Вирок від 04 серпня 2026 р. у справі №370/2469/26 — Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д.Ростовського, 35, селище Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2026 р. Справа № 370/2469/26

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , у приміщенні суду у смт. Макарів Київської області у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього документи у кримінальному провадженні № 12025116210000145 від 12.11.2025, за яким

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Ніжиловичі, Макарівського району, Київської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

в с т а н о в и в:

З 14.03.2025 на посаді стрільця (помічника кулеметника) 1 кулеметного відділення взводу прикриття повітряного простору зенітної батареї військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, проходить службу під час мобілізації, на особливий період солдат ОСОБА_2 .

Відповідно до вимог п. п. 2, 5-1, 16-18 постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» (далі — постанова КМУ від 08.05.1993 № 340), особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.

Посвідченням водія, виданим вперше, є документ, що підтверджує право його власника на керування транспортним засобом, отриманий після проходження особою, яка раніше не мала посвідчення водія, медичного огляду в порядку, встановленому МОЗ, а також підготовки відповідно до планів і програм та після складення теоретичного і практичного іспитів в уповноважених підрозділах територіальних органів з надання сервісних послуг МВС - територіальних сервісних центрах МВС (далі - територіальні сервісні центри МВС).

Посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорій А1, А, В1, В, СІ, С, D1 і D видаються особам, які склали в територіальному сервісному центрі МВС теоретичний і практичний іспити.

Згідно з п. п. 1.10, 2.1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2001 № 1306 «Про Правила дорожнього руху» (далі - постанова КМУ від 10.05.2001 № 1306) водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії. Вказане посвідчення водій повинен мати при собі та пред`явити його для перевірки на вимогу поліцейського.

Однак, у порушення вищенаведених нормативно-правових актів ОСОБА_2 вчинив кримінальні проступки проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян за наступних обставин.

Так, за невстановлених обставин, але не пізніше 11.11.2025, у ОСОБА_2 виник умисел на підроблення посвідчення водія на право керування транспортним засобом категорій «В», «СІ» та ОСОБА_3 , шляхом внесення до нього його зображення та анкетних даних, з метою пред`явлення такого посвідчення при керуванні транспортним засобом. З цією метою ОСОБА_2 за невстановлених обставин, але до 11.11.2025 домовився з невстановленою особою, про виготовлення нею на ім`я ОСОБА_2 підробленого посвідчення водія.

Реалізовуючи свій кримінально протиправний умисел, спрямований на підроблення посвідчення водія, за невстановлених обставин, але не пізніше 11.11.2025, ОСОБА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи, що він не проходив у встановленому законом порядку отримання посвідчення водія з метою незаконного отримання права керувати транспортними засобами, виконуючи роль пособника надав невстановленій слідством особі, свої персональні дані та власне фотозображення в електронній формі.

Після цього, за невстановлених обставин, але не пізніше 11.11.2025, ОСОБА_2 отримав від невстановленої особи, підроблене посвідчення водія категорій «В», «СІ» та «С» серії НОМЕР_2 від 21.02.2025 на власне ім`я, яке нібито видане ТСЦ № 8041, та яке він використав за наступних обставин.

Так, у порушення вищенаведених нормативно-правових актів, 11.11.2025, приблизно о 16 год 00 хв, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «ВАЗ 21043» реєстраційний номер НОМЕР_3 рухаючись на по вул. Довженка у селищі Макарів Бучанського р-ну Київської обл., був зупинений інспектором СРПП відділення поліції №3 Бучанського РУП ГУНП у Київській області ОСОБА_4 на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-УІІІ. Пред`являючи на вимогу працівника поліції документи на право керування вказаним транспортним засобом, ОСОБА_2 , діючи умисно, достовірно знаючи, що посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 21.02.2025 на його ім`я, у встановленому законом порядку він не отримував, надав працівнику поліції вищезазначене підроблене посвідчення водія, тобто використав завідомо підроблений документ, факт пред`явлення якого був виявлений інспектором патрульної поліції.

Згідно письмової заяви обвинуваченого ОСОБА_2 , складеної в присутності захисника ОСОБА_5 , обвинувачений беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненому, згідний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження (з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини) та згідний з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні. Добровільність вказаної заяви він підтвердив.

Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд керується наступним.

Оскільки обвинувачений беззаперечно визнав винуватість у вчиненому, учасники провадження погоджуються із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, наведеними вище, суд погоджується із кваліфікацією дій обвинуваченого як використання завідомо підробленого документа, тобто вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, та пособництво в підробленні посвідчення, яке видається установою, і надає права з метою його використання, тобто вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.

При призначенні покарання ОСОБА_2 , суд враховує суспільну небезпечність вчиненихкримінальних правопорушень, які згідно ст. 12 КК України є кримінальним проступком, особу обвинуваченого, пом`якшуючі та обтяжуючі його покарання обставини.

Згідно матеріалів кримінального провадження ОСОБА_2 згідно медичної характеристики на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, за місцем служби характеризується позитивно. Раніше не судимий.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_2 ,відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

На підставі викладеного суд вважає, що ОСОБА_2 , слід призначити покарання у межах санкцій за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України - у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та із застосуванням ч.1 ст. 70 КК України, призначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Долю речових доказів вирішити згідно ст. 100 КПК України. Запобіжний захід не обирався. Цивільний позов у межах кримінального провадження не заявлявся. Процесуальні витрати стягнути з обвинуваченого.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373-374, 381, 382 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

Визнати винним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України та ч. 4 ст. 358 КК України призначити йому покарання: за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень; ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покарання у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави (код доходів 24060300 «інші надходження», МФО 899998) 3 565 грн 60 коп., витрат на проведення експертизи.

Речовий доказ: посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Макарівський районний суд Київської області, в порядку, передбаченому ст. 393 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених ст. 394 КПК України, у строки, встановлені ст. 395 КПК України.

Вирок набирає законної сили по закінченню строку на його апеляційне оскарження, якщо він не був оскаржений. В інакшому випадку – після його перегляду апеляційним судом.

Суддя ОСОБА_1