Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №911/2529/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2026 р. Справа№ 911/2529/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бестаченко О.Л.

суддів: Скрипки І.М.

Шаратова Ю.А.

секретар судового засідання - Васильченко А.І.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 23.06.2026,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАЛ-АГРО"

на рішення Господарського суду Київської області

від 15.01.2026 (повний текст складено 20.04.2026)

у справі № 911/2529/25 (суддя - Третьякова О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД МАКСІГРАН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАЛ-АГРО"

про стягнення 481 118,84 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД МАКСІГРАН" (далі за текстом - ТОВ "ТД МАКСІГРАН", позивач) звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАЛ-АГРО" (далі за текстом - ТОВ "АМАЛ-АГРО", відповідач) 481 118,84 грн заборгованості на підставі договору про відступлення права вимоги від 09.12.2024 №241209/1 за договором поставки від 20.07.2024 №20072024.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі договору про відступлення права вимоги позивач набув право вимоги простроченого основного боргу в сумі 323 497,82 грн до відповідача, який виник з договору поставки від 20.07.2024 №20072024.

З наведених підстав позивач просить суд стягнути з відповідача 323 497,82 грн основного боргу, а також 32 349,78 грн штрафу, 66 178,54 грн пені, 33 357,05 грн 15% річних та 25 735,65 грн інфляційних втрат за період прострочення сплати основного боргу з 29.11.2024 по 06.08.2025.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.01.2026 у справі №911/2529/25 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД МАКСІГРАН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАЛ-АГРО" про стягнення 323 497,82 грн основного боргу, 32 349,78 грн штрафу, 66 178,54 грн пені, 33 357,05 грн 15% річних та 25735,65 грн інфляційних втрат задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАЛ-АГРО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД МАКСІГРАН" 32 349 (тридцять дві тисячі триста сорок дев`ять) грн 78 коп. штрафу, 66 178 (шістдесят шість тисяч сто сімдесят вісім) грн 54 грн пені, 33 357 (тридцять три тисячі триста п`ятдесят сім) грн 05 коп. 15% річних, 25 037 (двадцять п`ять тисяч тридцять сім) грн 17 коп. інфляційних втрат та 2 411 (дві тисячі чотириста одинадцять) грн 67 коп. витрат зі сплати судового збору.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД МАКСІГРАН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАЛ-АГРО" в частині стягнення 698,48 грн інфляційних втрат відмовлено.

Закрито провадження у справі № 911/2529/25 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД МАКСІГРАН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАЛ-АГРО" про стягнення 323 497,82 грн основного боргу, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "ТД МАКСІГРАН" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 351 (три тисячі триста п`ятдесят одну) грн 03 коп., сплачений за платіжною інструкцією № 876 від 05.08.2025, копія якої знаходиться в матеріалах справи №911/2529/25.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач оплатив основний борг у сумі 323 497,82 грн лише 06.08.2025, тобто з простроченням у період з 29.11.2024 по 06.08.2025, після звернення позивача до суду з відповідним позовом. При цьому суд встановив, що договір про відступлення права вимоги від 09.12.2024 № 241209/1 не містить умов щодо пролонгації строку виконання відповідачем грошового зобов`язання, а матеріали справи не містять доказів внесення змін до договору поставки в частині строку оплати товару. Відтак суд дійшов висновку про виникнення у відповідача простроченого грошового зобов`язання та наявність правових підстав для стягнення передбачених договором поставки штрафу, пені, 15 % річних та інфляційних втрат.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що після пред`явлення позову відповідач погасив основний борг у повному обсязі, у зв`язку з чим дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України). Разом з тим суд відхилив доводи відповідача про необхідність закриття провадження щодо всіх позовних вимог, зазначивши, що погашення основного боргу саме по собі не свідчить про відсутність у позивача вимог про стягнення штрафу, пені, 15 % річних та інфляційних втрат, від яких позивач не відмовлявся.

