Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №918/135/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року Справа № 918/135/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Юрчук М.І. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Левчук Н.В.

за участю представників:

від позивача: Пшевлоцький Ю.М.

від відповідача: Ляшук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київстар" на рішення Господарського суду Рівненської області від 07.04.2026 (суддя Пашкевич І.О., повний текст складено 10.04.2026)

у справі № 918/135/26

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київстар"

до Приватного підприємства "Укр-Ком"

про стягнення 1 690 665,18 грн

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Рівненської області перебувала позовна заява Приватного акціонерного товариства "Київстар" до Приватного підприємства "Укр-Ком" з вимогою про стягнення 1 690 665,18 грн неустойки.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань по договору підряду підряду з будівництва та модернізації об`єктів телекомунікаційної мережі ПрАТ "Київстар" від 30.08.2023 № 469769, а саме прострочення виконання робіт по 66 додаткових угодах.

Відповідач порушення строків виконання робіт за додатковими угодами не заперечував, зазначаючи про те, що таке прострочення було зумовлене об`єктивними та незалежними від його волі обставинами, які істотно впливали на можливість належного та своєчасного виконання договірних зобов`язань, а отже свідчать про відсутність його вини та просив суд про зменшення розміру неустойки до 10 %.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 07.04.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Укр-Ком" на користь Приватного акціонерного товариства "Київстар" 113 534,83 грн пені, 55 531,69 грн штрафу та 20 287,98 грн судового збору. У решті позовних вимог про стягнення 1 021 813,49 грн пені та 499 785,17 грн штрафу відмовлено.

Судове рішення мотивоване обґрунтованістю заявлених позовних вимог, однак, враховуючи існування обставин, пов`язаних із воєнним станом, які об`єктивно можуть ускладнювати своєчасне виконання робіт та мають істотний вплив на можливість дотримання графіку виконання зобов`язань, непропорційності заявленої суми наслідкам порушення, а також ненадання позивачем доказів понесення ним у зв`язку з таким порушенням збитків та їх розміру, задля дотримання балансу інтересів сторін суд першої інстанції дійшов висновку про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Рівненської області від 07.04.2026 змінити в частині зменшення розміру стягнутої неустойки та прийняти нове рішення, яким стягнути 1 690 665,18 грн неустойки у повному обсязі.

Аргументуючи доводи апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції неправильно застосував положення частини 3 статті 551 ЦК України, не дослідив усіх істотних обставин справи, чим порушив принципи повного, об`єктивного та неупередженого судового розгляду.

Стверджує, що зменшення судом неустойки на 90% фактично позбавляє кредитора компенсації за порушення зобов`язання, порушує баланс інтересів сторін, суперечить принципу добросовісності та справедливості і створює передумови для ухилення боржників від відповідальності.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 11.05.2026, серед іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Київстар" на рішення Господарського суду Рівненської області від 07.04.2026 у справі № 918/135/26; апеляційну скаргу постановлено розглянути із повідомленням (викликом) сторін.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується із доводами апелянта та вказує, що місцевим господарським судом встановлено добросовісну поведінку відповідача, порушення умов договору не мало умисного характеру, а отже, є винятковим випадком, який дозволяє суду реалізувати свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення Господарського суду Рівненської області від 07.04.2026 у справі № 918/135/26 - без змін.

В судовому засіданні присутні представники сторін підтримали доводи, викладені у поданих ними процесуальних документах, та надали усні пояснення.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Дослідивши матеріали справи № 918/135/26 та проаналізувавши наявні докази, суд встановив наступне.

Між ПрАТ "Київстар" (замовник) та ПП "Укр-Ком" (підрядник) 30.08.2023 було укладено договір підряду з будівництва та модернізації об`єктів телекомунікаційної мережі ПрАТ "Київстар" № 469769 (далі - Договір).

За умовами цього Договору сторони дійшли згоди співпрацювати щодо надання послуг та здійснення проведення будівельно-монтажних робіт, робіт в сфері модернізації, а саме: технічного переоснащення, капітального та поточного ремонту об`єктів, оперативного та технічного обслуговування електроустановок, демонтажу, робіт на вимогу орендодавця, встановлення (монтаж) систем сигналізації, протипожежного захисту, де позивач виступає замовником, а відповідач підрядником (виконавцем робіт).

