Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №347/811/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 347/811/26

Провадження № 22-ц/4808/1334/26

Головуючий у 1 інстанції КІЦУЛА Ю. С.

Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Луганської В.М., Максюти І.О.,

секретар Кузів А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на заочне рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2026 року, ухвалене судом у складі головуючого судді Кіцули Ю.С. у м. Косів, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

31 березня 2026 року ТОВ «Бізнес Позика» в системі Електронний суд звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.04.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №511141-КС-005 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору позичальнику надано у кредит грошові кошти у розмірі – 24000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов?язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 24000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника (яку позичальником було вказано при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті). Позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

21.05.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №1, відповідно до якої продовжено термін дії Договору до 11.02.2026 року.

Проте, відповідач всупереч умовам Кредитного договору, свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконувала, а лише частково сплатила кошти, і станом на 13.03.2026 року заборгованість відповідача перед позивачем за Договором №511141-КС-005 про надання кредиту від 11.04.2025 року складала – 73 110 грн, з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту – 24 000 грн; сума прострочених платежів по процентах – 45 630 грн; сума прострочених платежів за комісією – 3480 грн.

Таким чином, ТОВ «Бізнес Позика» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором №511141-КС-005 про надання кредиту від 11.04.2025 року, що становить 73110грн., а також понесені судові витрати у розмірі 2662,40 грн. сплаченого судового збору.

Косівський районний суд Івано-Франківської області заочним рішенням від 25 травня 2026 року позов ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнив частково.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за Договором №511141-КС-005 про надання кредиту від 11.04.2025 року у розмірі 46906 грн 80 коп, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 24000 грн, суми прострочених платежів по процентах 19426,80 грн, суми прострочених платежів за комісією 3480 грн, а також судових витрат у розмірі 1708,20 грн. сплаченого судового збору.

Не погоджуючись із таким рішенням у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по процентах у сумі 26203,20 грн, представник ТОВ «Бізнес Позика» звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою. Вказує, що рішення є таким, що ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для вирішення справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої не відповідають фактичним обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було належним чином досліджено усі необхідні докази та з`ясовано обставини справи. Вказує, що відсотки по кредитному договору №511141-КС-005 нараховані в період дії договору за кожен день користування кредитом на залишок по кредиту та відповідають нормам Цивільного кодексу України, умовам Договору про надання кредиту та Правилам. Штрафні санкції та проценти передбачені ст. 625 ЦК України не нараховувались та не включені до позовних вимог.

Зазначає, що сторони уклали Договір № 511141-КС-005 про надання кредиту (кредитний договір) в розмірі 24 000,00 на строк 24 тижні. 2.4. із стандартна процентною ставкою 1% в день фіксована. Комісія за надання Кредиту становить 4 800,00 грн. Строк дії Договору до 26.09.2025 року. В пункті 4.2.2 Договору сторони визначили обов`язковий графік платежів за Договором, припускаючи, що Позичальник буде його дотримуватись. Згідно графіку платежів було погоджено, що якщо Позичальник сплачує заборгованість згідно графіка платежів (без порушень), то треба сплатити по Договору 58973,82 грн. з яких по процентах - 30 173,82 грн., оскільки з кожним платежем сума загального боргу на яку нараховується кожного дня проценти зменшується. Також, 21.05.2025 року між ТОВ та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 511141-КС-005 про надання кредиту. Відповідно до умов Додаткової угоди сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 11.02.2026 р. В пункті 4.1 Додаткової угоди до Договору сторони погодили обов`язковий графік платежів за Договором, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись. Згідно з графіком платежів було погоджено, що якщо позичальник сплачує заборгованість згідно графіка платежів (без порушень), то треба сплатити по Договору 59111,96 грн. з яких по процентах - 25 871,96 грн., оскільки з кожним платежем сума загального боргу на яку нараховується кожного дня проценти зменшується.

Отже, загальна сума до сплати по відсотках дійсно становила би 25871,96 грн. лише у випадку належного виконання позичальником зобов`язань та погашення обумовлених сум згідно з графіком платежів. Однак боржником було сплачено лише частково (по відсотках на суму 7890,00 грн.) на погашення кредиту за Договором № 511141-КС-005 про надання кредиту, чим порушено зобов`язання, встановлені договором, що цілком закономірно призвело до подорожчання кредиту і збільшення загального розміру нарахованих процетів за період користування кредитом, оскільки проценти нараховуються щоденнно на фактичний залишок по тілу кредиту. З розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що проценти за користування кредитом за відсотковою ставкою в розмірі 1% нараховані позивачем на залишок заборгованості по тілу кредиту чітко в межах дії Договору, а саме з 11.04.2025 р. по 11.02.2026 р. включно.

