Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №917/31/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. Харків Справа №917/31/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Плахов О.В., суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В.

без виклику представників сторін,

розглянувши апеляційну скаргу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Полтаватеплоенерго”, м. Полтава (вх.№1128 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 29.04.2026 у справі №917/31/26 (суддя Мацко О.С., ухвалене в м. Харків, дата складення повного тексту - 29.04.2026)

за позовом: Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Полтаватеплоенерго”, м. Полтава,

до відповідача: фізичної особи-підприємця Ланської Ольги Вікторівни, Полтавська область, м. Кременчук,

про стягнення 80087,43грн.,

ВСТАНОВИВ:

Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства “Полтаватеплоенерго” звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Ланської Ольги Вікторівни про стягнення 80087,43грн., з яких: 66867,61грн. - заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, 336,40грн. - пеня, 9667,37грн. - інфляційні, 3216,05грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснив оплату за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, чим порушив умови господарських зобов`язань, встановлені зазначеним договором та законом.

‘

Рішенням господарського суду Полтавської області від 29.04.2026 у справі №917/31/26 відмовлено в задоволенні позову, з тих підстав, що позивачем, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, не було належним чином доведено факт споживання відповідачем теплової енергії у спірний період з 31.05.2023 по 31.05.2025 у визначеному ним розмірі.

Крім того, суд вказав, що позовна вимога про стягнення грошових коштів може бути задоволена лише за умови, якщо її розмір є таким, що піддається арифметичній (математичній) перевірці судом. Якщо ж заявлена до стягнення сума не може бути верифікована та перевірена у ході судового розгляду, така вимога не підлягає задоволенню навіть за наявності загальних підстав для позову.

Позивач при зверненні до суду з відповідним позовом не було надано належного та такого, що підлягає перевірці, розрахунку обсягів теплової енергії, спожитої саме приміщенням відповідача (споживача). Натомість до матеріалів справи долучені лише пояснення та зведені таблиці, з яких неможливо встановити фактичний обсяг споживання теплової енергії відповідачем у кожному розрахунковому періоді та перевірити правильність такого розрахунку, у зв`язку із чим, підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в розмірі 66867,61грн. відсутні.

Враховуючи встановлення судом недоведеності нарахування основної заборгованості, місцевим господарським судом також було відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені, інфляційних та 3% річних.

Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства “Полтаватеплоенерго” з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 29.04.2026 у справі №917/31/26 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим позивачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 витребувано у господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/31/26; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

27.05.2026 відповідачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№5892), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Полтаватеплоенерго”, рішення господарського суду Полтавської області від 29.04.2026 у справі №917/31/26 залишити без змін.

До відзиву відповідачем додано клопотання про долучення додаткових доказів, а саме: фотофіксації технічного стану теплогенераторної та видимого розриву інженерних мереж; висновок УЗ легень Ланської О.В. від 13.01.2026; довідку про лікування пневмонії ОСОБА_1 від 20.01.2026; довідку про стаціонарне лікування ОСОБА_1 від 17.02.2026; консультаційний висновок кардіолога ОСОБА_1 від 10.04.2026; відеозапис огляду теплогенераторної житлового будинку від 03.02.2026, що підтверджує наявність видимого розриву інженерних мереж теплопостачання.

Стосовно вказаних документів, колегія суддів зазначає, що за приписами частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.

Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів.

Враховуючи вищевикладене, апеляційним господарським судом зазначені документи не розглядаються та не приймаються до уваги в якості додаткових доказів.

29.05.2026 матеріали справи №917/31/26 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Полтаватеплоенерго” на рішення господарського суду Полтавської області від 29.04.2026 у справі №917/31/26; встановлено сторонам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; розгляд апеляційної скарги Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Полтаватеплоенерго” на рішення господарського суду Полтавської області від 29.04.2026 у справі №917/31/26 ухвалено розпочати з 12.06.2026 без повідомлення учасників справи.

12.06.2026 відповідачем подано до апеляційного господарського суду додаткові письмові пояснення (вх.№6562), в яких просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Полтаватеплоенерго”, рішення господарського суду Полтавської області від 29.04.2026 у справі №917/31/26 залишити без змін.

