Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №917/541/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. Харків Справа № 917/541/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий, суддя-доповідач Попков Д.О.

судді Стойка О.В., Васильєв Є.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»

на рішення господарського суду Полтавської області

ухвалене01.06.2026

у справі №917/541/26 (суддя Пушко І.І.)

за позовом Керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі: 1)Коломацька сільська рада Полтавського району Полтавської області, с. Коломацьке, Полтавського району, Полтавської області, 2) Державна екологічна інспекція Центрального округу, м. Полтава,

до 1) Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Київ; 2) Філія «Слобожанський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Полтава,

про відшкодування шкоди навколишньому природному середовищу на загальну суму 89 960, 66 грн.

В С Т А Н О В И В:

І.Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції:

1. Заступник керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом в інтересах держави в особі 1) Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області (далі – Позивач 1), 2) Державної екологічної інспекції Центрального округу (далі – Позивач 2) до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі – Відповідач 1) та Філії «Слобожанський лісовий офіс» (далі – Відповідач 2) з вимогами про відшкодування збитків на суму 89 960,66 грн, завданих державі порушенням природоохоронного законодавства.

2. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 30.03.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням малозначності цієї справи в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

3. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.06.2026 у справі №917/541/26 позов в частині вимог до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» задоволено повністю:

- стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь на користь Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області і перерахувати їх на: р/р UA88899998033318933100006650, ГУК у Полт.обл./тг с. Коломацьке/24062100, код ЄДРПОУ отримувача - 37959255, банк отримувача Казначейство України, для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації доходів – 24062100, «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок господарської та іншої діяльності» - 89 960, 66 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу;

- cтягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь Полтавської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн;

- закрито провадження у справі в частині вимог до Філії «Слобожанський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

4. Означене рішення суду обґрунтоване тим, що Прокурором доведено наявність підстав для захисту інтересів держави шляхом пред`явлення позову в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах – Державної екологічної інспекції Центрального округу та Коломацької сільської ради про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» заподіяної шкоди, а клопотання Відповідача від 02.04.2026 про залишення позовної заяви без розгляду відхиляється судом як необґрунтоване.

4.1. Місцевий суд дійшов висновку, що протиправна поведінка Відповідача полягає у бездіяльності, внаслідок якої він, як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив самовільну порубку на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для рубки дерев, не здійснив комплекс заходів, які б запобігли збереженню лісу від незаконної рубки та порушенню лісового законодавства невстановленими особами.

4.2. Судом були відхилені заперечення Відповідача з посиланням на наявні, на його думку, недоліки висновку експертів №334/335 за результатами проведення комплексної судової інженерно-екологічної та економічної експертизи від 03.02.2025, оскільки, як вбачається зі змісту вказаного висновку, він складався за результатом дослідження як протоколу огляду від 20.08.2021, так і розрахунку шкоди, заподіяної незаконною рубкою дерев, складеного начальником відділу лісового господарства ДП «Полтавський лісгосп», правонаступником якого є відповідач.

У зазначеному розрахунку, складеному посадовою особою ДП «Полтавський лісгосп», фактично містяться відомості про точну кількість, види зрубаних сироростучих дерев, їх діаметри у кори біля шийки кореня, та інші складові розрахунку. Відомості, викладені в протоколі огляду від 20.08.2021, фактично підтверджують відомості, зазначені у вказаному розрахунку та не суперечать їм.

Розмір шкоди, визначений в експертному висновку та заявлений до стягнення в позовній заяві, не перевищує розмір шкоди, визначений самим Відповідачем (є меншим внаслідок округлення).

4.3. Водночас, оскільки точна кількість, види зрубаних сироростучих дерев, їх діаметри, як і розрахунок шкоди відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, було здійснено ДП «Полтавський лісгосп», правонаступником якого є Відповідач, тобто поведінка відповідача щодо заперечення вказаного розрахунку є суперечливою.

4.4. Філії, представництва, інші відокремлені підрозділи наділяються певною господарською компетенцією. Втім, не маючи статусу юридичної особи, такі підрозділи не наділяються самостійною господарською процесуальною правоздатністю та дієздатністю.

Філія «Слобожанський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» є відокремленим підрозділом юридичної особи (відповідача), не має статусу юридичної особи, тому провадження у справі в частині вимог до Філії «Слобожанський лісовий офіс» підлягає закриттю відповідно до п.1 ч.1 ст.231 ГПК України.

4.5. За висновком місцевого суду, строк позовної давності за заявленими вимогами поновив свій перебіг з 05.09.2025 та не є пропущеним на момент подання позову (25.03.2026).

ІІ. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:

5. Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», не погодившись з ухваленим рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.06.2026 у справі №917/541/26, звернулось з апеляційною скаргою, якою просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Також Апелянт просить стягнути з Позивача на свою користь сплачений судовий збір.

6. Підставами для задоволення апеляційних вимог Скаржник вказав, що:

6.1. Судом першої інстанції не зазначено, в чому полягає протиправна поведінка Відповідача, не визначено переліку комплексу заходів, якого не дотримався останній.

