Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №938/947/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 938/947/26

Провадження № 22-ц/4808/1568/26

Головуючий у 1 інстанції Чекан Н. М.

Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Девляшевського В.А., Луганської В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 – адвоката Павлюка Михайла Валерійовича на ухвалу Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 30 червня 2026 року, постановлену судом у складі судді Чекан Н.М. у с. Верховина, у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про оголошення фізичної особи померлою,

у с т а н о в и в:

24 червня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Павлюк М.В., звернулася до Верховинського районного суду Івано-Франківської області із заявою в електронній формі через електронний кабінет, заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про оголошення померлим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 26.06.2026 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про оголошення фізичної особи померлою залишено без руху, надано строк для усунення недоліків заяви протягом семи днів з дня вручення йому чи його представнику копії ухвали, а саме 1) для виконання вимоги процесуального закону у зв`язку з тим, що заявником у заяві не вказано про наявність або відсутність електронного кабінету учасників справи, 2) не надано до суду доказів щодо направлення копії заяви та копії всіх документів, що додаються до неї, іншим заінтересованим особам. Також, заявником 3) не було залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи Міністерство оборони України попри те, що як зазначено у заяві необхідність оголошення чоловіка померлим виникла з метою оформлення права на спадщину та отримання виплат, пов`язаних з загибеллю її чоловіка під час виконання бойового завдання. Крім того, до заяви 4) не долучено витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, що є необхідним елементом при поданні до суду заяви про оголошення військовослужбовця померлим. Цей документ підтверджує офіційний статус особи та факт того, що розшук триває, але результатів не дав. Витяг доводить, що особа офіційно вважається зниклою безвісти за особливих обставин. Також до заяви не долучено довідку про склад сім`ї зниклого безвісти ОСОБА_5 , що позбавляє суд можливості визначити належних заінтересованих осіб по даній справі та не сплачено судовий збір.

29.06.2026 року, сплативши судовий збір, представник заявника усунув лише один недолік, зазначений в ухвалі суду від 26.06.2026 року.

Верховинський районний суд Івано-Франківської області ухвалою від 30 червня 2026 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про оголошення фізичної особи померлою повернув заявнику.

Не погоджуючись із такою ухвалою, представник заявника ОСОБА_1 – адвокат Павлюк М.В. звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми статті 185 ЦПК України. Відповідно до частин першої та другої статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Виходячи з тексту оскарженої ухвали суд вказав на певний перелік недоліків заяви, однак вказав на спосіб, яким заявник може виправити лише недолік, пов`язаний з несплатою судового збору. На непослідовність суду вказує і те, що в ухвалі про залишення заяви без руху було наведено значно ширший перелік недоліків, які на думку суду мали місце, але в оскарженій ухвалі підставами для повернення заяви про визнання особи померлою є не повний перелік недоліків, вказаних в ухвалі від 26.06.2026 року. Тобто заявник об`єктивно не міг отримати чіткого уявлення про те, які саме з наведених судом недоліків можуть стати підставами для повернення заяви, а які, на думку суду, не є підставами для відмови у відкритті провадження, а також не був чітко проінформований судом про спосіб усунення вказаних недоліків. На думку апелянта, повернення заяви на підставі того, що заявник не усунув недоліки заяви, спосіб усунення яких не було вказано судом, є прямим порушенням вимог частини 2 статті 185 ЦПК України, а отже є незаконним.

Крім того вказує щодо посилання суду на неподання заявником довідки про склад сім`ї. Відповідно вимог наказу Мінсоцполітики від 17 липня 2019 № 1106 довідку про склад сім`ї було виключено з переліку довідок та документів, які надаються на вимогу заявника. Виходячи з положень статті 19 Конституції України, органи державної влади можуть діяти тільки у спосіб, передбачений нормативними актами, тобто органи державної влади на даний час не уповноважені надавати довідку про склад сім`ї. Позиція суду про те, що ненадання скасованої довідки є недоліком заяви про визнання особи померлою є необґрунтованою.

Також посилання суду на неповідомлення заявником про наявність або відсутність у сторін електронних кабінетів у разі подання заяв через підсистему Електронний суд є безпідставним, нелогічним та свідчить про надмірний формалізм.

