Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №363/2156/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"04" серпня 2026 р. Справа № 363/2156/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого – судді Чіркова Г.Є., при секретарі Лещенко І.А., за участі ОСОБА_1 та його захисника Ширмер О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді матеріали, які надійшли від Вишгородського РУП ГУНП в Київській області щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 18 березня 2026 року о 15 год. 07 хв. по вул. Прибережній, 149, в с. Ровжі Вишгородського району, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння (1,60‰), чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Захисник в суді клопотала про закриття справи, в матеріалах якої належних, допустимих та достатніх доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння не здобуто. Поліцейські лише о 17 год. 33 хв. прибули на місце події за викликом на лінію «102» за повідомленням ОСОБА_2 про хуліганські дії місцевого мешканця «Олексія». Транспортний засіб ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 не зупиняли, який на той момент вже тривалий час був припаркований. Наявний в справі відеозапис факту керування автомобілем у стані алкогольного сп`яніння та його зупинки в такому стані водія не підтверджує, коли ОСОБА_1 постійно і послідовно стверджував співробітникам поліції, що алкоголь вживав вільно й законно, оскільки це мало місце після залишення транспортного засобу на нічну стоянку, коли він ним не керував і водієм не був. Доводила, що у поліцейських були відсутні будь-які правові підстави для проведення огляду на стан сп`яніння та складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 , який не був водієм. Такий огляд на місці законної зупинки транспортного засобу в розумінні вимог ПДР України та вимог Закону України «Про національну поліцію» не проводився. Будь-яких свідків протиправних дій ОСОБА_1 до справи поліцейським не залучено, у встановленому законом порядку не опитано, їх пояснення та інформація про таких осіб у справі відсутня.

Також зазначила про допущені процесуальні порушення під час оформлення матеріалів, а саме: відсутність у протоколі передбачених Інструкцією ознак алкогольного сп`яніння, невідповідність даних щодо використаного приладу «Drager» у протоколі, акті огляду та роздруківці результатів, що свідчить про недопустимість цих доказів. Окрім цього зазначила, що направлення на медичний огляд ОСОБА_1 не вручалося, а про його існування стало відомо лише під час ознайомлення з матеріалами справи. З огляду на викладене вважала, що вина ОСОБА_1 належними, допустимими та достатніми доказам не доведена, а тому просила провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 в суді на обґрунтування своєї невинуватості показав, що він проживає по АДРЕСА_2 . У власності має автомобіль ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_1 1997 року випуску, який через несправність не замикається, у зв`язку з чим на ніч він його завжди залишає припаркованим біля магазину, обладнаного камерою відеоспостереження, що розташований неподалік від місця його проживання. 18 березня 2026 року близько 15–16 год. разом з цивільною дружиною ОСОБА_2 повернувся на вказаному автомобілі додому та як завжди припаркував його біля зазначеного магазину, після чого транспортним засобом не керував. Ствердив, що на той момент перебував у тверезому стані та будь–яких алкогольних напоїв не вживав. Тоді проводив час із знайомими біля магазину, де колись знаходилася «розливайка». Десь приблизно через годину, коли його цивільна дружина ОСОБА_2 перебувала біля магазину, між ним та місцевим мешканцем « ОСОБА_3 », з яким у нього тривалий час існують неприязні стосунки, виник конфлікт. « ОСОБА_3 », перебуваючи у стані сильного алкогольного сп`яніння, відкрив кришку бензобака його автомобіля та підніс до нього запалену запальничку, намагаючись підпалити транспортний засіб. Усвідомлюючи небезпеку займання парів пального, він застосував фізичну силу та припинив протиправні дії « ОСОБА_3 ». Цивільна дружина, будучи очевидцем конфлікту, викликала поліцію на лінію «102». Ствердив, що після таких подій знаходився у стані сильного емоційного стресу, і вжив алкоголь разом зі знайомими, які знаходилися поруч, а згодом придбав у селищному магазині ще одну пляшку алкогольного напою, де вперше спілкувався з продавцем. Наголосив, що до виникнення конфлікту алкоголь не вживав. На момент прибуття поліції, його автомобіль уже був тривалий час припаркований, яким він не керував вже понад дві години, а алкогольні напої вживав вільно і законно лише після припинення керування автомобілем. Вказав, що неодноразово та послідовно наполягав на цих обставинах поліцейському, що підтверджується відеозаписом, однак поліцейський їх повністю проігнорував. Огляд на стан сп`яніння погодився пройти, оскільки факту вживання алкоголю не приховував та вважав це необхідним для встановлення всіх обставин пригоди, а не у зв`язку з підозрою у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Пояснення іншого учасника конфлікту « ОСОБА_3 » про керування ним автомобілем у стані сп`яніння, який на той час був сам у стані сильного алкогольного сп`яніння, конфліктував з ним та оговорював його, є повністю неправдивими, надуманими, що очевидно зумовлено тривалими неприязними відносинами між ними. Сам тільки фрагмент відеозапису, на якому він ще вдень під`їхав до магазину, що звісно зафіксовано на камері, не можуть доводити його алкогольний стан за кермом.

