Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №922/405/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Харків Справа № 922/405/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О, при секретарі судового засідання Сіліній М.Г., розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" на рішення Господарського суду Харківської області від 26.05.2026 у справі № 922/405/26 (вх.1343Х)

за позовом: Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт", м. Київ,

до відповідача: Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова", м.Харків,

про стягнення заборгованості ,

Представники сторін згідно з протоколом судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт"-Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова", в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь:

- 3 920,54 дол. США заборгованості зі сплати комісійної винагороди, вираженої в іноземній валюті доларах США, еквівалент яких, станом на 06 лютого 2026 року за офіційним курсом Національного банку України (43,1405 грн за 1 дол. США), становить UAH 169 134,05грн;

- 717,45 дол. США пені нарахованої за порушення відповідачем умов та термінів перерахування комісійної винагороди, еквівалент яких, станом на 06 лютого 2026 року за офіційним курсом Національного банку України (43,1405 грн за 1 дол. США), становить UAH 30 951,15грн;

- 731,50 дол. США 3% річних, нарахованих у відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за весь період порушення відповідачем свого грошового зобов`язання, починаючи з 19 листопада 2019 року включно по дату звернення з позовною заявою до суду - 06 лютого 2026 року, еквівалент яких, станом на 06 лютого 2026 року за офіційним курсом Національного банку України (43,1405 грн за 1 дол. США), становить UAH 31 557,27грн;

- 108 904,00 дол. США основної заборгованості - несплаченої відповідачем заборгованості позивача перед нерезидентом, виражених в іноземній валюті доларах США, еквівалент яких, станом на 06 лютого 2026 року за офіційним курсом Національного банку України (43,1405 грн за 1 дол. США), становить UAH 4 698 173,30грн;

- 19 929,43 дол. США пені нарахованої за порушення відповідачем умов та термінів перерахування грошових коштів (основної заборгованості), за весь період порушення відповідачем свого грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті гривні, починаючи з 19 листопада 2019 року включно по 19 травня 2020 року включно, еквівалент яких, станом на 06 лютого 2026 року за офіційним курсом Національного банку України (43,1405 грн. за 1 дол. США), становить UAH 859 765,70грн;

- 20 318,80 дол. США дол. США 3% річних, нарахованих у відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за весь період порушення відповідачем свого грошового зобов`язання вираженого в іноземній валюті доларах США, починаючи з 19 листопада 2019 року включно по дату звернення із цією позовною заявою до суду - 06 лютого 2026 року включно, еквівалент яких, станом на 06 лютого 2026 року за офіційним курсом Національного банку України (43,1405 грн. за 1 дол. США), становить UAH 876 563,19грн.

Господарський суд Харківської області (суддя Жиляєв Є.М.) рішенням від 26.05.2026 відмовив у задоволенні позовної заяви Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт", мотивуючи ухвалене рішення висновками про необґрунтованість позовних вимог, відсутність належних та допустимих доказів виникнення у відповідача (комітента) зобов`язань щодо оплати заборгованості, на якої наполягає позивач. Так, підставою для відмови в задоволенні позову судом першої інстанції стало те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження постачання комплектів виробів за ціною, яка вказана в позивної заяві, не надано звітів з підтверджуючими документами, як це передбачено договором, а також належних та допустимих доказів витрат ним коштів у розмірі 47 333 250,00 грн. Щодо стягнення пені та 3% річних, суд першої інстанції відмовив в їх задоволенні, оскільки такі вимоги є похідними від основної заборгованості.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Харківської області від 26.05.2026, Дочірнє підприємство Державна компанія "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якої посилається не те, що суд першої інстанції в порушення пункту 5 статті 236 ГПК України неповно з`ясував обставини справи, неправильно оцінив наявні у справі докази та дійшов помилкових висновків щодо відсутності підстав для задоволення позову, у зв`язку з чим просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, скаржник посилається на те, що заборгованість в розмірі 108 904 доларів США підтверджується матеріалами справи, а підписанням акту звірки взаємних розрахунків відповідач визнав її наявність.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2026, в порядку ст.32 Господарського процесуального кодексу України, для розгляду апеляційної скарги визначено склад колегії суддів: Демідова П.В. – головуючий суддя, Крестьянінов О.О. – суддя, Мартюхіна Н.О. – суддя.

Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 23.06.2026 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт"- Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" залишив без руху. Встановив скаржнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків шляхом надання суду належних документів, що підтверджують повноваження особи, яка підписала апеляційну скаргу.

24.06.2026 від заявника апеляційної скарги надійшла заява про усунення недоліків.

Після усунення недоліків, Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 29.06.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" ; призначив розгляд апеляційної скарги на 04 серпня 2026 р.; встановив учасникам справи строк до 13.07.2026 (включно) для подачі відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень, з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження; витребував у Господарського суду Харківської області матеріали справи № 922/405/26.

Копія вказаної ухвали направлена до електронних кабінетів сторін.