З огляду на встановлені обставини суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягнувши з відповідача 32 349,78 грн штрафу, 66 178,54 грн пені, 33 357,05 грн 15 % річних та 25 037,17 грн інфляційних втрат. У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 698,48 грн інфляційних втрат суд відмовив, оскільки перевіркою розрахунку встановив, що арифметично правильний розмір інфляційних втрат є меншим за заявлений позивачем.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "АМАЛ-АГРО" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2026 у справі № 911/2529/25 і відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАЛ-АГРО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД МАКСІГРАН" 32 349 (тридцять дві тисячі триста сорок дев`ять) грн 78 коп. штрафу, 66 178 (шістдесят шість тисяч сто сімдесят вісім) грн 54 грн пені, 33 357 (тридцять три тисячі триста п`ятдесят сім) грн 05 коп. 15% річних, 25 037 (двадцять п`ять тисяч тридцять сім) грн 17 коп. інфляційних втрат та 2 411 (дві тисячі чотириста одинадцять) грн 67 коп. витрат зі сплати судового збору.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що місцевим господарським судом не було в повній мірі досліджено рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, у зв`язку з чим суд дійшов помилкового висновку про отримання відповідачем претензії від 12.06.2025 про сплату основного боргу.

Апелянт вказує, що зі змісту рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що поштове відправлення було отримане невідомою особою за довіреністю, що підтверджується підписом невідомої особи в графі "за довіреністю", тоді як ТОВ "АМАЛ-АГРО" уповноважило лише одного свого працівника отримувати всю вхідну кореспонденцію, яка надходить на поштову адресу ТОВ "АМАЛ-АГРО", а саме: ОСОБА_1 , що підтверджується довіреністю вих. № 2 від 06.01.2025 та трудовим договором з працівником від 22.05.2023, а її підпис відрізняється від підпису, який міститься у рекомендованому повідомленні про вручення.

Звертає увагу суду, що поштове відправлення було отримане 19.07.2025, тобто в суботу, яка відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку товариства є вихідним днем, а тому жоден представник товариства фізично не міг отримати поштову кореспонденцію.

Скаржник стверджує, що рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення є лише підтвердженням того, що було відправлено рекомендований лист, тоді як вміст поштового конверту може підтверджуватися лише описом вкладення в цінний лист, а не рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. На думку апелянта, неможливо достеменно стверджувати, що рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення є належним та допустимим доказом направлення саме претензії щодо невиконання договірних зобов`язань, на що суд першої інстанції не звернув увагу.

Також апелянт посилається на Правила надання поштового зв`язку та Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, зазначаючи, що якщо припустити, що претензія була направлена ТОВ "ТД МАКСІГРАН" 12.06.2025 (оскільки підтвердження оплати послуг поштового зв`язку матеріали справи не містять), то вона повинна була надійти до відділення Укрпошти, яке обслуговує поштову адресу ТОВ "АМАЛ-АГРО" 16.06.2025 та бути вручена відповідачу до 30.06.2025, враховуючи строки пересилання та зберігання поштових відправлень.

Тому, не отримавши претензію від ТОВ "ТД МАКСІГРАН" про виконання договірних зобов`язань новому кредитору, ТОВ "АМАЛ-АГРО" не мало можливості сплатити борг за договором поставки №20072024 від 20.07.2024 перед зверненням ним до суду протягом 10 днів з дня отримання претензії, що унеможливило б стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАЛ-АГРО" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Бестаченко О.Л., суддів: Скрипки І.М., Шаратова Ю.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАЛ-АГРО" на рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2026 у справі № 911/2529/25 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме для подання до Північного апеляційного господарського суду доказів на підтвердження повноважень адвоката Танащука М.В. на представництво інтересів апелянта у Північному апеляційному господарському суді.

05.05.2026 до апеляційної інстанції через "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАЛ-АГРО" - Танащука Максима Володимировича надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено документи, що підтверджують повноваження представника на представництво заявника у Північному апеляційному господарському суді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАЛ-АГРО" на рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2026 у справі № 911/2529/25, призначено її до розгляду на 23.06.2026. Витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/2529/25.

03.06.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/2529/25.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

19.05.2026 через підсистему "Електронний суд" ТОВ "ТД МАКСІГРАН" направило відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити апеляційну скаргу ТОВ "АМАЛ-АГРО" без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2026 у справі № 911/2529/25 без змін.