Пунктом 1.28 Договору підряду визначено, що "Роботи" це будівельно-монтажні роботи, роботи в сфері модернізації, а саме: технічного переоснащення, капітального та поточного ремонту Об`єктів, оперативного та технічного обслуговування електроустановок, демонтажу, робіт на вимогу Орендодавця, встановлення (монтаж) систем сигналізації, протипожежного захисту. Роботи виконуються Підрядником згідно з умовами цього Договору та у відповідності до діючих на території України законних та підзаконних актів у сфері зв`язку та телекомунікації, а також діючих Керівних документів Замовника, та інші, що включені в розділ 2 Договору та Додаток № 1 цього Договору.

Як установлено п. 2.1 Договору підряду Підрядник зобов`язується від імені та за дорученням Замовника, на свій ризик, виконати Роботи, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином виконані Роботи.

Пунктами 2.2, 2.3 Договору підряду визначено, що до складу Робіт входять: повний комплекс робіт з будівництва (монтажу), реконструкції, технічного переоснащення Об`єктів в т.ч.: проектні роботи та роботи з легалізації (повний комплекс перед проектних робіт, розробки та погодження в установленому порядку проектної документації яка відповідає положенням законодавства в сфері електронних комунікаційних послуг, вимогам містобудівної документації, будівельних норм, стандартів та правил для об`єктів електронної комунікаційної системи. Отримання всієї необхідної дозвільної документації на виконання Робіт та введення в Об`єктів експлуатацію); укладання необхідних нових та переоформлення існуючих договорів оренди (інших договорів), поновлення супроводжувальної документації з метою розміщення Об`єкту Замовника (внесення змін та доповнень до договорів), необхідних договорів, згідно з Правилами користування електричною енергією та діючим законодавством України для забезпечення електропостачання Об`єкту; роботи енергозабезпечення Об`єктів; роботи з оснащення системами протипожежного захисту та охоронною сигналізацією; роботи з демонтажу споруд, технологічного та інженерного обладнання Об`єктів Замовника; роботи з поточного та капітального ремонтів Об`єктів; роботи на вимогу орендодавців.

Роботи по Договору, як і Додаткові роботи, які не передбачені Додатком № 1 до цього Договору, виконуються Підрядником за окремими Додатковими угодами з наступною можливість оформлення WO на додаткові роботи, відповідно до такої Додаткової угоди у разі виникнення такої необхідності. Роботи в сфері модернізації (щодо технічного переоснащення, поточного ремонту існуючих Об`єктів, оперативного та технічного обслуговування електроустановок, демонтажу, аварійного відновлення працездатності телекомунікаційної мережі Замовника на суму замовлення до 150 тис. грн (сто п`ятдесят тисяч гривень) без ПДВ, можуть здійснюватися шляхом оформлення WO через систему TTWOS. Таке електронне замовлення WO із зазначенням Об`єкту, строків, обсягу відповідних робіт і ціни є юридично значущим для сторін і не може заперечуватися Сторонами в силу електронної форми, адже такий порядок оформлення прийнятий сторонами в силу підпису Договору.

У відповідності до п. 3.3.1 Договору підряду Підрядник зобов`язаний якісно виконати та здати Замовнику всі Роботи в обсягах і у строки, що передбачені положеннями цього Договору, тощо. Для Робіт із розділу 1.15. Додатку № 1 до Договору (термінові роботи) строк виконання робіт 48 годин із моменту прийняття замовлення в роботу.

Як установлено п. 5.3 Договору Роботи виконуються Підрядником за отриманим замовленням (WO та/або з укладанням Додаткових угод до цього Договору).

Відповідно до п. 5.5 Договору підряду Підрядник зобов`язаний приступити до виконання Робіт та завершити їх не пізніше дат, вказаних у відповідних Додаткових угодах та/або WO.