Відповідно до ч.1 ст.285 ГПК України судові рішення суду апеляційної інстанції вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.

Частиною 6 ст.242 ГПК України, передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Згідно з довідками, сформованими в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» копія ухвали суду від 29.06.2026 доставлена до електронних кабінетів сторін 29.06.2026 , у зв`язку з чим, враховуючи положення ч.6 ст.242 ГПК України, копія ухвали вважається врученою 29.06.2026. Отже, сторони належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження, дату, час та місце розгляду апеляційної скарги заявника.

08.07.2026 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній посилається на те, що викладені у скарзі доводи не відповідають обставинам справи, наявним у ній доказам та не спростовують висновки суду першої інстанції. Апеляційна скарга не містить жодного посилання на конкретні норми права, які на думку позивача порушено або неправильно застосовано судом першої інстанції, а також відповідного обґрунтування вказаних вище порушень. Відповідач зазначає, що як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і в апеляційній скарзі, скаржник обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на звіти комісіонера, які не підписані відповідачем, проте позивач не надає доказів направлення звітів комісіонера з підтверджуючими документами на адресу відповідача. Як вважає відповідач, посилання скаржника у апеляційній скарзі на митну декларацію МД-2 NUA125100/2019/336775 не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки вказаний документ по суті є документом, що фіксує перетин кордону певним товаром, не містить інформації про поставку 45 комплектів виробів та не підтверджує стан взаєморозрахунків між сторонами. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази виконання позивачем зобов`язання з постачання виробів на суму 55 636 237,76 грн, відсутній акт прийому-передачі виробів згідно п.4.1 договору, взагалі відсутні первинні документи, які б відображали здійснені операції в рамках договору.

Щодо акту звірки взаємних розрахунків, відповідач вважає, що посилання скаржника на висновки, викладені у постанові Верховного суду України у справі № 916/499/20, лише підтверджують правильність висновків суду першої інстанції у справі № 922/405/26 та врахування ним позиції Верховного суду у зазначеній справі. Відповідач наголошує, що акт звірки взаєморозрахунків не можна вважати документом, що підтверджує наявність зобов`язання за господарським договором, оскільки він не є первинним документом.

На підставі викладеного, відповідач вважає рішення Господарського суду Харківської області від 26.05.2026 у справі № 922/405/26 законним, обґрунтованим та таким, що ухвалено за результатами повної та всебічної оцінки наданих доказів та встановлених обставин.

09.07.2026 від скаржника надійшли пояснення на відзив на апеляційну скаргу, в яких останній посилається на суперечливу поведінку відповідача, а його твердження стосовно того, що дані вказані в акті звірки від 30.06.2025 по договору є неправдивими та такими, що не підтверджуються первинними документами, не відповідають фактичним обставинам справи. На підставі зазначеного, скаржник просить суд рішення Господарського суду Харківської області від 26.05.2026 у справі № 922/405/26 – скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання з`явився, брав участь у засіданні в режимі відеоконференції, наполягав на задоволенні апеляційної скарги та скасуванні рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, брав участь у засіданні в режимі відеоконференції, заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.2). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4).

Переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, з урахування обставин, встановлених судом першої інстанції, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Звертаючись з позовною заявою, Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" вказувало на відсутності в нього оригіналів документів, на які він посилається в позивної заяві (контрактів, договорів за 2018 рік з усіма додатковими надходженнями, додатковими угодами, актами приймання-передачі, іншими документами, у тому числі первинними бухгалтерськими документами (звітами комісіонера, тощо), у зв`язку з їх знищенням 26.02.2022 року на початку повномасштабної збройної агресії рф проти України, що підтверджується Актом ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» № 13вс-2022 від 26.02.2022, який доданий до матеріалів справи.

В свою чергу, відповідач також посилається на відсутність в нього первинних документів, пов`язаних з укладанням та виконанням договору комісії, через їх знищення за результатами однієї з ворожих атак, в ході якої було знищено адміністративну будівлю відповідача, що підтверджується витягом з ЄРДР від 24.04.2025, актом про пожежу від 24.04.2025, витягом з протоколу огляду місця події № 1 від 5.05.2025, які додані до матеріалів справи.

Отже, сторони доводили свої позиції виходячи з копій документів, які були надані до матеріалів справи, в умовах відсутності можливості підтвердити їх відповідність оригіналам документів, які сторони дійсно укладали, підписували та які супроводжували виконання договору комісії, стягнення за яким є предметом цієї справи.

Таким чином, судова колегія виходить з обставин: які були встановлені судом першої інстанції; які не спростовувалися сторонами в ході розгляду справи, а також враховує принцип змагальності та можливість сторін переконати суд у правомірності своєї позиції з урахуванням доказів, які могли бути отримані від третіх осіб (банківських установ, які обслуговували перекази за договором комісії та контракту, продавця за контрактом, тощо) .