22.06.2026 відповідачем подано до апеляційного господарського суду клопотання про долучення додаткових доказів (вх.№6886), а саме: копію акту технічної перевірки тепловикористовуючих установок №663 від 19.10.2018 щодо суміжного нежитлового приміщення за адресою: м. Кременчук, вул. Університетська, 39, що належить Копичко О.М.; копії рахунків на оплату за користування тепловою енергією (транзитними стояками), виданих на ім`я Копичко О.М. за вказаною адресою попередніми надавачами послуг ПАТ “Полтаватеплоенерго” та ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" за період 2019-2021 років.

Стосовно вказаних документів, колегія суддів зазначає, що вони були отримані відповідачем вже після ухвалення місцевим господарським судом оскаржуваного рішення від 29.04.2026, отже, суд першої інстанції не надавав їм оцінку.

За приписами частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів зазначає, що виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.

Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів.

Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (близька за змістом правова позиція послідовно викладалася Верховним Судом у постановах: від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15, від 16.12.2020 у справі №908/1908/19, від 21.01.2021 у справі №908/3359/19 від 27.04.2023 у справі №927/738/19).

Враховуючи вищевикладене, апеляційним господарським судом зазначені документи не розглядаються та не приймаються до уваги в якості додаткових доказів.

29.06.2026 апелянтом подано до апеляційного господарського суду заперечення на відзив (вх.№7159), в яких просить суд задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 29.04.2026 у справі №917/31/26 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з частиною 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження була направлена учасникам справи через підсистему "Електронний суд" до кабінету користувача і доставлена їм 11.06.2026.

Клопотань від учасників справи про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач зазначав, що Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" засновано на майні спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області. Засновником підприємства є Полтавська обласна рада. Власник підприємства - територіальні громади сіл, селищ і міст Полтавської області.

Основним напрямком діяльності ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" відповідно до Статуту є забезпечення тепловою енергією на опалення та приготування гарячої води житлового фонду, комунально-побутових та інших об`єктів.

ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" здійснює ліцензовану господарську діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на підставі ліцензій: 1) виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії); 2) транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами; 3) постачання теплової енергії, які були переоформлені на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 739 від 06.06.2017.

Відповідно до ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 308 від 22.03.2017, Обласні та Київська міська державні адміністрації здійснюють ліцензування господарської діяльності:

- з виробництва теплової енергії суб`єктів господарювання у разі, якщо суб`єкт господарювання провадить (має намір провадити) діяльність з виробництва теплової енергії (крім виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях, когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії) на виробничих об`єктах, що розташовані на території відповідної області України (території міста Київ);

- з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами суб`єктів господарювання у разі, якщо теплові мережі суб`єктів господарювання розташовані на території відповідної області України (території міста Київ);

- з постачання теплової енергії суб`єктів господарювання у разі, якщо суб`єкт господарювання здійснює (планує здійснювати) постачання теплової енергії на території відповідної області України (території міста Київ).

Підприємство внесено до ліцензійного реєстру суб`єктів господарювання (ліцензіатів), які здійснюють господарську діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістаральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії ( в тому числі з використанням альтернативних видів палива) у Полтавській області.

До початку опалювального сезону 2022/2023 ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" здійснювало господарську діяльність на території міст Полтави, Карлівки, Решетилівки, смт. Котельви та смт. Машівки.

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №894-р у спільну власність територіальних громад Полтавської області передано цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" Державної установи "Навчально-методичний центр з газової безпеки" (код згідно з ЄДРПОУ ВП: 44657848) (т.1 а.с.30).

Рішенням Полтавської обласної ради № 481 від 14.10.2022 "Про прийняття цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" Державної установи "Навчально-методичний центр з газової безпеки" у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області" було прийнято безоплатно з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" Державної установи "Навчально-методичний центр з газової безпеки" (код згідно з ЄДРПОУ ВП: 44657848). Пунктом 4 цього рішення, після затвердження акту приймання-передачі, передбачено передачу на баланс, у господарське відання, майна, як внесок до статутного капіталу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (т.1 а.с.31).