Судом не взято до уваги, що за приписами п. 7 Положення про державну лісову охорону, лісову охорону інших лісокористувачів та власників лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2009 р. № 976, посадові особи держлісоохорони, крім іншого, мають право надсилати у відповідні державні органи матеріали про притягнення осіб, які порушили лісове законодавство, до кримінальної відповідальності.

Тобто, чинне законодавство серед заходів із забезпечення охорони лісу передбачає належне реагування на виявлення незаконних рубок, а саме звернення до правоохоронних органів та передачу необхідних матеріалів для притягнення винних осіб до відповідальності.

За таких обставин, очевидним є висновок про те, що законодавством не встановлено безальтернативного правового припису, відповідно до якого сам по собі факт виявлення незаконної порубки невстановленими особами є безумовною підставою для автоматичного покладення відповідальності на постійного лісокористувача.

6.2. Саме Відповідач після виявлення факту незаконної рубки не приховав виявлене правопорушення, не ухилився від реагування та не залишив обставини події без належної уваги, а навпаки — невідкладно повідомив правоохоронні органи, надав наявні матеріали та ініціював встановлення осіб, винних у вчиненні кримінального правопорушення. Саме завдяки діям Відповідача факт незаконної рубки був офіційно зафіксований та став предметом кримінального провадження.

Натомість Позивач, використовуючи матеріали, отримані внаслідок належного реагування Відповідача, фактично самоусунувся від встановлення безпосередніх винуватців незаконної порубки, не надав суду відомостей про результати розслідування, не підтвердив виявлення осіб, які здійснили порубку, та не навів доказів вжиття всіх можливих заходів для притягнення реальних порушників до відповідальності.

6.3. Судом не враховано, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, обов`язковим є встановлення всіх чотирьох елементів делікту: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку та вини.

Разом з цим, суд автоматично прирівнює факт незаконної рубки до бездіяльності Відповідача, однак сама по собі наявність збитків не є безумовним підтвердженням протиправності поведінки особи.

6.4. Судом першої інстанції не надана оцінка матеріалів справи в частині проведення слідства. Оскільки, як вбачається з доданих прокурором до позовної заяви документів про виявлення незаконної рубки відповідачем було повідомлено 20.08.2021, в цей же день правоохоронними органами було складено лише протокол огляду, а слідчі дії розпочалися в 2023 році, в результаті такої «оперативності» очевидно, що правопорушників не знайдено.

Винні особи невстановлені з причини бездіяльності слідства, а не державної лісової охорони, яка не наділена повноваженнями проведення слідчих (розшукових) дій.

За вказаних обставин відсутні підстави вважати, що саме Відповідач, який є до того ж державним підприємством (постійним користувачем лісових ресурсів) та який вживав всіх передбачених законодавством заходів щодо охорони лісів, має відшкодовувати шкоду, завдану іншими невстановленими слідством особами.

6.5. Висновок експерта не містить відомостей щодо натурного обстеження експертом місяця можливого спричинення шкоди та перевірки фактичних відомостей на підстав яких було здійснено розрахунок.

Відсутність належних та достовірних доказів, які б підтвердили точну кількість днів, їх ознаку та діаметр, у результаті незаконної рубки, виключає можливість встановлення дійсного розміру шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, як обов`язкової умови для настання відповідальності. (постанова Верховного Суду від 16.08.2022 р. у справі №925/1598/20).

З огляду на зазначене, вбачається, що даний висновок експерта зроблений виключно на припущеннях, а тому вважаємо, що правових підстав для задоволення позову у даній справі немає.

6.6. Прокурор як ніхто повинен знати, що згідно ст. 222 КПК України відомості досудового розслідування можуть розголошуватися лише з письмового дозволу слідчого або прокурора. Відсутність такого дозволу робить недопустимими всі докази, отримані на основі цих відомостей, у будь-якому судовому провадженні, зокрема господарському, цивільному або адміністративному.

Недотримання зазначених правил з боку Прокурора, у аспекті здійснення ним представництва інтересів держави за одночасного доступу до матеріалів кримінального провадження, однак без дотримання законодавчих вимог щодо процедур отримання доказів ставить під сумнів принципи рівності та змагальності сторін, диспозитивності господарського процесу, зокрема стосовно недопустимості привілейованого становища прокурора у судовому провадженні.

6.7. Суд першої інстанції обмежився лише дослідженням листів Прокурора та Позивачів проте, посилання в позові на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття позовної заяви до розгляду недостатньо. У такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

6.8. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що Державна екологічна інспекція Центрального округу не є належним позивачем у цій справі. Судом першої інстанція не надана правова позиція щодо твердження Відповідача в запереченні на відповідь на відзив від 09.04.2026, що Прокурор не лише не може пред`являти позов в інтересах Коломацької сільської ради та Державної екологічної інспекції Центрального округу, а і остання не може бути позивачем у даній справі.

ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення Позивача:

7. Заступником керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області Лук`янченко Вадим Олегович Полтавська окружна прокуратура Полтавської області в межах встановленого апеляційним судом строку подано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого проти її задоволення заперечував з наступних підстав:

7.1. Підприємством, у порушення вимог Закону та Статуту, не забезпечено охорону лісів, які перебувають у постійному користуванні, а також не здійснено заходів, з метою запобіганню злочину у вигляді незаконної порубки дерев, внаслідок чого невстановленими особами незаконного видалено 22 дерева у кв. 119 виділу 7 Руднянського лісництва ДП «Полтавський лісгосп», що спричинило шкоду навколишньому природному середовищу на загальну суму 89 960, 66 грн.

7.2. Постанова про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування не є доказом у розумінні ст. 73, ст. 164 ГПК України, оскільки не підтверджує обставин, що обґрунтовують позовні вимоги або заперечення сторін, а є виключно процесуальним документом, який вказує на дотримання порядку використання матеріалів кримінального провадження.

Однак, після подання Відповідачем заперечень щодо цього питання, Позивачем надано суду першої інстанції відповідну постанову виключно з метою усунення формальних сумнівів Відповідача. Подання такого документа не змінює предмета та підстав позову, не містить нових фактичних обставин та не спрямоване на зміну процесуальної позиції Прокурора. Крім того, дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування виникає з моменту прийняття такого рішення слідчим, прокурором у формі постанови.

Постанова про розголошення відомостей досудового розслідування існувала з 13.03.2026, тобто вищезазначений дозвіл надано Прокурором до направлення позовної заяви до суду.

7.3. У цих правовідносинах наявний виключний випадок, за якого порушення інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов`язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

За таких обставин, враховуючи звернення прокурора до компетентних органів та нездійснення позивачами захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду із відповідним позовом упродовж розумних строків, у даному випадку, відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», наявні підстави для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення до суду позовної заяви в інтересах органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах – Державної екологічної інспекції Центрального округу та Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу.

IV. Щодо процедури апеляційного провадження:

8. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу від 09.06.2026р. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В., Васильєв Є.О.

9. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 відкрито апеляційне провадження у справі №917/541/26 за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Господарського суду Полтавської області від 01.06.2026 та призначено розгляд апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Господарського суду Полтавської області від 01.06.2026 в порядку письмового провадження, про що поінформовано учасників справи шляхом надсилання копії цієї ухвали.

10. Враховуючи викладене в п.п.8, 9 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Східного апеляційного господарського суду у складі Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В., Васильєв Я.О. відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

11. Згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається апеляційним судом за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

12. Як вбачається з наявних матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 20.08.2021 поблизу с. Мале Ладижине Полтавського району Полтавської області, на території кварталу 119 виділу 7 Руднянського лісництва, державною лісовою охороною Державного підприємства «Полтавське лісове господарство» (ДП «Полтавський лісгосп») була виявлена незаконна рубка дерев породи «Береза повисла» у кількості 7 штук та породи «Клен гостролистий» - 15 штук.

Про вказані обставини директором ДП «Полтавський лісгосп» була подана заява про злочин від 20.08.2021, в якій зазначено, що підприємство (ДП «Полтавський лісгосп») є постійним лісокористувачем відповідної земельної ділянки (а.с.38 т.1).

13. Згідно з розрахунком розміру шкоди, заподіяної незаконною рубкою дерев, доданою до вказаної вище заяви про злочин, складеним начальником відділу лісового господарства ДП «Полтавський лісгосп» (а.с.39 т.1), загальний розмір шкоди складає 89 960,80 грн, який обчислений згідно Додатку 1 до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року №665 із застосуванням щорічної індексації.

Зазначений розрахунок містить відомості про точну кількість, види зрубаних сироростучих дерев та їх діаметри у кори біля шийки кореня.

14. На підставі вказаної заяви за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, було розпочате кримінальне провадження №12021170440000620 від 20.08.2021, що підтверджується витягом Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.33 т.1).

15. У перебігу досудового розслідування вказаного кримінального провадження, 20.08.2021 слідчим СВ ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області М.Герман проведено огляд місця події, а саме ліс Руднянського лісництва, квартал 119, виділ 7, поблизу с. Мале Ладижине Полтавського району, та виявлено 22 спиляних пнів, з них 7 штук берези та 15 штук клену різних діаметрів, про що складено протокол огляду (а.с.34-37 т.1).

16. Відповідно до висновку експертів №334/335 за результатами проведення комплексної судової інженерно-екологічної та економічної експертизи від 03.02.2025 ( а.с.47-52 т.1), розрахунок шкоди, складений ДП «Полтавський лісгосп» щодо розміру шкоди, заподіяної незаконною порубкою 22 сироростучих дерев, з них 7 штук берези та 15 штук клену, на території кварталу 119 виділу 7 Руднянського лісництва, арифметично підтверджується частково на суму 89 960,66 грн, різниця у розмірі 0,18 грн із сумою, зазначеною в розрахунку, виникла за рахунок заокруглень.

