Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №556/513/26 — Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/513/26

Номер провадження 2/556/755/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.07.2026.

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Котик Л.О.

при секретарі – Соловей Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Володимирець, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

До Володимирецького районного суду Рівненської області звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.

В обґрунтування позову вказує, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 15.01.2020 розірвано.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилася дочка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судовим наказом Рівненського міського суду Рівненської області від 10 грудня 2018 року з ОСОБА_4 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви – 21 листопада 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач аліменти сплачував не систематично, а починаючи з листопада 2021 року взагалі перестав їх сплачувати, лише в березні 2025 року було одне списання коштів у сумі 522,48 грн. державним виконавцем з рахунку боржника. У зв`язку з цим у відповідача утворилася значна заборгованість за аліментами у розмірі 172055,52 грн. станом на 15 грудня 2025 року з урахуванням суми, належної до сплати за грудень 2025 року.

Отже, з огляду на вищезазначене, позивачка вважає за необхідне звернутися до суду задля захисту своїх прав та законних інтересів, а також прав та інтересів своєї неповнолітньої дитини з вимогою про стягнення з Відповідача неустойки (пені) за прострочення зі сплати аліментів, оскільки враховуючи той факт, що Відповідач, будучи обізнаним про наявність судового рішення та виконавчого провадження щодо аліментних зобов`язань, регулярно та свідомо ухилявся від утримання своєї дочки.

У зв`язку з тим, що розмір неустойки, який може бути стягнуто, обмежений законодавцем на рівні не більше ніж 100% заборгованості, то розмір неустойки, становить 172055,52 грн.

Разом з тим, як зазначено в абзаці 2 частини 1 статті 196 Сімейного кодексу України, у разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".

Як вбачається із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 15.12.2025 № 22992 державним виконавцем застосувалися до особи боржника, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходи, передбачені частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", а саме, був нарахований штраф у розмірі 20% суми заборгованості в сумі 10264,00 грн., штраф у розмірі 30 % суми заборгованості в сумі 24045,60 грн., а також штраф у розмірі 50% суми заборгованості тобто в сумі 86027,76 грн. Таким чином, сума штрафів становить 120 336,76 грн. Отже максимальний розмір пені, що дорівнює різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, становить 51718,76 грн. (172055,52 грн. – 120 336,76 грн.)

На підставі наведеного, просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку за несплату та несвоєчасну сплату аліментів в період з 21.11.2018 по 31.12.2025 в сумі 51718,76 грн. (п`ятдесят одна тисяча сімсот вісімнадцять гривень 35 копійок).

Вказаний позов надійшов до суду 27 лютого 2026 року.

12.03.2026 від позивачки надійшла заява про збільшення позовних вимог, де зазначила, що відповідно до ч.13 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів дійсна протягом одного місяця з дня її видачі. Відтак, виникла необхідність подачі оновленої довідки про заборгованість, та, відповідно, приведення розміру пені у відповідність з оновленою довідкою шляхом збільшення позовних вимог. Попередня довідка № 22992 від 15.12.2025 р. була видана станом за грудень включно 2025 року, оновлена довідка № 3499 від 03.03.2026 р. видана по лютий 2026 року включно та з неї вбачається, що будь-яких платежів відповідач за січень-лютий не здійснював, державний виконавчець нових штрафних санкцій не нараховував. Отже розмір пені підлягає збільшенню до розміру різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання (статті 71 Закону України "Про виконавче провадження"), та буде становити: 178437,52 грн. - 120 336,76 грн. - 58 100,76 грн.

А тому просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку за несплату та несвоєчасну сплату аліментів в період 3 21.11.2018 року по 28.02.2026 року в сумі 58100,76 грн. (п`ятдесят вісім тисяч сімсот сто гривень 76 копійок).

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 19 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд.

31.07.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, де останній зазначив, що ознайомившись з позовною заявою представник відповідача звертався до позивача щодо укладення мирової угоди, шляхом добровільної сплати заборгованості по аліментах в повному обсязі, а позивач натомість відмовляється від заявленого позову та частини штрафу, оскільки повністю сплатити заборгованість Відповідач не взмозі через наявність малолітньої дитини та відсутністю стабільного заробітку.

Позивач не погодилась на затвердження мирової угоди, відповідно Відповідач звертається до суду з вказаним відзивом, щодо зменшення суми пені, виходячи з наступного.