Щодо незалучення в якості заінтересованої особи Міністерство оборони України та недолучення витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, представник апелянта вказує таке. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно вимог частини 3 статті 53 ЦПК України, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Частиною третьою статті 42 ЦПК України визначено, що у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи. Відповідно до частин першої-четвертої статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Вказує, що на суд покладено обов`язок вживати заходів для всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин; за власною ініціативою витребувати необхідні докази (ч. 2 ст. 294 ЦПК України); встановити коло всіх заінтересованих осіб залежно від предмета заяви; забезпечити їх участь у справі, якщо рішення може вплинути на їхні права чи обов`язки. Виходячи з викладеного, повернення заяви про оголошення особи померлою на підставі незалучення заявником заінтересованих осіб, які варто залучити на думку суду або ненадання заявником окремих доказів до відкриття провадження у справі є незаконним.

Просить скасувати ухвалу Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 30 червня 2026 року про повернення заяви про оголошення особи померлою, справу повернути до суду першої інстанції.

Представник військової частини НОМЕР_1 Бєліков А.І. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому не заперечує проти задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V (перегляд судових рішень) ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6. 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Предметом оскарження є ухвала повернення заяви (п. 6 ст. 353 ЦПК України).

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Суд встановив, що 24 червня 2026 року ОСОБА_1 , звернулася до суду із заявою, заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про оголошення померлим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 26.06.2026 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про оголошення фізичної особи померлою залишено без руху, надано строк для усунення недоліків заяви протягом семи днів з дня вручення йому чи його представнику копії ухвали, а саме 1) для виконання вимоги процесуального закону у зв`язку з тим, що заявником у заяві не вказано про наявність або відсутність електронного кабінету учасників справи, 2) не надано до суду доказів щодо направлення копії заяви та копії всіх документів, що додаються до неї, іншим заінтересованим особам. Також, заявником 3) не було залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи Міністерство оборони України попри те, що як зазначено у заяві необхідність оголошення чоловіка померлим виникла з метою оформлення права на спадщину та отримання виплат, пов`язаних з загибеллю її чоловіка під час виконання бойового завдання. Крім того, до заяви 4) не долучено витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, що є необхідним елементом при поданні до суду заяви про оголошення військовослужбовця померлим. Цей документ підтверджує офіційний статус особи та факт того, що розшук триває, але результатів не дав. Витяг доводить, що особа офіційно вважається зниклою безвісти за особливих обставин. Також до заяви не долучено довідку про склад сім`ї зниклого безвісти ОСОБА_5 , що позбавляє суд можливості визначити належних заінтересованих осіб по даній справі та не сплачено судовий збір.

Копію ухвали від 26.06.2026 року доставлено до електронного кабінету представника заявника 27.06.2026 року.

Надалі представником заявника направлено до суду в електронній формі через електронний кабінет заяву про усунення недоліків заяви від 29.06.2026 року.

Представник заявника в заяві про усунення недоліків посилався на те, що ухвалою суду від 26.06.2026 року заявника зобов`язано сплатити судовий збір в розмірі 665,60 гривень, у зв`язку з чим долучено квитанцію про сплату судового збору з врахуванням коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, сплативши судовий збір, представник заявника усунув лише один недолік, зазначений в ухвалі суду від 26.06.2026 року.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що представником заявника не усунено недоліки заяви, тому визнав її неподаною та повернув заявнику.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Елементом права на справедливий судовий розгляд є право на доступ до суду.

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).

Право на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина гарантовано ст. 8 Конституції України.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 293 ЦПК України встановлено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають юридичне значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом із додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно із статтею 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Відповідно до статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Верховний Суд у постанові від 04 червня 2025 року в справі №753/8049/24 наголосив, що оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.

У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.

Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.

Приписами частини першої статті 46 ЦК України визначено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

За змістом частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Приписи частини другої статті 46 ЦК України пов`язують оголошення фізичної особи померлою у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв`язку з воєнним станом як таким.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано ЦПК України. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов.

Загальні вимоги щодо форми та змісту позовної заяви визначені ст. ст. 175 і 177ЦПК України.

Якщо заява за формою і змістом не відповідає таким вимогам, то судом застосовуються положення ст. 185 ЦПК України, про що постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. ст.175 і 177 цього Кодексу позовна заява (скарга) вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві ч. 3 ст. 185 ЦПК України.

Як зазначалося вище, 24.06.2026 року ОСОБА_1 , звернулася до суду із заявою, про оголошення померлим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заявник звернулася до суду із заявою в порядку окремого провадження про оголошення особи померлою.