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 1508 від 20.10.2022 Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" визначено виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води на лівобережній частині міста Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ з покладенням відповідних обов`язків згідно із законодавством (т.1 а.с.32).

Виходячи з викладеного, починаючи з листопада 2022 року ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" постачало теплову енергію і надавало послуги з постачання теплової енергії та гарячої води на лівобережній частині м.Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ, в тому числі і відповідачу - фізичній особі-підприємцю Ланській Ользі Вікторівні.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухому майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24.10.2025 №449239414 (т.1 а.с.11-21) відповідачу - фізичній особі-підприємцю Ланській Ользі Вікторівні належить на праві власності 1/2 частина нежитлового приміщення (магазин) площею 93,8 кв.м., яке знаходиться за адресою Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Університетська (Першотравнева), буд. 39.

Нежитлове приміщення ФОП Ланської О.В. площею 46,9 кв.м. (на які припадає частика нежитлового приміщення 93,8кв.м.) розташовано в житловому будинку АДРЕСА_1 , підключено до внутрішньо будинкової системи опалення житлового будинку, та оснащено вузлом комерційного обліку теплової енергії (ВКО/ТЕ)

Тобто, система опалення та гарячого водопостачання є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання житлового будинку, в якому розташоване нежитлове приміщення відповідача.

Станом на 01.11.2022, відповідач - ФОП Ланська О.В., як співвласник багатоквартирного будинку №39 за адресою м. Кременчук, вул. Університетська (Першотравнева), не повідомив ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" про прийняття рішення щодо вибору моделі договірних відносин і не уклали з підприємством відповідні договори на послугу з постачання теплової енергії та послугу з постачання гарячої води.

Взаємовідносини між співвласниками вищезазначеного багатоквартирного будинку за зазначеною адресою, починаючи з 01.11.2021 врегульовано Індивідуальними договорами про надання послуги з постачання теплової енергії та про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання і опубліковані на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/.

Виходячи з викладеного, взаємовідносини між ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" та фізичною особою-підприємцем Ланська О.В., як з власником нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку врегульовано Індивідуальним договором №5579 про надання послуг з постачання теплової енергії, до нежитлового приміщення площею 46,9 кв.м. за адресою: м. Кременчук, вул. Університетська (Першотравнева) 39 (надалі - індивідуальний договір) (т.1 а.с.9-10).

Позивач вказував, що ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" забезпечує вказаний багатоквартирний житловий будинок послугами з постачання теплової енергії та гарячої води, а тому його співвласники зобов`язані сплачувати за їх обсяг.

Оскільки нежитлове приміщення (магазин промислових товарів з прибудовою) ФО-П Свіренка Р. О. знаходиться у багатоквартирному будинку №28/4 по вул. Шевченка в місті Кременчуці, на відповідача покладено обов`язок нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир та нежитлових приміщень цього будинку.

За умовами пункту 1 індивідуального договору про надання послуги, він являється публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії та гарячої води. Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 2 вказаного договору він є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/.

Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір в тому числі надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги (пункт 4 індивідуального договору).

Згідно пункту 17 індивідуального договору зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється виконавцем щомісяця.

Відповідно до умов пункту 30 індивідуального договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (Офіційний вісник України, 2019, № 71, ст. 2507), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya- potreb-nshih-spozhivachv/. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya-potreb-nshih-spozhivachv/. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному сайті. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу (пункт 31 індивідуального договору).

Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно (пункт 32 індивідуального договору).

Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів (пункт 33 індивідуального договору).

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 індивідуального договору).

Пунктами 51, 52, 55 індивідуального договору врегульовано, що договір набуває чинності з моменту акцептування його споживачем, але не пізніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк. Припинення дії цього договору не звільняє сторони від обов`язку виконання зобов`язань, які на дату такого припинення залишилися невиконаними.