17. Згідно з п. 1 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 №922 «Про припинення Державного підприємства «Полтавське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення» припинено Державне підприємство «Полтавське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 25172647), шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034).

18. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 24.08.2023 до Реєстру внесено запис про припинення юридичної особи Державне підприємство «Полтавське лісове господарство» в результаті реорганізації; правонаступник - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

Зазначені обставини також підтверджуються змістом п.1.4.25 Статуту Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 24.06.2025 №206 (а.с.53-72 т.1).

19. Відповідно до змісту Статуту Відповідача він зобов`язаний забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, а також забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів (п.п.7.2.1,7.2.6 Статуту).

20. Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 16.01.2025 №182 затверджено Положення про Філію «Слобожанський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Пунктом 1.1, 3.1, 3.3, 3.6 вказаного Положення визначено, що Філія «Слобожанський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» є відокремленим підрозділом державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», код ЄДРПОУ 44768034. Філія не має статусу юридичної особи та діє від імені Підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані Підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Підприємства.

Зазначені обставини щодо статусу Філії «Слобожанський лісовий офіс» підтверджуються також відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.129-130 т.1).

21. Як свідчить зміст листа Філії «Слобожанський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 11.12.2025 (а.с.17 т.1), територія кварталу 119 виділу 7 Руднянського лісництва перебуває у постійному користуванні ДП «Ліси України» (була передана в порядку правонаступництва від ДП «Полтавський лісгосп») та наразі закріплена за філією.

22. Факт перебування зазначеної вище земельної ділянки державної власності (територія кварталу 119 виділу 7 Руднянського лісництва) у постійному користуванні відповідача ним не заперечується, а також підтверджується змістом листів Полтавської обласної військової адміністрації від 03.12.2025 (а.с.19 т.1), Виконавчого комітету Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області від 03.03.2026 (а.с.21 т.1), викопіюванням з планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування Руднянського лісництва ДП «Полтавський лісове господарство» за 2018 рік ( а.с.18 т.1).

23. Згідно заяви про злочин від 20.08.2021, яка була подана директором ДП «Полтавський лісгосп», рубка дерев на території кварталу 119 виділу 7 Руднянського лісництва була здійснена невстановленими особами самовільно, докази надання компетентним органом відповідних дозволів та погодження дозвільних документів щодо рубки дерев на вказаній земельній ділянці надані Відповідачем не були.

24. Під час розслідування кримінального провадження №12021170440000620 від 20.08.2021 осіб, які вчинили незаконну рубку дерев, не встановлено.

25. Полтавською окружною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», з метою отримання інформації щодо відшкодування шкоди та вжитих заходів, листом від 12.01.2026 № 55-90-573ВИХ-26 (а.с.10-14 т.1) було поінформовано Державну екологічну інспекцію Центрального округу щодо наявного правопорушення та про необхідність звернення до суду з позовом про відшкодування збитків, спричинених незаконною рубкою лісу.

26. Державна екологічна інспекція Центрального округу листом від 02.02.2026 (а.с.15 т.1) повідомила окружну прокуратуру, що заходи позовного характеру стосовно відшкодування шкоди, завданої незаконною рубкою дерев, не здійснювались. Поряд з цим, просила вжити заходів представницького характеру Полтавську окружну прокуратуру шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

27. Полтавською окружною прокуратурою листом від 26.02.2026 № 55-90-3263ВИХ-26 було повідомлено Коломацьку сільську раду про факт незаконної рубки 7 дерев породи береза та 15 дерев породи клен гостролистний на території кварталу 119 виділу 7 Руднянського лісництва ДП «Полтавський лісгосп», про що свідчить зміст відповіді, викладеної в листі Коломацької сільської ради від 03.03.2026 № 02.1.1-20/44, наданої на звернення прокурора (а.с.20-21 т.1).

28. Листом від 18.03.2026 Коломацьку сільську раду було повідомлено прокурором в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про представництво окружною прокуратурою в суді інтересів держави шляхом пред`явлення відповідного позову (а.с.26-28 т.1).

29. Коломацька сільська рада в листі від 24.03.2026 № 02.1.1-20/72 (а.с.29 т.1) повідомила, що не буде самостійно звертатися з позовом до суду про відшкодування шкоди внаслідок незаконної рубки дерев, з посиланням на відсутність коштів, необхідних для сплати судового збору.

30. Листом від 24.03.2026 Державну екологічну інспекцію Центрального округу та Коломацьку сільську раду було додатково повідомлено прокурором в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про представництво окружною прокуратурою в суді інтересів держави шляхом пред`явлення відповідного позову ( а.с.30 т.1).

