Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №361/5879/24 — Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/5879/24

Провадження № 2/361/4188/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.07.26

27 липня 2026 р. м.Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Писанець Н.В.,

при секретарі – Михальова М.В.,

представника позивача – Алієва К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бровари у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів –

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходилась вищевказана цивільна справа. В обґрунтування позовних вимог, представником позивача зазначено, що на первинному обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, які залишились без батьківського піклування Служби у справах дітей Броварської міської ради Броварського району Київської області з 18.11.2022 року по 01.03.2023 року перебувала малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Підставою постановлення її на облік стало повідомлення від 15.11.2022 року про знаходження дитини під загрозою її життю та здоров`ю. За результатами здійсненого візиту за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що мати дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала в стані алкогольного сп`яніння, разом з двома невідомими чоловіками, які також перебували у такому ж стані. В помешканні, де проживає дитина ОСОБА_2 з матір`ю, було відсутнє опалення та електрика, умови проживання антисанітарні, дуже брудно, низька температура в помешканні, відсутні меблі. Дитина не відвідувала навчальний заклад, періодично проживала в родині сусідів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які повідомили про родину ОСОБА_6 . При цьому, стало відомо, що біологічний батько дитини – ОСОБА_1 –мешкає поряд з донькою, інколи також приходить до будинку, де вона проживає для спільного розпивання спиртних напоїв з її матір`ю.

Відповідно до Акту проведення оцінки рівня безпеки дитини №19/9.05-07 від 15.11.2022р. малолітню ОСОБА_2 було поміщено до центру «Дитяча лікарня» КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» територіальних громад Броварського району Київської області. Після чого, відповідно до направлення служби у справах дітей та сім`ї Київської обласної державної адміністрації №24 від 29.11.2022 року, дитину було влаштовано до Київського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Сезенків». Під час перебування там дитини, з метою моніторингу можливості подальшого влаштування дитини, на правах тітки дитини, ОСОБА_7 був наданий дозвіл на відвідування ОСОБА_2 . Без узгодження з адміністрацією закладу, ОСОБА_7 передала малолітній ОСОБА_2 мобільний телефон, на якій у подальшому дитині дзвонив ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, чим лякав її, та користування телефоном було припинено.

Матір дитини ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Під час її похорону, дитину ОСОБА_2 супроводжували директор Київського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Сезенків» та односельчани дитини. Батько ОСОБА_1 був відсутній та не підтримав доньку у час втрати.

Рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 11.04.2023р. №266, ОСОБА_2 було надано статус дитини-сироти. Після чого, рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 23.05.2023р. №373, опікуном малолітньої ОСОБА_2 було призначено ОСОБА_8 .

На підставі заяви ОСОБА_1 , рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 06.11.2023р. у справі №361/972/23, його було визнано батьком дитини ОСОБА_2 . Після чого, на підставі його заяви від 23.01.2024р. ОСОБА_1 були організовані зустрічі з донькою 05.02.2024р. та 22.02.2024р. Внаслідок зустрічей, дитина ОСОБА_2 відмовилась від їх продовження.

Рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 06.02.2024р. №164 з малолітньої ОСОБА_2 знято статус дитини-сироти та припинено опіку над нею.

Посилаючись на співпадіння моменту скасування статусу дитини-сироти та припинення опіки над ОСОБА_2 , а питання про доцільність повернення дитини батьку – не було вирішено по суті - наказом служби у справах дітей Броварської міської ради Броварського району Київської області від 06.02.2024р. №9.01-09/97 малолітню ОСОБА_2 , як дитину, яка залишилася без батьківського піклування, було тимчасово влаштовано у сім`ю ОСОБА_8 , де вона виховується по теперішній час.

За змістом протоколу від 14.03.2024р. проведеної бесіди з малолітньою ОСОБА_2 вбачається, що дитина засмучується, згадуючи своє життя с мамою. Також категорично не бажає зустрічатись та жити з батьком, який нагадує їй про минуле життя, оскільки сам продовжує вживати спиртні напої та лякає її.

ОСОБА_1 05.04.2024р. звернувся до органу опіки та піклування з заявою про повернення доньки йому на виховання. Вказував на наявність у нього постійної роботи у ДП «Житло Сервіс», однак, відповіддю на запит Органу опіки від 17.04.2024р. вказане товариство не підтвердило вказану інформацію.