Стверджує, що суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача передбачених основним договором - договором поставки №20072024 штрафу, пені та 15% річних, а також інфляційних втрат, як це передбачено умовами договору поставки та нормами законодавства.

Звертає увагу суду, що до твердження відповідача про те, що в ТОВ "АМАЛ-АГРО" є єдиний працівник для отримання поштової кореспонденції, а поштове відправлення не могло бути отримане ним у вихідний день, на його думку, необхідно ставитися критично, адже долучені до апеляційної скарги копії документів не виключають можливості уповноваження будь-яких інших осіб на отримання поштових відправлень та/або отримання їх керівником відповідача в будь який з днів тижня.

Зазначає, що викладені в апеляційній скарзі доводи в частині невмотивованості оскаржуваного судового рішення не можуть бути підставами для скасування цього рішення, оскільки вони не підтверджені матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 23.06.2026 представники позивача та відповідача явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

22.06.2026 через підсистему "Електронний суд" від ТОВ "ТД МАКСІГРАН" надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.

Враховуючи, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторін, беручи до уваги, що сторонам було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав та зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та відповідача, за наявними матеріалами справи, які є достатніми для розгляду апеляційної скарги по суті.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

20.07.2024 між ТОВ "АМАЛ-АГРО" в якості покупця та Товариством з обмеженою відповідальністю "Максігран" (далі за текстом - ТОВ "Максігран") в якості постачальника був укладений договір поставки №20072024 (далі за текстом - договір поставки від 20.07.2024). Копія договору поставки від 20.07.2024 міститься в матеріалах справи.

За умовами вказаного договору поставки від 20.07.2024 (пункт 1.1 цього договору) ТОВ "Максігран" в якості постачальника зобов`язалось поставити покупцю-відповідачу в порядку та на умовах, визначених цим договором, щебінь, пісок, асфальт (далі за текстом - продукція), а покупець-відповідач зобов`язався прийняти продукцію та оплатити її на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 3.5 договору поставки від 20.07.2024 постачальник має право, не очікуючи надходження на свій рахунок оплати повної вартості узгодженої продукції, поставити її покупцю.

Пунктом 2.6 договору поставки від 20.07.2024 передбачено, що у випадку поставки продукції на умовах п.3.5. цього Договору покупець повинен оплатити повну вартість поставленої продукції протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки.

Згідно з пунктом 3.6 договору поставки від 20.07.2024 приймання-передача продукції здійснюється шляхом підписання відповідної видаткової накладної уповноваженими представниками сторін.

Правові наслідки порушення відповідачем грошового зобов`язання по оплаті вартості продукції постачальнику сторони договору поставки від 20.07.2024 визначили в статті 5, а саме:

- у випадку несвоєчасної сплати грошових коштів за цим Договором покупцю нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) до повного розрахунку. У разі прострочення оплати понад 30 (тридцять) календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми заборгованості (пункт 5.6 статті 5);

- покупець, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, штраф, пеню, а також 15 (п`ятнадцять) процентів річних від простроченої суми (пункт 5.7 статті 5);

- керуючись ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через 5 (п`ять) роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконане (пункт 5.9 статті 5 договору поставки від 20.07.2024).

На підставі вказаного договору поставки від 20.07.2024 ТОВ "Максігран" в листопаді 2024 поставив відповідачу-покупцю продукцію на загальну суму 323 497,82 грн, а саме згідно з видаткової накладної №3686 від 05.11.2024 щебенево-піщану суміш на загальну суму 183 471,62 грн та згідно з видаткової накладної №3692 від 06.11.2024 та щебенево-піщану суміш на загальну суму 140 026,20 грн. Вказані видаткові накладні підписані зі сторони відповідача 25.11.2024.

Оскільки продукція на загальну суму 323 497,82 грн була поставлена відповідачу 25.11.2024, то враховуючи встановлений в пункті 2.6 договору поставки строк для оплати продукції покупцем-відповідачем (3 банківські дні з дати поставки), у відповідача виникло грошове зобов`язання з оплати вартості поставленої продукції (основний борг) в сумі 323 497,82 грн в строк до 28.11.2024.

Відповідач вказаний основний борг в сумі 323 497,82 грн оплатив з простроченням, а саме 06.08.2025 після подання позивачем позову у цій справі.

