ "Релеванте", а тому його зміст може ставитися під сумнів.

98. За приписами ст.849 ЦК замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. У разі якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

99. Крім того, безпосередньо п.4.1.1 Договору передбачено, що порушення підрядником строку виконання будь-якого виду робіт більше ніж на п`ять днів підтверджується актом огляду будівельного майданчика, складеним уповноваженими представниками замовника.

100. З цього вбачається, що сторони у Договорі самі погодили механізм фіксації порушення строків виконання робіт, а п.4.1.1 Договору не містить умови про обов`язкову участь представників підрядника під час складання такого акта або про недійсність акта в разі їх відсутності.

101. З постанови Верховного Суду від 01.09.2023 у справі №906/386/21, на яку посилається скаржник, вбачається, що односторонній акт замовника суперечив двостороннім актам приймання вже виконаних робіт, а підрядник ініціював спільний огляд, від якого замовник ухилився. Водночас у цій справі суди попередніх інстанцій таких обставин не встановили.

102. Тому, сам по собі факт складання акта огляду представниками замовника без участі відповідача не свідчить про недопустимість або неналежність такого доказу.

103. Крім того, зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що Акт огляду будівельного майданчика від 25.06.2025 не був єдиним доказом, покладеним в основу висновків судів попередніх інстанцій, оскільки крім цього доказу суди також надали оцінку у сукупності і іншим доказам: Договору, Календарному графіку виконання робіт, актам приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в, довідкам про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3, довідці щодо стану виконання робіт та іншим письмовим доказам.

104. При цьому, сама по собі довідка щодо стану виконання робіт за Договором, складена після припинення договірних відносин, була оцінена судами у сукупності з іншими доказами; оскаржувані рішення не ґрунтується виключно на цій довідці.

105. Певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанови Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/5408/21, на яку посилається скаржник).

106. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, на яку посилається скаржник, вказала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

107. Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (постанова Верховного Суду від 12.07.2023 у справі №910/5080/21, на яку посилається скаржник).

108. Як встановили суди попередніх інстанцій, позивач на підтвердження факту порушення строків виконання робіт надав договір, календарний графік, акт огляду будівельного майданчика, довідку щодо стану виконання робіт, акти виконаних робіт, довідки КБ-3 та розрахунок пені. Натомість ТОВ "Релеванте" не надало належних і допустимих доказів повного та своєчасного виконання всіх робіт за Договором, за прострочення яких позивач нарахував пеню.

109. Зміст оскаржуваних рішень свідчить, що суди попередніх інстанцій у цій справі надали оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам в сукупності, а не виходили лише з нездатності відповідача спростувати позов. Це, в свою чергу, свідчить про врахування судами тих висновків Верховного Суду, на які послався скаржник.

110. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

111. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини 1, 3 ст.13 ГПК).

112. Верховний Суд наголошує, що згідно зі ст.14 ГПК ("Диспозитивність господарського судочинства") суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

113. Враховуючи зміст принципів змагальності та диспозитивності, доводи скаржника про те, що суд не встановив належного виконання відповідачем зобов`язань за Договором, є необґрунтованими, оскільки свідчать про намагання скаржника перекласти на суд обов`язок збирання доказів.

114. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1 ст.300 ГПК).

115. Доводи скаржника про те, що суди не надали жодної оцінки аналізу чи мотивів відхилення його аргументації та доказів, зводяться лише до незгоди із ухваленими судами попередніх інстанцій рішеннями та оцінкою, наданою фактичним обставинам справи.

116. Водночас незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.

Щодо мотивування судових рішень

117. ТОВ "Релеванте" у касаційній скарзі посилається на ст.236 ГПК, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та неврахування судами попередніх інстанцій постанов Верховного Суду від 26.09.2023 у справі №910/10699/21 і від 19.03.2026 у справі №916/3821/21.

118. Скаржник зазначає, що в оскаржуваних рішеннях без посилання на будь-які докази чи обґрунтування одразу вказано, що невиконаними залишаються роботи на загальну суму 8 239 889,17 грн; однак, не вбачається, на підставі чого суд дійшов такого висновку і звідки він взяв відповідні суми (з яких документів, на підставі якого обрахунку.