Як свідчать копії, додані до позовної заяви, 05.03.2018 між Дочірнім підприємством Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" (комісіонер) та Державним підприємством "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова" (комітент) укладено договір комісії № SТЕ-2-77-Д/К-18/150-2-ХКБМ (далі – договір), відповідно до умов якого комітент доручив комісіонеру, а комісіонер взяв на себе зобов`язання за комісійну плату укласти на умовах даного договору, від свого імені, в інтересах і за рахунок комітента зовнішньоекономічний контракт (далі - контракт), з нерезидентом, іменований надалі продавець, на постачання засобів військового радіозв`язку (вироби), зазначених у Додатку № 1 до даного договору, відповідно до кількості, якості, строків та за ціною згідно з умовами даного договору, якщо інше не обумовлено додатковими угодами до даного договору. Комітент зобов`язується прийняти та оплатити вироби згідно з умовами даного договору (п.1.2 договору).

Згідно з п.2.1 договору номенклатура та кількість виробів наводиться у Додатку № 1, що є невід`ємною частиною даного договору.

Умовами підпунктів 3.1.3, 3.1.4, 3.1.6 пункту 3.1 договору комісіонер, у відповідності до даного договору, взяв на себе зобов`язання:

- передати комітенту наступні документи, зокрема, звіт комісіонера та податкові накладні на суму комісійної плати відповідно до діючого податкового законодавства, копію контракту з продавцем;

- за дорученням та за рахунок комітента організувати митне оформлення та декларування виробів. При цьому комітент зобов`язаний компенсувати комісіонеру всі витрати, пов`язані з митним оформленням виробів, митними зборами й процедурами, оплатою мита та податків або укласти окремий договір про надання послуг по митному оформленню та декларуванню виробів по даному договору;

- надати комітенту звіт комісіонера за даним договором, відповідно до пункту 6.7 даного договору.

У відповідності до підп.3.2.3, 3.2.6 п.3.2 договору комітент зобов`язався:

- відшкодувати комісіонеру витрати, які здійснив комісіонер в забезпечення виконання доручень комітента по даному договору, в т.ч.: витрати на закупівлю валютних коштів для перерахування продавцю; банківські витрати; витрати на оформлення відповідних дозволів державних органів по даному договору; витрати на митне оформлення та декларування виробів по договору; витрати, пов`язані з послугами митних терміналів; витрати на розвантаження/завантаження виробів; інші витрати за погодженням сторін, що пов`язано з виконанням доручень комітента та виконанням даного договору;

- сплатити комісіонеру комісійну плату та оплатити вироби на умовах, визначених розділом 6 цього договору.

За умовами п.4.1 договору комісіонер зобов`язався здійснити передачу виробів однією партією, по результатам чого сторони підписують акт прийому-передачі виробів у 4-х примірниках.

Датою поставки виробів є дата, зазначена у вантажній митній декларації при здійсненні поставки виробів на умовах СІР - термінал міжнародного аеропорту «Харків» (п. 4.2 договору).

Відповідно до п.4.4 договору передача виробів по даному договору партіями не допускається. Передача виробів комітенту здійснюється однією партією.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що ціна на вироби, що імпортуються комітентом, зазначена в Додатку № 1 до даного договору, встановлюється в доларах США на умовах СІР термінал міжнародного аеропорту «Харків» згідно з «ІНКОТЕРМС-2010». Загальна вартість виробів по даному договору на дату його підписання становить 1 986 390,00 доларів США.

Вартість виробів, що вказана у Додатку № 1 до даного договору, не включає в себе податки, збори та мита, що виникають на території України та пов`язані з імпортом виробів в Україну, вартість митного оформлення та дозвільних документів, оформлених уповноваженими державними органами України та необхідних для імпорту виробів в Україну, витрати на відрядження представників комісіонера до країни продавця (п.5.2 договору).

Відповідно до п.6.1 договору платежі по даному договору здійснюються в національній валюті України шляхом прямого банківського переказу комітентом на рахунок комісіонера. Комітент забезпечує комісіонера необхідними коштами в національній валюті України за курсом Українського міжбанківського валютного ринку, що діє на дату здійснення комітентом платежу, з урахуванням банківських витрат та інших обов`язкових платежів (пенсійний збір) та податків для здійснення розрахунків з постачальником та оплати комісіонером витрат, пов`язаних з виконанням доручень комітента по даному договору.

Платежі по даному договору здійснюються комітентом на підставі рахунку-фактури комісіонера, направленого комітенту (п.6.3 договору).

Згідно з п.6.4 договору за виконання доручень комітента по договору комітент перераховує комісіонеру комісійну плату, яка встановлена в розмірі 3,6% від загальної вартості виробів по договору, та становить 71 510,04 доларів США, в т.ч. 20% ПДВ – 14 302,01 доларів США.

Сторони у п.6.5 договору погодили, що комісійна плата комісіонера також сплачується комітентом на підставі рахунка-фактури комісіонера.

