Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №296/6926/26 — Корольовський районний суд м. Житомира

Суд: Корольовський районний суд м. Житомира

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 15 липня 2026 р.

Справа: №296/6926/26

Суддя: Шкиря В. М.

Справа № 296/6926/26

2/296/4108/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі: головуючого судді Шкиря В. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Корольовського районного суду м. Житомира в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,-

ВСТАНОВИВ :

08.06.2026 до Корольовського районного суду м. Житомира звернувся позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за простроченням сплати аліментів за період з травня 2020 року по квітень 2026 року у розмірі 52 964,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 28.05.2020 у справі № 296/3715/20 (провадження № 2-н/296/322/20) суддею Корольовського районного суду м. Житомира було видано судовий наказ, відповідно до якого ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї четвертої (1/4) з усіх видів заробітку (доходів), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 06 травня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості, сформованої 13 травня 2026 року, за період з травня 2020 року по квітень 2026 року включно сума заборгованості відповідача за щомісячними чистими нарахуваннями становить 52 964,25 грн. У зв`язку з цим позивач звертається до суду з вимогою про примусове стягнення зазначеної заборгованості.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 11.06.2026 було відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду на 13-30 годину 16.07.2026

09.07.2026 від представника відповідача надійшли заперечення на позовну заяву в яких вказано, що позовні вимоги не визнаються. Відповідач сумлінно сплачує аліменти, проте не завжди своєчасно, оскільки оплата щомісячних платежів зі сплати аліментів здійснювалася за погодженням із державним виконавцем. Суми аліментів, сплачені відповідачем без зазначення призначення платежу, державним виконавцем зараховувалися як сплата аліментів, а тому це виконавець винен у неправильних розрахунках. Аліменти, сплачені за період липень — грудень 2020 року, були зараховані державним виконавцем як сплачені в сумі 15 009,75 грн, і позивачка не оскаржувала постанову державного виконавця про зняття арешту з рахунків відповідача у зв`язку з відсутністю боргу. Також представник позивача зазначив, що відповідач має на утриманні батьків похилого віку, які потребують його фінансової допомоги, та докладає значних зусиль для погашення заборгованості, що підтверджується платежами, здійсненими ним у квітні — липні 2026 року.

15.07.2026 надійшла відповідь на відзив в якому вказано, що розрахунок державного виконавця правильний, він не оскаржений, а тому є діючим. В даному випадку діє презумпція вини платника. Відповідач не довів, що вжив усіх заходів щодо виконання аліментних зобов`язань, та в нього відсутня вина, а тому вважає, що є всі підстави для задоволення позову.

Сторони в судове засідання призначене на 15.07.2026 не з`явилися, як і представник третьої особи.

Позивач подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність. Позовні вимоги просила задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача — адвокат Войтович Михайло Степанович також просив справу розглянути без його участі та відмовити в позові.

Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі№ 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні

Суд вважає, що наявних у справі матеріалів у цій справі, достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

28.05.2020 суддя Корольовського районного суду м. Житомира у справі №296/3715/20 виніс судовий наказ яким ухвалив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї четвертої (1/4) з усіх видів заробітку (доходів), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 06 травня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. (а. с.15)

15.10.2020 ОСОБА_1 подала заяву до Любарського районного відділу ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про примусове стягнення аліментів з ОСОБА_2

04.11.2020 постановою державного виконавця Любарського районного відділу ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) відкрито виконавче провадження № 63490891 щодо примусового виконання зазначеного судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у визначеному судом розмірі. (а. с. 17–18).

27.11.2020 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника через невиконання рішення суду.

30.12.2020 державним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з коштів боржника ОСОБА_2 оскільки бог сплачено.

Відповідачем надано копії платіжних інструкцій з яких вбачається, що він здійснював перекази на картку позивача без вказівки про призначення платежу, зокрема було перераховано:

- 06.07.2020 - 500,00 грн.; 13.07.2020 - 502,51 грн.; 20.07.2020 - 502,51 грн.; 07.08.2026 - 1412,06 грн; 02.09.2020 - 2512,56 грн; 06.09.2020 - 502,51 грн.; 11.09.2026 - 603,02 грн; 08.09.2020 - 1005,03 грн; 19.09.2020 - 1005,06 грн; 27.09.2020 -1306,53 грн; 06.10.2020 - 3015,08 грн; 06.10.2020 - 1005,03 грн; 13.11.2020 - 3015,08 грн; 14.12.2020 - 3000,00 грн; 18.12.2020 - 1000,00 грн; 29.01.2021 - 3000,00 грн; 26.02.2021 - 3000,00 грн; 23.03.2021-3000,00 грн; 26.04.2021- 2979,03 грн; 08.06.2021 -3093,08 грн; 13.07.2021-2400,00 грн; 07.08.2021 - 2500,00 грн; 01.09.2021 -2400,00 грн; 01.10.2021 -2400,00 грн; 06.10.2021 - 3000,00 грн; 23.11.2021 -2400,00 грн; 07.12.2021-2400,00 грн; 28.12.2021-2400,00 грн; 31.01.2022-2400,00 грн; 01.03.2022-5025,13 грн; 30.04.2022 -3517,59 грн; 29.05.2022- 3015,08 грн; 03.08.2022 -3517,59 грн; 31.08.2022- 3517,59 грн; 04.10.2022-3015,08 грн; 17.11.2022- 3015,08 грн; 07.01.2023-5025,13 грн; 06.03.2023-5025,13 грн; 06.05.2023 - 5025,13 грн; 08.06.2023-5025,13 грн; 26.08.2023- 4020,10 грн; 06.10.2023- 5025,13 грн; 30.11.2023- 2155,03 грн; 30.11.2023 - 2155,03 грн; 30.12.2023 - 2155,03 грн; 30.01.2024 - 2155,03 грн; 29.02.2024 -2155,03 грн;31.03.2024 -2455,03 грн; 31.05.2024 - 4310,05 грн; 17.07.2024-4310,05 грн; 23.07.2024 - 3015,08 грн; 31.08.2024-3015,08 грн; 30.09.2024 - 2512,56 грн; 06.10.2024 - 5025,13 грн; 01.12.2024 - 2211,06 грн; 31.10.2024 - 2211,06 грн; 03.01.2025 - 2211,06 грн; 02.02.2025 - 2211,06 грн; 10.03.2025 - 1005,03 грн; 28.03.2025 - 2211,06 грн; 30.04.2025 - 2211,06 грн 01.07.2025 - 2211.06 грн; 04.08.2025 - 2211,06 грн; 02.09.2025 - 2211,06 грн; 02.10.2025 - 2211,06 грн; 06.11.2025 -2211,06 грн; 04.12.2025 - 2211,06 грн; 05.01.2026 - 2211,06 грн; 05.02.2026 - 2211,06 грн; 05.03.2026 - 2211,06 грн; 02.04.2026 - 6600,00 грн; 06.05.2026 -10000,00 грн; 02.06.2026 - 8000,00 грн; 02.07.2026 - 8000,00 грн;

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, складеним Любарським відділом ДВС у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького МУ МЮ, заборгованість ОСОБА_2 станом на 13.05.2026 о 14:54 становить 52 964,25 грн. (а. с. 19–22).

Позивач навів детальний розрахунок пені з якого вбачається, що нараховано 1546058,70 грн при цьому враховано, що в листопаді 2020 року, грудні 2021 року, серпні 2022 року, січні 2023 року, березні 2023 року, травні 2023 року, червні 2023 року серпні 2023 року травні 2024 року, липні 2024 року, липні 2025 року, квітні 2026 року- боргу не виникав або була переплата та пеня не розраховувалася.

Таким чином, суд встановив, що між сторонами, що мають спільну дитину, існує спір з приводу стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів присуджених судом, що регулюється нормами Сімейного кодексу України.

Розглянувши спір по суті суд прийшов наступного.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Способи захисту для даних правовідносин передбачені Сімейним Кодексом України.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннями ч. 2 ст. 51 Конституції України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 180 СК України, яка кореспондується зі ст.51 Конституції України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України).

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

Згідно із частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це вид забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 25.04.2018 року у справі № 572/1762/15-ц прийшла до висновку, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилось стягнення.

Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою, яку викладено у постанові Великої Палати Верховного суду від 28.04.2018 у справі № 572/1762/15-ц:

Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:

?p=(A1?1%?Q1)+(A2?1%?Q2)+……….(An?1%?Qn), де:

?p – загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

A1 – нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 – кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

A2 – нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2 – кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

An – нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn – кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

У Постанові Верховного Суду України № 754/4461/21 від 09 листопада 2022 року викладено правову позицією щодо порядку проведення розрахунку неустойки (пені), яка стягується на підставі ст. 196 СК України. Зокрема, зазначено, що розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяці, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого – обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у п. 22 роз`яснив, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Виходячи з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов`язання, відсутність вини в простроченні сплати аліментів повинен довести платник аліментів.

Касаційний цивільний суд у справі №390/2379/24 поставив доволі жорстку, але потрібну крапку: не кожен грошовий переказ автоматично є аліментами. Якщо в призначенні платежу написано сухе «переказ власних коштів», не можна вважати ці гроші виконанням аліментного зобов`язання. Проте держєавний виконавець може зарахувати такі кошти на виконання аліментних зобов`язань.