Свідок ОСОБА_2 , в суді ствердила, що є цивільною дружиною ОСОБА_1 , з яким проживає по АДРЕСА_2 , поблизу магазину, де її чоловік завжди залишає автомобіль на нічну парковку. Зазначила, що хворіє і пересувається повільно на милицях. 18 березня 2026 року близько 15-16 год., разом з чоловіком приїхали автомобілем до вказаного магазину, в який вона зайшла за покупками. Далі проводили час біля магазину, коли « ОСОБА_3 », який постійно конфліктує з її чоловіком, вчинив хуліганські дії, будучи в стані алкогольного сп`яніння, чіплявся, кидався в бійку й намагався підпалити бензобак їх автомобіля. В зв`язку з чим ОСОБА_1 застосував до нього силу, щоб припинити протиправні дії. Вона одразу повідомила про пригоду на лінію «102». Після такого інциденту, нервового перенапруження, сильного емоційного хвилювання її чоловік, якого дуже трусило від стресу, одразу вжив грам 300 коньяку, щоб заспокоїтися, оскільки усвідомлював можливі небезпечні наслідки у разі займання пального та вибуху автомобіля. По приїзду перший екіпаж поліції з`ясовував обставин конфлікту, відбирав у них пояснення, а коли пізніше приїхав вже другий екіпаж поліції, то вони безпідставно звинуватили ОСОБА_1 в керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, незважаючи на те, що автомобілем він не керував.

Згідно п. 2.9.а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення згідно ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія на стан сп`яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів.

У разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Відповідно до ст. 280 КУпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язані з`ясувати: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративний відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова суду згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Згідно ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:

1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;

2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;

3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню;

4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння;

5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.

Інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці.

Строки та порядок зберігання матеріалів фото- і кінозйомки, відеозапису та результатів їх аналізу встановлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції та законами України.

Аналізуючи досліджені по справі докази й показання допитаних в суді осіб, суд доходить таких висновків.

Так, показання в суді ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2 підтверджуються наявними матеріалами справи, відповідають обставинам події, їх динаміки, є послідовними, логічними й повністю узгодженими між собою та змістом події відеозапису.

Встановлено, що 18.03.2026 року о 16:48 із служби «102» надійшло повідомлення про те, що по вул. Приморська, 143 в с. Ровжі Вишгородського району біля магазину місцевий мешканець Олексій кидається з ножем на чоловіка заявниці ( ОСОБА_2 1957 р.н.), поранив руку, відкрив бензобак автомобіля, намагався підпалити.

Згідно рапорту Вишгородського РУП ГУНП в Київській області № 269966301 від 18 березня 2026 року, ОСОБА_2 звернулася до поліції як заявник (потерпіла), повідомивши про вчинення 18 березня 2026 року о 16 год. 48 хв. щодо її цивільного чоловіка протиправних дій з боку місцевого мешканця « ОСОБА_3 », який відкрив багажник та бензобак в автомобілі ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_1 та намагався підпалити його запальничкою.