На підтвердження факту надання послуги позивачем та отримання послуги відповідачем у період з листопада 2022 по березень 2025 року позивачем було додано до позовної заяви копії наступних документів:

- рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області №1574 від 31.10.2022 року про початок опалювального періоду 2022-2023 років (т.1 а.с.23); актів перевірки системи теплопостачання від 06.11.2022, від 31.03.2023, від 28.03.2024 №1740, від 05.11.2024 №569, від 31.03.2025 №758, актом підключення до системи теплопостачання від 30.10.2023 №1427 (т.1 а.с.50-56); акт про прийняття вузла комерційного обліку на абонентский облік від 11.07.2024 (т.1 а.с.56); акту технічного огляду вузла комерційного обліку теплової енергії від 04.04.2024 (т.1 а.с.57).

Протягом спірного періоду діяли наступні тарифи, встановлені рішеннями Полтавської обласної ради:

- № 477 від 30.09.2022 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (т.1 а.с.32-35);

- № 669 від 28.07.2023 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" (т.1 а.с.36-41);

- №687 від 26.09.2023 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" (т.1 а.с.42-45);

- № 854 від 30.08.2024 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" (т.1 а.с.46-49).

Інформація про тарифи є загальнодоступною та перебуває у вільному цілодобовому доступі на сайті Полтавської обласної ради https://oblrada-pl.gov.ua/ та на сайті ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" http://te.pl.ua/ в розділі "ТАРИФИ", далі "Тарифи для потреб інших споживачів" (за посиланням http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya-potreb- nshih-spozhivachv/).

Позивач вказував, що забезпечив постачання вказаного житлового будинку тепловою енергією, а тому співвласники багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Кременчук, вул. Університетська (Першотравнева) 39 зобов`язані здійснити оплату за споживання теплової енергії у визначеному обсязі.

Як вбачається з наявних у справі документів, позивачем на адресу ФОП Ланської О.В. направлялися рахунки на оплату заборгованості за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 31.05.2023 по 31.05.2025 (т.1 а.с.87-114).

Проте, відповідач за вказані послуги не розрахувався, що і стало аідставою для звернення приводом до звернення Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Полтаватеплоенерго” до господарського суду Полтавської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Ланської Ольги Вікторівни про стягнення 80087,43грн., з яких 66867,61грн. - заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, 336,40грн. - пеня, 9667,37грн. - інфляційні, 3216,05грн. - 3 % річних (т.1 а.с.1-155).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 29.04.2026 у даній справі відмовлено в задоволенні позову, з підстав викладених вище (т.2 а.с.158-170).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що за приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з статтею 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Судом встановлено, що спірні правовідносини за період, які виникли між сторонами у даній справі, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги", який введено в дію з 01.05.2019 та він є чинним.

Вищевказаним законом регулюються основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

За приписами частини 1 статті 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Так до повноважень Кабінету Міністрів України належать: затвердження правил надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком; затвердження типових договорів про надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 затверджено "Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про послуг з постачання теплової енергії" (далі також - Правила), які набули чинності з 04.09.2019, відповідно до яких, ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. Надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (пункт 13 Правил).

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Частиною 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Суд першої інстанції правомірно врахував, що відповідачем не надано доказів прийняття у вказаний строк рішення про вибір моделі договірних відносин та укладення відповідного договору з виконавцем комунальної послуги.

Отже, між ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" та ФОП Ланською О.В., як зі співвласником нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії №№5579, що є публічним договором приєднання. Відтак умови зазначеного договору є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи також підтверджується, що ФОП Ланська О.В. є власником 1/2 частина нежитлового приміщення (магазин) площею 93,8 кв.м., яке знаходиться за адресою Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Університетська (Першотравнева), буд. 39, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухому майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 449239414 від 24.10.2025 (т.1 а.с.11-21).

Нежитлове приміщення відповідачки є невід`ємною частиною житлового будинку по вул. Університетській (Першотравневій), 39 у місті Кременчуці.

В контексті спірних правовідносин, судова колегія враховує правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 11.03.2026 у справі №920/1061/23(920/84/25) в якій Суд вказав, що обов`язок споживача оплачувати надані йому послуги виникає лише у разі отримання ним цих послуг. Питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі і має істотне значення для її правильного вирішення.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав, та згідно з п. 1 ч. 1 ст. 6 цього Закону співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.