119. Верховний Суд щодо цих доводів скаржника зазначає таке.

120. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частини 1-3, 5 ст.236 ГПК).

121. Щоб судове рішення вважалося належно мотивованим, недостатньо просто процитувати закон та перерахувати докази, надані сторонами. Важливо навести ті висновки, яких дійшов суд за результатами оцінки доказів, та знайти настільки вагомі й одночасно зрозумілі аргументи на користь прийнятого рішення, щоб вони переконали в законності й справедливості вирішення спору навіть ту сторону, яка в цьому спорі програла (постанова Верховного Суду від 26.09.2023 у справі №910/10699/21, на яку посилається скаржник).

122. Верховний Суд у постанові від 19.03.2026 у справі №916/3821/21, на яку посилається скаржник, звернув увагу на те, що хоча поняття "обґрунтованого" рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), повинен, під час розгляду справи, надати оцінку всім аргументам учасників справи в силу імперативних приписів ст.236 ГПК, особливо тим, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору.

123. Отже, обов`язок мотивувати рішення вимагає відповіді на вирішальні аргументи, але не зобов`язує суд окремо повторювати відповідь на кожне твердження сторони. Достатність мотивів оцінюється з огляду на характер спору та зміст аргументів учасників судового процесу.

124. Доводи скаржника в частині неналежного мотивування судових рішень у цій справі зводяться до того, що з них нібито не вбачається, на підставі чого суди зробили висновок про те, що "невиконаними залишаються роботи на загальну суму 8 239 889,17 грн".

125. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав таке:

"Сторонами підписана та узгоджена Договірна ціна на будівництво "Нове будівництво комплексу споруд оборонного призначення позиції на відділення №19 у Харківській області, що здійснюється в 2025 році" Додаток №1 до договору 139-ДСК від 05 квітня 2025 року. Всього договірна ціна: 18 186 420,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕЛЕВАНТЕ" виконані, а Військовою частиною НОМЕР_1 будівельні роботи по об`єкту: "Нове будівництво комплексу споруд оборонного призначення позиції на відділення №19 у Харківській області" на загальну суму 9 946 530,83 грн., про що були складені: довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати №1 за травень 2025 року від 12.05.2025 року на суму 4 791 139, 96 грн., довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати №2 за червень 2025 року від 17.06.2025 року на суму 4 072 735, 19 грн., довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати №3 за червень 2025 року від 30.06.2025 року на суму 1 082 655, 68 грн., та Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2025 року від 12.05.2025 року на суму 4 791 139, 96 грн., Акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2025 року від 17.06.2025 року на суму 4 072 735, 19 грн., Акт №3 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2025 року від 30.06.2025 року на суму 1 082 655, 68 грн".

126. Суд апеляційної інстанції зазначив, що "Матеріалами справи підтверджується, що відповідач виконав роботи на загальну суму 9 946 530,83 грн, які були прийняті та оплачені замовником. Водночас встановлено, що невиконаними залишилися роботи на суму 8 239 889,17 грн."

127. Відтак, з оскаржуваних судових рішень чітко вбачається, що сума 8 239 889,17 грн є різницею між договірною ціною 18 186 420,00 грн та вартістю прийнятих робіт 9 946 530,83 грн.

128. Водночас пеню нараховано не з цієї різниці, а з договірної ціни відповідно до прямої умови п.14.5. Тому, відсутність додаткового (окремого) розрахунку цієї різниці не впливає на розрахунок пені.

129. Отже, оскаржувані рішення містять мотиви щодо всіх питань та обставин, які були істотними для вирішення спору. Незгода скаржника з цими мотивами не свідчить про порушення ст.236 ГПК або ст.6 Конвенції, а доводи про неврахування висновків Верховного Суду не знайшли свого підтвердження.

Щодо зміни підстав позову

130. ТОВ "Релеванте" у касаційній скарзі вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування ч.5 ст.269 ГПК у подібних правовідносинах в частині встановлення порушень апеляційними судами відповідних процесуальних норм за наслідками прийняття та розгляду нових підстав позову, що заявляються позивачем у відзиві на апеляційну скаргу і які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

131. Скаржник вважає, що апеляційний суд порушив ч.5 ст.269 ГПК, оскільки врахував наведене позивачем у відзиві граматичне тлумачення п.14.5 Договору та посилання на зразок державного контракту.