Згідно з п. 5.7 Договору підряду приймання-передача виконаних Робіт відбувається після отримання Замовником від Підрядника повідомлення про завершення їх виконання, наявності сканованої копії підписаної Сторонами Відомості (Ф.2) та Відомості Демонтованих ТМЦ (Ф.5 наведена в Додатку № 4 до цього Договору), належним чином оформленого Акту, запропонованої дати візиту Замовника для перевірки якості та повноти виконаних Робіт.

Відтак судом встановлено, що дата фактичного виконання обумовлених сторонами робіт фіксується ними у відповідних актах, які відповідно до положень договору є документом, що підтверджує цю обставину.

Пунктом 7.1 Договору підряду передбачено, що за порушення взятих за Договором зобов`язань Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та відповідно до положень цього Договору.

У відповідності до п. 7.5 Договору підряду, у разі порушення строку виконання Робіт (окрім зазначених в п. 7.5.1 Договору), Підрядник, на вимогу Замовника, сплачує останньому пеню в розмірі 0,2% від вартості невиконаних або неналежно/несвоєчасно виконаних Робіт, за кожний день прострочення. У разі порушення строків виконання Робіт більше, ніж на 30 (тридцять) календарних днів, Замовник має право додатково стягнути штраф 10% від вартості таких Робіт та відмовитися від їх прийняття в т.ч. з правом розірвати в односторонньому порядку відповідну Додаткову угоду до цього Договору та/або відмовитись від WO, направивши Підряднику повідомлення про розірвання/відмову та вимагати від Підрядника сплати нарахованої за 30 (тридцять) календарних днів пені без компенсації Замовником фактичних витрат Підрядника на такі Роботи.

Згідно з п. 7.5.1 Договору підряду, у разі порушення строку виконання Робіт із розділу 1.15. Додатку № 1 до Договору (термінові роботи), Підрядник, на вимогу Замовника, сплачує останньому пеню в розмірі 2% від вартості таких Робіт, за кожний день прострочення. У разі порушення строків виконання Робіт із розділу 1.15. Додатку № 1 до Договору (термінові роботи) більше, ніж на два дні, Підрядник, на вимогу Замовника, сплачує останньому пеню в розмірі 20% від вартості таких Робіт, за кожний день прострочення. У разі порушення строків виконання Робіт із розділу 1.15. Додатку № 1 до Договору (термінові роботи) більше, ніж на 5 (п`ять) календарних днів, Замовник має право додатково стягнути штраф 50% від вартості таких Робіт та відмовитися від їх прийняття в т.ч. з правом розірвати в односторонньому порядку відповідну Додаткову угоду до цього Договору та/або відмовитись від WO щодо виконання таких Робіт, направивши Підряднику повідомлення про розірвання/відмову та вимагати від Підрядника сплати нарахованої за 5 (п`ять) календарних днів пені без компенсації Замовником фактичних витрат Підрядника на такі Роботи.

Відтак із Договору вбачається, що за порушення його умов в частині строків виконання робіт сторони погодили застосування до Підрядника неустойки (у виді пені та штрафу), розмір якої залежить від тривалості прострочення та від вартості прострочених робіт. Тобто договірна неустойка складається з наступних складових: пеня за ставкою 0,2% від вартості невиконаних або неналежно/несвоєчасно виконаних робіт за кожний день прострочення плюс додаткова сплата штрафу в розмірі 10% від їх вартості (за епізоди з простроченням більше 30 календарних днів).

Невід`ємною частиною Договору є його 13 додатків, серед яких прейскурант цін на роботи, прейскурант на матеріали/обладнання, закупівля яких покладається на підрядника за власний рахунок, перелік обладнання/матеріалів, які надає замовник, форми документів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами укладені додаткові угоди до Договору, котрими було погоджено перелік робіт і їх вартість.