31. 01.04.2026 місцевий суд отримав відзив на позовну заяву Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вх. № 4283, а.с. 155-162 т.1), за змістом якого останній зазначав:

1) Саме для покладання на Відповідача як на постійного лісокористувача відповідальності за збитки, завдані незаконною рубкою лісів, Прокурор повинен на підставі належних, достатніх та допустимих доказів, у розумінні статей 76-78 ГПК України, довести наявність у діях Відповідача такого елементу цивільного правопорушення як протиправної поведінки (його протиправної бездіяльності), тобто поведінка Відповідача повинна порушувати вимоги щодо ведення лісового господарства. Однак, позовні вимоги не містять доказів, які вказували на неправомірність поведінки відповідача та не вказують які саме дії відповідач повинен був вчинити відповідно до вимог ведення лісового господарства з метою забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок, однак їх не вчинив. Доказів невчинення таких дій відповідачем до суду не надано.

2) Фактично Прокурором перекладається відповідальність органу досудового розслідування на постійного лісокористувача, однак відповідач не наділений повноваженнями щодо проведення слідчих (розшуковий) дій. Виключно через не встановлення органом досудового розслідування осіб винних у незаконній рубці дерев прокурор вважає, що збитки завдані інтересам держави мають бути відшкодовані постійним лісокористувачем.

Відсутність факту видачі компетентним органом наказу про проведення перевірки та подальшого складання акту перевірки вимог природоохоронного законодавства та припису відповідачу про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища свідчить про не доведення встановлення належними доказами факту завдання відповідачем шкоди державі внаслідок самовільної порубки дерев.

3) У поданих прокурором документах не міститься конкретно визначених вимог щодо ведення лісового господарства чи правил лісокористування, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, що були порушені відповідачем та є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

4) Протоколі огляду від 20.08.2021 не містить інформацію про прилад, яким вимірювався діаметр спиляної деревини, а саме про його стандартизацію і сертифікацію.

Встановлення кількості зрубаних пнів, їх діаметру, ознаки та яким чином робилися заміри має суттєве значення для правильного розрахунку шкоди. Як свідчать матеріали справи, для обчислення розміру шкоди було взято за основу відомості незаконно зрубаних дерев зазначені слідчим в протоколі огляду від 20.08.2021, в яких зазначені, порода дерева та діаметри пнів, проте, у вказаних відомостях відсутня інформація про ознаку зрубаних дерев та дані про вимірювальний пристрій яким проводились заміри.

5) Та обставина, що Державна екологічна інспекція Центрального округу та Коломацька сільська рада Полтавського району Полтавської області повідомили, що не зверталась до суду з відповідною позовною вимогою та просять Полтавську окружну прокуратуру вжити заходів прокурорського реагування шляхом звернення до суду з відповідним позовом, не є належною та достатньою підставою та, як наслідок, і виключним випадком, відповідно до якого прокурор може звернутись із цим позовом до суду в інтересах держави в особі зазначеного суб`єкта владних повноважень.

Частиною 7 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Посилання в позові на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття позовної заяви до розгляду недостатньо. У такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

32. Відповідачем також подана заява про застосування строку позовної давності від 02.04.2026 (а.с.190-192 т.1), в якій вказано, що початком перебігу строку позовної давності для звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди навколишньому природному середовищу слід вважати 20.08.2021, а відтак такий строк сплинув 20.08.2024.

33. У відповіді на відзив (а.с.206-210 т.1) Прокурор заперечував проти доводів Відповідача, посилаючись на те, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків. Тобто, проявом протиправної бездіяльності відповідача як постійного лісокористувача є незабезпечення його працівниками охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбулося вирубування дерев невстановленими особами.

33.1. Прокурор також зазначав, що інтерес держави у спірних правовідносинах полягає у захисті прав всіх громадян України на безпечне довкілля та забезпечення наповнюваності фондів охорони навколишнього природного середовища, що складатиме передумову та спроможність, в тому числі, ліквідації наслідків екологічної шкоди, відновлення природних ресурсів до стану, що існував до її заподіяння, та покриття ним витрат на проведені заходи.

Враховуючи звернення прокурора до компетентних органів та нездійснення позивачами захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду із відповідним позовом упродовж розумних строків, у даному випадку, відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», наявні підстави для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення до суду цього позову в інтересах органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

33.2. Згідно з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.09.2018 по справі №925/382/17, розрахунок збитків, проведений у межах кримінального провадження, визнано належним та достатнім доказом розміру заподіяних збитків.

33.3. За змістом ч. 7 ст. 237 КПК України під час огляду слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, а відповідно до Переліку категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 374 від 04.06.2015, такий засіб вимірювання просторових параметрів фізичних об`єктів як рулетка не підлягає періодичній повірці чи сертифікації.

34. Відповідач у наданих запереченнях від 09.04.2026 вказував, що, на його думку, Державна екологічна інспекція Центрального округу у даних правовідносинах не має повноважень щодо звернення до суду з позовом, оскільки підстави для такого звернення у неї відсутні (перевірка Державною екологічною інспекцією Центрального округу не здійснювалась, акт перевірки, протокол про адміністративне правопорушення остання не складала, розрахунок збитків не здійснювала).