Умовами п.6.7 договору передбачено, що комісіонер надає комітенту звіт комісіонера за виконані послуги із всіма офіційно завіреними підтверджуючими копіями документів та акт здачі-приймання виконаних робіт протягом десяти днів з дня отримання виробів комітентом. Звіт комісіонера є первинним документом в рамках виконання договорів комісії (ст.1022 ЦК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»), на підставі якого визнаються витрати (абзац 1 статті 138.2. ПК України), які враховуються для визначення об`єкту оподаткування.

Якщо комітент має заперечення по звіту комісіонера, він зобов`язаний повідомити про них комісіонера протягом тридцяти днів з дня отримання звіту комітентом. Інакше, направлений комітенту звіт комісіонера, при відсутності іншої письмової угоди між сторонами, вважається прийнятим комітентом (п. 6.8 договору).

Договір набирає чинності з дати підписання обома сторонами та скріплення печатками. Даний договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.13.1, п.13.2 договору).

Додатком № 1 до договору сторони визначили специфікацію виробів, що передаються комітентом по договору, а саме: комплекс засобів зв`язку у складі: радіостанція УКХ Aselsan, АВЗК Aselsan, шоломофонів Aselsan у кількості 45 комплектів за ціною 44 142,00 доларів США за одиницю та загальною вартістю 1 986 390,00 доларів США.

07.07.2018 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до умов якої другий абзац п.5.1, перший абзац п.6.4 договору викладено в наступній редакції:

«п.5.1. Загальна вартість виробів по даному договору на дату його підписання становить 52 710 654,35грн, що еквівалентно 1 986 390,00 доларів США»;

«п.6.4. За виконання доручень комітента по договору комітент перераховує комісіонеру комісійну плату, яка встановлена у розмірі 3,6% від загальної вартості виробів по договору, та становить 1 897 583,56грн, що еквівалентно 71 510,04 доларів США, в тому числі 20% ПДВ – 379 516,76грн, що еквівалентно 14 302,01 доларів США».

Також сторонами підписано додаток № 1 до основного договору «Специфікація виробів, що передаються комітенту по договору» викладено в наступній редакції:

«комплекс засобів зв`язку у складі: радіостанція УКХ Aselsan, АВЗК Aselsan, шоломофонів Aselsan у кількості 45 комплектів за ціною 1 171 347,87 грн (екв.дол. США 44 142,00) за одиницю та загальною вартістю 52 710 654,35грн (екв.дол.США 1 986 390,00).

На виконання умов укладеного між сторонами договору комісії, відповідач 28.12.2018 перерахував на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 47 333 250,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 5209 з призначенням платежу «аванс 100% на комплектуючі по дог. № SТЕ-2-77-Д/К-18/150-2-ХКБМ, рахунок № 31.2/20/33/2018 від 06.03.2018 без ПДВ».

За рахунок отриманих коштів позивачем утримано на виконання п.6.4 договору комісії комісійну плату у розмірі 58 140 доларів США, що за курсом НБУ на дату отримання коштів (28.12.2018 - 27,45 грн. за долар) становить еквівалент 1 596 232,50 грн. Заборгованість комісіонера перед комітентом, з урахуванням утриманої комісійної плати, станом на 28.12.2018, складала 45 737 017,50 грн.

В обґрунтування викладених обставин позивач надав копію звіту комісіонера від 28.12.2018, який з боку відповідача не підписаний.

До матеріалів справи також надано копію звіту комісіонера від 17.01.2019, який підписаний позивачем та відповідачем, відповідно до якого згідно умов договору комісії за дорученням та за рахунок комітента комісіонером здійснено 17.01.2019 авансовий платіж на суму 1 615 000,00 доларів США згідно платіжної інструкції № 2 від 08.01.20219. Для виконання вищезазначеного платежу комісіонером придбано за рахунок коштів комітента на УМВР 1 615 000,00 доларів США за курсом 28,06 грн за 1 дол. США на суму 45 316 900,00 грн, крім того комісія банку 0,2% - 90 633,80 грн (разом витрачено 45 407 533,80 грн).

У вказаному звіті сторонами також зазначено, що заборгованість комісіонера перед комітентом станом на 17.01.2019 складала 329 483,70грн.

Факт придбання валютних коштів на суму 1 615 000,00 доларів США підтверджується платіжною інструкцією № 2 від 17.01.2019, наявною в матеріалах справи.

До матеріалів справи долучено копію додаткової угоди № 2 від 4.02.2019, відповідно до якої доповнено розділ 1 основного договору п.1.1.1 в наступній редакції : « вироби, які передаються за цим договором, використовуються для потреб МО України – далі Генеральний замовник»; викладено в новій редакції:

абзац другий п.5.1 : «загальна вартість виробів по даному договору на дату його підписання становить 55 636 237,76 грн, що еквівалентно 2 096 640,00 доларів США»;

пункт 6.2.1: « авансовий платіж в розмірі 47 333 250,00 грн оплачується на підставі отримання комітентом повідомлення від комісіонера про укладення контракту з продавцем. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі підписаного сторонами звіту комісіонера з зазначеними фактично понесеними витратами на виконання доручення за договором, протягом 10 банківських днів з дати отримання комітентом повного розрахунку від генерального замовника. Комітент письмово повідомляє комісіонера про факт отримання повного розрахунку від генерального замовника на протязі трьох днів з дати їх отримання»;

перший абзац п.6.4 : « за виконання доручень комітента по договору комітент перераховує комісіонеру комісійну плату, яка встановлена в розмірі 3,6% від загальної вартості виробів по договору, та становить 2 002 904,56грн, що еквівалентно 75 479,04 доларів США, в т.ч. 20% ПДВ – 333 817,43грн, що еквівалентно 12 579,84 доларів США».