Ухвалою від 26.06.2026 року суд першої інстанції заяву ОСОБА_1 про оголошення померлим ОСОБА_5 залишив без руху. Надав строк сім днів з дня вручення на усунення недоліків та роз`яснив наслідки невиконання вимог ухвали.

Як на підстави для залишення заяви без руху, суд в ухвалі від 26.06.2026 року посилався на те, що заявником у заяві не вказано про наявність або відсутність електронного кабінету учасників справи, не надано до суду доказів щодо направлення копії заяви та копії всіх документів, що додаються до неї, іншим заінтересованим особам, не було залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи Міністерство оборони України попри те, що як зазначено у заяві необхідність оголошення чоловіка померлим виникла з метою оформлення права на спадщину та отримання виплат, пов`язаних з загибеллю її чоловіка під час виконання бойового завдання, не долучено витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, що є необхідним елементом при поданні до суду заяви про оголошення військовослужбовця померлим, не долучено довідку про склад сім`ї зниклого безвісти ОСОБА_5 , не сплачено судовий збір.

29 червня 2026 року на виконання вимог ухвали представник заявника в заяві про усунення недоліків посилався на те, що ухвалою суду від 26.06.2026 року заявника зобов`язано сплатити судовий збір в розмірі 665,60 гривень, у зв`язку з чим долучено квитанцію про сплату судвого збору з врахуванням коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Ухвалою Верховинського районного суд Івано-Франківської області від 30 червня 2026 року заяву ОСОБА_1 про оголошення померлим ОСОБА_5 повернуто заявнику.

Роз`яснено заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Колегія суддів виходить з того, що постановивши ухвалу про залишення без руху від 26.06.2026 року та надавши семиденний строк для усунення недоліків заяви (виконання вимог ухвали), така ухвала була доставлена до електронного кабінету заявника 27.06.2026 року, а оскаржену ухвалу суд постановив вже 30.06.2026 року, тобто на четвертий день з часу вручення ухвали про залишення її заяви без руху, не дочекавшись завершення семиденного терміну на виконання такої.

Не може залишитися поза увагою апеляційного суду і те, що на стадії звернення із заявою до суду, відкриття провадження у справі, суд першої інстанції виходить з правил ЦПК України, відтак із поданих матеріалів заявником (позивачем) перевіряє лише передумови права на звернення із заявою до суду конкретної особи та дотримання останньою порядку її подання і не вправі зобов`язувати сторону надати докази та вказати обставини, які на думку суду, повинні відповідати за заявою чи безспірно підтверджувати (доводити) таку.

Колегія суддів вважає, що залишаючи заяву без руху заяву, суд частково переклав на заявницю обов`язок щодо встановлення обставин, які мав би з`ясовувати під час судового розгляду, зокрема і щодо кола зацікавлених осіб. Суд першої інстанції залишив поза увагою те, що згідно ч. ч. 3, 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються з додержанням загальних правил, встановлених цим кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Тобто саме на суд, а не на особу, яка звертається із заявою в порядку окремого провадження, покладено обов`язок залучення зацікавлених осіб у разі такої необхідності та збирання доказів для встановлення фактичних обставин справи, тощо.

Колегія суддів наголошує, що судові процедури повинні бути справедливими, а тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

ЄСПЛ у рішенні від 18 жовтня 2005 року в справі «МПП «Голуб» проти України» відзначив, що право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо вони не мають легітимну мету та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.

Загалом ЄСПЛ у своїй практиці критично оцінює надмірну формалізованість вимог національного законодавства різних держав-учасниць, що перешкоджають доступу до суду.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Згідно практики Європейського суду з прав людини право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява №12964/87).

Суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону, не звернув уваги та всупереч вимогам частини 5 статті 12 ЦПК України, яка зобов`язує суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально.

Колегія суддів вважає, що повернення заяви із підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним та поверхневим з точки зору дотримання права заявника на доступ до правосуддя, гарантованого національним та європейським законодавством.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що суддя суду першої інстанції передчасно дійшов висновку про визнання неподаною та повернення заяви заявнику.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без надмірного юридичного формалізму при розгляді кожної конкретної справи.

Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За вказаних обставинах колегія суддів вважає, що ухвала Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 30 червня 2026 року постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню, а цивільна справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 382-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 – адвоката Павлюка Михайла Валерійовича задовольнити.

Ухвалу Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 30 червня 2026 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 06 серпня 2026 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.А.Девляшевський

В.М. Луганська