Із матеріалів справи вбачається виконання відповідачем (підрядником) із простроченням частини робіт за додатковими угодами до Договору, натомість частину не виконано взагалі, а саме за додатковими угодами: - від 22.09.2023 № 469769-2 роботи на суму 29 012,40 грн замість виконання 10.10.2023 були виконані 01.11.2023; - від 29.09.2023 № 469769-15 роботи на суму 17 203,20 грн замість виконання 26.10.2023 були виконані 01.11.2023; - від 29.09.2023 № 469769-17 роботи на суму 24 576,00 грн замість виконання 20.10.2023 були виконані 26.10.2023; - від 06.10.2023 № 469769-24 роботи на суму 219 266,08 грн замість виконання 03.01.2024 були виконані 23.09.2024; - від 06.10.2023 № 469769-25 роботи на суму 162 242,08 грн замість виконання 12.12.2023 були виконані 03.06.2024; - від 06.10.2023 № 469769-26 роботи на суму 219 266,08 грн замість виконання 03.01.2024 були виконані 28.10.2024; - від 06.10.2023 № 469769-27 роботи на суму 162 242,08 грн замість виконання 03.01.2024 були виконані 11.09.2024; - від 06.10.2023 № 469769-28 роботи на суму 162 242,08 грн замість виконання 03.01.2024 були виконані 01.05.2024; - від 06.10.2023 № 469769-41 роботи на суму 11 995,20 грн не виконані; - від 06.10.2023 № 469769-42 роботи на суму 162 242,08 грн замість виконання 03.01.2024 були виконані 08.07.2024; - від 06.10.2023 № 469769-43 роботи на суму 339 089,68 грн замість виконання 03.01.2024 були виконані 08.04.2024; - від 06.10.2023 № 469769-44 роботи на суму 162 242,08 грн замість виконання 03.01.2024 були виконані 26.06.2024; - від 09.10.2023 № 469769-45 роботи на суму 162 242,08 грн не виконані; - від 09.10.2023 № 469769-47 роботи на суму 162 242,08 грн не виконані; - від 09.10.2023 № 469769-48 роботи на суму 219 266,08 грн замість виконання 12.12.2023 були виконані 01.02.2024; - від 09.10.2023 № 469769-49 роботи на суму 162 242,08 грн не виконані; - від 13.10.2023 № 469769-52 роботи на суму 339 089,68 грн замість виконання 03.01.2024 були виконані 01.02.2024; - від 13.10.2023 № 469769-53 роботи на суму 339 089,68 грн замість виконання 03.01.2024 були виконані 01.02.2024; - від 13.10.2023 № 469769-55 роботи на суму 359 364,88 грн замість виконання 03.01.2024 були виконані 01.04.2024; - від 13.10.2023 № 469769-57 роботи на суму 19 772,40 грн замість виконання 23.02.2024 були виконані 27.05.2024; - від 13.10.2023 № 469769-59 роботи на суму 6 477,60 грн замість виконання 08.12.2023 були виконані 16.01.2024; - від 13.10.2023 № 469769-60 роботи на суму 6 477,60 грн замість виконання 08.12.2023 були виконані16.01.2024; - від 13.10.2023 № 469769-61 роботи на суму 6 477,60 грн замість виконання 08.12.2023 були виконані 16.01.2024; - від 13.10.2023 № 469769-62 роботи на суму 6 477,60 грн замість виконання 08.12.2023 були виконані 16.01.2024; - від 16.10.2023 № 469769-63 роботи на суму 339 089,68 грн замість виконання 03.01.2024 були виконані 01.02.2024; - від 23.10.2023 № 469769-72 роботи на суму 35 508,00 грн не виконані; - від 23.10.2023 № 469769-73 роботи на суму 35 508,00 грн не виконані; - від 23.10.2023 № 469769- 74 роботи на суму 35 508,00 грн не виконані; - від 26.10.2023 № 469769-76 роботи на суму 66 225,60 грн замість виконання 22.12.2023 були виконані 08.04.2024; - від 30.10.2023 № 469769-79 роботи на суму 6 477,60 грн замість виконання 24.11.2023 були виконані 10.09.2024; - від 30.10.2023 № 469769-83 роботи на суму 6 477,60 грн замість виконання 24.11.2023 були виконані 10.09.2024; - від 30.10.2023 № 469769-84 роботи на суму 6 477,60 грн замість