34.1. Прокурором в обґрунтування позову не вказано, які саме обов`язки і норми чинного законодавства України у сфері ведення лісового господарства були порушені з боку Відповідача, як і не було конкретизовано, які саме дії відповідач повинен був вчинити відповідно до вимог ведення лісового господарства, з метою забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок, однак їх не вчинив.

Відповідач вважав, що його посадові особи добросовісно та належним чином виконували покладені на них обов`язки щодо контролю за збереженням лісів, адже виявили дану незаконну рубку та повідомили про це правоохоронні органи.

34.2. До позовної заяви прокурором долучені матеріали кримінального провадження №12021170440000620 від 20.08.2021 без письмового дозволу слідчого або прокурора на розголошення відомостей досудового розслідування, таким чином, докази, подані прокурором у цій справі без письмового дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування, є недопустимими.

35. У запереченнях від 14.05.2026 (а.с. 22-24 т.2) Відповідач заперечував проти долучення до матеріалів справи постанови про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування від 13.03.2026, доданої до пояснень прокурора від 14.05.2026 (а.с. 15-16 т.2), з посиланням на те, що вказаний доказ було подано з порушенням строку, визначеного ч.2 ст.80 ГПК України без належних на те підстав.

36. Прокурором надані додаткові пояснення від 27.05.2026, в яких зазначав, що постанова про надання доказу на розголошення відомостей досудового розслідування не є доказом в розумінні ст.ст.73, 164 ГПК України, оскільки нею не підтверджуються обставини, що обґрунтовують позовні вимоги, тому вона є виключно процесуальним документом, який підтверджує дотримання порядку використання матеріалів кримінального провадження.

Водночас, Прокурор посилався на те, що подання ним зазначеного документа 14.05.2026 було обумовлено змістом заперечень Відповідача, наданих суду після подання відзиву та відповіді на відзив, та з метою усунення формальних сумнівів відповідача щодо допустимості доказів.

37. Зважаючи на вказані обставини, спірні правовідносини були розглянуті місцевим судом в контексті приписів загальних положень Цивільного (далі - ЦК) та Лісового (далі- ЛК) кодексів України та спеціальними приписами Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

VІ. Оцінка апеляційного суду:

38. Суть апеляційного перегляду полягає у перевірці правильності висновків місцевого господарського суду щодо наявності підстав для покладення на Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу незаконною рубкою дерев, в контексті доводів Скаржника про недоведеність протиправної поведінки, вини та причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) Відповідача і заподіяною шкодою, неналежність та недопустимість доказів, покладених в основу висновків суду щодо факту і розміру шкоди, відсутність належних підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави, а також про неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору.

39. За змістом приписів ст.ст.15,16 ЦК та ст.ст. 4,5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) можливість задоволення позовних вимог передбачає доведення заявником позову (ст.ст.13,74 ГПК) та встановлення судом такої сукупності обов`язкових умов: наявність та приналежність позивачеві захищуваного суб`єктивного права або легітимного інтересу (а); порушення (невизнання чи оспорювання) означеного права чи інтересу з боку визначеного відповідача (б); належність та ефективність обраного способу судового захисту (в).

40. Водночас, враховуючи, що позов у цій справі подано прокурором в інтересах держави в особі Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області та Державної екологічної інспекції Центрального округу, колегія суддів насамперед перевіряє дотримання прокурором вимог частини четвертої ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Колегія суддів погоджується з правильністю визначення прокурором Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області як особи, в інтересах якої заявлено позов, оскільки відповідно до вимог бюджетного та природоохоронного законодавства кошти, стягнуті як відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, підлягають зарахуванню до відповідного місцевого бюджету, а тому територіальна громада є безпосереднім носієм майнового інтересу у спірних правовідносинах.

Також колегія суддів вважає правильним визначення прокурором Державної екологічної інспекції Центрального округу як особи, в інтересах якої заявлено позов, оскільки відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Положення про Державну екологічну інспекцію України саме органи державного екологічного контролю уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) за додержанням вимог природоохоронного законодавства, обчислювати розмір шкоди, заподіяної довкіллю, та вживати заходів щодо її відшкодування у судовому порядку.

Матеріалами справи підтверджується, що Прокурор до звернення з позовом виконав вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»: звернувся до Державної екологічної інспекції Центрального округу та Коломацької сільської ради щодо необхідності вжиття заходів судового захисту інтересів держави, отримав відповіді про невжиття відповідних заходів, після чого повідомив зазначені органи про намір здійснювати представництво їх інтересів у суді. Зокрема, Державна екологічна інспекція Центрального округу листом від 02.02.2026 повідомила про нездійснення заходів позовного характеру та просила прокуратуру звернутися до суду, а Коломацька сільська рада листом від 24.03.2026 повідомила про відсутність наміру самостійно звертатися з позовом у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору. За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для висновку про порушення прокурором порядку здійснення представництва інтересів держави, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Наразі, належність визначення Позивача 2 не перебуває у залежності від попереднього здійснення ним перевірок, адже коло його поноважень, що включають право ініціювати позов від цього не змінюється.