Теплова енергія подається в житловий будинок через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах.

При цьому нежитлове приміщення відповідача є невід`ємною частиною житлового будинку. Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається.

Відповідно до частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною.

Отже, усі власники нежитлових приміщень повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.11.2020 у справі № 311/3489/18.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до інформації викладеної в Акті технічної перевірки тепловикористовуючих установок № 1072 від 09.08.2019, складеному представником ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" (т.2 а.с.58), в елеваторному вузлі житлового будинку по вул. Університетській (Першотравневій), 39 у місті Кременчуці виконано видимий розрив трубопроводу опалення в місці під`єднання; транзитні стояки згідно проекту заізольовані.

Також, в листі ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" №38/54 від 12.02.2026 (т.2 а.с.88) повідомлено, що у нежитловому приміщенні ФОП Ланської О.В. у житловому будинку по вул. Університетській (Першотравневій), 39 у місті Кременчуці опалювальні прилади - батареї відсутні.

З фотознімків, долучених до матеріалів справи, також вбачається відсутність опалювальних приладів у місцях загального користування зазначеного будинку (т.2 а.с.101-111).

Жодних доказів на спростування вказаних обставин, а також в підтвердження того, що протягом 2019-2026 було відновлено належну роботу внутрішньобудинкових систем опалення зазначеного будинку позивачем до суду надано не було.

Отже, як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, позивачем - ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго”, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, не було належним чином доведено факт споживання відповідачем теплової енергії у спірний період з 31.05.2023 по 31.05.2025 у визначеному ним розмірі.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позовна вимога про стягнення грошових коштів може бути задоволена лише за умови, якщо її розмір є таким, що піддається арифметичній (математичній) перевірці судом. Якщо ж заявлена до стягнення сума не може бути верифікована та перевірена у ході судового розгляду, така вимога не підлягає задоволенню навіть за наявності загальних підстав для позову.

При зверненні до суду з відповідним позовом, позивачем - ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго”, до позовної заяви було додано інформацію щодо обсягів теплової енергії спожитої на потреби опалення нежитлового приміщення відповідача площею 46,9кв.м. (які припадають на 1/2 частини нежитлового приміщення загальною площею 203 кв.м.) у м. Кременчуці по вул. Університетській (Першотравневій), 39, та пояснення про проведення нарахування на прикладі одного місяця - березня 2025 року (надалі - пояснення) (т.1 а.с.76, 77-78).

Відповідно до пояснень позивача розподіл обсягів комунальної послуги (послуги з постачання теплової енергії) для будинку по вул. Університетській (Першотравневій), 39,, виконано на основі показань вузла комерційного обліку теплової енергії згідно з вимогами статей 9 - 11 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та відповідно до порядку, викладеного у Методиці розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315 (далі - Методика).

Так, позивач на прикладі березня 2025 навів механізм проведення розрахунку, при цьому зазначив, що вихідні дані містяться в додатку №1 (Інформація щодо обсягів теплової енергії, відпущеної на потреби опалення приміщення відповідача за адресою: вул. Університетська (Першотравнева), 39, за період 11/2022-03/2025) (далі - Інформація):

- загальна площа усіх приміщень у будинку, ?Sоп.прим. - 2825,05 кв.м.

- площа нежитлового приміщення споживача (Sпр.j) - 46,90 кв.м.

- опалювальна площа приміщень будинку (?Sпр) - 2725,05 кв.м.

- загальний обсяг спожитої у будинку теплової енергії у розрахунковому періоді - 42,32500000 Гкал.

При визначенні обсягу теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення (Qoп з.б.п) позивачем враховано п. 8 розділу 4 Методики, відповідно до якого у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд):

для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %;

для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20 %;

для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15 %;

для будівель/будинків комбінованої поверховості - відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.

Позивач зазначає, що оскільки житловий будинок по вул. по вул. Університетській (Першотравневій), 39 має 5 поверхів, тому Qз.б.п. складає 25% від Q оп буд., а отже Q з.б.п.оп = 25% х 42,3250000 =10,58125000 Гкал.