виконання 22.12.2023 були виконані 01.10.2024; - від 30.10.2023 № 469769-86 роботи на суму 6 477,60 грн замість виконання 22.12.2023 були виконані 10.09.2024; - від 30.10.2023 № 469769-87 роботи на суму 6 477,60 грн замість виконання 24.11.2023 були виконані 10.09.2024; - від 30.10.2023 № 469769-88 роботи на суму 6 477,60 грн замість виконання 24.11.2023 були виконані 01.10.2024; - від 30.10.2023 № 469769-89 роботи на суму 6 477,60 грн замість виконання 24.11.2023 були виконані 01.10.2024; - від 30.10.2023 № 469769-90 роботи на суму 6 477,60 грн замість виконання 22.12.2023 були виконані 01.10.2024; - від 30.10.2023 № 469769-91 роботи на суму 6 477,60 грн замість виконання 22.12.2023 були виконані 01.10.2024; - від 30.10.2023 № 469769-93 роботи на суму 6 477,60 грн замість виконання 22.12.2023 були виконані 01.10.2024; - від 31.10.2023 № 469769-94 роботи на суму 339 089,68 грн замість виконання 21.12.2023 були виконані 11.03.2024; - від 02.11.2023 № 469769-95 роботи на суму 35 508,00 грн не виконані; - від 03.11.2023 № 469769-96 роботи на суму 162 242,08 грн замість виконання 22.12.2023 були виконані 20.06.2024; - від 06.11.2023 № 469769-97 роботи на суму 6 477,60 грн замість виконання 22.12.2023 були виконані 01.10.2024; - від 06.11.2023 № 469769-98 роботи на суму 6 477,60 грн замість виконання 22.12.2023 були виконані 01.10.2024; - від 10.11.2023 № 469769-99 роботи на суму 162 242,08 грн замість виконання 20.12.2023 були виконані 20.03.2024; - від 10.11.2023 № 469769-100 роботи на суму 391 664,08 грн замість виконання 23.02.2024 були виконані 17.06.2024; - від 10.11.2023 № 469769-101 роботи на суму 421 259,68 грн замість виконання 23.02.2024 були виконані 18.06.2024; - від 13.11.2023 № 469769-107 роботи на суму 38 865,60 грн замість виконання 20.12.2023 були виконані 01.01.2024; - від 13.11.2023 № 469769-108 роботи на суму 51 820,80 грн замість виконання 20.12.2023 були виконані 01.01.2024; - від 14.11.2023 № 469769-109 роботи на суму 66 225,60 грн не виконані; - від 14.11.2023 № 469769-110 роботи на суму 66 225,60 грн не виконані; - від 14.11.2023 № 469769-111 роботи на суму 66 225,60 грн не виконані; - від 14.11.2023 № 469769-112 роботи на суму 5 990,40 грн не виконані; - від 14.11.2023 № 469769-113 роботи на суму 30 528,00 грн не виконані; - від 14.11.2023 № 469769-114 роботи на суму 26 239,20 грн не виконані; - від 14.11.2023 № 469769-115 роботи на суму 26 239,20 грн не виконані; - від 27.11.2023 № 469769-476390 роботи на суму 34 616,40 грн замість виконання 11.12.2023 були виконані 16.02.2024; - від 06.12.2023 № 469769-1-6 роботи на суму 28 572,00 грн замість виконання 22.12.2023 були виконані 27.11.2024; - від 06.12.2023 року № 469769-75 роботи на суму 55 519,20 грн не виконані; - від 11.12.2023 № 469769-138 роботи на суму 28 586,40 грн замість виконання 20.12.2023 були виконані 16.01.2024; - від 11.12.2023 № 469769-140 роботи на суму 16 267,20 грн замість виконання 20.12.2023 були виконані 16.02.2024; - від 10.01.2024 № 469769-146 роботи на суму 48 801,60 грн замість виконання 23.02.2024 були виконані 06.05.2024; - від 26.01.2024 № 469769-1-7 роботи на суму 2 209,20 грн замість виконання 16.02.2024 були виконані 06.05.2024; - від 29.01.2024 № 469769-148 роботи на суму 574 687,20 грн не виконані; - від 19.02.2024 № 469769-149 роботи на суму 30 468,00 грн замість виконання 25.03.2024 були виконані 13.05.2024; - від 19.02.2024 № 469769-150 роботи на суму 65 568,00 грн замість виконання 25.03.2024 були виконані 08.04.2024.

