Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №344/16968/23 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/16968/23

Провадження № 33/4808/515/26

Категорія ст.130 ч.3 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Тринчук В.В.

Суддя-доповідач Васильєв

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 січня 2024 року , якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 гривень, 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років, без конфіскації транспортного засобу.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605 грн. 60 копійок.,-

в с т а н о в и в :

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , будучи особою, яку двічі протягом року піддано адміністративному стягнення за правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, керував транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння.

Так, 10 вересня 2023 року о 15 годині 05 хвилин по вулиці Галицька, 1 у місті Івано-Франківськ водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Skoda Superb, державний номерний знак НОМЕР_2 у стані наркотичного сп`яніння. Огляд на стан наркотичного сп`яніння проходив у встановленому законом порядку у медичному закладі у лікаря нарколога.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9А ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На вказану постанову суду ОСОБА_1 29 липня 2026 року, за межами строку, передбаченого законом на оскарження постанови суду, подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 січня 2024 року, поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, скасувати постанову суду та закрити провадження за відсутністю в його діях адміністративного правопорушення.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження постанови суду вказує на те, що копію оскаржуваного рішення суду він отримав тільки 20.07.2026 року.

Вказує на те, що розгляд справи відбувся без його участі, чим було порушено його право на безпосередню участь у відстоюванні своїх прав в суді, хоча суду було відомо, що на час розгляду справи він перебував у слідчому ізоляторі, оскільки саме цей суд вирішував питання про взяття його під варту. Звертає увагу на те, що на даний час він проходить військову службу в зоні бойових дій та на підтвердження долучає до матеріалів провадження копії витягу наказу про мобілізацію, посвідчення учасника бойових дій та перебування у слідчого ізоляторі.

Перевіривши апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на її оскарження, вважаю, що в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови суду слід відмовити та апеляційну скаргу повернути апелянту з наступних підстав.

Право особи на апеляційний розгляд справи відповідним чином унормовано у національному процесуальному законодавстві, у тому числі стосовно строків та кола осіб, які мають право подати апеляційну скаргу і вказані питання нерозривно пов`язані з правом на отримання вмотивованого рішення суду першої інстанції та із позитивним обов`язком суду надати можливість брати участь у судових засіданнях.

Так, згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Таким чином, відповідно до вимог ч.2 ст.294 КУпАП строк на апеляційне оскарження повинен рахуватись не з дня отримання апелянтом копії судового рішення, а з дня винесення судом постанови.

Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що посилання на несвоєчасне отримання копії судового рішення по справі, відповідно до вимог ст.294 КУпАП, не може бути визнано поважною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження за умови, що судом першої інстанції приймались необхідні заходи щодо повідомлення особи, яку визнано винуватою у вчиненні правопорушення про ухвалене судом рішення.

Так, в матеріалах провадження наявні дані про те, що Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області 16 січня 2024 року на адресу за місцем проживання ОСОБА_1 було направлено копію постанови суду про притягнення його до адміністративної відповідальності. (а.п.25)

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку з врахуванням того, які саме дані наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження та чи підтверджуються вони відповідними доказами.

Правом на апеляційне оскарження постанови судді по справі про адміністративне правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, розпоряджається на власний розсуд в межах процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України, ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності своєчасно дізнатись про результати судового розгляду та оскаржити постанову суду у встановлений законом строк.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

Право на апеляційний розгляд беззаперечно є важливим елементом, визначеного у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, права на доступ до суду.

Рішеннями Європейського суду визначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Олександр Шевченко проти України», справа «Трух проти України» ).

При вирішенні питання про поновлення строків на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення може бути подано тільки тим учасником судового розгляду, який мав право на оскарження судового рішення протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.

Зокрема, зі змісту доводів клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вбачається, що ОСОБА_1 обґрунтовує необхідність поновлення строку на апеляційне оскарження тим, що він несвоєчасно отримав копію судового рішення, оскільки перебував під вартою у слідчому ізоляторі та в подальшому проходив військову службу у зоні бойових дій та є учасником бойових дій.

Зокрема, відповідно до довідки ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань» від 23.07.2026 року ОСОБА_1 перебував у вказаній установі, як особа щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 24.11.2023 року по 31.05.2024 року та був звільнений у зв`язку із зміною запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на заставу.

Зі змісту копії витягу командира військової частини від 28.11.2025 року за АДРЕСА_2 , вбачається, що ОСОБА_1 зарахований до списку особового складу військової частини з 28.11.2025 рок.

Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_3 , яке видано 25 червня 2026 року, ОСОБА_1 має паво на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Вищевказані документи дійсно підтверджують, що ОСОБА_1 з 28.11.2025 року був обмежений у здійснення свого права на захист своїх інтересів в суді у зв`язку із проходженням військової служби в особливий період.

Разом з тим, перебування ОСОБА_1 під вартою не може вважатися обставиною, яка свідчить про неможливість здійснювати ефективний захист своїх інтересів в суді та не дозволяє своєчасно оскаржити рішення суду про притягнення до адміністративної відповідальності.

Так, відповідно до вимогст.9 ЗУ « Про попереднє ув`язнення» особи, взяті під варту, мають право на захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або взяття під варту.

Особи, які тримаються під вартою, мають право брати участь в інших судових справах (цивільних, господарських, адміністративних чи інших кримінальних). При цьому, враховуючи, що їхнє фізичне пересування обмежене через режим ізоляції, то вказані особи мають право приймати участь у розгляді інших справ за допомогою відеоконференцзв`язку та шляхом надання відповідних повноважень своєму представнику адвокату.

Особи, які тримаються під вартою мають безумовне конституційне право на доступ до суду та звернення до державних установ з відповідними листами, які мають бути надіслані адміністрацією установи невідкладно.

Крім того, 31 .05.2024 року ОСОБА_1 був звільнений з під варти у зв`язку зі зміною запобіжного заходу на заставу та мав відповідні умови для реалізації свого права на своєчасне оскарження судового рішення по відомій йому справі.

Так, зі змісту матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 знав про те, що стосовно нього складено протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.130 ч.1 КУпАП, який було спрямовано для розгляду до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

При цьому, в матеріалах справи наявні дані, які свідчать про те, що судом у встановленому законом порядку приймались заходи щодо повідомлення ОСОБА_1 про розгляд провадження за адресом, який було зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення та правильність якого була ним підтверджена під час складання відповідних матеріалів власним підписом.

Матеріали провадження не містять дані, які свідчать, що після складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 приймав заходи для того, щоб дізнатися про стан відомого йому провадження, не погоджувався з висунутим обвинуваченням та повідомляв суд про своє бажання приймати участь у розгляді справи.

З матеріалів провадження вбачається, що справа достатньо тривалий час, з 14.09.2023 року перебувала на розгляді в суді першої інстанції, що забезпечувало можливість здійснити ефективний захист своїх інтересів в суді першої інстанції, своєчасно дізнатись про став вказаного провадження та прийняти відповідні заходи для оскарження судового рішення у встановлений законом строк.

Суд може поновити строк на апеляційне оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, якщо його було порушено з поважних причин (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо).

Апеляційний суд виходить з того, що про поважність причини на поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані апелянтом.

Апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що необґрунтоване поновлення процесуального строку на оскарження остаточного судового рішення порушує принцип юридичної визначеності і перешкоджає своєчасному виконанню рішення суду, яке набуло законної сили.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що законодавцем встановлені скорочені строки щодо можливості накладення стягнення на правопорушника та виконання судового рішення.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку з врахуванням того, які саме дані наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження та чи підтверджуються вони відповідними доказами.

При вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті.

Разом з тим, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, при вирішанні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, суди повинні враховувати не тільки важливість оскарженого рішення для апелянта, а також обґрунтованість доводів щодо незаконності судового рішення.

Так, при вирішанні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не оспорює правильність встановлених судом першої інстанції фактичних обставин та висновок суду про доведеність вини у вчиненні правопорушення, однак ставить питання про суворість призначеного йому покарання, яке призначене йому у мінімальних межах санкції ч.3 ст.130 КУпАП.

Приймаючи до уваги сукупність вищевказаних обставин, враховуючи, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження скаргу подано на судове рішення, яке вже набуло законної сили, враховуючи, що з часу ухвалення судового рішення пройшов доволі тривалий строк (більше 2 років 7 місяців) протягом якого апелянт не приймав заходи щодо оскарження судового рішення, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови та повернути апеляційну скаргу апелянту.

Разом з тим, повернення апеляційної скарги не позбавляє ОСОБА_1 права звернутися з апеляційною скаргою на постанову суду з мотивованим клопотанням про поновлення строку на її апеляційне оскарження, в якій конкретизувати та довести наявність причин, які не дозволили йому своєчасно, у встановлений законом строк оскаржити постанову суду.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в :

Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 січня 2024 року щодо ОСОБА_1 .

Повернути апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Суддя Івано-Франківського

апеляційного суду О.П. Васильєв