Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №358/1344/26 — Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/1344/26 Провадження № 3/358/512/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Богуслав

Суддя Богуславського районного суду Київської області Буравова К.І., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 2 Обухівського РУП ГУ Національної поліції в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ч. 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

УСТАНОВИЛА:

Згідно з протоколом серії ВАД № 974184 від 22.06.2026, складеним ПОГ СВГ відділення поліції № 2 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області Стариковим С.В., 15 червня 2026 року близько 22 години 00 хвилин за адресою АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 у відношенні своєї колишньої дружини ОСОБА_2 вчинив сварку та виганяв її з дому, чим вчинив насильство в сім`ї психологічного та економічного характеру, завдавши шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_2 .

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

У судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 пояснив, що 15 червня 2026 року близько 22 год 00 хв між ним і його колишньою дружиною ОСОБА_2 виник конфлікт на побутовому ґрунті. Через конфлікт сусіди викликали працівників поліції, які склали стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення. Зазначив, що на цей час вони з ОСОБА_2 примирилися, та просив суворо його не карати. Аналогічні пояснення ОСОБА_1 виклав у письмовій заяві від 05 серпня 2026 року.

ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що 15 червня 2026 року близько 22 год 00 хв між нею та її колишнім чоловіком ОСОБА_1 виникла сварка, через яку сусіди викликали працівників поліції. Зазначила, що на цей час вони примирилися, у зв`язку із чим просила суворо ОСОБА_1 не карати. Аналогічні пояснення ОСОБА_2 виклала у письмовій заяві від 05 серпня 2026 року.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та ОСОБА_2 ,дослідивши матеріали справи, приходжу до такого висновку.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання.

Диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто, умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» вирізняє такі види домашнього насильства:

- фізичне насильство, що є формою домашнього насильства, та включає: ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру;

- психологічне насильство - насильство, пов`язане з тиском одного члена сім`ї на психіку іншого через навмисні словесні образи або погрози, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;

- економічне насильство - навмисні дії одного члена сім`ї щодо іншого, спрямовані на позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Об`єктивна сторона ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачає існування обов`язкової ознаки — можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була або могла бути завдана стосовно потерпілого.

Відповідно до Закону України «Про попередження насильства в сім`ї» насильство в сім`ї — це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім`ї стосовно іншого члена сім`ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім`ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров`ю.

Згідно зі ст. 3 Закону дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); та ін.

Так, для встановлення події правопорушення, зазначеної у ч.1 ст. 173-2 КУпАП необхідно з`ясувати, чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Ознаками психологічного насильства, зокрема, є: постійна образлива критика, маніпулювання, контроль над життям жертви; звинувачення, засудження, словесні образи; обзивання нецензурними словами, приниження; ігнорування як спосіб «покарання» (як серед дорослих, так і щодо дітей); покарання та погрози покарання, погрози життю й здоров`ю, заборона висловлювати свою думку, вільно пересуватися поза домом та спілкуватися з близькими: зняття людиною із себе відповідальності за негативний вплив на психологічний стан жертви; відмова спілкуватися, щоб змусити жертву почуватися винною, принизити її; ізолювання жертви від спілкування з друзями чи родиною, контроль над спілкуванням через прочитання особистої пошти і повідомлень у соцмережах; знецінення людини, цілковитий контроль над усіма сферами її життя.

Окремий конфлікт у сім`ї, випадкова образа, навіть повторювані сварки не можуть розцінюватися як психологічне насильство. Насильство - це свідома поведінка, використання власної переваги й контроль жертви. Це ускладнює постраждалим ефективний захист їхніх почуттів та інтересів.

Отже, не вважається домашнім насильством вчинений між особами звичайний сімейний конфлікт (сварка), який за своїм характером був лише зіткненням їх протилежних інтересів і поглядів, напруженням і крайнім загостренням їх відносин та наявних між ними суперечностей, що може супроводжуватися взаємними докорами і образами, але без наміру завдати шкоди психічному чи фізичному здоров`ю потерпілого.