При цьому в грудні 2024 між ТОВ "АМАЛ-АГРО" (відповідачем-боржником), ТОВ "Максігран" (первісним кредитором) та ТОВ "ТД МАКСІГРАН" (позивачем, новим кредитором) був укладений договір про відступлення права вимоги від 09.12.2024 №241209/1 (далі за текстом - договір про відступлення права вимоги).

За умовами договору про відступлення права вимоги первісний кредитор - ТОВ "Максігран" відступає новому кредитору - ТОВ "ТД МАКСІГРАН" право вимоги до боржника - ТОВ "АМАЛ-АГРО" по заборгованості, яка виникла на підставі договору поставки від 20.07.2024 на суму 323 497,82 грн (п. 1.1 договору про відступлення прав вимоги).

Згідно з пунктом 1.4 договору про відступлення прав вимоги боржник не заперечує проти заміни кредитора і дає згоду на відступлення права вимоги від первісного боргу до нового кредитора в сумі, що зазначена в пункті 1.1 цього договору про відступлення прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3 договору про відступлення права вимоги до нового кредитора переходить право на стягнення штрафних санкцій за порушення основного договору боржником.

12.06.2025 позивач, діючи в якості нового кредитора за договором поставки від 20.07.2024, звернувся до відповідача-боржника із претензією про сплату основного боргу в сумі 323 497,82 грн. У претензії від 12.06.2025 позивач зазначав, що у випадку несплати відповідачем-боржником вказаного основного боргу позивач має намір звернутись до суду, що може призвести до додаткового стягнення з відповідача за період прострочення з 09.12.2024 по 12.06.2025 також штрафу в розмірі 10%, пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 15% річних та інфляційних втрат.

Зазначена претензія від 12.06.2025 була отримана відповідачем 19.07.2025, про що в матеріалах справи міститься копія рекомендованого повідомлення про вручення 19.07.2025 поштового відправлення від 12.06.2025 № 0601158028046.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції ухвалюючи постанову та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, договір, що укладений між сторонами, за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).

За змістом ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Між сторонами існували договірні правовідносини, що виникли з договору поставки від 20.07.2024 № 20072024, на виконання якого позивачем було поставлено товар на загальну суму 323 497,82 грн, що підтверджується підписаними відповідачем 25.11.2024 видатковими накладними.

Оскільки продукція на загальну суму 323 497,82 грн була поставлена відповідачу 25.11.2024, то у відповідача виникло грошове зобов`язання з оплати вартості поставленої продукції (основний борг) в строк до 28.11.2024. Вказані висновки апеляційною скаргою не спростовуються.

Судом першої інстанції встановлено і не заперечується відповідачем, що основний борг у сумі 323 497,82 грн був сплачений 06.08.2025 після звернення позивача до суду. На підтвердження сплати основного боргу в матеріалах справи наявна банківська виписка від 06.08.2025.

При цьому колегія суддів зазначає, що погашення відповідачем основної заборгованості після відкриття провадження у справі не припиняє автоматично існування спору щодо інших заявлених позивачем вимог, які є самостійним предметом судового розгляду.

Разом з тим, позивач із вимогою про стягнення основного боргу заявив вимоги про стягнення штрафу, пені, 15 % річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання за період з 29.11.2024 по 06.08.2025.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних, якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом.

Отже, сплата відповідачем основної суми боргу після звернення позивача до суду не звільняє його від відповідальності за допущене прострочення виконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права вимагати стягнення передбачених договором і законом штрафних санкцій, процентів річних та інфляційних втрат.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі лише в частині вимоги про стягнення основного боргу, водночас правомірно продовжив розгляд позовних вимог про стягнення штрафу, пені, 15 % річних та інфляційних втрат, оскільки в цій частині предмет спору між сторонами не припинив свого існування.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, матеріали справи не містять доказів відкладення (пролонгації) відповідачу строку для оплати товару, який був встановлений в п. 2.6 договору поставки від 20.07.2024 (3 банківські дні). Зокрема договір про відступлення права вимоги від 09.12.2024 №241209/1, на який посилається відповідач у спорі, не містить умов щодо пролонгації строку виконання відповідачем грошового зобов`язання по сплаті основного боргу в сумі 323 497,82 грн, будь-які додаткові угоди про внесення змін до договору поставки щодо строку оплати товару в матеріалах справи відсутні.