Після чого, 18.04.2024р. ОСОБА_1 подав оновлені дані щодо свого працевлаштування у ФОП ОСОБА_9 комірником. Крім того, 05.04.2024р. зазначив про наявне місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 – на підставі договору безоплатного користування вказаним житловим приміщенням, укладеним між ним та його матір`ю ОСОБА_10 від 01.02.2024р. На уточнююче питання щодо вартості комунальних послуг за цей будинок, відповів, що необізнаний про це, оскільки оплатою займається його сестра.

В акті обстеження умов проживання ОСОБА_1 за вищевказаною адресою від 08.04.2024р. було встановлено відсутність створених належних умов проживання для дитини, у зв`язку з відсутністю меблів та стану ремонту у будинку.

Також, 18.04.2024р. ОСОБА_1 звернувся з заявою про організацію побачення його матері ОСОБА_10 з донькою ОСОБА_2 . Однак, остання категорично відмовилась від зустрічі, пояснюючи, що у своєму минулому житті з мамою ОСОБА_11 , вона бачила байдуже відношення до неї як зі сторони батька та і його родини, які знали й бачили у яких умовах вона проживає та не зробили нічого для їх зміни.

24.04.2024р. на засіданні комісії було розглянуто заяву ОСОБА_1 щодо повернення йому доньки ОСОБА_2 та, враховуючи, що ОСОБА_1 не має батьківського потенціалу, не здатний піклуватись про фізичний і духовний розвиток дитини, розвивати культурні та інші духовні цінності, матеріально утримувати дитину – було вирішено за недоцільне повернення малолітньої ОСОБА_2 . На тих самих підставах, було визнано за доцільне позбавлення його батьківських прав відносно доньки.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.07.2024р. вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі.

За клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Калита А.В. - ухвалою суду від 23.12.2024р. провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №361/5872/24 за позовом ОСОБА_1 до Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області про повернення дитини, яка перебуває у проваджені Броварського міськрайонного суду Київської області.

Ухвалою суду від 20.03.2026р. провадження у справі було поновлено у зв`язку із залишенням без розгляду позовної заяви у цивільній справі №361/5872/24 та призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 22.05.2026р. було відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у зв`язку із перебуванням у ЗСУ відповідача ОСОБА_1 , відмовлено у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_8 , закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Присутня у судовому засіданні представник позивача ОСОБА_12 підтримала позовні вимоги, наполягала на їх задоволенні.

Належним чином сповіщений про час та дату розгляду справи відповідач ОСОБА_1 до зали суду не з`явився, долучив письмові пояснення до матеріалів справи, за змістом яких позовні вимоги не визнав. В обґрунтування незгоди зазначив, що з 2014 року проживав однією сім`єю з ОСОБА_3 , від стосунків з якою народилась дитина ОСОБА_2 , яку він завжди визнавав і вважав своєю донькою. Після смерті матері дитини, він встановив своє батьківство відносно доньки та намагався почати здійснювати свої батьківські обов`язки, однак, вважає, що дитину настроюють проти нього, тому вона не бажає з ним зустрічатись і жити. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Допитана у якості свідка, у судовому засіданні, за участі спеціаліста ОСОБА_13 , малолітня ОСОБА_2 пояснила, що пам`ятає своє життя разом з матір`ю як жахливій події, оскільки вона постійно голодувала, не мала одягу по сезону, не відвідувала школу та не вміла читати. Мати та інші чоловіки, що її відвідували, а також і батько ОСОБА_1 були постійно в стані алкогольного сп`яніння, нею ніхто не займався та не виховував, інколи вона пряталась у сусідів, які її кормили. На теперішній час, з 2023 року, коли вона почала проживати у родині ОСОБА_8 , вона відчула піклування та добре ставлення, навчилась читати, відвідує школу, має окрему кімнату та комп`ютер, їздила на море. Просить суд не віддавати її батьку ОСОБА_1 , оскільки він постійно п`яний, лякає її та не змінював її життя під час спільного проживання з її матір`ю.

