Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №369/22434/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/22434/25

Провадження № 2/369/7796/26

РІШЕННЯ

Іменем України

07.08.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Янченка А.В., за участю секретаря судового засідання Лисяк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30 липня 2015 року між сторонами було зареєстровано шлюб, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області складено актовий запис № 221. Після державної реєстрації шлюбу позивач змінила прізвище на « ОСОБА_3 ».

Від шлюбу сторони мають двох дітей: доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач зазначає, що сімейні відносини між сторонами фактично припинені, спільне господарство вони не ведуть, діти проживають разом із матір`ю та перебувають на її повному матеріальному забезпеченні. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дітей у добровільному порядку не надає або надає її нерегулярно та в недостатньому розмірі, у зв`язку з чим позивач змушена звернутися до суду за захистом прав та законних інтересів дітей.

У зв`язку із наведеним позивач просила стягнути з відповідача аліменти на утримання кожної дитини у розмірі однієї четвертої частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дітьми повноліття.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 грудня 2025 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Учасники справи не заперечували щодо такого порядку розгляду справи.

11 лютого 2026 року позивачем подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій остання просила стягувати з відповідача аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї шостої частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, а також стягнути аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у такому ж розмірі та на тих самих умовах.

Відповідно до положень статті 49 ЦПК України позивач має право до закінчення підготовчого провадження, а у справах, що розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження, — до початку першого судового засідання змінити предмет або підставу позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки заява про зменшення позовних вимог подана у строки, передбачені процесуальним законом, суд розглядає справу з урахуванням зазначених позивачем змінених позовних вимог.

Відповідач подав до суду заяву про часткове визнання позову про стягнення аліментів, згідно якого не заперечував проти сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на кожну дитину.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику)учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України).

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 30 липня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області складено актовий запис № 221. Після державної реєстрації шлюбу позивач змінила прізвище на « ОСОБА_3 ». Зазначені обставини підтверджуються копією свідоцтва про шлюб, що міститься в матеріалах справи.

Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження, долученими до матеріалів справи.

Із матеріалів справи вбачається, що сторони спільного господарства не ведуть, сімейні відносини між ними фактично припинені, діти проживають разом із матір`ю та перебувають на її утриманні. Відповідач добровільної матеріальної допомоги на належне утримання дітей не надає, у зв`язку із чим позивач звернулася до суду за захистом прав своїх дітей.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із статтею 3 Конвенції ООН про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття нею повної загальної середньої освіти та готувати її до самостійного життя.

Згідно зі статтею 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків має ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків чи інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у нього інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, а також інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж п`ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до статті 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері чи батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно зі статтею 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються від дня пред`явлення позову.

Судом встановлено, що відповідач є батьком малолітніх дітей, доказів, які б свідчили про неможливість виконання ним обов`язку щодо їх утримання, матеріали справи не містять.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування обставин, передбачених статтею 182 Сімейного кодексу України та могли бути підставою для визначення іншого розміру аліментів, суду не надано.

Разом із тим позивач до початку розгляду справи по суті скористалася наданим їй процесуальним правом та зменшила розмір позовних вимог, просивши стягувати аліменти на кожну дитину у розмірі однієї шостої частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, з урахуванням заяви про їх зменшення, є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають задоволенню.

З огляду на наведене, враховуючи інтереси малолітніх дітей, принцип рівності прав та обов`язків батьків щодо їх утримання, відсутність доказів, які б свідчили про неможливість відповідача надавати матеріальне утримання дітям, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 та доньки ОСОБА_5 у розмірі однієї шостої частини всіх видів його заробітку (доходу) на кожну дитину, але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред`явлення позову до суду (23.11.2025 року) і до досягнення кожною дитиною повноліття.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача.

На підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір належить стягнути з відповідача на користь держави в розмірі 968,96 грн. (1 211,20 грн * 0,8).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів — у межах суми платежу за один місяць.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1-18, 76-89, 133, 137, 141, 161, 170, 263-265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 141, 180, 181, 182, 192 СК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів — задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 (однієї шостої) частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23.11.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 (однієї шостої) частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23.11.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім гривень) 96 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення суду складено: 07.08.2026 року.

Суддя А.В. Янченко