За розрахунком позивача частина теплової енергії витраченої на загальнобудинкові втрати, яка припадає на нежитлове приміщення відповідача площею 46,90 кв.м. у березні 2025 року становить: Q з.б.п.оп. спожив = Q з.б.п.оп / ?Sоп.пр * Sпр.j = 10,58125000 х 46,90 = 0,1756644 Гкал.

При визначенні обсягу теплової енергії, спожитої на потреби опалення приміщення споживача, позивач керувався п. 6 розділу ІІІ Методики, відповідно до якого у будівлі/будинку, у якій/якому частина приміщень оснащена приладами розподільного обліку теплової енергії, а решта приміщень не оснащена такими приладами, наявні приміщення з індивідуальним опаленням та/або окремі приміщення з транзитними мережами опалення, обсяг спожитої теплової енергії розподіляється на опалення іншого опалюваного приміщення, оснащеного вузлом розподільного обліку (Qт.лічпр.j), визначається на підставі показань відповідного вузла розподільного обліку з врахуванням частки обсягу спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку (Qопз.б.п), що визначається пропорційно до загальних/опалювальних площ/об`ємів цих приміщень та враховуючи вимоги розділів VI, VIІІ цієї Методики.

Позивач зазначив, що у березні 2025 року згідно з показниками вузла розподільного обліку теплової енергії, на потреби опалення нежитлового приміщення відповідача спожито 0,5547862 Гкал.

Враховуючи пункт розділу 6 Методики позивач вирахував середнє питоме споживання теплової енергії на опалення приміщень (qоп) в житловому будинку у розрахунковий період за формулою:

де: Qоп буд - фактичний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення (Qоп буд= 42,3250000Гкал;

?jQт.ліч.пр.j - сумарний обсяг спожитої теплової енергії на опалення j-их опалювальних приміщень, що оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії, Гкал (?jQт.ліч.пр.j=0,0912000 Гкал)

?jQдон.пр.j - сумарний обсяг спожито\ теплової енергії на опалення j-их опалювальних приміщень, донарахований до мінімальної частки середнього питомого споживання, Гкал (?jQдон.пр.j -0,3851671Гкал)

Qоп з.б.п - обсяг спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначений відповідно до розділу IV цієї Методики, Гкал (Qоп з.б.п =10,5812500 Гкал);

?jQвідкл.і - сумарний обсяг спожитої теплової енергії у розрахунковому періоді на опалення приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення, через які прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення, Гкал (Qоп з.б.п =0,00 Гкал);

Sпр.і - площа i-го опалюваного приміщення, не оснащеного приладами розподільного обліку теплової енергії, м-2 (Sпр.і=46,90 м-2);

?iSпр.і - загальна опалювальна площа i-их опалюваних приміщень у будівлі/будинку, не оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, або об`єктами нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано, м-2 (?iSпр.і =2643,25 м-2);

?Sоп.пр - площа усіх опалювальних приміщень у будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та/або окремі приміщення з транзитними мережами опалення), окрім МЗК та допоміжних приміщень, м-2 ?Sоп.пр =2825,05 м-2).

Як зазначав позивач, для приміщення відповідача, при обсягах спожитої теплової енергії у березні 2025 року - 0,1756644 Гкал, донарахування проводять відповідно до п. 6 розділу 6 Методики за відповідною формулою: (42,325-1058125-0,0912-0,3851671) х 46,90/2643,25=0,5547862Гкал.

Таким чином, загальний обсяг теплової енергії, витраченої на потреби опалення приміщення відповідача в березні 2025 склав 0,7304506 Гкал (0,1756644 Гкал + 0,5547862Гкал).

Як обґрунтовано звернув увагу суд першої інстанції, позивач не надав суду належного та такого, що можна перевірити, розрахунку обсягів теплової енергії, спожитої саме приміщенням відповідача. До матеріалів справи долучені лише пояснення та зведені таблиці, з яких неможливо встановити фактичний обсяг споживання теплової енергії відповідачем у кожному розрахунковому періоді та перевірити правильність такого розрахунку.