Позивач неодноразово направляв претензії відповідачу з вимогами сплати штрафних санкцій у відповідності пункту 7.5 Договору, а також повідомляв, що оскільки по деяким додатковим угодам строки виконання зобов`язання порушені більш ніж на 30 днів, то у відповідності пункту 7.5 Договору користується правом відмовитися від виконання робіт і розриває в односторонньому порядку додаткові угоди до Договору.

Відповідачем не заперечувався факт прострочення строків виконання окремих робіт згідно додаткових угод, за винятком додаткових угод, щодо яких позивач реалізував право їх одностороннього розірвання.

Таким чином відповідач порушив взяті на себе зобов`язання по Договору, а саме за 66 додатковими угодами роботи виконані з істотним простроченням (від 5 до 340 днів понад погоджені строки) або не були виконані взагалі у зв`язку з чим замовник від них відмовився.

Факт прострочення та невиконання підтверджується підписаними сторонами актами, додатковими угодами та претензійними матеріалами.

За відсутності сплати зі сторони підрядника неустойки, ПрАТ "Київстар" посилаючись на невиконання відповідачем зобов`язань в строки, визначені Договором, звернувся до господарського суду за захистом порушеного, на його думку права, із даним позовом про стягнення з відповідача 1 690 665,18 грн неустойки (пені та штрафу).

Відповідач визнає факт порушення строків виконання робіт за додатковими угодами. Водночас зазначає, що таке прострочення було зумовлене об`єктивними та незалежними від його волі обставинами, які істотно впливали на можливість належного та своєчасного виконання договірних зобов`язань.

Крім цього, відповідач звертав увагу, що акти приймання-передачі виконаних робіт були підписані позивачем без будь-яких зауважень та застережень щодо порушення строків; позивач прийняв та оплатив виконані роботи, що свідчить про те, що ПрАТ "Київстар" фактично погодилося зі строками виконання робіт, а отже втратило право посилатися на відповідні порушення.

Також відповідач акцентує увагу, що частина робіт не була виконана внаслідок реалізації позивачем свого права на одностороннє розірвання додаткових угод, а не через бездіяльність відповідача. Хоча відповідач мав намір виконати ці роботи.

Із урахуванням викладеного, відповідач просив суд про зменшення розміру неустойки до 10%.

Відповідач не заперечує право позивача на стягнення неустойки, однак вважає підставою для пом`якшення своєї відповідальності поведінку самого позивача - позивач усвідомлював факт прострочення і фактично погодився з ним, підписавши акти, при цьому тривалий час (понад рік) не заявляв вимог.

Оскільки роботи виконані за переважною більшістю додаткових угод і навіть розірвані угоди могли б бути виконані, що свідчить про те, що порушення не призвело до невиконання договору в цілому.

Позивач заперечував проти доводів відповідача щодо підписаних актів приймання-передачі та вказує, що підписання актів підтверджує лише обсяг і якість робіт, але не підтверджує їх своєчасність. Позивач був зобов`язаний прийняти роботи, якщо вони виконані належним чином, і не мав права відмовитися лише через прострочення. При цьому, розірвання додаткових угод є реакцією на порушення зі сторони підрядника, а не його причиною.

На переконання позивача жодних підстав для зменшення суми неустойки немає, оскільки прострочення є масовими (66 додаткових угод), порушення мають системний характер, а не поодинокий, а строки перевищені у кілька разів, що свідчить про істотність порушення, відсутність належної організації виконання договору і недобросовісність відповідача в межах критичної інфраструктури (телекомунікацій).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Статтею 875 ЦК України врегульовано, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України).

Приписами ч. 2 ст. 849 ЦК України унормовано, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 883 ЦК України підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У силу вимог ст. 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України врегульовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За ч. 1-3 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.1, 2 ст. 549 ЦК України ).

