Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №161/13174/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/13174/26

Провадження № 2/161/6612/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

05 серпня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючої – судді Плахтій І.Б.

з участю секретаря судових засідань – Маєвської Х.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за період прострочення виконання зобов`язання (3% річних та інфляційних втрат),

В С Т А Н О В И В:

18 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за період прострочення виконання зобов`язання (3% річних та інфляційних втрат),

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 травня 2023 року у справі №161/6938/23 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч.1 ст.125 КК України. Судом було призначено покарання у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становило 510 (п`ятсот десять) гривень. Наскільки йому відомо, штраф було сплачено у день ухвалення обвинувального вироку. В межах розгляду кримінальної справи судом було частково задоволено цивільний позов законного представника ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до обвинуваченого ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення. З обвинуваченого на користь неповнолітнього потерпілого в особі його законного представника (матері) ОСОБА_3 стягнуто: майнову шкоду в сумі 8 021 (вісім тисяч двадцять одну) грн. 72 (сімдесят дві) коп., моральну шкоду в сумі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп., судовий збір в сумі 1 073 (однієї тисячі сімдесят три) грн. 60 (шістдесят) коп. та процесуальні витрати (витрати на правову допомогу) в сумі 6 000 (шість тисяч) гривень. ОСОБА_2 був присутній у судовому засіданні при оголошенні судового рішення: цивільний позов визнав повністю, однак, щодо розміру моральної шкоди, поклався на розсуд суду. Своїм правом на апеляційне оскарження даного вироку обвинувачений не скористався. Вирок набрав законної сили 19 червня 2023 року. Можливістю відстрочити чи розстрочити виконання рішення суду засуджений не скористався. Оскільки, ОСОБА_2 добровільно не виконав судове рішення, на виконання вироку судом видано чотири виконавчі листи від 05.09.2023 року, які були пред`явлено до примусового виконання 09.02.2024. У той же день приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Таранко Дмитром Вікторовичем було відкрито виконавчі провадження та об`єднано їх у єдине зведене. У даному кримінальному провадженні він був неповнолітнім потерпілим, а тому на стадіях дізнання та судового розгляду його інтереси представляла мати - ОСОБА_3 , як законний представник. З 13 червня 2023 року, вже після ухвалення судом вироку та до дня набрання ним законної сили, він набув повної цивільної дієздатності, а отже, має право представляти свої інтереси самостійно, а також має право звертатися до суду із захистом своїх законних прав та інтересів. Предметом розгляду за цим позовом є питання стягнення з відповідача (боржника) ОСОБА_2 заборгованості за період прострочення виконання зобов`язання (3% річних з 19 червня 2023 року по 18 червня 2026 року та інфляційних втрат з 19.06.2023 року по 31.05.2026 (в межах зведеного ВП №74124540). Станом на дату подання позовної заяви, виконавчі листи перебувають на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Дмитра Вікторовича в рамках зведеного виконавчого провадження №74124540. Попри примусове виконання судового рішення, наявність невеликої суми боргу та обізнаність відповідача про існування боргу та відкритих виконавчих проваджень щодо нього, він вирок суду не виконує з 19 червня 2023 року по даний час. Вказує, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому він має право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України. Позовні вимоги розподілені позивачем таким чином: 1) 3% річних у розмірі 3158, 58 грн. (721, 95 грн. –нараховані відсотки на основну суму боргу (матеріальну шкоду); 1800 грн. – нараховані відсотки на моральну шкоду; 540 грн. –нараховані відсотки на правничу допомогу; 96, 63 грн. – нараховані відсотки на судовий збір); 2) інфляційні втрати в розмірі 10021, 47 грн. (2290, 61 грн. –інфляційні втрати на основну суму боргу (матеріальну шкоду); 5710, 99 грн. – інфляційні втрати на моральну шкоду; 1713, 30 грн. – інфляційні втрати на правничу допомогу; 306, 57 грн. – інфляційні втрати на судовий збір).

На підставі викладеного просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3 158 ( три тисячі сто п`ятдесят вісім) грн. 58 коп. за період прострочення зобов`язання з 19.06.2023 року по 18.06.2026 року та інфляційні втрати за період прострочення зобов`язання у розмірі 10 021 (десять тисяч двадцять одну) грн. 47 коп. за період прострочення зобов`язання з 19.06.2023 року по 31.05.2026 року; Стягувати 3% річних та інфляційні втрати до моменту фактичного виконання вироку суду.

У судове засідання позивач не з`явився, подав суду заяву, в якій просив справу слухати за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про день, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується підписом в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позовну заяву від нього на адресу суду не надходили.

Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв?язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 травня 2023 року у справі №161/6938/23 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становило 510 (п`ятсот десять) гривень.

Крім того, вищевказаним вироком ухвалено задовольнити частково цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 та його законного представника ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1 в особі його законного представника (матері) ОСОБА_3 майнову шкоду в сумі 8 021 (вісім тисяч двадцять одну) грн. 72 (сімдесят дві) коп.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1 в особі його законного представника (матері) ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 20000 (двадцять) грн. 00 коп.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1 в особі його законного представника (матері) ОСОБА_3 судовий збір в сумі 1 073 (однієї тисячі сімдесят три) грн. 60 (шістдесят) коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1 в особі його законного представника (матері) ОСОБА_3 процесуальні витрати (витрати на правову допомогу) в сумі 6000 (шість тисяч) гривень.