Згідно з копією додатку № 1 до договору «Специфікація виробів, що передаються комітенту по договору», об`єктом закупівлі визначений комплекс засобів зв`язку у складі: радіостанція УКХ Aselsan, АВЗК Aselsan, шоломофонів Aselsan у кількості 45 комплектів за ціною 1 236 360,84грн (екв.дол. США 46 592,00) за одиницю та загальною вартістю 55 636 237,76грн (екв.дол. США 2 096 640,00).

Таким чином, з копії додаткової угоди № 2 вбачається, що за договором комісії збільшено загальну вартість виробів з 52 710 654,35 грн (екв.дол.США 1 986 390,00) до 55 636 237,76 грн (екв.дол.США 2 096 640,00), а також розмір комісійної плати з 1 897 583,56 грн, що еквівалентно 71 510,04 доларам США до 2 002 904,56 грн, що еквівалентно 75 479,04 доларам США.

У відповідності до копії звіту комісіонера від 18.11.2019, який з боку відповідача не підписано, комісіонер виконав, а комітент прийняв послуги по виконанню умов договору комісії № STE-2-77-Д/K-18 від 05.03.2018 згідно додаткової угоди № 6 до Контракту № 5ТЕ-2-21/-К/КІ-16 на суму 1 723 904 доларів США. Заборгованість комітента перед нерезидентом - Aselsan Elektronik Sanayi за поставлену продукцію складає USD 108 904,00 дол. США. Також, відповідно до даного звіту, позивачем згідно умов договору комісії за дорученням та за рахунок коштів комітента здійснено: 14.11.2019 оплату за транспортно-експедиційні послуги в сумі 39 600,00грн; 18.11.2019 оплату за повне оформлення ВМД – 7 416,00грн. Заборгованість комісіонера перед комітентом станом на 18.11.2019 складає 282 467,70грн.

Доказів направлення звітів комісіонера на адресу відповідача матеріали справи не містять.

У матеріалах справи міститься витяг з контракту № STE-217-K/K1-16 від 16.12.2016 та додаткова угода № 6 від 06.03.2019 до нього, що укладені між Aselsan Elektronik Sanayi ve Ticaret A.S., Туреччина (продавець) та ДП ДГЗП «Спецтехнопроект» (покупець).

За умовами п.1 додаткової угоди № 6 до контракту № STE-217-K/K1-16 від 16.12.2016 сторони домовились, що продавець здійснить передачу виробів у відповідності до специфікації, яку наведено у додатку № 1 до даної додаткової угоди.

Так, відповідно до додатку № 1 додаткової угоди № 6 до контракту № STE-217-K/K1-16 від 16.12.2016 «Специфікація виробів», продавець зобов`язався поставити комплекс засобів зв`язку у складі: радіостанція УКХ Aselsan, АВЗК Aselsan, шоломофонів Aselsan у кількості 45 комплектів за ціною 44 142,00 доларів США за одиницю на загальну суму 1 986 390,00 доларів США.

До матеріалів справи позивач надав копії митних декларацій: № МД-2 NUA125100/2019/336775, яка містить інформацію про поставку 37 комплектів засобів зв`язку, з посиланням на контракт № STE-217-K/K1-16 від 16.12.2016 та додаткову угоду № 6 від 21.10.2018; № МД-2 UA807070/2018/010754 про поставку одного комплекту засобів зв`язку та цифрової апаратури, з посиланням на контракт № STE-217-K/K1-16 від 16.12.2016 (без посилання на додаткову угодою № 6).

Станом на 30.06.2025 між сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків, у відповідності до якого заборгованість за договором комісії складає USD 108 904,00 доларів США.

Проте, 26.02.2026 відповідач листом (вих. № 859/04) повідомив позивача про визнання акту звірки взаємних розрахунків (бухгалтерський облік) станом на 30.06.2025 в частині звірки взаєморозрахунків за спірним договором комісії недійсним через виявлені помилки в обліку, а саме відсутності відповідних первинних документів, які могли би підтвердити заборгованість у сумі 108 904,00 доларів США.

Позивач зазначає, що грошові кошти не були сплачені відповідачем на користь позивача, що свідчить про неналежне виконання ним взятих на себе грошових зобов`язань за договором комісії.