Згідно зі ст.280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Слід зазначити, що в адміністративних справах цієї категорії важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство». Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже с одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводять до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.

Невід`ємною складовою інкримінованого адміністративного правопорушення повинно бути таке насильство, яке проявляється в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, яке могло завдати чи завдало шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Порядок оформлення в органах Національної поліції України, у тому числі в їх структурних (відокремлених) підрозділах (далі - органи поліції), матеріалів про адміністративні правопорушення, порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також порядок контролю за дотриманням законодавства під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення (крім правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) встановлений Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1376 від 06.11.2015, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2015 за № 1496/27941.

Відповідно до пунктів 9, 10 Розділу ІІ Інструкції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть вчиненого адміністративного правопорушення» — суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол). Якщо внаслідок вчинення адміністративного правопорушення заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі про адміністративне правопорушення.

Згідно із вимогами ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Суд, відповідно до приписів ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Крім того, протокол у справі про адміністративне правопорушення є основним джерелом доказів, на підставі якого суд встановлює наявність чи відсутність у діянні особи правопорушення. Лише належно оформлений протокол дозволяє всебічно розглянути справу по суті.

Відповідно до вимог ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Долучений до матеріалів справи рапорт від 15.03.2026 старшого інспектора чергового відділення поліції №2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області, капітана поліції Ступацького О., підтверджує факт виявлення особи, яка вчинила правопорушення.

За змістом ст. 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення має розглядатися у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про інкриміноване адміністративне правопорушення.

Як убачається з матеріалів справи, подія, яка стала підставою для складання протоколу серії ВАД № 974184 від 22.06.2026, мала місце 15.06.2026, тоді як протокол про адміністративне правопорушення було складено лише 22.06.2026, що є порушенням ст. 254 КУпАП.

При цьому протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 974184 від 22.06.2026 не містить жодних обґрунтувань, чому його було складено лише через тиждень після виявлення особи, яка, на думку працівників поліції, вчинила адміністративне правопорушення.

Крім того, долучений до матеріалів справи рапорт від 15.06.2026 старшого інспектора чергового відділення поліції №2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області, капітана поліції Старикова С.В., підтверджує факт виявлення особи, яка вчинила правопорушення.

Однак, складання даного протоколу про адміністративне правопорушення відбулось через тривалий проміжок часу з моменту вчинення правопорушення, виявлення особи, яка його вчинила, а тому слід вважати дії уповноваженої посадової особи непослідовними, оскільки належним було б складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення не пізніше двадцяти чотирьох годин після його виявлення та закріплення відповідних доказів про їх вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Законодавством не передбачено будь-яких випадків зволікання у часі оформлення протоколів у подібних справах, у зв`язку із чим складання протоколу через проміжок часу від дати виявлення правопорушення є недопустимим та не відповідає принципу законності.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лучанінова проти України» від 09.06.2011, заява № 16347/02).

Враховуючи встановлені обставини, суддя приходить до висновку, що протокол не може бути належним доказом на підтвердження винуватості ОСОБА_3 , оскільки він був складений з порушенням вимог закону.

Таким чином, керуючись принципом «поза розумним сумнівом», під час судового розгляду справи не знайшло свого підтвердження належними та достовірними доказами те, що ОСОБА_3 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 184 ч. 2 КУпАП.

Згідно з частинами першою та другою статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, суду надано наступні докази:

- протокол серії ВАД № 974184 від 22.06.2026, що складений відносно ОСОБА_1 , в якому викладені обставини адміністративного правопорушення;

- довідку бази даних ІПНП МВС України, згідно з якою ОСОБА_1 притягався 03.07.2025 р. за ч.1 ст.122 КУпАП до адміністративної відповідальності;