41. Деліктний характер спірних правовідносин, що виникли у зв`язку із заявленими вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної рубки лісу, у світлі положень ст. 1166 ЦК зумовлює необхідність встановлення всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою, а також вини заподіювача шкоди. При цьому, оскільки відповідно до ч.2 ст. 1166 ЦК вина особи, яка завдала шкоди, презюмується, саме на Відповідача покладається обов`язок довести відсутність своєї вини, тоді як обов`язок доказування наявності інших елементів складу цивільного правопорушення відповідно до ст.ст.13, 74 ГПК покладається на заявника позову.

42. Водночас, враховуючи спеціальний характер спірних правовідносин, предметом доказування у цій справі є також встановлення факту перебування спірної лісової ділянки у постійному користуванні Відповідача, наявності факту незаконної рубки дерев на цій території, протиправної бездіяльності постійного лісокористувача щодо забезпечення охорони та захисту лісу, а також розміру шкоди, визначеного відповідно до вимог природоохоронного законодавства.

При цьому відповідно до ст.ст. 19, 63, 64, 86, 105, 107 ЛК саме на постійного лісокористувача покладено обов`язок здійснювати комплекс заходів щодо охорони і захисту лісів від незаконних рубок, а невиконання такого обов`язку може бути підставою для покладення на нього цивільно-правової відповідальності незалежно від того, чи встановлено осіб, які безпосередньо здійснили незаконну рубку дерев.

43. Колегія суддів зауважує, що переважна більшість доводів апеляційної скарги по суті є повторенням правової позиції Відповідача, викладеної ним у відзиві на позов, заяві про застосування позовної давності та поданих під час розгляду справи запереченнях, яким місцевим господарським судом вже була надана належна правова оцінка із наведенням мотивів їх відхилення. У поданій апеляційній скарзі Скаржник не навів нових обставин чи доказів, які б спростовували встановлені судом першої інстанції фактичні обставини або свідчили про неправильне застосування ним норм матеріального чи процесуального права, а фактично лише висловив незгоду із наданою судом правовою оцінкою.

44. Насамперед, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що протиправна поведінка Відповідача у спірних правовідносинах полягає саме у бездіяльності щодо забезпечення охорони та збереження лісових насаджень, внаслідок чого на земельній ділянці, яка перебуває у його постійному користуванні, було допущено незаконну рубку дерев невстановленими особами.

Доводи апелянта про те, що місцевим судом не визначено конкретний перелік заходів, які Відповідач був зобов`язаний здійснити для забезпечення охорони лісу, колегія суддів відхиляє, адже Відповідач є суб`єктом господарювання, а не органом державної влади, а тому його діяльність не регламентується принципом, закріпленим у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади можуть діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Приписи ЛК покладають на постійного лісокористувача функціональний обов`язок забезпечити охорону, захист та збереження лісових насаджень, однак не встановлюють і об`єктивно не можуть встановлювати вичерпного переліку конкретних організаційних, технічних чи інших заходів, достатніх для виконання такого обов`язку у кожній конкретній ситуації.

Визначення необхідності, достатності, структури, періодичності та послідовності відповідних заходів належить до сфери господарської компетенції самого постійного лісокористувача та повинно здійснюватися ним добросовісно, розумно і професійно з урахуванням особливостей відповідної лісової ділянки. При цьому критерієм належного виконання такого обов`язку є забезпечення охорони та збереження лісових насаджень від незаконних рубок.

Сам факт незаконної рубки дерев на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні відповідача, свідчить про недостатність вжитих ним заходів із забезпечення охорони лісу та не може бути спростований лише посиланнями на складність здійснення охорони значної площі лісового фонду чи відсутність законодавчо визначеного алгоритму відповідних дій.

45. Колегія суддів також відхиляє доводи Скаржника про те, що повідомлення ним правоохоронних органів про виявлення незаконної рубки виключає його цивільно-правову відповідальність.

Повідомлення компетентних органів після виявлення незаконної рубки характеризує лише поведінку Відповідача після встановлення факту правопорушення та свідчить про виконання ним окремого обов`язку щодо реагування на вже вчинене кримінальне правопорушення. Водночас, такі дії жодним чином не спростовують факту попереднього неналежного виконання Відповідачем покладеного законом обов`язку щодо забезпечення охорони та збереження лісових насаджень - належність (повнота та ефективність) діяльності із захисту лісу унеможливила б такої вирубки, а отже - і необхідності повідомлення про неї, а не навпаки.

46. Апелянт безпідставно ототожнює два самостійні цивільно-правові делікти:

- незаконна рубка дерев, вчинена невстановленими особами;

- протиправна бездіяльність постійного лісокористувача щодо незабезпечення охорони та схоронності лісових насаджень.

Зазначені делікти мають різний суб`єктний склад, різні юридичні підстави відповідальності та не виключають один одного. Встановлення у майбутньому конкретних фізичних осіб, які здійснили незаконну рубку, та притягнення їх до кримінальної чи цивільно-правової відповідальності саме по собі не звільняє Відповідача як постійного лісокористувача від цивільно-правової відповідальності за власну протиправну бездіяльність щодо незабезпечення охорони лісових насаджень.