Також позивач, відповідно до п. 6.4 договору комісії, здійснив нарахування комісійної плати, яка підлягає сплаті відповідачем в розмірі 3 920,54 доларів США, що складає 3,6% від суми основного боргу в розмірі 108 904,00 доларів США. Крім того, позивачем здійснено нарахування 717,45 дол. США пені за порушення відповідачем умов та термінів перерахування комісійної винагороди, що у гривневому еквіваленті становить 30 951,15грн; 731,50 дол. США 3% річних, що у гривневому еквіваленті становить 31 557,27 грн; 19 929,43 дол. США пені, що у гривневому еквіваленті становить 85 9765,70 грн та 20 318,80 дол. США 3% річних, що у гривневому еквіваленті становить 876 563,19 грн.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду із відповідною позовною заявою, за результатами розгляду якої суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив повністю, з мотивів викладених вище.

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія виходить з наступного.

Згідно зі статтею 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків ( статті 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 627 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Колегія суддів звертає увагу на те, що під час розгляду даної справи судом першої інстанції, а також під час перегляду рішення суду в порядку апеляційного провадження ані позивачем, ані відповідачем не було надано оригінал договору комісії від № STE-2-77-Д/K-18/150-2-ХКБМ від 05.03.2018 у зв`язку з їх знищенням.

При цьому, оскільки під час розгляду справи по суті позивач та відповідач підтвердили факт існування між ними договірних правовідносин, які виникли саме на підставі спірного договору комісії № STE-2-77-Д/K-18/150-2-ХКБМ від 05.03.2018, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що попри відсутність оригіналу спірного договору комісії, підтверджено між сторонами факт існування договірних правовідносин, які виникли саме на підставі цього договору.

Даний факт учасниками справі під час перегляду рішення суду в суді апеляційної інстанції не спростовано.

Таким чином, ураховуючи правовідносин, що виникли між сторонами застосуванню підлягають положення глави 69 ЦК України.

Так, відповідно до ст.1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (частина третя статті 1012 ЦК України).

Договір комісії - один з видів посередницьких договорів, тобто надання посередницьких послуг, які передбачають здійснення дій в інтересах іншої особи, створюючи для неї певні юридичні наслідки (виникнення, зміну, припинення прав чи обов`язків). Особливістю договору комісії є вчинення правочинів комісіонером від свого імені але за рахунок комітента та у його інтересах. Натомість особа, з якою комісіонер уклав договір, не стає учасником договору комісії. Між нею та комісіонером існує самостійний договір, який підпорядковується правилам залежно від виду цього договору (постанови Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 910/7149/21 та від 25.04.2023 у справі № 910/6474/20).

Відповідно до статті 1014 ЦК України комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 1016 ЦК України комітент зобов`язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов`язку перед третьою особою. Комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере). У разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов`язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи.

Згідно із ст. 1017 ЦК України комісіонер має право відступити від вказівок комітента, якщо цього вимагають інтереси комітента і комісіонер не міг попередньо запитати комітента або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі комісіонер повинен повідомити комітента про допущені відступи від його вказівок як тільки це стане можливим. Якщо комісіонер купив майно за вищою ціною, ніж була погоджена, комітент має право не прийняти його, заявивши про це комісіонерові в розумний строк після отримання від нього повідомлення про цю купівлю. Якщо комітент не надішле комісіонерові повідомлення про відмову від купленого для нього майна, воно вважається прийнятим комітентом. Якщо комісіонер при купівлі майна заплатив різницю у ціні, комітент не має права відмовитися від прийняття виконання договору.

З аналіз зазначених норм вбачається, що визначення вартості майна, яке придбається комісіонером за рахунок комітента, відбувається за погодженням з комітентом і є суттєвою умовою договору, який укладається комісіонером з третьою особою. А отже, у комітента як , власника майна, яке придається комісіонером за його рахунок, виникає обов`язок щодо сплати вартості предмета закупівлі в розмірі, який встановлений в договорі між комісіонером та продавцем.

Комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв`язку з виконанням своїх обов`язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали ( ст. 1024 ЦК України).

Отже, в умовах виникнення спору між сторонами щодо вартості товару та в умовах втрати первісних документів, важливим є доведення комісіонером вартості, за якою ним було придбані засоби військового радіозв`язку у третьої особи Aselsan Elektronik Sanayi ve Ticaret A.S. та довести понесені ним витрати на суму 108 904 дол.США.

У відповідності до ст. 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

До матеріалів справи додатні копії звітів комісіонера, які передбачають їх погодження та підписання комітентом та комісіонером. Проте, лише звіт від 17.01.2019 року підписаний з боку комітента та свідчить про заборгованість комісіонера перед комітетом. Доказів погодження або направлення інших звітів комітенту не надано.

