Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №531/1383/24 — Карлівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 531/1383/24

номер провадження 3-в/531/15/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року м. Карлівка

Суддя Карлівського районного суду Полтавської області Фисун Л.С.., розглянувши подання т.в.о. начальника відділу поліції №3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області Корсуна Павла Івановича про звільнення від відбуття адміністративного стягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , якому постановою Карлівського районного суду Полтавської області від 07.06.2024 у справі №531/1383/24 призначено покарання у виді адміністративного арешту строком на 2 доби,

у с т а н о в и л а:

23 червня 2026 року т.в.о. начальника відділу поліції №3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області Корсун П.І. звернувся до суду з поданням, в якому просить звільнити ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту строком 2 доби, накладеного постановою Карлівського районного суду Полтавської області від 07.06.2024 року № 531/1383/24 за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, у зв`язку із закінченням строку давності її виконання.

У судове засідання представник ВП № 3 3Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно, надав заяву у якому підтримує подання та просить його задовольнити, розгляд проводити за його відсутності.

Особа, щодо якої вирішується питання звільнення від відбування адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту ОСОБА_1 у судове засідання також не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся за адресою, що є у матеріалах справи.

Вивчивши подання та перевіривши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Як встановлено судом, постановою Карлівського районного суду Полтавської області від 07.06.2026 року № 531/1383/24 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП.

У термін, визначений законодавством, вказана постанова була звернута до виконання.

Згідно зі ст. 298 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України. При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 300 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України. Орган Національної поліції забезпечує виконання постанови про адміністративний арешт у порядку, встановленому законами України.

За змістом ч. 1 ст. 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Відповідно до ст. 304 КУпАП питання, зв`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

За приписами ст. 326 КУпАП постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про застосування адміністративного арешту та арешту з утриманням на гауптвахті виконується негайно після її винесення.

Водночас відповідно до рішення Конституційного Суду України № 10-р/2018 у справі № 1-12/2018 (3911/15) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними): положення частини першої статті 294 КУпАП, яким встановлено, що постанови про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього кодексу, набирають законної сили з моменту їх винесення; положення статті 326 КУпАП, яке передбачає, що постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про застосування адміністративного арешту виконується негайно після її винесення. Положення частини першої статті 294, статті 326 КУпАП, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до змісту ст. 9 Конституції України, ст. 19 закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов`язкова для застосування судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» у розумінні норм Конвенції.

Так, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У п. 3.4 і 3.6. свого рішення від 11 жовтня 2011 року (справа №10-рп/2011) Конституційний Суд України, аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Отже, законодавцем залишено поза сферою правового регулювання питання щодо строків виконання постанов про накладання адміністративного стягнення, створивши тим самим ситуацію безстрокового виконання такого рішення суду.

Фактична «безстроковість» виконання таких постанов суперечить принципу правової визначеності, що є складовою принципу верховенства права і широко застосовується ЄСПЛ при оцінці порушень державами-членами Конвенції, а «необмежений строк виконання» своєчасно надісланої постанови суперечить принципу 4 Рекомендації №R(91) 1 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, згідно якого, якщо адміністративний орган влади розпочав адміністративне провадження із застосування санкції, він зобов`язаний діяти залежно від обставин справи з розумною швидкістю.

Особа, на яку накладено певний вид стягнення, не може перебувати в потенційному очікуванні виконання фактично покарання невизначений проміжок часу, у зв`язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і правопорушником відповідні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання судового рішення про накладення стягнення.

Положення КУпАП не містить поняття строків давності виконання постанови суду про накладення адміністративного стягнення, тобто законодавцем залишено поза сферою свого регулювання питання щодо строків виконання таких постанов, створивши при цьому ситуацію безстрокового виконання такого рішення суду, однак, гарантії Кримінального кодексу поширюються на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності, про що зазначено в рішенні Конституційний суд України від 11.10.2011 ( справа № 10-рп/2011), а тому в даному випадку можливо застосувати аналогію закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано протягом двох років у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі. Згідно ч. 3 зазначеної статті, перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.

Відповідно до принципу верховенства права, давність виконання постанови про накладення стягнення у виді адміністративного арешту, згідно з нормами КУпАП не може тривати довше, ніж давність виконання обвинувального вироку у кримінальному праві, у якому особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вирок його не було виконано протягом 2 років у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі. Отже, строк давності виконання постанови про накладення стягнення у виді адміністративного арешту не повинен перевищувати двох років.

Як видно з матеріалів справи, після перевірки за місцем проживання порушника встановлено, що він за цим місцем не проживає, місцеперебування його невідоме, тому наявні підстави, що унеможливлюють виконання постанови суду про відбування адміністративного арешту.

Ураховуючи викладене, суд уважає необхідним застосувати аналогію закону у цій справі, а саме норми п. 1 ч. 1 ст. 80 КК України, відповідно до якої особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки, зокрема, два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.

Отже, з огляду на те, що постанова про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді 2 діб адміністративного арешту не виконана протягом двох років з моменту набрання законної сили з об`єктивних причин, суд уважає необхідним подання т.в.о. начальника ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області Корсуна П.І. задовольнити та звільнити ОСОБА_1 від відбування цього адміністративного стягнення у зв`язку із закінченням строків давності виконання постанови суду.

Керуючись ст. 2, 7, 298, 304 КУпАП ,ст. 80 КК України,

п о с т а н о в и л а:

Подання т.в.о. начальника ВП №3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області Корсуна Павла Івановича про звільнення від відбування адміністративного стягнення, накладеного постановою Карлівського районного суду Полтавської області від 07 червня 2024 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , від відбування адміністративного стягнення, накладеного постановою Карлівського районного суду Полтавської області 07 червня 2024 року справа №531/1383/24 у виді адміністративного арешту строком на 2 (дві) доби, у зв`язку із закінченням строку давності виконання цього судового рішення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти діб з дня її винесення до Полтавського апеляційного суду через Карлівський районний суд Полтавської області шляхом подання апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 05 серпня 2026 року.

Суддя Л.С.Фисун