- рапорт ПОГ СВГ ВП №2 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області Сергія Старикова від 15.06.2026, з якого вбачається, що 15.06.2026 о 22:32 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 15.06.2026 о 22:31 за адресою : АДРЕСА_4 , повідомила, що сусідку виганяє чоловік з хати, подія сталася дві години тому. Прибувши на місце події за вказаною адресою та попередньо зателефонувавши заявниці остання на неодноразові телефонні дзвінки не відповідала. Прибувши до будинку заявниці на місці події будь-які особи відсутні на поклики ніхто не відповідає, зовнішнє та внутрішнє світло будинку вимкнене, двері зачинені, заявниця на місці події відсутня, заяв та пояснень не надходило, інформація стосовно домашнього насильства не знайшла свого підтвердження. Дана подія зафіксована на БК Motorola № 476739;

- письмові пояснення ОСОБА_2 від 22.06.2026, з яких убачається, що 15.06.2026 близько 22:00 години вона колищнім чоловіком ОСОБА_1 перебували за місцем свого проживання. В цей час ОСОБА_4 став на неї сваритись та виганяти з будинку, вона одразу подзвонила громадянці ОСОБА_5 , щоб вона прийшла до неї. Коли ОСОБА_6 прийшла, то ОСОБА_4 вже пішов з дому, та після цього, ОСОБА_7 подзвонила на службу «102»;

- письмові пояснення ОСОБА_8 від 22.06.2026, з яких убачається, що 15.06.2026 близько 22 год. 32 хв. перебуваючи за місцем проживання своєї похресниці ОСОБА_9 , та в цей час її чоловік ОСОБА_1 вчинив сварку та став виганяти її з дому. ОСОБА_8 одразу повідомила про це службу «102»;

- письмові пояснення ОСОБА_1 від 22.06.2026, з яких убачається, що 15.06.2026 близько 22 год. 00 хв. перебуваючи за місцем свого проживання спільно з колишньою дружиною ОСОБА_2 , у відношенні якої він вчинив сварку та виганяв з дому. Свою провину визнає та вказав, що подібного більше не повторить;

З огляду на наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення насильства в розумінні вимог частини першої статті 173-2 КУпАП та статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Аналогічна позиція викладена у постанові Хмельницького апеляційного суду від 14.11.2023 (справа №686/21179/23): «Під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється шкода здоров`ю.

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу у своїх можливостях, діє умисно, з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод».

Київський апеляційний суд у постанові від 23.12.2025 (справа № 752/26752/25) також зазначив, що «обов`язковими елементами складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є умисні дії/бездіяльність та наявність наслідків іх вчинення, зокрема у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, або ж за наявності реальної можливості завдання такої шкоди».

Вищевикладені позиції апеляційних судів повністю узгоджуються з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові від 07.11.2023 (справа № № 676/265/23) де зазначено, що «потрібно враховувати, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних стосунків, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

Тоді як під конфліктом потрібно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнього загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони. Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, а й від суб`єктивних факторів, до яких потрібно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту».

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснював, що між ним та колишньою дружиною стався сімейний конфлікт.

Вказані обставини підтверджуються показаннями самої колишньої дружини ОСОБА_2 , допитаної у судовому засіданні.

У протоколі про адміністративне правопорушення, за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, зазначено про те, що ОСОБА_1 вчинив відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , домашнє насильство, хоча фактично мав місце сімейний конфлікт. Обов`язковою умовою настання адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП — є наслідки цього адміністративного правопорушення у вигляді завданої фізичному або психічному здоров`ю потерпілого шкоди. Натомість діяння, яким така шкода не завдана, не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи та зміст протоколу про адміністративне правопорушення, суддя встановила, що суть адміністративного правопорушення, зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення ВАД № 974184 від 22.06.2026, не відповідає ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за якою складено протокол, зокрема, відсутні відомості про заподіяння вчиненим діянням будь-якої шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої.

У відповідності до положень ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, з урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки домашнє насильство щодо ОСОБА_2 не вчинялося, а тому відповідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 9, 10, 173-2, 285, 245, 247, 251, 285 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИЛА:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Суддя К. І. Буравова