Також, позивач до матеріалів справи надав витяг з контракту № STE-217-K/K1-16 від 16.12.2016 та копію додаткової угоди № 6 від 06.03.2018 до контракту з додатком до неї, укладених між Aselsan Elektronik Sanayi ve Ticaret A.S., Туреччина (продавець) та ДП ДГЗП «Спецтехнопроект», зі змісту яких вбачається, що визначений додатковою угодою № 6 обсяг та вартість комплексів засобів зв`язку співпадає із обсягом та вартістю, встановленими в договорі комісії, специфікації до нього та додатковій угоді № 1.

Обгартовуючи свої вимоги, позивач посилається на звіт комісіонера від 18.11.2019 року, який не підписаний відповідачем, та копію митної декларації № МД-2 NUA125100/2019/336775 на поставку 37 одиниць виробів на загальну суму 1 723 904,00 доларів США. При цьому, виходячи з вартості комплектів засобів зв`язку, встановлених у контракті № STE-217-K/K1-16 від 16.12.2016 та додатковій угоді № 6 від 06.03.2018 та договорі комісії і додаткової угоді до нього, вартість 37 комплектів не повинна перевищувати 1 633 254 дол.США.

Відповідно до п.4.1 договору комісіонер взяв на себе зобов`язання здійснити передачу виробів однією партією по результатам чого сторони підписують акт прийому-передачі виробів у 4-х примірниках. За умовами п.4.2 договору датою поставки виробів є дата, зазначена у вантажній митній декларації при здійсненні поставки виробів на умовах СІР - термінал міжнародного аеропорту «Харків». Відповідно до п.4.4 договору передача виробів по даному договору партіями не допускається. Передача виробів комітенту здійснюється однією партією.

Обов`язок поставити товар однією партією означає, що постачальник має передати всю кількість продукції, визначену договором, в один час та в одному місці. Це виключає часткову поставку. Невиконання цієї вимоги зазвичай вважається порушенням умов договору.

Надана скаржником до матеріалів справи копія митної декларації МД-2 NUA125100/2019/336775 містить інформацію про поставку товару у кількості 37 одиниць комплектів засобів радіозв`язку на суму 1 723 904 долари США, та є документом, що лише фіксує перетин кордону певним товаром та не підтверджує факт поставки іноземним продавцем виробів саме у кількості та за ціною, погодженою у додатковій угоді № 6 до контракту № 5ТЕ-2-21/-К/КІ-16 та у договорі комісії, а позивачем, як вже було встановлено, не доведено факт погодження з продавцем-нерезидентом збільшення ціни виробів від ціни, погодженої у додатковій угоді № 6 до вказаного контракту.

Крім того, в митній декларації відсутня дата поставки виробів на умовах СІР - термінал міжнародного аеропорту «Харків».

З огляду на викладене, митна декларація МД-2 NUA125100/2019/336775 не є належним доказом, яка б підтверджувала поставку товару відповідачу у кількості, погодженій сторонами у додатку № 1 до договору «Специфікація виробів, що передаються комітенту по договору».

Посилання позивача на підписаний між сторонами акт звірки взаємних розрахунків (бухгалтерський облік) 30.06.2025, як на підставу підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 108 904,00 доларів США судом відхиляється, оскільки акт звірки розрахунків в будь-якому випадку не є первинним обліковим документом, виконує в бухгалтерському обліку допоміжну функцію для спрощення взаємних розрахунків за договорами і звірки фактів сплати коштів, використовується виключно в бухгалтерських службах і підлягає оцінці та перевірці судом нарівні з іншими документами у справі.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 21.12.2020 по справі № 916/499/20 підтверджує правильність висновку суду першої інстанції.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у зазначеній вище постанові, дійшов висновку про те, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Акт звірки взаєморозрахунків сам по собі не є первинним документом та може бути належним доказом на підтвердження наявності заборгованості, лише за наявності первинних документів. Втім, як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем не надано та а наявні матеріали справи не містять належних первинних документів на підтвердження наявності заборгованості за договором комісії від 05.03.2018 № STE-2-77-Д/K-18/150-2-ХКБМ, яка відображена в акті звірки взаємних розрахунків.

Отже, надані до позову копії доказів суперечать один одному, не підтверджують зменшення обсягу поставки та збільшення вартості за одиницю комплекту засобів радіозв`язку за контрактом № STE-217-K/K1-16 від 16.12.2016 та додатковою угодою № 6, яка укладалась позивачем на виконання договору комісії, не підтверджують перерахування отриманих у грудні 2018 року від комітента грошових коштів продавцю за контрактом № STE-217-K/K1-16 від 16.12.2016, а також не підтверджують сплату комісіонером 108904 дол.США на користь Aselsan Elektronik Sanayi ve Ticaret A.S. в якості виконання зобов`язань в інтересах відповідача.

Проте, позивач мав змогу довести зазначені обставини, як шляхом надання виписок з банківських рахунків, якими підтверджується здійснення платежів на користь нерезидента-продавця, так і шляхом надання документів, додаткових угод та пояснень Aselsan Elektronik Sanayi ve Ticaret A.S., який є продавцем за контрактом № STE-217-K/K1-16 від 16.12.2016.