10 грудня 2018 року Рівненським міським судом Рівненської області видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_2 , (далі - Позивач) на користь ОСОБА_1 (далі - Відповідач) аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) відповідача, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня подання заяви - 21 листопада 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_2 та теперішньої дружини народився син ОСОБА_6 , що підтверджується Свідоцтвом про народження, виданим Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 12.04.2022 року.

Відповідно поява другої дитини дуже вплинула на його матеріальне становище, також варто зазначити, що Відповідач не має постійного стабільного доходу та ніде офіційно не працевлаштований.

При вирішенні питання про стягнення пені (статті 196 СК) законодавець надає суду право зменшувати розмір пені, а не звільняти платника аліментів від її сплати; тлумачення частини другої статті 196 СК свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох підстав, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Суд при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки враховує матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів;

Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів як підстав для зменшення розміру пені. Такий матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів має доводитися платником на момент коли відбулося прострочення чи повна несплата аліментів;

Визначення справедливого та розумного розміру пені при застосуванні конструкції зменшення розміру пені належить до суддівського розсуду. Суд має забезпечити, щоб зменшення пені не порушувало права одержувача аліментів, але водночас не створювало надмірного фінансового навантаження для платника аліментів.

Пеня має бути співрозмірною з правопорушенням (зокрема, прострочення, невиконанням зобов`язань, наявність/відсутність часткової оплати). Просимо також суд взяти до уваги, що Відповідач при наявній можливості здійснював добровільне погашення заборгованості, а саме відповідно до постанови про зняття арешту з коштів від 01.11.2021 року, станом на 01.11.2021 боржником сплачено кошти в сумі, необхідній для повного погашення боргу по сплаті аліментів.

Наразі державним виконавцем винесено постанови про накладення штрафу від 01.11.2022, 23.08.2023, 15.12.2025 загальна сума яких становить 120 336,76 грн.

На підставі викладеного, просить зменшити суму неустойки за несплату та несвоєчасну сплату аліментів та стягнути з ОСОБА_2 , (зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстрована АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) неустойку в сумі 10000 (десять тисяч) гривень

Позивачка у судове засідання не з`явилася, надала заявау про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує. Не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Належним чином повідомлений відповідач в судове засідання не з"явився без повідомлення причин неявки.

Згідно п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Розгляд справи здійснюється за відсутності сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення із наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11 липня 2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 28 липня 2017 року Володимирецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, актовий запис №30, розірвано.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилася дочка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_3 .

На підставі судового наказу Рівненського міського суду Рівненської області від 10 грудня 2018 року з ОСОБА_4 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви – 21 листопада 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини, у розмірі частини його заробітку, складеного старшим державним виконавцем Годунок В.М., сукупний розмір заборгованості станом на грудень 2025 року становить - 172055,52 грн.

Як вбачається із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 15.12.2025 № 22992,, постановами про накладення штрафу від 01.11.2022, від 15.12.2025, від 23.08.2023 державним виконавцем застосувалися до особи боржника, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходи, передбачені частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", а саме, був нарахований штраф у розмірі 20% суми заборгованості в сумі 10264,00 грн., штраф у розмірі 30 % суми заборгованості в сумі 24045,60 грн., а також штраф у розмірі 50% суми заборгованості тобто в сумі 86027,76 грн. Сума штрафів становить 120 336,76 грн.

Відповідно до розрахунку №3499 від 03.03.2026 заборгованості зі сплати аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини, у розмірі частини його заробітку, згідно судового наказу Рівненського міського суду від 10.12.2018 по справі №569/22118/18, складеного старшим державним виконавцем Годунок В.М., сукупний розмір заборгованості станом на лютий 2025 року становить - 178437,52 грн.

Згідно розрахунку, складеного позивачем, розмір неустойки становить, станом на 31.12.2022, 878 244,72 грн.

Відповідно до довідок, форми ОК-5 та ОК-7, ОСОБА_2 не працює.

Згідно свідоцтва про народження, серії НОМЕР_4 , у відповідача – ОСОБА_2 та ОСОБА_7 народився син - ОСОБА_6 .

Відповідно до здійснених розрахунків згідно формули нарахування пені р = (А1 х 1% х Q1) + (A2 x 1% x Q2) + ....... (An x 1% x Qn) вбачається, що згідно розрахунку заборгованості за період з листопада 2018 року по 31 грудня 2022 року, включно 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення складає 878 244,72 грн.

