Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №398/7062/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 серпня 2026 року м. Кропивницький

справа № 398/7062/25

провадження № 22-ц/4809/1050/26

Кропивницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Дуковського О.Л., Дьомич Л. М.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 березня 2026 року (суддя Москалик В. В.) у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

У листопаді 2025 року Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - АТ «ПУБМ») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.

Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 35321,29 грн.

Позов обґрунтував тим, що 19.09.2022 сторони уклали кредитний договір № 2002105879701, відповідно до якого відповідач отримала кредит у вигляді встановлено кредитного ліміту на картку в розмірі 7000 грн, який в подальшому було збільшено до 24 700 грн. Проте, відповідачка тривалий час не виконує свої зобов`язання належним чином, у зв`язку з чим станом на 03.06.2025 заборгованість за кредитним договором № 2002105879701 становить 35 321,29 грн, з яких: 24 197,70 грн за кредитом, 11 123,59 грн за відсотками.

Посилаючись на ці обставини, позивач просив стягнути зазначену суму боргу з відповідачки на свою користь.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 березня 2026 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором № 2002105879701 від 19.09.2022 в сумі 5 947 грн 70 коп.

Іншу частину позовних вимог залишено без задоволення.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» судовий збір в розмірі 407 грн 90 коп.

В апеляційній скарзі представник Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач, звертаючись до суду з позовом на підтвердження позовних вимог та розміру заборгованості відповідачки надав необхідні письмові докази. На противагу наведеному відповідачка не довела відсутність заборгованості по кредитному договору. Долучений витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, не дає суду підстав зменшувати заборгованості за тілом кредиту. Крім того, відповідач із заявою про несанкціоноване списання коштів до банківської установи не зверталася.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.09.2022 сторони уклали кредитний договір шляхом підписання відповідачем заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Підписом на заяві відповідач беззастережно підтвердила, зокрема, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, у повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть їй бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погодилася з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, зокрема через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку).

19.09.2022 відповідач особисто підписала паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено, зокрема ліміт кредиту 7000,00 грн, який в подальшому був збільшений до 24 700 грн, строк кредитування 12 місяців, річна процентна ставка - 42,36 % річних.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач припинила виконувати, у зв`язку з чим станом на 03.06.2025 заборгованість за кредитним договором № 2002105879701 становить 35 321,29 грн, з яких: 24 197,70 грн за кредитом, 11 123,59 грн за відсотками.

Судом встановлено, що відповіднодо витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження № 12023121180000028 від 11.01.2023 за ч. 1 ст 190 КК України, 10.01.2023 о 15:45 до Олександрійського РВП ГУНП надійшло звернення від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка повідомила, що 10.01.2023 о 15 год 16 хв. до неї зателефонували із номера НОМЕР_1 та невідомі особи представились як працівники служби банків України, шляхом зловживання довірою, почали просити виконати ОСОБА_1 певні дії в додатку із карткою гр. ОСОБА_1 , а саме № 5355280013703200 та в ході виконання дій заявниця, не усвідомлюючи своїх дій, перерахувала грошові кошти у сумі 18 250 грн.

Зазначені обставини також підтверджуються випискою за рахунком ОСОБА_1 , наданою банком, згідно з якою 10.01.2023 було здійснено перерахування коштів в сумі 18 250 грн на картковий рахунок, також ОСОБА_1 у цей же день звернулася з заявою про злочин до правоохоронних органів.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий суд встановив факт укладення між сторонами кредитного договору та погодження істотних умов кредитного договору. Також суд встановив факт наявності заборгованості за даним кредитним договором.

Проте, з урахуванням того, що досудове розслідування в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 12023121180000028 від 11.01.2023, триває, суд вважав передчасними та недоведеними позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки суми заборгованості за тілом кредиту в сумі 18 250 грн.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1047 ЦК України у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається в письмовій формі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Уразі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Згідно з абз. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Аналогічні положення містить норма ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судовим розглядом було встановлено, що вказаний кредитний договір відповідачем підписано особисто, недійсним в судовому порядку не визнавався, а відтак є чинним і підлягають до виконання його сторонами.

Відповідач під час укладення кредитного договору, ознайомився з його текстом та істотними умовами кредитування а саме: сумою кредиту, процентною ставкою, строком кредитування, графіком платежів та порядком погашення заборгованості, що підтверджується особистим підписом позичальника.

Оскільки, кредитні договори був укладений з відповідачем без будь-яких застережень, та відповідач не заперечує факту його укладення, суд приходить до висновку, що остання погодилася з його умовами та зобов`язалася виконувати їх.

Водночас необхідно зазначити наступне.

Наявність кримінального провадження не може свідчити, у силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину стосовно позичальника до винесення вироку, яким такі обставини можуть бути встановлені, а також не може бути підставою для звільнення його від обов`язку належного виконання зобов`язання та виконання Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у випадку настання певних обставин, передбачених ними.

В матеріалах справи відсутній вирок чи постанова суду у кримінальній справі, що набрали законної сили, які б свідчили про те, що треті особи, винні у списанні коштів з картки відповідачки.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не зверталась з позовом щодо визнання правочину (кредитного договору №2002105879701 від 19.09.2022) недійсним, будь-які рішення з приводу цього матеріали справи не містять.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010 зазначено, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину: вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У даній справі позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаним договором, як і презумпція правомірності його не спростована.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6056 грн, що складає 2422,40 грн - сплачений судовий збір при подачі позову (а.с. 37) та 3633,60 грн - сплачений судовий збір при подачі апеляційної скарги (а.с. 71).

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» задовольнити.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 березня 2026 року скасувати.

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», ЄДРПОУ 14282829, заборгованість за кредитним договором №2002105879701 від 19.09.2022 у розмірі 35321,29 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», ЄДРПОУ 14282829, судовий збір 6056 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді:

О.А.Письменний О.Л. Дуковський Л. М. Дьомич