В даному конкретному випадку позивач не заперечує, що ці гроші були перераховані їй в рахунок аліментів на утримання спільної з відповідачем дитини. Тому суд також приймає ці докази в якості таких, що свідчать про сплату аліментів ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4 .

Проте, вказані перерахунки були не достатніми для повного погашення аліментних зобов`язань відповідача, в зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Розраховуючи пеню позивач використав формулу:

?p=(A1?1%?Q1)+(A2?1%?Q2)+……….(An?1%?Qn), де:

A1 – нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 – кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

A2 – нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2 – кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

An – нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn – кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Позивач навів детальний розрахунок пені з якого вбачається, що нараховано 1 546 058,70 грн. при цьому враховано, що в листопаді 2020 року, грудні 2021 року, серпні 2022 року, січні 2023 року, березні 2023 року, травні 2023 року, червні 2023 року серпні 2023 року травні 2024 року, липні 2024 року, липні 2025 року, квітні 2026 року- боргу не виникав або була переплата та пеня не розраховувалася.

Контр розрахунку відповідач не надав, хоча стверджує про помилки в розрахунках виконавця .

Заперечення сторони відповідача зводяться до того, що відповідачем не вчинялися цілеспрямовані дії задля несплати аліментів або ухилення від їх сплати. Якщо заборгованість і була то це через те що він мав утримувати ще й батьків у зв`язку з чим відсутня його вина, отже він взагалі не має сплачувати пеню.

Суд відхиляє, заперечення представника відповідача про відсутність вини платника аліментів ОСОБА_2 у несплаті аліментів, які призвели до заборгованості з огляду на наступне.

Відсутність вини у несплаті аліментів означає, що заборгованість виникла не через умисні дії платника, а через обставини, які він не міг контролювати.

Позивач є здоровим, працездатним чоловіком, який досяг лише 46 років. Вад здоров`я чи якихось інших обставин, що не дозволяли б йому працювати суду не надано. Утриманців, яких він зобов`язаний утримувати, окрім його доньки ОСОБА_4 - у відповідача не має, принаймні він про них не повідомив суд та не надав докази такому.

Долучені докази, що відповідач проживав чи проживає з батьками похилого віку не свідчать, що він їх утримує, навіть з урахуванням їх віку.

Суд приймає доводи відповідача про сплату ним аліментів, проте сплата була меншою ніж визначено рішенням суду. І така недоплата була майже щомісяця. Зокрема у серпні 2025 року борг по аліментам сягнув 100 000 (ста тисяч) гривень і лише в квітні 2026 року відповідач почав суттєво його зменшувати сплативши 66000,00 грн., а в травні -10000,00 грн., у червні та липні 2026 року по - 8000,00 грн .

Проте і після таких заходів досягти повного погашення заборгованості по аліментам не вдалося та станом на 13.05.2026 року він становить 54134,75 грн.

Доказів, що станом на день розгляду справи заборгованість погашена в повному обсязі матеріали цивільної справи не містять.

Отже відповідач, на переконання суду, мав можливість виконати рішення суду щодо сплати аліментів на утримання дитини в повному обсязі, оскільки аліменти присуджені в мінімальному розмірі - (1/4) з усіх видів заробітку (доходів), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 06 травня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності-достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає, оскільки це може свідчити про надання переваг одній зі сторін.

Відповідачем (оскільки саме на нього покладено такий обов`язок) не доведено належними та допустимими доказами тієї обставини, що він вжив всіх залежних від нього заходів щодо виконання рішення суду в частині необхідності сплати аліментів на утримання доньки- ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 06.05.2020 року та до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та несплата аліментів виникла через обставини, які він не міг контролювати.

Враховуючи викладене, суд приймає рішення про задоволення позову в повному обсязі оскільки наявна заборгованість зі сплати аліментів в сумі 52964,25 грн, а сума розрахованої пені становить 1 546058,70 грн, проте з урахуванням ч.1 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості, тобто лише 52964,25 грн

Щодо судових витрат.

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач мав сплатити при зверненні до суду 1331,20 грн ( 1 відсоток ціни позову, яка склала 52964,25 грн, але не менше 1331,20 грн ), проте він звільнений від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір".

Доказів, що відповідач має пільги зі сплати судового збору матеріали справи не містять, отже, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави в сумі 1331,20 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з травня 2020 року по квітень 2026 року включно, яка станом на 13.05.2026 року становить 52964 (п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот шістдесят чотири ) гривні 25 копійок

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 06.08.2026

Учасники справи:

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 )

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 )

Cуддя В. М. Шкиря

Оригінал: reyestr.court.gov.ua