Допитана у якості свідка, у судовому засіданні, ОСОБА_8 показала, що з 2023 року опікується дитиною ОСОБА_2 , знає історію її життя та намагається виховувати її, надаючи найкращий приклад цього життя. Дитина категорично не бажає зустрічатись з батьком, оскільки, за її поясненнями, він як був постійно у стані алкогольного сп`яніння, так і до неї на зустрічі приходив у такому ж стані. Дитина пояснювала їй, що лякається батька та не вірить йому, оскільки він проживав недалеко від неї, коли вона мешкала з матір`ю, бачив її страждання та нічим не допоміг. За час проживання дитини з нею, ОСОБА_1 не допомагав жодного разу матеріально на дитину, а також повідомила, що ніхто не чинив йому перешкоди у спілкуванні з дитино, однак, вона сама не бажала їх зустрічей.

Допитана у якості свідка у судовому засіданні ОСОБА_14 пояснила, що є працівником Броварської міської ради та була у складі комісії, яка перевіряла ступінь небезпеки проживання в родині малолітньої ОСОБА_2 . Чула від дитини, що вона голодувала та вимушена була їсти груші на вулиці, бо вдома не було що їсти та завжди був алкоголь у батьків. Також була разом з дитиною на похороні її матері ОСОБА_3 , де окрім односельчан, не було батька дитини та його рідних, як не з`явились підтримати доньку у тяжкий час.

Аналогічні пояснення надала допитана у якості свідка ОСОБА_15 .

Заслухавши пояснення представника позивача та свідків, вивчивши письмові докази, зібрані у справі, суд доходить наступного.

Зі змісту свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 , зареєстроване Виконавчим комітетом Требухівської сільської ради Броварського району Київської області, її батьками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Висновком Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 14.05.2024р. №528 було визнано доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно його доньки ОСОБА_2 . В обґрунтування такого висновку, зазначені наступні обставини.

З 18.11.2022 року по 01.03.2023 року малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувала на первинному обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, які залишились без батьківського піклування Служби у справах дітей Броварської міської ради Броварського району Київської області.

Підставою постановлення її на облік стало повідомлення від 15.11.2022 року про знаходження дитини під загрозою її життю та здоров`ю. За результатами здійсненого візиту за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що мати дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала в стані алкогольного сп`яніння, разом з двома невідомими чоловіками, які також перебували у такому ж стані. В помешканні, де проживає дитина ОСОБА_2 з матір`ю, було відсутнє опалення та електрика, умови проживання антисанітарні, дуже брудно, низька температура в помешканні, відсутні меблі. Дитина не відвідувала навчальний заклад, періодично проживала в родині сусідів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які повідомили про родину ОСОБА_6 . При цьому, стало відомо, що біологічний батько дитини – ОСОБА_1 –мешкає поряд з донькою, інколи також приходить до будинку, де вона проживає для спільного розпивання спиртних напоїв з її матір`ю.

Відповідно до Акту проведення оцінки рівня безпеки дитини №19/9.05-07 від 15.11.2022р. малолітню ОСОБА_2 було поміщено до центру «Дитяча лікарня» КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» територіальних громад Броварського району Київської області. Після чого, відповідно до направлення служби у справах дітей та сім`ї Київської обласної державної адміністрації №24 від 29.11.2022 року, дитину було влаштовано до Київського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Сезенків». Під час перебування там дитини, з метою моніторингу можливості подальшого влаштування дитини, на правах тітки дитини, ОСОБА_7 був наданий дозвіл на відвідування ОСОБА_2 . Без узгодження з адміністрацією закладу, ОСОБА_7 передала малолітній ОСОБА_2 мобільний телефон, на якій у подальшому дитині дзвонив ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, чим лякав її, та користування телефоном було припинено.

Матір дитини ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Під час її похорону, дитину ОСОБА_2 супроводжували директор Київського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Сезенків» та односельчани дитини. Батько ОСОБА_1 був відсутній та не підтримав доньку у час втрати.

Рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 11.04.2023р. №266, ОСОБА_2 було надано статус дитини-сироти. Після чого, рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 23.05.2023р. №373, опікуном малолітньої ОСОБА_2 було призначено ОСОБА_8 .

На підставі заяви ОСОБА_1 , рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 06.11.2023р. у справі №361/972/23, його було визнано батьком дитини ОСОБА_2 . Після чого, на підставі його заяви від 23.01.2024р. ОСОБА_1 були організовані зустрічі з донькою 05.02.2024р. та 22.02.2024р. Внаслідок зустрічей, дитина ОСОБА_2 відмовилась від їх продовження.

Рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 06.02.2024р. №164 з малолітньої ОСОБА_2 знято статус дитини-сироти та припинено опіку над нею.

Посилаючись на співпадіння моменту скасування статусу дитини-сироти та припинення опіки над ОСОБА_2 , а питання про доцільність повернення дитини батьку – не було вирішено по суті - наказом служби у справах дітей Броварської міської ради Броварського району Київської області від 06.02.2024р. №9.01-09/97 малолітню ОСОБА_2 , як дитину, яка залишилася без батьківського піклування, було тимчасово влаштовано у сім`ю ОСОБА_8 , де вона виховується по теперішній час.

За змістом протоколу від 14.03.2024р. проведеної бесіди з малолітньою ОСОБА_2 вбачається, що дитина засмучується, згадуючи своє життя с мамою. Також категорично не бажає зустрічатись та жити з батьком, який нагадує їй про минуле життя, оскільки сам продовжує вживати спиртні напої та лякає її.

ОСОБА_1 05.04.2024р. звернувся до органу опіки та піклування з заявою про повернення доньки йому на виховання. Вказував на наявність у нього постійної роботи у ДП «Житло Сервіс», однак, відповіддю на запит Органу опіки від 17.04.2024р. вказане товариство не підтвердило вказану інформацію.

Після чого, 18.04.2024р. ОСОБА_1 подав оновлені дані щодо свого працевлаштування у ФОП ОСОБА_9 комірником. Крім того, 05.04.2024р. зазначив про наявне місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 – на підставі договору безоплатного користування вказаним житловим приміщенням, укладеним між ним та його матір`ю ОСОБА_10 від 01.02.2024р. На уточнююче питання щодо вартості комунальних послуг за цей будинок, відповів, що необізнаний про це, оскільки оплатою займається його сестра.

В акті обстеження умов проживання ОСОБА_1 за вищевказаною адресою від 08.04.2024р. було встановлено відсутність створених належних умов проживання для дитини, у зв`язку з відсутністю меблів та стану ремонту у будинку.

Також, 18.04.2024р. ОСОБА_1 звернувся з заявою про організацію побачення його матері ОСОБА_10 з донькою ОСОБА_2 . Однак, остання категорично відмовилась від зустрічі, пояснюючи, що у своєму минулому житті з мамою ОСОБА_11 , вона бачила байдуже відношення до неї як зі сторони батька та і його родини, які знали й бачили у яких умовах вона проживає та не зробили нічого для їх зміни.

24.04.2024р. на засіданні комісії було розглянуто заяву ОСОБА_1 щодо повернення йому доньки ОСОБА_2 та, враховуючи, що ОСОБА_1 не має батьківського потенціалу, не здатний піклуватись про фізичний і духовний розвиток дитини, розвивати культурні та інші духовні цінності, матеріально утримувати дитину – було вирішено за недоцільне повернення малолітньої ОСОБА_2 .

За поясненнями самого ОСОБА_1 вбачається, що особисто відповідач був обізнаний про своє батьківство відносно ОСОБА_2 з моменту її народження, що підтверджує пояснення самої дитини у частині того, що незважаючи цю свою обізнаність, відповідач не змінив на краще життя дитини, не виховував її та не надавав турботу.

Вирішуючи по суті вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Закон України «Про охорону дитинства» визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

За частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої вказаної статті СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

У § 54, 57, 58 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07.12.2006 (заява № 31111/04) зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Отже, вирішуючи спір про позбавлення батьківських прав, суд передусім повинен дати оцінку дотриманню якнайкращих інтересів дитини, що передбачає пошук і знаходження балансу між усіма елементами, які потрібні для ухвалення справедливого судового рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, тощо), які надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати виключно після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За положеннями частини першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог у частині позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_2 .

Щодо стягнення аліментів на утримання дитини, суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку виконання судових рішень, рішень інших органів та цифровізації окремих етапів виконавчого провадження» від 07 квітня 2026 року статтю 175 ЦПК України доповнено ч. 7, якою визначено, що у разі пред`явлення юридичною особою позову про стягнення грошових коштів у позовній заяві зазначаються реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг.

Враховуючи відсутність у позовній заяві вищевказаних відомостей, суд не вбачає підстави для задоволення вимоги щодо стягнення аліментів.

Керуючись статями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів – задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відмовити у задоволенні інших позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Писанець Н.В.