За приписами ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст.77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Вимоги щодо вірогідності доказів визначені ст.79 ГПК України. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підставі наведеного, колегією суддів здійснено оцінку копій доказів, які надані позивачем на підтвердження своєї правової позиції. Оцінивши кожен доказ окремо та наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд апеляційної інстанції, погоджуючись із судом першої інстанції про недоведеність належним та допустимим доказами існування заборгованості в обсязі, визначеному в позивної заяві.

Що до стягнення з відповідача комісійної плати в розмірі 3 920,54 дол. США, колегія суддів, погоджуючись із висновками суду першої інстанції та зазначає про те, що у п.3.1.3 договору комісії позивач взяв на себе зобов`язання передати комітенту податкові накладні на суму комісійної плати відповідно до податкового законодавства, а у п.6.4, п.6.5 договору комісії погодили перерахування комісіонеру комітентом комісійної плати на підставі рахунку-фактури комісіонера.

За приписами ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Зважаючи на ці обставини, саме на позивача покладено обов`язок довести суду належними та допустимими доказами факт направлення на адресу відповідача рахунків, тоді як відповідач заперечує факт їх отримання.

Колегія суддів зазначає, що сторони у договорі визначили порядок здійснення оплати на підставі рахунків-фактур комісіонера, проте матеріали справи не містять доказів їх виставлення з боку позивача . Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність заборгованості відповідача за договором комісії в розмірі 108 904 доларів США.

Крім того, позивачем здійснено нарахування комісійної плати на суму основного боргу в розмірі 108 904,00 доларів США, із розрахунку 3,6 % від зазначеної заборгованості. У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 3 920,54 доларів США. Проте, в умовах зроблених судами першої та апеляційної інстанції висновків про не підтвердження заборгованості у розмірі 108 904,00 доларів США, стягнення зазначеної комісії є безпідставним.

Крім зазначеного, судова колегія звертає увагу, що позивач заявляє позовні вимоги про стягнення заборгованості в іноземній валюті - доларах США.

У відповідності до ст.5 Закону України «Про валюту і валютні операції» гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків. Усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків зазначених у пп.1-6 ч.2 ст.5 зазначеного закону.

За приписами ч.3 ст.5 Закону сплата комісії, інших платежів за здійснення операцій, визначених пунктами 1-6 частини другої цієї статті, здійснюється виключно у гривні.

У п. 6.1 договору комісії сторони визначили, що всі платежі по даному договору здійснюються в національній валюті України шляхом прямого банківського переказу комітентом на рахунок комісіонера, з подальшим придбанням комісіонером іноземної валюти на виконання зобов`язань за договорами, які ним будуть укладені в рахунок комісійного доручення.

Отже, з урахуванням характеру правовідносин між сторонами, відсутні правові підстави для стягнення заборгованості в іноземній валюті , оскільки учасники є резидентами та їх відносини не підпадають під виключення, встановлені Законом України «Про валюту і валютні операції» в частині допустимості розрахунків в іноземній валюті.

Враховуючи принцип диспозитивності, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до процесуального законодавства, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках, а також враховуючи те, що позивач просить стягнути заборгованість в доларах США, суд позбавлений можливості самостійно змінювати вимоги позивача та встановлювати стягнення боргу у національній валюті, незалежно від того, що позивач інформативно указав в позові на гривневий еквівалент зазначеної заборгованості.

Отже, в межах цієї справи позивач не довів правомірність стягнення боргу в іноземній валюті.

Таким чином, оскільки: позивачем не доведено належними та допустимими доказами збільшення вартості виробів за додатковою угодою № 6 до контракту № STE-217-K/K1-16 від 16.12.2016, укладеною між Aselsan Elektronik Sanayi ve Ticaret A.S., Туреччина (продавець) та ДП ДГЗП «Спецтехнопроект» (покупець); враховуючи відсутність первинних документів, які б відображали здійснені операції в рамках договору комісії; не підтвердження позивачем іншими можливими доказами виконання договору комісії на умовах, які він викладає у позивної заяві; не підтвердження розрахунків з продавцем, в обсязі, зазначеному в позові; висловлення позовних вимог про стягнення заборгованості в іноземній валюті, судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції про відмову в задоволені позову в розмірі 108 904,00 доларів США та комісії в розмірі 3 920,54 доларів США.

Щодо позовних вимог про стягнення пені та 3% річних колегія суддів також дійшла висновку про правомірність відмови в їх задоволенні, оскільки такі вимоги є похідними від основної заборгованості та комісії.

З огляду на зазначене, доводи заявника щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Харківської області від 26.05.2026 у справі № 922/405/26 підлягає залишенню без змін.

Враховуючи, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт"- Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" на рішення Господарського суду Харківської області від 26.05.2026 у справі № 922/405/26 (вх. 1343Х) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 26.05.2026 у справі № 922/405/26 - залишити без змін.

3.Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 07.08.2026.

Головуючий суддя П.В. Демідова

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Н.О. Мартюхіна