Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №553/2926/25 — Подільський районний суд міста Полтави

Подільський районний суд міста Полтави

Справа № 553/2926/25

Провадження № 2/553/195/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07.08.2026м. Полтава

Подільський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Ткачука Ю.А.,

за участі секретаря Чоповди А.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Зубченко І.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Полтави цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Полтавської міської ради, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей,

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у м.Полтаві ради, в якому просила:

- розірвати шлюб, зареєстрований 14.06.2019 року між нею та відповідачем;

- визначити місце проживання дітей, а саме ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_2 , а місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_3 ;

- у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_3 на транспортний засіб AUDI Q7, 2016 року випуску;

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію частини вартості автомобіля AUDI Q7, 2016 року випуску у сумі 496907 грн;

- у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_2 на транспортний засіб Mini Cooper, 2014 року випуску;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію частини вартості автомобіля Mini Cooper, 2014 року випуску у сумі 171132,50 грн.

Ухвалою суду від 07.08.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

09.09.2025 року позивачем ОСОБА_3 на виконання ухвали суду подано уточнену позовну заяву в якій вона просить:

- розірвати шлюб, зареєстрований 14.06.2019 року між нею та відповідачем;

- визначити місце проживання дітей, а саме ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_2 , а місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_3 .

Ухвалою Подільського районного суду м. Полтави від 11.09.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у м.Полтаві ради, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей. Визначено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

15.10.2025 до суду позивачем ОСОБА_3 подано уточнену позовну заяву.

Під час підготовчого засідання 17.10.2025 за клопотанням представника позивача, уточнену позовну заяву залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 10.11.2025 зобов`язано Службу у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у м.Полтаві ради надати у судове засідання висновок щодо визначення місця проживання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 15.04.2026 залучено Службу у справах дітей Полтавської міської ради в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог у справі № 553/2926/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у м.Полтаві ради, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей, шляхом заміни Служби у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у м.Полтаві ради на її правонаступника Службу у справах дітей Полтавської міської ради.

08.05.2026 до суду надійшов висновок, щодо визначення місця проживання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затверджений рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у м.Полтаві ради від 23.12.2025 № 265.

Ухвалою суду від 08.05.2026 закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, та підтвердив, що з квітня 2025 вони з дружиною проживають окремо, шлюбні відносини припинені, спільне господарство не ведуть. Також підтвердив, що з квітня 2025 за їх спільним з дружиною рішенням, син ОСОБА_6 проживає разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 , а син ОСОБА_7 проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 . Таке рішення було прийнято ними спільно, адже вони вирішили, що позивачці буде важко з двома малими дітьми, а розділивши їх, навантаження на кожного з батьків буде рівномірним. На даний час, незважаючи на окреме проживання, він має можливість спілкування із сином ОСОБА_8 , а також діти спілкуються між собою.

Представник третьої особи у судовому засіданні просив ухвалити рішення по справі в найкращих інтересах дітей.

Відповідно до положень ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Судом не була заслухана думка малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адже їх вік не дає можливості чітко виразити свої думки та розуміти їх значення. Представник позивача та відповідач просили не заслуховувати дітей, адже це їх може травмувати.

Вислухавши позиції учасників, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

14.06.2019 року сторони зареєстровали шлюб у Шевченківському районному у місті Полтаві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, про що зроблений актовий запис №643.

У шлюбі у них народились діти – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

Відповідно до витягів з реєстру Полтавської територіальної громади, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно довідки з Єдиного державного демографічного реєстру № 527125-2020 від 27.08.2020, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо позовних вимог в частині розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 110-112 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.

Відповідно до ст.109 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.

Так судом встановлено, що подружжя зареєстрували шлюб 14.06.2019 року та з квітня 2025 року проживають окремо, шлюбні відносини припинили, спільне господарство не ведуть.

Причиною припинення шлюбно-сімейних відносин являється те, що між сторонами втрачено почуття любові одне до одного, відсутнє взаєморозуміння. Сім`я розпалася та існує формально. Оскільки подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, шлюб підлягає розірванню.

Відповідач в судовому засіданні також просив розірвати шлюб.

