Вирок від 04 серпня 2026 р. у справі №691/1030/26 — Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 691/1030/26

провадження № 1-кп/691/322/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 рокуГородищенський районний суд Черкаської області

В складі :

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі судових засідань ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

сторони кримінального провадження:

обвинувачений ОСОБА_4

захисник ОСОБА_5

потерпілий ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городище Черкаської області кримінальне провадження №12026250360000410 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Лебедин Шполянського району Черкаської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, стрільця-помічника гранатометника 1 штурмового відділення 3 штурмового взводу 4 штурмової роти 2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, місце реєстрації та проживання АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу вимог ст.89 КК України,-

у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,-

встановив :

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , проходячи військову службу за призовом під час мобілізації на посаді стрільця - помічника гранатометника 1 штурмового відділення 3 штурмового взводу 4 штурмової роти 2 штурмового батальйону вказаної військової частини, у військовому званні солдат, в порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49, 115, 116, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, 03 квітня 2026 року близько 15 год. 30 хв., більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не вдалося, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння біля будинку АДРЕСА_2 , куди прибув на автомобілі ВАЗ 2105, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , діючи умисно, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, спричинених ревнощами, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість та неминучість настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 та бажаючи їх настання, наніс останньому численні удари руками та ногами в ділянку голови та тулуба. Після того, як ОСОБА_6 впав на землю, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, дістав із вказаного автомобіля металеву палицю (ніжку від стільця) та наніс нею близько десяти ударів у ділянку голови потерпілого.

Таким чином, ОСОБА_4 своїми діями вчинив кримінальне правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Судовий розгляд проведено в межах пред`явленого обвинувачення, згідно обвинувального акту затвердженого 23 червня 2026 року прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , відповідно до ст.337 КПК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 не оспорюючи час, місце, спосіб, мотив і мету, форму вини, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю і суду пояснив, що, дійсно, 03 квітня 2026 року близько 15 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння біля будинку АДРЕСА_2 , куди прибув на автомобілі ВАЗ 2105, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на грунті раптово виниклих неприязних відносин, спричинених ревнощами, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, наніс ОСОБА_6 численні удари руками та ногами в ділянку голови та тулуба і близько десяти ударів у ділянку голови дерев`яною палицею. Про скоєні вчинки жалкує. В подальшому протиправної поведінки допускати не буде.

Потерпілий ОСОБА_6 просив призначити обвинуваченому покарання у відповідності до закону, але не суворе та не пов`язане з позбавленням волі, остільки вони примирилися, він отримав відшкодування витрат понесених на лікування, претензій до обвинуваченого не має, і просив врахувати, що у конфлікті який виник 03 квітня 2026 року близько 15 год. 30 хв. біля будинку АДРЕСА_2 , винен теж, остільки не розібрався правильно щодо обставин які необхідно було з`ясувати.

Згідно статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, в результаті повного, об`єктивного і всебічного їх дослідження в судовому засіданні, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення за ч.1 ст.121 КК України знайшла своє підтвердження в здобутих та досліджених у ході розгляду кримінального провадження доказах, а тому є доведеною.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, його покази відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, котрі ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позицій, роз`яснивши їм про позбавлення в подальшому права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Крім повного визнання своєї вини ОСОБА_4 , його вина у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, підтверджується й доказами добутими на досудовому слідстві і перевіреними в суді у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України.

Ухвалюючи вирок на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами та перевірені у відповідності до вимог КПК України, а також оцінені судом згідно ст. 94 КПК України, суд приходить до висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , склад кримінального правопорушення з кваліфікуючою ознакою - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, і кваліфікує його дії за ч.1 ст.121 КК України.

Згідно ст. 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 1 КК України, визначено, що Кримінальний Кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно практики Європейського Суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом», п.53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів. Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність, п.86 рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Вєренцов проти України».

Частиною 1 ст. 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи вид та розмір покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який віднесено до тяжких злочинів, особу винного, обставини, які пом`якшують покарання та обставини, які обтяжують покарання;

- вимоги ст. 8 Конституції України, згідно якої в Україні діє принцип верховенства права і як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від 02 листопада 2004 року №15-рп/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю, обставинами скоєного і особою винного; адекватність покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України;

- загальні засади призначення покарання, закріплені в ст. 65 КК України;

- роз`яснення, наведені в п. 1 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» щодо реалізації принципу законності, справедливості та індивідуалізації покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного;