Згідно ч.4 ст.17 СК України, невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Відповідно до ст. 3 Конвенції «Про права дитини», прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ(78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, - суд повинен надавати перевагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частинами 2, 3 принципу 7 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 року - найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за її освіту і навчання; насамперед таку відповідальність несуть її батьки. Дитині має бути забезпечена повна можливість відпочинку та ігор, спрямованих на цілі освіти; суспільство та органи публічної влади повинні докладати зусиль для сприяння реалізації зазначеного права.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 p., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Положеннями статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно вимог частин першої, другої статті 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч.1 ст.196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів).

Виходячи з того, що аліменти є періодичним платежем, який повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця, у разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені (дати вчинення розрахунку).

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені обраховується шляхом додавання сум пені, обрахованих за кожним місячним (періодичним) платежем.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що: «правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів, суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18)».

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.(постанова Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 провадження № 61-18434св21).

Статтею 196 СК України, із змінами внесеними Законом України від 17.05.2017 року №2037-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів", встановлено граничний розмір пені, яка може бути стягнута в разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, у розмірі, що не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, що є обставиною, що пом`якшує відповідальність, а тому стаття 196 СК України, змінена Законом України від 17.05.2017 року №2037-VIII , на підставі частини першої статті 58 Конституції України має зворотню дію в часі.

Аналогічного висновку дійшла колегія суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 05 вересня 2018 року по справі №753/12684/16, провадження №61-18327св18.

Разом з тим, як зазначено в абзаці 2 частини 1 статті 196 Сімейного кодексу України у разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно ч.14 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Стягнення пені, передбаченої абзацом 1 ч. 1 ст. 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Перелік причин, з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів, не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 у СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

У зв`язку з викладеним Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне уточнити висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року у справі № 572/1689/16-ц, зазначивши, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 має заборгованість по аліментах, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання та виникнення заборгованості зі сплати аліментів не з його вини.

Тобто відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

З урахуванням встановленого, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 допустив заборгованість по аліментах, яку не погасив. Така заборгованість виникла з вини відповідача, у зв`язку з чим позивач набув права на стягнення неустойки (пені).

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 20.05.2020, у справі №127/20291/16-ц, передбачене частиною першою статті 196 СК України право позивача на стягнення із відповідача неустойки, як міри відповідальності платника аліментів за прострочення їх плати, виникло з моменту набрання законної сили рішення суду про стягнення аліментів.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованими; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04 від 10 лютого 2010 року, пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland", заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться у рішеннях ЄСПЛ "Богатова проти України", "Нечипорук і Йонкало проти України" тощо.

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ, у судових рішеннях має бути наведена правова оцінка доводів сторін. Мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , §§ 29-30).Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Позивачка в своїй заяві просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 58100,76 грн, що становить (178437,52 грн. (заборгованість по аліментах) - 120 336,76 грн. (штрафи) = 58 100,76 грн., що становить різницю між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання.

А оскільки факт наявності заборгованості зі сплати аліментів підтверджується належними доказами - розрахунками заборгованості, і відповідачем не спростовано вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів позивачу у вказаний період, ОСОБА_2 є працездатною особою, який може працювати, а також народження дитини від другого шлюбу не є підставою для несплати аліментів на неповнолітню дочку - ОСОБА_3 , суд приходить до висновку, що вказана заборгованість виникла з вини відповідача і вимоги позивача про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів є обґрунтованими.

В той же час, належних і допустимих доказів для зменшення розміру нейстоки, відповідачем не надано.

Таким чином, виходячи з принципу диспозитивності, передбаченої ст.13 ЦПК України, позовні вимоги про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, підлягають до задоволення.

Щодо судового збору.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України.

Враховуючи те, що позивачка звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір в дохід держави, в розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13, 76-81,141, 223, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 141, 150, 155, 180, 196 СК України, постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд, -

Ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , неустойку за прострочення сплати аліментів в період з 21.11.2018 року по 28.02.2026 року в сумі 58100,76 грн. (п`ятдесят вісім тисяч сто) гривень 76 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Котик Л.О.

Учасники процесу:

Позивач: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання згідно відповіді з ЄДДР: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;