Задовольняючи позовні вимоги про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Позивач скористалася даним правом та звернулась до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивачка не має намір зберігати шлюб з відповідачем. Приймаючи до уваги пояснення представника позивача та відповідача, суд вважає, що причини розірвання шлюбу є обґрунтованими і подальше збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов в цій частині підлягає задоволенню.

Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

Щодо позовних вимог в частині визначення місця проживання дітей.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що питання щодо визначення місця проживання дітей між сторонами добровільно не вирішено, оскільки відповідач не погоджується з умовами позивача і хоче, щоб діти жили лише з ним, окремо від матері. Враховуючи, що її старший син має сильний зв`язок із батьком, а молодший постійно потребує материнської уваги та опіки, тому вважає доцільним визначення місця проживання ОСОБА_9 з батьком, а ОСОБА_8 з матір`ю.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспорюваного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові. Зазначене відповідає висновкам викладеним у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).

У відповідності до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

У справі, яка переглядається, предметом спору є визначення місця проживання малолітніх дітей.

У статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (стаття 7 СК України).

У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно висновку, щодо визначення місця проживання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у м.Полтаві ради від 23.12.2025 № 265, встановлено, що шлюб між батьками дітей не розірвано, триває процес розлучення. На теперішній час малолітній ОСОБА_4 проживає разом з батьком, а ОСОБА_10 ло ОСОБА_11 разом з матір`ю, які створили належні умови для проживання та виховання дітей, спроможні виконувати батьківські обов`язки.

Відповідач у судовому засіданні підтвердив, що в квітні 2025 року вони з дружиною дійшли згоди, та визначили місце проживання дітей, а саме щодо проживання сина ОСОБА_12 разом з ним, а сина ОСОБА_13 разом із матір`ю, і з цього часу свого рішення не змінювали.

Отже судом встановлено, що на час звернення до суду та під час судового розгляду за домовленістю батьків між собою одна дитина проживає з позивачем, а інша з відповідачем.

Відповідно до приписів ч.1 статті 4 ЦПК України, яка регламентує право на звернення до суду за захистом, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Виходячи із правового аналізу даної норми Закону, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи законних інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулась до суду, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Таким чином, зверненню до суду із позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання. При цьому той із батьків, хто звернувся до суду із таким позовом, має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини, і з даного приводу між ними існує спір.

Суд вважає, що позивачка не довела, що її права порушені, а відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 15 ЦК України до суду особа має право звернутися, якщо її права порушені, невизнані або оспорюються. Жодну із цих дій відповідач не вчиняв. Зазначення в позовній заяві про те, що відповідач не погоджується із умовами позивача щодо місця проживання дітей є формальним, та не підтверджено жодним доказом.

Разом з тим, беззаперечне визнання відповідачем позову по цій справі, його процесуальна поведінка під час судового розгляду, а також вище встановлені судом обставини, свідчать про те, що сторони ще в квітні 2025 року дійшли згоди щодо того, з ким із них будуть проживати малолітні діти, а тому суд вважає, що задоволення матеріально-правової вимоги позивача за такої ситуації є недоцільним і таким, що не призведе до виникнення бажаних позивачем наслідків, оскільки такі вже досягнуті сторонами з урахуванням їх домовленості між собою.

Схожих висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 10 липня 2024 року у справі № 127/16211/23 (провадження № 61-1964св24), від 10 грудня 2024 року у справі № 299/8679/23 (провадження № 61-14033св24), від 15 січня 2025 року у справі № 755/15383/23 (провадження № 61-14116св24).

За встановлених обставин суд приходить висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітніх дітей слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 141, 150, 155, 161 Сімейного кодексу України, Законом України "Про охорону дитинства", ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273,354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Полтавської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей – задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований 14.06.2019 року Шевченківським районним у місті Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, актовий запис №643.

Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_3 залишити без змін.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Копію рішення суду, після набрання ним законної сили, надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Службу у справах дітей Полтавської міської ради, ідентифікаційний код 45920809, місцезнаходження: 36040, м. Полтава, вул. Івана Мазепи, 30.

Повний текст рішення складено 07 серпня 2026 року.

Суддя Подільського районного суду міста Полтави Ю. А. Ткачук