Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №925/719/26 — Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Черкаси Справа № 925/719/26

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., без участі представників сторін, розглянувши у приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Добробут” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Владом” про стягнення 464844 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю “Добробут” звернувся, через систему “Електронний суд”, в Господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Владом” (далі – відповідач) про стягнення, на підставі договору на відпуск нафтопродуктів споживачам від 08.07.2025 №30, 464844 грн боргу та відшкодування судових витрат.

Позов мотивовано порушенням відповідачем порядку та строків оплати товару за договором на відпуск нафтопродуктів споживачам від 08.07.2025 №30.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22.05.20026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, без виклику, запропоновано учасникам справи у встановлені строки подати суду заяви по суті справи, клопотання з процесуальних питань (за їх наявності) у відповідності до норм ст.ст. 165-167 ГПК України.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подав, ухвала суду від 22.05.2026 адресована відповідачу у визначеному ч. 5 ст. 176 ГПК України порядку, доставлена в його електронний кабінет 22.05.2026, що підтверджується довідкою суду про доставку електронного листа (а.с.31).

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши наявні у справі № 925/719/26 письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

08.07.2025 позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Добробут”, як постачальник, та відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Владом”, як споживач, уклали договір на відпуск нафтопродуктів споживачам № 30 (далі – Договір; а.с.17) відповідно до п.п. 1.1., 2.1. якого постачальник зобов`язався здійснювати заправку нафтопродуктами автотранспорт споживача, згідно відомостей на автозаправній станції постачальника, що знаходиться за адресою: 20401, Черкаська область, Звенигородський район, м.Тальне, вул.Соборна, 121, а споживач зобов`язався здійснювати попередню оплату або післяоплату за нафтопродукти, які відпускатимуться постачальником згідно Договору на основі отриманого рахунку.

У Договорі його сторони погодили всі істотні умови, зокрема, домовилися про таке:

п.2.2. - споживач зобов`язується здійснювати звірку розрахунків за одержані в поточному місяці нафтопродукти не пізніше 5-го числа наступного місяця;

п.2.3. - у разі виявлення заборгованості за розрахунками споживач не пізніше 5 днів після проведення звірки перераховує суму заборгованості на розрахунковий рахунок постачальника;

п.5.4. – даний договір набуває чинності з моменту його підписання постачальником та споживачем і діє до кінцевого взаєморозрахунку між ними;

п.6.1. - термін дії Договору з 08.07.2025 по 31.12.2025. Якщо жодна із сторін до закінчення його дії не заявить іншій стороні про небажання його подальшого виконання, то даний Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік.

Договір підписаний представниками обох сторін, їх підписи скріплені печатками товариств.

За відсутності заперечень сторін, з урахуванням п.6.1. Договору, його дію пролонговано по 31.12.2026.

Із відомостей на відпуск бензину, дизпалива: № 718 від 01.12.2025 і № 784 від 21.12.2025 (а.с.15-16), № 22 від 01.01.2026 (а.с.14), № 72 від 01.02.2026 (а.с.13), накладних: № 000000694 від 31.12.2025 на суму 260174 грн, в .т.ч.ПДВ; № 000000058 від 30.01.2026 на суму 162450 грн, в т.ч.ПДВ; №000000099 від 27.02.2026 на суму 42220 грн, в .т.ч.ПДВ (а.с.23) вбачається, що позивач відвантажив відповідачу продукцію на загальну суму 464844 грн, а саме: в період з 01.12.2025 по 31.12.2025 дизельного пального в кількості 2125 л на суму 104 479 грн 17 коп. без ПДВ,бензину А-95 в кількості 1955 л на загальну суму 97750 грн без ПДВ,бензину А-92 в кількості 307 л на загальну суму 14 582 грн 50 коп. без ПДВ на загальну суму 260174 грн (в тому числі ПДВ – 43362 грн 33 коп.); в період з 01.01.2026 по 31.01.2026 - дизельного пального в кількості 808 л на суму 41 073,33 грн без ПДВ, бензину А-95 в кількості 1801 л на загальну суму 93 051,67 грн без ПДВ, бензину А-92 в кількості 25 л на загальну суму 1250 грн без ПДВ на загальну суму 162450 грн (в тому числі ПДВ – 27075 грн); в період з 01.02.2026 по 17.02.2026 - бензину А-95 в кількості 640 л на суму 34 133,33 грн без ПДВ, дизельного пального в кількості 20 л на загальну суму 1050 грн без ПДВ. на загальну суму 42 220 грн (в тому числі ПДВ – 7036 грн 67 коп.), яку відповідач прийняв без зауважень, однак, повністю не оплатив.