Відповідачем не заперечується та визнається факт прострочення строків виконання окремих робіт згідно додаткових угод за Договором підряду з будівництва та модернізації об`єктів телекомунікаційної мережі ПрАТ "Київстар" від 30.08.2023 № 469769.

Відповідно до п. 7.5 Договору у разі порушення строку виконання Робіт (окрім зазначених в п.7.5.1 Договору), Підрядник, на вимогу Замовника, сплачує останньому пеню в розмірі 0,2% від вартості невиконаних або неналежно/несвоєчасно виконаних робіт, за кожний день прострочення. У разі порушення строків виконання Робіт більше, ніж на 30 (тридцять) календарних днів, замовник має право додатково стягнути штраф 10% від вартості таких Робіт та відмовитися від їх прийняття в т.ч з правом розірвати в односторонньому порядку відповідну додаткову угоду до цього Договору та/або відмовитись від WO, направивши Підряднику повідомлення про розірвання/відмову та вимагати від Підрядника сплати нарахованої за 30 (тридцять) календарних днів пені без компенсації Замовником фактичних витрат Підрядника на такі Роботи.

Отже, з огляду на порушення відповідачем обумовлених сторонами строків виконання робіт, останньому нараховано пеню у розмірі 1 135 348,39 грн та штраф у розмірі 555 316,86 грн, що разом становить 1 690 665,25 грн.

Здійснивши перевірку правильності здійснених позивачем нарахувань, суд дійшов висновку про їх правомірність та арифметичну правильність.

Водночас, вирішуючи питання щодо остаточного розміру суми штрафних санкцій, які підлягають стягненню, суд першої інстанції, розглянувши клопотання відповідача про зменшення неустойки (штрафу та пені), дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для зменшення на 90% суми нарахованих штрафних санкцій (пені та штрафу) та стягнення з відповідача 113 534,83 грн пені і 55 531,69 грн штрафу.

З поданої апеляційної скарги вбачається, що позивач фактично оскаржує рішення місцевого господарського суду в цій частині.

Виходячи з мотивів рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та доводів апеляційної скарги, предметом апеляційного перегляду є перевірка правильності застосування судом першої інстанції приписів статті 233 Господарського кодексу України (тут і далі - в чинній редакції на момент ухвалення оскаржуваного рішення) та статті 551 Цивільного кодексу України у частині обґрунтованості зменшення розміру неустойки, а також відповідності зроблених судом першої інстанції висновків правовим підходам, сформованим у практиці Верховного Суду.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач до суду першої інстанції подав клопотання, у якому просив суд застосувати статтю 233 Господарського кодексу України та статтю 551 Цивільного кодексу України й зменшити розмір заявленої до стягнення неустойки (пені, штрафу) на 90%. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на те, що відповідно до правових позицій Верховного Суду та Конституційного Суду України неустойка має компенсаційний, а не каральний характер і суд має право зменшити її розмір, якщо він є надмірним, неспівмірним із наслідками порушення та завдає боржнику непомірного тягаря. Зазначає, що у даній справі позивачем а ні до моменту подання позову (у поданих претензіях), а ні власне у самому позові не зазначається про заподіяння позивачу збитків у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором. Таким чином, відповідач вважає, що стягнення штрафних санкцій в повному обсязі буде суперечити загальним вимогам справедливості, добросовісності, розумності.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Верховний Суд у постанові від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 аналізуючи питання зменшення розміру штрафу/пені відповідно до норм статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України дійшов висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Таким чином, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача.

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Застосоване у статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Водночас вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18, від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19, від 04.10.2021 у справі № 922/3436/20, від 10.11.2022 у справі № 910/15705/21, від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21, від 22.05.2024 у справі № 911/95/20).

Суд зазначає, що в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 сформульовано висновок про те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, що водночас мають узгоджуватись із положенням статті 233 Господарського кодексу України і частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом відповідно до статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.