За цим повідомленням патруль Вишгородського РУП ГУНП в Київській області Д/Н 1866 о 16:58 прибув на місце події та проводив перевірку.

За цим же повідомленням патруль Вишгородського РУП ГУНП в Київській області Д/Н 2063 о 17:33 прибув на місце події, де зі слів невстановлених свідків встановив, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані сп`яніння.

У той же час за вказаним повідомленням ОСОБА_2 будь-якого процесуального рішення на даний час не прийнято, що вбачається із листа Вишгородського РУП ГУНП в Київській області №154766-2026 від 18 червня 2026 року.

З долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що поліцейські прибули на місце події для перевірки повідомлення, отриманого по лінії «102». Відеозапис розпочато о 17:34. На той час автомобіль ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_1 перебував у нерухомому стані.

Судом встановлено, що на момент здійснення процесуальних дії співробітниками поліції зазначений транспортний засіб тривалий час (близько двох годин) знаходився припаркованим біля магазину на місці події й став об`єктом протиправного посягання з боку «Олексія», про що потерпілі офіційно повідомили поліцію.

Під час здійснення поліцейської перевірки повідомлення про вчинення правопорушення та оскільки потерпілий ОСОБА_1 мав ознаки вживання алкоголю, який цього не приховував, поліцейський висловив припущення про керування ним автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, що мало місце на його думку під час паркування автомобіля та відбувалося в минулому, тобто задовго до моменту здійснюваних на той час на місці події поліцейських заходів у розумінні вимог Розділу V Закону України «Про національну поліцію».

Суд звертає увагу на те, що працівники поліції прибули за викликом на лінію «102» на місце події саме для перевірки повідомлення про конфлікт та можливе вчинення щодо ОСОБА_1 протиправних дій з боку місцевого мешканця « ОСОБА_3 ».

Водночас, перевіряючи власне припущення, поліцейський невиправдано вдався до опитування « ОСОБА_3 » та продавця магазину, отримавши незмістовні, непослідовні, усні, в подальшому нічим не підтверджені та належним чином не оформленні пояснення щодо вживання алкоголю ОСОБА_1 .

При цьому співробітник поліції, всупереч вимог КУпАП, не встановлюючи особи свідків, зокрема « ОСОБА_3 » і продавця магазину, не відбираючи від них жодних письмових пояснень, не попереджаючи їх про відповідальність за неправдиві показання, не проводячи змістовне і повне опитування цих осіб на встановлення послідовних, повних, всебічних та об`єктивних обставин події, а лише усно та упереджено, з обвинувальним ухилом, та всупереч вимог Закону висловлював припущення «Олексію» та продавцю магазину про те, чи керував ОСОБА_1 автомобілем в стані алкогольного сп`яніння.

Вказані опитування є недопустимим доказом, які не відлповідають вимогам КУпАП, які за своєю суттю є вкрай незмістовними, непослідовними і ніяким чином не оформленими, коли будь-якої інформації про свідків не здобуто та до матеріалів справи не приєднано.

У той же час, з матеріалів справи встановлено, що особа на ім`я « ОСОБА_3 » перебував на відео з явними ознаками сильного алкогольного сп`яніння, а щодо нього самого працівниками поліції проводилася перевірка за повідомленням ОСОБА_1 про вчинення протиправних дій, пов`язаних зі спробою підпалу його автомобіля.

Крім того, як стверджував ОСОБА_1 та підтвердила свідок ОСОБА_2 , між ним та « ОСОБА_3 » існували тривалі неприязні відносини, що за наведених обставин потребувало критичної оцінки таких пояснень та їх перевірки іншими належними, допустимими і достатніми доказами, оскільки вказана особа мала всі підстави обмовлювати ОСОБА_1 , чого співробітником поліції не зроблено.

Отже, матеріали справи письмових пояснень будь-яких свідків, відомостей про їх встановлення чи інших належних доказів, які б безпосередньо підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом 18 березня 2026 року о 15 год. 07 хв. у стані алкогольного сп`яніння, не містять.