На виконання вироку суду в частині часткового задоволення цивільного позову Луцьким міськрайонним судом Волинської області 05 вересня 2023 року видано чотири виконавчі листи, які були пред`явлено до примусового виконання.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранко Дмитра Вікторовича від 09 лютого 2024 року було відкрито виконавче провадження №74120724 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1 в особі його законного представника (матері) ОСОБА_3 майнову шкоду в сумі 8 021 (вісім тисяч двадцять одну) грн. 72 (сімдесят дві) коп.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранко Дмитра Вікторовича від 09 лютого 2024 року було відкрито виконавче провадження №74121228 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1 в особі його законного представника (матері) ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 20000 (двадцять) грн. 00 коп.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранко Дмитра Вікторовича від 09 лютого 2024 року було відкрито виконавче провадження №74123524 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1 в особі його законного представника (матері) ОСОБА_3 судовий збір в сумі 1 073 (однієї тисячі сімдесят три) грн. 60 (шістдесят) коп.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранко Дмитра Вікторовича від 09 лютого 2024 року було відкрито виконавче провадження №74124540 про стягнення з ОСОБА_2 на користь неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1 в особі його законного представника (матері) ОСОБА_3 процесуальні витрати (витрати на правову допомогу) в сумі 6000 (шість тисяч) гривень.

Разом з тим, постановою приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранко Дмитра Вікторовича від 09 лютого 2024 року виконавчі провадження №74120724, №74121228, №74123524 та №74124540 об`єднано у зведене виконавче провадження № 74124886.

Станом на дату звернення з даною позовною заявою ОСОБА_1 досяг повноліття.

У позовній заяві позивач вказує, що відповідач, попри примусове виконання судового рішення, наявність невеликої суми боргу та обізнаність про існування боргу та відкритих виконавчих проваджень щодо нього, вирок суду не виконує з 19 червня 2023 року по даний час, а відтак він має право на стягнення з останнього інфляційних втрат та 3% річних, що стало підставою для звернення до суду.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до статті 533 Кримінального процесуального кодексу України, вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов`язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до частини першої статті 509 Ц К України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України встановлених статтею 11 цього Кодексу . зобов`язання виникають з підстав,

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди особі та інші юридичні факти.

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом статей 524 , 533-535 , 625 ЦК України , грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі .

Крім того, Велика палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року, у справі № 686/21962/15-ц відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у: Постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" , і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України ).

Оскільки відповідач мав грошове зобов`язання перед позивачем (необхідність погашення заборгованості, що стягнута за вироком суду, що набрав законної сили), однак його порушив (вирок суду не виконано, виконавчі провадження не завершено), у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що 3% річних нараховано за період прострочення зобов`язання з 19 червня 2023 року по 18 червня 2026 року у розмірі 3158, 58 грн. (721, 95 грн. –нараховані відсотки на основну суму боргу (матеріальну шкоду); 1800 грн. – нараховані відсотки на моральну шкоду; 540 грн. – нараховані відсотки на правничу допомогу; 96, 63 грн. – нараховані відсотки на судовий збір).

У свою чергу, інфляційні втрати нараховано за період прострочення зобов`язання з 19 червня 2023 року по 31 травня 2026 року в розмірі 10021, 47 грн. (2290, 61 грн. –інфляційні втрати на основну суму боргу (матеріальну шкоду); 5710, 99 грн. – інфляційні втрати на моральну шкоду; 1713, 30 грн. – інфляційні втрати на правничу допомогу; 306, 57 грн. – інфляційні втрати на судовий збір).

Суд погоджується з даним розрахунком та вважає його належним доказом у справі.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача

Разом з тим, суд зазначає, що позовна вимога про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат до моменту фактичного виконання вироку суду задоволенню не підлягає, оскільки стосується майбутнього, невизначеного періоду прострочення. На час ухвалення рішення розмір таких нарахувань не є визначеним та не може бути обчислений.

Відтак суд може вирішити питання про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат лише за період прострочення, який настав до дня ухвалення рішення, тоді як вимога про їх стягнення за майбутній період є передчасною.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за період прострочення виконання зобов`язання (3% річних та інфляційних втрат).

Крім того, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 1064, 96 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 77, 81, 141, 247, 259, 263-268, 280, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 11, 509, 612, 625 ЦК України, суд, –

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за період прострочення виконання зобов`язання (3% річних та інфляційних втрат) – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних у розмірі 3 158 ( три тисячі сто п`ятдесят вісім) грн. 58 коп. за період прострочення зобов`язання з 19 червня 2023 року по 18 червня 2026 року та інфляційні втрати у розмірі 10 021 (десять тисяч двадцять одна) грн. 47 коп. за період прострочення зобов`язання з 19 червня 2023 року по 31 травня 2026 року.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення в повному обсязі складено 07 серпня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області І.Б. Плахтій