46.1. При цьому у разі відшкодування шкоди Відповідач не позбавлений права звернутися у встановленому законом порядку з відповідними регресними вимогами до осіб, які безпосередньо здійснили незаконну рубку, якщо такі особи будуть встановлені. Отже, можливість подальшого притягнення безпосередніх правопорушників до відповідальності не впливає на правомірність заявлення позову саме до постійного лісокористувача.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення.

46.2. Протиправна поведінка Відповідача полягає у незабезпеченні належної охорони лісових насаджень, факт та розмір шкоди підтверджені належними доказами, причинний зв`язок між допущеною бездіяльністю та заподіяною шкодою встановлений матеріалами справи, а відповідно до ч.2 ст.1166 ЦК саме на відповідача покладався обов`язок доведення відсутності своєї вини, який останнім належними та допустимими доказами виконаний не був.

47. Посилання Апелянта на недоліки висновку комплексної судової інженерно-екологічної та економічної експертизи колегія суддів також відхиляє.

Як правильно встановив місцевий суд, експертний висновок ґрунтується не лише на протоколі огляду місця події, а й на розрахунку шкоди, складеному самим ДП «Полтавський лісгосп», правонаступником якого є Відповідач. Саме у цьому розрахунку визначено кількість незаконно зрубаних дерев, їх породи, діаметри та інші показники, необхідні для визначення розміру шкоди. При цьому, розмір шкоди, визначений експертом, навіть є меншим за первинний розрахунок Відповідача внаслідок арифметичного округлення.

За таких обставин заперечення Відповідача щодо правильності власного розрахунку обґрунтовано оцінені місцевим господарським судом як такі, що суперечать його попередній поведінці та не узгоджуються з принципом добросовісності і доктриною venire contra factum proprium.

48. Колегія суддів також погоджується з висновками місцевого суду щодо допустимості використання матеріалів кримінального провадження.

Як встановлено матеріалами справи, дозвіл прокурора на розголошення відповідних відомостей був наданий ще до звернення до суду з даним позовом. Сама постанова про надання такого дозволу не є доказом позовних вимог у розумінні ст.ст. 73-76 ГПК, а лише підтверджує дотримання процесуального порядку використання матеріалів кримінального провадження.

Подання цього процесуального документа після звернення до суду було зумовлене виключно тим, що питання допустимості відповідних доказів Відповідач уперше порушив не у відзиві на позов, а лише у запереченнях від 09.04.2026.

За таких обставин прийняття місцевим судом зазначеного документа забезпечило сторонам рівні процесуальні можливості щодо формування та обґрунтування власної правової позиції та повністю відповідало принципам змагальності і рівності учасників судового процесу.

49. Безпідставними є також доводи апеляційної скарги щодо відсутності у Прокурора підстав для представництва інтересів держави та неналежності визначених ним позивачів.

Матеріалами справи підтверджується, що прокурором до звернення до суду було дотримано процедуру, передбачену ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та частиною четвертою ст. 53 ГПК. Державна екологічна інспекція Центрального округу самостійно заходів судового захисту не вживала та звернулася до прокуратури із проханням здійснити представництво інтересів держави, а Коломацька сільська рада повідомила про відсутність наміру самостійно звертатися до суду у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору.

50. Колегія суддів також враховує, що Відповідачем під час розгляду справи було заявлено про застосування позовної давності. Однак, застосування позовної давності можливе лише за умови попереднього встановлення судом факту порушення права та обґрунтованості позовних вимог.

За таких обставин одночасне заперечення Відповідачем самого факту порушення зі свого боку та посилання на необхідність застосування позовної давності свідчить про суперечливість його процесуальної позиції, що також не узгоджується з принципом добросовісності та доктриною venire contra factum proprium.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду, зводяться переважно до незгоди з наданою судом правовою оцінкою встановлених обставин справи та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

51. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про доведеність заявлених позовних вимог, тоді як доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки належним чином досліджених судом доказів та не спростовують правильності ухваленого рішення.

52. З урахуванням викладеного, апеляційний суд відмовляє у задоволені апеляційної скарги та залишає без змін оскаржуване рішення, що згідно ст.129 ГПК має наслідком віднесення на Апелянта судових витрат, пов`язаних з апеляційним переглядом. Будь-яких інших витрат, передбачених ч.3 ст.123 ГПК сторонами у відповідності до вимог ч.ч.1,2 ст.124 цього Кодексу до розгляду не заявлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.74, 76, 78, 129, 269, 270, 273, 275-277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Господарського суду Полтавської області 01.06.2026 у справі №917/541/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Полтавської області 01.06.2026 у справі №917/541/26 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на рахунок Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

4. Постанова набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 07.08.2026р.

Головуючий суддя Д.О. Попков

Суддя О.В. Стойка

Суддя Є.О. Васильєв