Втім, на момент прибуття поліцейських автомобіль ОСОБА_1 вже тривалий час заходився нерухомим, а будь-яких об`єктивних даних, які вказували на факт керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння чи факт його зупинки, працівниками поліції згідно вимог Закону не встановлено, як і не встановлено будь-яких підстав для складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Водночас, протокол про адміністративне правопорушення складено за фактом керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння в зворотному часі, коли належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом саме у стані алкогольного сп`яніння до моменту прибуття екіпажу поліції, не здобуто.

Сам по собі встановлений під час огляду стан алкогольного сп`яніння не є і не може бути безумовним доказом того, що особа перебувала у такому стані під час керування транспортним засобом, за відсутності належних доказів часу та факту такого керування в стані алкогольного сп`яніння й після зупинки транспортного засобу під керуванням такого водія.

Суд також погоджується з доводами сторони захисту щодо недопустимості другого відеофайлу, долученого до матеріалів справи. Його походження з матеріалів справи не встановлено, відсутні відомості про технічний засіб, яким здійснювалася фіксація, час та спосіб отримання такого запису, а сам відеозапис має ознаки повторної фіксації на телефон з іншого носія (відтвореної камери), що вимогам ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» не відповідає.

До того ж на цьому відеозаписі зафіксовано лише момент, коли ОСОБА_1 здійснює паркування свого автомобіля біля магазину, що ніким не заперечувалося.

Втім час цієї події (паркуванням автомобіля ОСОБА_1 біля магазину) з відеофіксації встановити неможливо, оскільки на відеозаписі відображено часову позначку «18 год. 03 хв.», тоді як із матеріалів справи вбачається, що в зазначений час працівниками поліції вже здійснювалося оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення. Така невідповідність прямо вказує на неможливість встановлення фактичного часу здійснення відеозапису, походження якого є невідомим, який здобуто всупереч вимог Закону.

За таких обставин, суд позбавлений можливості перевірити належність зазначеного відеозапису до обставин, що досліджуються у справі, а тому вважає його неналежним, недопустимим та недостатнім доказом.

Із відеозапису також убачається, що працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про те, що всі свідки підтвердили факт керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Такі дії співробітника поліції є явно упередженими, ґрунтуються на припущенням і поза розумним сумнівом не можуть покладатися в основу доведення вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У той же час, Верховний Суд у справі №338/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст. 251 КУпАП працівники мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на підтвердження вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

У постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року в справі № 404/4467/16-а (провадження № К/9901/21130/18) суд зазначив, що саме по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Отже, керування транспортним засобом – це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зрушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/або швидкості транспортного засобу.

Проте, долучені до справи матеріали не містять підтвердження того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння у час та місці, що зазначені в протоколі.

Сам факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння під час спілкування з працівниками поліції не є достатнім для висновку про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за відсутності належних, допустимих та достатніх доказів того, що він перебував у такому стані саме під час керування транспортним засобом, який співробітниками поліції під час руху не зупинявся і такий рух водія не фіксувався.

Показання в суді ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2 про обставини вживання алкоголю внаслідок інциденту протиправної поведінки проти самого ОСОБА_1 , про який офіційно сповіщено поліцію заслуговують на увагу, які є послідовними, узгодженими, відповідають матеріалам справи, не вірити яким у суду підстав не має, коли висновки в протоколі ґрунтується на припущеннях і є бездоказовими.

Відтак, з огляду на викладене вище, твердження в протоколі про порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.9.а Правил дорожнього руху України за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП на вимогах Закону не ґрунтується.

За змістом вимог ст. 62 Конституції України в Україні діє презумпція невинуватості, коли особа вважається невинуватою у вчиненні будь-якого правопорушення, доки її вину не буде доведено в установленому Законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких умов, твердження ОСОБА_1 про те, що він правопорушення не вчиняв заслуговує на увагу, а всі сумніви слід розтлумачити на користь останнього.

Отже, справа підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу і події правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 9, 33, 130, 247, 283-285 КУпАП,

постановив:

провадження в справі щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП – закрити за відсутністю складу і події правопорушення.

Повний текст постанови складено 06 серпня 2026 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Вишгородський районний суд Київської області протягом 10 днів.

Суддя