Вирок від 06 серпня 2026 р. у справі №545/1147/26 — Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/1147/26

Провадження № 1-кп/545/346/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.08.2026 Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

з участю секретаря – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтаві кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Руденківка Новосанжарського району Полтавської області, громадянина України, неодруженого, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , має на утриманні малолітню дитину, у силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

у с т а н о в и в:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

Обвинувачений ОСОБА_4 близько 15-30 год 29.12.2025, перебуваючи на території свого домогосподарства по АДРЕСА_1 , керуючись раптово виниклим прямим умислом, направленим на заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень, схопив потерпілу ОСОБА_5 за капюшон верхнього одягу, після чого та стала вириватись і, реагуючи на це, штовхнув потерпілу, внаслідок чого вона втратила рівновагу та впала на землю, після чого наніс їй не менше десяти ударів кулаками рук та правою ногою у взутті по тулубу, у т.ч. у ділянку грудної клітини, внаслідок чого потерпілій заподіяно тілесні ушкодження: закрита травма грудної клітини, у вигляді синця спини зліва та перелому 9-го ребра, з місцем прикладання травмуючої сили в ліву бокову поверхню грудної клітини, яка не характерна для утворення при падінні на площину, та кваліфікується як ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я(п. 2.1.1, 2.1.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995); синці правої кисті та І-ІІ пальців лівої кисті, обох нижніх кінцівок, спини справа та саден потиличної ділянки носу, нижньої щелепи зліва, по задній і передній поверхні грудної клітини, які кваліфікуються, кожне окремо як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я(п. 2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995).

ІІ. Кваліфікація дій обвинуваченого судом

Суд вважає, що дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений повністю визнав вину та підтвердив як факт заподіяння середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій, так і обставини скоєного. Щиро розкаюється у вчиненому та просить суворо його не карати та позбавляти волі. Просить також обмежити судове слідство його допитом, пояснивши, що він правильно розуміє фактичні обставини по справі.

Суд, переконавшись у тому, що всі учасники судового розгляду правильно розуміють фактичні обставини по справі, переконавшись у добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини по справі в апеляційному порядку, обмежує судове слідство допитом обвинуваченого щодо фактичних обставин по справі, та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу, відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.

Обставиними, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинувачених, судом не встановлено.

ІV. Мотиви призначення покарання

Виходячи з загальних засад призначення покарання, визначених статтею 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що впливають на призначення покарання.

Суд враховує конкретні обставини справи і те, що обвинувачений визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, щиро розкаявся у цьому, наявність обставин, що пом`якшують та відсутність тих, що обтяжують покарання, характеристику його особи, наявність на утриманні малолітньої дитини, вважає за необхідне призначити йому покарання у виді обмеження волі, яке буде необхідним й достатнім для його виправлення, попередження вчинення нових злочинів та соціальної реабілітації.

Враховуючи наявність пом`якшуючих покарання обставин, характеристику обвинуваченого, наявність на його утриманні малолітньої дитини, беручи до уваги думку потерпілої, яка не наполягала на суворому покаранні, суд вважає за доцільне застосувати до нього положення ст.75 КК України та звільнити від відбування покарання з випробуванням з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 2,3 статті 76 КК України.

Обвинувачений здоровий, працездатний, примусового лікування не потребує.

V. Вирішення цивільного позову

Цивільний позов не заявлений.

VІ. Мотиви інших рішень

Процесуальні витрати відсутні.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Підстав для обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не вбачається.

Керуючись статтями 373, 374 КПК України,

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді обмеження волі з іспитовим строком 1 рік та покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Вирок може бути оскаржений у Полтавський апеляційний суд через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: ОСОБА_1