- практику ЄСПЛ, зокрема, рішення «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року про те, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає спів мірним, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Суд, бере до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_4 має вік 42 роки, осудний, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога згідно довідки №69 від 06 квітня 2026 року Комунального некомерційного підприємства «Лікарня ім.Братів М.С. і О.С. Коломійченків» м.Шпола Черкаської області, не перебуває на обліку у лікаря-психіатра згідно довідки №73 від 06 квітня 2026 року Комунального некомерційного підприємства «Лікарня ім.Братів М.С. і О.С. Коломійченків» м.Шпола Черкаської області, відповідно до характеристики депутата міської ради Шполянської об`єднаної територіальної громади ОСОБА_7 від 04 квітня 2026 року за місцем проживання характеризується позитивно, згідно вимоги УІАП в Україні від 04 квітня 2026 року про судимість до кримінальної відповідальності притягується не вперше, судимий 02 жовтня 2023 року Шполянським районним судом Черкаської області за ч.1 ст.190 КК України до покарання у виді 200 годин громадських робіт та в силу вимог ст.89 КК України вважається не судимий, вину визнав, проявив дійове каяття, сприяв розкриттю кримінального правопорушення активними діями під час досудового розслідування кримінального правопорушення, в період дії запобіжного заходу не допускав порушень процесуального характеру та не вчинив нових адміністративних чи кримінальних правопорушень, повідомив про повне усвідомлення протиправності вчиненного і бажання стати на шлях виправлення.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом встановлено визнання вини, щире каяття, сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

З врахуванням вище наведеного, суд, приходить до переконання, що виправленню, перевихованню обвинуваченого ОСОБА_4 може сприяти покарання не пов`язане з його ізоляцією від суспільства, і остільки на цьому не наполягають і учасники процесу, то призначає йому покарання у виді позбавлення волі із встановленням на підставі ст.75 КК України іспитового строку з покладенням обов`язків визначених п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, як достатнього для його особи з врахуванням вищезазначених обставин встановлених в судовому засіданні. Визначене обвинуваченому покарання на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності.

З врахуванням особи обвинуваченого, тяжкості вчиненного кримінального правопорушення, його наслідків, з врахуванням того, що обвинувачений не вперше притягується до кримінальної відповідальності, суд мав би виходити із принципу суворості обраного виду покарання, яке визначено диспозицією ч.1ст.121 КК україни від пяти до десяти років позбавлення волі, проте вище встановлені обставини у справі, які пом`якшують вину обвинуваченого, свідчать про свідому оцінку дій обвинуваченим щодо вчиненого, вказують, що, суд, має бути при прийнятті рішення об`єктивним і справедливим та своїм рішенням спонукати обвинуваченого змінити свою поведінку та принципи до загальноприйнятих норм поведінки в суспільстві.

Визначене обвинуваченому покарання на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності, і воно випливає з дотримання судом принципів рівних можливостей та справедливого судового розгляду, встановлених ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположених свобод» 1950 року.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_4 , продовжений в дії на час судового розгляду кримінального провадження на підставі ухвали Городищенського районного суду Черкаської області від 02 липня 2026 року, слід продовжити, як доцільний, до набрання вироком суду законної сили, у виді цілодобового домашнього арешту, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого на час вступу вироку суду у закону силу.

Речові докази у кримінальному провадженні у виді: куртка темного кольору зі слідами речовини бурого кольору, підодіяльник зі слідами речовини бурого кольору, металева палиця, предмет зовні схожий на ніж, 2 серветки зі слідами речовини бурого кольору, які зберігаються в кімнаті для зберігання речових доказів Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області, у відповідності до ст.100 КПК України, слід знищити, як такі що не представляють цінності, а велосипед блакитного кольору зі слідами речовини бурого кольору, який перебуває на зберіганні у власника згідно розписки ОСОБА_6 , слід повернуто власнику за належністю.

Цивільний позов у кримінальному провадженні під час досудового розслідування не заявлено. Процесуальні витрати не встановлені.

Керуючись ст. ст. 370,373, 374,393 КПК України, суд, -

ухвалив:

Визнати ОСОБА_4 винуватим в пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.121 Кримінального Кодексу України, і призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбуття призначеного покарання з випробуванням, якщо останній протягом трьохрічного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Нагляд за засудженим ОСОБА_4 , як за особою звільненою від відбування покарання з випробуванням, здійснювати уповноваженому органу з питань пробації - Звенигородському районному сектору №5 філії Державної установи «Центр пробації» в Черкаській області.

Запобіжний захід ОСОБА_4 на підставі ухвали Городищенського районного суду Черкаської області від 02 липня 2026 року у виді цілодобового домашнього арешту залишити в дії нас набрання вироком суду законної сили.

Цивільний позов потерпілим не заявлено.

Процесуальні витрати не встановлені.

Речові докази у кримінальному провадженні у виді куртки темного кольору зі слідами речовини бурого кольору, підодіяльника зі слідами речовини бурого кольору, металевої шпиці, предмету зовні схожого на ніж, 2 серветок зі слідами речовини бурого кольору, які зберігаються в кімнаті речових доказів Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області знищити, а велосипед блакитного кольору зі слідами речовини бурого кольору повернути за належністю власнику ОСОБА_6 , звільнивши від зобов`язання за зберігальною розпискою від 10 червня 2026 року.

Судове рішення, може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через Городищенський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду, при цьому, вирок не може бути оскаржено з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та потерпілому.

Суддя ОСОБА_1