У пункті 7.42 постанови від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду виснувала, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою для зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин першої, другої статей 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

Колегія суддів відзначає, що приписи ст. 225 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) конкретизують, що саме належить до складу збитків: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності.

При цьому, позивачу слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Крім того, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем не доводиться та не відзначається факт понесення збитків, пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань за договором, чи виникнення у нього додаткових обов`язків перед іншими особами.

Водночас ознак зловживання правами з боку відповідача чи навмисного затягування виконання робіт за договором підряду позивачем не доведено та судами не встановлено.

Судом першої інстанції підставно враховано існування обставин, пов`язаних із воєнним станом (повітряні тривоги, відключення електроенергії), які об`єктивно можуть ускладнювати своєчасне виконання робіт та мають істотний вплив на можливість дотримання графіку виконання зобов`язань).

Зважаючи на вищевикладене, суд апеляційної інстанції зауважує, що неустойка є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а з урахуванням встановлених обставин прострочення повне стягнення заявленої неустойки за наявності фактично прийнятих робіт призвело б до покладання на відповідача надмірного тягаря, який не відповідає реальним наслідкам порушення зобов`язання.

З даного приводу колегією суддів відмічається, що за умовами укладеного між сторонами договору підряду (зокрема і додаткових угод), відповідач (підрядник) за власний рахунок здійснює закупівлю матеріалів (обладнання), їх доставку до місць виконання робіт, а також виконує роботи власними силами та засобами. Оплата виконаних робіт здійснюється по факту їх виконання упродовж 30 календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі робіт. Тобто вартість проведених робіт включає в собі вартість матеріалів, доставки, заробітної плати, прибутку тощо.

Зважаючи на вказане судова колегія відхиляє твердження скаржника в частині того, що при обороті платежів за додатковими угодами в розмірі більше 5 млн. грн нараховані до стягнення штрафні санкції в розмірі 1690665,18 грн не є надмірними, позаяк фактично заявлений розмір призводить до позбавлення можливості отримання будь-якого прибутку від виконання робіт, можливості виплати заробітної плати, компенсації коштів на витрачені матеріали тощо. Отже такий розмір санкцій дійсно може свідчити про покладання на відповідача надмірного тягаря, який не відповідає реальним наслідкам порушення зобов`язання.

Твердження позивача, що суд першої інстанції зменшивши у спірних правовідносинах розмір неустойки, не просто зменшив неустойку, а звільнив відповідача від її сплати, що порушує баланс інтересів сторін, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки зменшення на 90% не означає повне звільнення від відповідальності, адже на відповідача покладається обов`язок сплатити частину неустойки, визначену судом як справедливу, розумну та співмірну наслідкам порушення. Таким чином, відповідальність не усувається, а приводиться у відповідність до принципів справедливості, добросовісності та розумності, що закріплені у статті 3 Цивільного кодексу України. Крім того, судова колегія відзначає, що зменшення неустойки не порушує баланс інтересів сторін, а навпаки, його відновлює, оскільки неустойка має компенсаторну, а не каральну функцію. Метою застосування неустойки є відшкодування збитків або стимулювання до належного виконання зобов`язань, а не безпідставне збагачення кредитора. Фактично ж, суд першої інстанції реалізував своє дискреційне право, передбачене законом, діючи у межах своїх повноважень та з дотриманням принципів справедливості, розумності та верховенства права.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правомірно і обґрунтовано застосував дискреційні повноваження, зменшивши розмір неустойки на 90% із урахуванням обставин справи та доводів, які надавалися відповідачем.

Крім того, судом першої інстанції враховано правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного зобов`язання, при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Поряд з цим, встановивши наявність підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про покладення на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрат по сплаті судового збору на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 у справі № 917/1006/16, від 03.04.2018 у справі № 902/339/16.

В силу ст. 73, 74, 76 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Викладені в апеляційній скарзі доводи позивача не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, а відтак не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

За результатами розгляду апеляційної скарги у справі № 918/135/26 витрати по сплаті судового збору, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київстар" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 07.04.2026 у справі № 918/135/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу № 918/135/26 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "07" серпня 2026 р.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.