132. Верховний Суд не погоджується з такими доводами скаржника з огляду на таке.

133. Верховний Суд зазначає, що поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому необхідно надавати сутнісного, а не формального значення.

134. Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає предмет і підставу позову.

135. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову.

136. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

137. Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстави.

138. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

139. Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.

140. Отже, предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

141. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 зазначено, що зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

142. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ТОВ "Релеванте" порушило строки виконання окремих видів робіт за Договором, визначених Календарним графіком.

143. ТОВ "Релеванте" вказує, що у відзиві на апеляційну скаргу позивач, в обґрунтування позовних вимог та можливості застосування до апелянта п.14.5. Договору, посилається на проведений "граматико-синтаксичний аналіз", положення Постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 №437 "Питання українського правопису", а також підручники української мови Плющ М.Я. "Граматика української мови", Сучасна українська літературна мова; а також посилається на положення Наказу Міністерства оборони України №123/нм від 19.02.2024 "Про затвердження примірних договорів" та затверджені ним форми типових договорів.

144. Частина 5 ст.269 ГПК встановлює, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

145. Верховний Суд зауважує, що заборона розглядати в суді апеляційної інстанції нові підстави позову поширюється на нові фактичні обставини, якими обґрунтовується вимога, але не перешкоджає стороні наводити додаткові правові аргументи, способи тлумачення договору та правові джерела щодо тих самих фактів і щодо тієї самої вимоги.

146. У цій справі фактична підстава позову від моменту звернення із позовом до суду залишалася незмінною: порушення підрядником строків виконання окремих видів робіт за Договором, визначених Календарним графіком, що є підставою для нарахування та стягнення пені за п.14.5 Договору.

147. Крім того, посилання на зразок державного контракту, затверджений наказом Міністерства оборони України від 19.02.2024 №123/нм, суд апеляційної інстанції врахував лише як додаткове міркування щодо формулювання умов державного контракту.

148. Зміст оскаржуваної постанови свідчить, що суд апеляційної інстанції при вирішенні справи виходив не з самого факту затвердження примірної форми договору, а з конкретного змісту укладеного між сторонами державного контракту, який підписаний сторонами, є чинним, не визнаний недійсним та містить погоджені сторонами умови щодо строків виконання робіт і наслідків їх порушення.

149. Також, суд апеляційної інстанції зауважив, що окремі міркування сторін щодо граматичного, лінгвістичного чи системного тлумачення положень Договору підлягають оцінці лише в тій мірі, в якій вони підтверджуються змістом самого Договору та узгоджуються з фактичними обставинами справи.

150. Крім того, з оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що ТОВ "Релеванте" не було позбавлене можливості та реалізувало своє право подало додаткові пояснення та заперечення проти викладених у відзиві на апеляційну скаргу аргументів. Отже, принцип змагальності не був порушений.

151. Оскільки у цьому випадку посилання ВЧ НОМЕР_1 у відзиві на апеляційну скаргу на проведений "граматико-синтаксичний аналіз" умов Договору, а також на положення Наказу Міністерства оборони України №123/нм від 19.02.2024 "Про затвердження примірних договорів" не є зміною підстав позову, оскільки фактично відбулося збереження первісних обставин справи та підстав звернення до суду. Тому, доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції ч.5 ст.269 ГПК з посиланням на підставу касаційного оскарження, передбачену п.3 ч.2 ст.287 ГПК, не знайшли свого підтвердження.

152. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1 ст.300 ГПК).

153. Тому, Верховний Суд переглядає оскаржувані судові рішення виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

154. Інші аргументи скаржника повторюють доводи про зміст Договору й оцінку доказів, яким Верховний Суд надав відповідь у тексті постанови, або спрямовані на переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи. Самостійних підстав для скасування судових рішень вони не утворюють.

155. З урахуванням цього, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення - залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

156. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

157. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

158. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Судові витрати

159. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, то судові витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Релеванте" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2026 у справі №904/6682/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді О. Мамалуй

В. Студенець