Доводи відповідача про те, що позивач як новий кредитор після укладення договору про відступлення права вимоги від 09.12.2024 №241209/1 не пред`являв вимог до відповідача про сплату основного боргу суд першої інстанції вірно визнав хибним, так як позивач відповідно до обставин справи звертався до відповідача з претензією від 12.06.2025 про сплату основного боргу, яка була отримана відповідачем 19.07.2025, а також ці доводи відповідача не спростовують факт виникнення у відповідача прострочення по сплаті основного боргу ще до моменту укладання договору про відступлення права вимоги (до того, як право вимоги основного боргу набув позивач - новий кредитор), яке тривало з 29.11.2024 по 06.08.2025, поки основний борг не був погашений відповідачем позивачу.

З огляду на вищевикладене, оскільки на момент укладення між сторонами договору про відступлення права вимоги від 09.12.2024 № 241209/1 заборгованість уже була простроченою, а тому для настання строку виконання грошового зобов`язання не вимагалося пред`явлення новим кредитором будь-якої додаткової вимоги боржнику.

Наслідки неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобов`язанні передбачені ч. 2 ст. 516 ЦК України, за нормами якої якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що ТОВ "АМАЛ-АГРО" було стороною Договору № 241209/1 від 09.12.2024 про відступлення права вимоги, тому було належним чином повідомлене про заміну кредитора у зобов`язанні.

Крім того, апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильного встановлення судом першої інстанції факту поставки товару, настання строку виконання грошового зобов`язання, укладення договору про відступлення права вимоги, переходу до позивача права вимоги, а також не містить заперечень щодо правильності здійсненого судом розрахунку штрафу, пені, 15 % річних та інфляційних втрат.

Аргументи скаржника щодо неналежності рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відсутності опису вкладення, отримання поштового відправлення невстановленою особою, вручення поштової кореспонденції у вихідний день, а також посилання на Правила надання послуг поштового зв`язку не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки зазначені обставини не впливають на встановлений судом факт порушення відповідачем строку виконання грошового зобов`язання.

Суд першої інстанції встановив факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, перевірив поданий позивачем розрахунок штрафу, пені, 15 % річних та інфляційних втрат, здійснив власний перерахунок інфляційних втрат та частково відмовив у їх стягненні, що свідчить про повне та всебічне дослідження обставин справи.

Також колегія суддів зазначає, що до апеляційної скарги скаржником додано додаткові документи, а саме: довіреність №2 від 06.01.2025, якою доручено ОСОБА_1 представляти інтереси ТОВ "АМАЛ-АГРО" перед всіма відділеннями АТ "Укрпошти" та здійснювати всі необхідні дії в інтересах товариства, що пов`язані з отриманням/відправленням посилок, листів, будь-якої іншої кореспонденції Товариства, в тому числі цінної та замовної; трудовий договір з працівником від 22.05.2023; правила внутрішнього трудового розпорядку Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАЛ-АГРО". При цьому зазначені документи не подавалися до суду першої інстанції та відсутні в матеріалах справи. Водночас апеляційна скарга не містить будь-якого клопотання про прийняття цих доказів судом апеляційної інстанції та їх долучення до матеріалів справи, а також не наведено причин їх неподання до суду першої інстанції, які б об`єктивно не залежали від скаржника. За таких обставин, враховуючи приписи частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, підстави для прийняття судом апеляційної інстанції поданих разом з апеляційною скаргою документів як додаткових доказів відсутні.

За правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив подані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди відповідача з оцінкою окремого доказу щодо вручення претензії, однак не спростовують установленого судом факту прострочення виконання грошового зобов`язання та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд зазначає, що скаржником не наведено правових підстав для скасування рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2026 у справі № 911/2529/25.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2026 у справі № 911/2529/25 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "АМАЛ-АГРО".

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАЛ-АГРО" на рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2026 у справі № 911/2529/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2026 у справі № 911/2529/25 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07.08.2026.

Головуючий суддя О.Л. Бестаченко

Судді І.М. Скрипка

Ю.А. Шаратов