Позивач, обраховуючи обсяги теплової енергії на потреби опалення приміщення відповідача, послався на Методику, яка встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Методики №315 загальний обсяг спожитої у будинку теплової енергії у кожному розрахунковому періоді розподіляється на:

- обсяг спожитої теплової енергії на забезпечення загальнобудинкових потреб (визначається спрощено та складає 25% від загального обсягу, спожитої будинком, теплової енергії, згідно п. 8, розділу IV Методики, та розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень, згідно з п. 12 розділу IV Методики;

- обсяг спожитої теплової енергії на забезпечення безпосередньо опалення житлових та нежитлових приміщень (прим) визначається як різниця загального обсягу, спожитої у будинку, теплової енергії та обсягу теплової енергії донарахованої до мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії на опалення приміщень, обсягу спожитої теплової енергії приміщень з транзитними мережами внутрішньобудинкової системи опалення та обсягу теплової енергії, спожитої на забезпечення загальнобудинкових потреб; розподіляється на площі житлових/нежитлових приміщень, підключених до ЦСО, пропорційно до площі кожного приміщення.

Тобто обсяг теплової енергії, спожитої на опалення житлових та нежитлових приміщень, визначається як різниця загального обсягу спожитої теплової енергії у будинку та обсягу теплової енергії витраченого на загальнобудинкові потреби, обсягу спожитої теплової енергії приміщень з транзитними мережами внутрішньобудинкової системи опалення, обсягу спожитої теплової енергії приміщень, що оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії, обсягу теплової енергії донарахованої до мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії на опалення приміщень.

З наданої Інформації вбачається (стовпчики 4, 5), що площа усіх опалювальних приміщень у будинку (?Sоп.прим) кв.м. та площа житлових/нежитлових приміщень, підключених до ЦСО будинку (Sприм.) кв.м у період з 01.11.2022 по 30.04.2024 складає 2826,28 кв.м., в період з 01.05.2024 по 28.02.2025 - 2827,15 кв.м., в період з 01.03.2025 по 31.03.2025 - 2825,05 кв.м. (т.1 а.с.76).

Судова колегія звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які підтверджують розмір загальної площі всіх приміщень у будинку (?Sоп.прим), опалювальної площі приміщень будинку (?Sпр), поверховість будівлі (для визначення частки спрощено), в тому числі, технічний паспорт будинку, матеріали інвентаризаційної справи тощо.

Разом з тим, від співвідношення розміру опалювальної площі приміщення відповідача і загальної опалювальної площі будинку залежить визначення обсягу теплової енергії на місця загального користування (МЗК), на забезпечення функціонування ВБСО, обсягу теплової енергії без розподільного обліку теплової енергії та відповідні нарахування плати.

Отже, як правомірно встановлено судом першої інстанції, позивачем не надано вихідних даних, які є обов`язковою складовою для розрахунку, за відсутності яких неможливо визначити загальний обсяг теплової енергії, витраченої на потреби опалення приміщення відповідача.

Тобто, позивачем до матеріалів справи долучено лише пояснення та зведені таблиці, з яких неможливо встановити та підтвердити вищезазначені дані, а також перевірити правильність наведених розрахунків.

З урахуванням наведеного, з огляду на неможливість арифметичного розрахунку/перевірки судом суми позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в розмірі 66867,61грн.

Крім того, враховуючи те, що судом першої інстанції встановлено недоведеність нарахування основної заборгованості, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені, інфляційних та 3% річних задоволенню не підлягають.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства відноситься змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, тягар доведення обставин, на які посилається сторона в обґрунтування своїх вимог та заперечень, лежить саме на ній.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази з урахуванням вимог статей 74 - 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції та фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених місцевим судом, яким надана належна правова оцінка.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Полтавської області від 29.04.2026 у справі №917/31/26 підлягає залишенню без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного медичного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" м.Кременчука залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 29.04.2026 у справі №917/31/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 07.08.2026.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя С.Ч. Жельне

Суддя П.В. Тихий