14.04.2026, 23.04.2026 позивач звертався до відповідача з претензіями № 5, № 6, в яких вимагав сплатити наявну заборгованість, повернути підписані накладні за грудень2025 року - січень-лютий 2026 року, погодити акт звірки (а.с. 18, 20 на звороті-21, докази направлення а.с. 19-20, 21на звороті).

Претензії позивача відповідачем отримані, однак залишені без відповіді та виконання, що стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли по договору на відпуск нафтопродуктів споживачам від 08.07.2025 №30, вимоги позивача витікають із суті прав та обов`язків сторін за цим правочином.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір – розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Норми глави 16 розділу IV книги І ЦК України врегульовують загальні положення про правочини, правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону.

Розділ I книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про зобов`язання, зокрема:

зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509);

сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ч.ч. 1, 3 ст. 510);

одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525);

зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526);

якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530);

зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 598);

зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599);

порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610);

у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611);

особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч.ч. 1, 2 ст. 614);

у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється (ст. 615).

Розділ IІ книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про договір, зокрема:

договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626);

відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627);

зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628);

договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629);

договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638).

Главою 54 врегульовано загальні положення купівлі-продажу, поставки, зокрема:

за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 655);

покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст. 692);

за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК).

З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вбачає, що 08.07.2025 сторонами укладено договір на відпуск нафтопродуктів споживачам №30, який фактично виконувався сторонами, з урахуванням п. 6.1. його дію пролонговано на 2026 рік.

Пунктами 2.2. - 2.3., 5.4., 6.1. Договору сторони погодили, що споживач зобов`язується здійснювати звірку розрахунків за одержані в поточному місяці нафтопродукти не пізніше 5-го числа наступного місяця; у разі виявлення заборгованості за розрахунками споживач не пізніше 5 днів після проведення звірки перераховує суму заборгованості на розрахунковий рахунок постачальника; даний договір набуває чинності з моменту його підписання постачальником та споживачем і діє до кінцевого взаєморозрахунку між ними; термін дії Договору з 08.07.2025 по 31.12.2025. Якщо жодна із сторін до закінчення його дії не заявить іншій стороні про небажання його подальшого виконання, то даний Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік.

Товар за Договором був отриманий відповідачем у період грудня 2025 року- січня-лютого 2026 року на суму 464844 грн без зауважень відповідно до даних відомостей на відпуск бензину, дизпалива: № 718 від 01.12.2025 і № 784 від 21.12.2025, № 22 від 01.01.2026, № 72 від 01.02.2026, накладних: № 000000694 від 31.12.2025 на суму 260174 грн, в .т.ч.ПДВ; № 000000058 від 30.01.2026 на суму 162450 грн, в т.ч.ПДВ; №000000099 від 27.02.2026 на суму 42220 грн, в .т.ч.ПДВ, однак, не оплачено, заперечень щодо якості продукцію не заявлено, накладні не підписано.

Судом враховано позицію Верховного Суду викладену в постанові від 29.01.2020 року у справі № 916/922/19, де вказано, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

Суд касаційної інстанції звертав увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 01.03.2023 у справі № 910/6210/20, від 22.08.2023 року № 910/14570/21.

Всі вимоги позовної заяви відповідають умовам погодженого та підписаного сторонами договору на відпуск нафтопродуктів споживачам від 08.07.2025 №30, які узгоджуються з нормами діючого законодавства України, наявність і розмір основного боргу в сумі 464844 грн позивачем доведені належними, достатніми та допустимими доказами, а тому підлягає до стягнення в судовому порядку.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд позов визнає обґрунтованим доказаним і задовольняє його повністю з наведених вище підстав.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 5578 грн. 13 коп

Керуючись ст.ст. 129, ст. 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Владом”, ідентифікаційний код юридичної особи 42994511, місцезнаходження: 20324, Черкаська область, Уманський район, с.Родниківка, вул. Київська, буд. 50 на корить Товариства з обмеженою відповідальністю “Добробут”, ідентифікаційний код юридичної особи 32115423, місцезнаходження: 20401, Черкаська область, Звенигородський район, м.Тальне, вул.Соборна, буд 121 - 464844 грн боргу, 5578 грн. 13 коп судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05.08.2026.

Суддя В.М. Грачов