Таким чином, у даному випадку позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, що нараховані на залишок по тілу кредиту у межах строку дії договору, який був встановлений умовами Договору № 511141-КС-005 про надання кредиту від 11.04.2025 р. і закінчувався 11.02.2026 р.

З вищевикладеного вбачається, що позовні вимоги ТОВ до ОСОБА_1 у сумі 73110,00 гривень є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Просить рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2026 року по справі змінити в частині стягнення суми заборгованості по процентах за користування кредитом, а саме: змінити загальну суму стягнення з 46906,80 гривень на нову суму 73110, 00 гривень, в решті рішення залишити без змін; здійснити розподіл судових витрат.

Відповідач не скористалася своїм правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони до апеляційного суду не явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як роз`яснено в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Рішення суду першої інстанції апелянт оскаржує у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по процентах у сумі 26 203,20 грн, тому в іншій частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Судом встановив, що 11.04.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та позичальником ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено електронний Договір №511141-КС-005 про надання кредиту (а.с.21-30), який було підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно умов кредитного договору ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 24000 грн., зі строком кредитування строком на 24 тижнів з терміном дії договору до 26.09.2025 року, стандартна процентна ставка становить в день 1% фіксована (п.2.4 Договору), з комісією за надання кредиту 4800 грн. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 59357,15 грн., з яких 24000 грн. – сума кредиту, 35357,15 грн. – проценти за користування кредитом (п.2.9, 2.10 Договору). Позичальник зобов`язався погашати кредит шляхом сплати обов?язкового платежу у розмірі 4920 грн. (12 платежів) згідно Графіка платежів (а.с.23).

З копії Паспорта споживчого кредиту видно, що він містить інформацію, яка обов`язкова для ознайомлення позичальником та надається споживачу щодо умов кредитування до укладення договору про споживчий кредит, а саме: сума кредиту 24000 грн. строком на 169 днів (24 тижні), останній платіж 26.09.2025 року (а.с.31-32).

Згідно повідомлення, ТОВ «Бізнес Позика» від 21.05.2025 року повідомило позичальника ОСОБА_1 про неповернення нею кредиту у розмірі 24000 грн. (а.с.33).

Окрім того, 21.05.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та позичальником ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено Додаткову угоду №1 до Договору№511141-КС-005про надання кредиту (а.с.34-35), які було підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, згідно умов п.2.3 якої сторони визначили збільшення днів користування кредитом до 11.02.2026 року та встановили новий графік погашення кредиту.

Копіями Візуальної форми послідовності дій клієнта від 11.04.2025 року, 21.05.2025 року підтверджується алгоритм дій клієнта ( ОСОБА_1 ) та товариства (ТОВ «Бізнес Позика») щодо укладення електронного Договору №511141-КС-005 про надання кредиту від 11.04.2025 року (а.с.36, 37).

З копії Анкети клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи) від 10.03.2026 року встановлено анкетні дані та місце проживання позичальника ОСОБА_1 (а.с.38).

Відповідно до Підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів наданих ТОВ «Бізнес Позика», підтверджено, що в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-5 від 04.11.2020 року та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, ТОВ «ПрофітГід» було здійснено успішний переказ грошових коштів у розмірі 24000 грн. на рахунок отримувача: платіжну картку ПриватБанк № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 (зворот а.с.38).

Згідно копії Правил надання споживчих кредитів для продуктів «кредит 4 місяці» та «кредит 6 місяців» ТОВ «Бізнес Позика» (нова редакція) чинних з 20.02.2025 року, встановлено загальні положення та правила надання кредиту в ТОВ «Бізнес Позика» (а.с.39-42).

Згідно копії розрахунку заборгованості за кредитним договором №511141-КС-005 від 11.04.2025року станом на 10.03.2026 року (а.с.43-47), та копії Довідки про стан заборгованості станом на 10.03.2026 року (а.с.48), виданих ТОВ «Бізнес Позика», – заборгованість відповідача ОСОБА_1 станом на 10.03.2026 року становить 73110 грн, в т.ч.: заборгованість за кредитом – 24000 грн., заборгованість по відсотках – 45630 грн., заборгованість по комісії – 3480 грн.

Відповідно до копії інформації наданої АТ КБ «ПриватБанк» на вимогу суду в порядку витребування доказів за №20.1.0.0.0/7-260416/87173-БТ від 23.04.2026 року та копії Виписки за договором №б/н за період 11.04.2025-26.09.2025 – підтверджено, що на ім?я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 в банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 та надано інформації про рух коштів по картці за період з 11.04.2025 по 26.09.2025року(а.с.76-84).

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції врахував, що загальна сума відсотків за договором мала становити 39316,80 грн, тому загальна сума до повернення позичальником мала б становити 68116,80 грн. (39316,80 грн. % + 24 000 грн. тіло кредиту + 4800 комісія). Суд прийняв до уваги, що позичальник здійснювала часткову оплату заборгованості на загальну суму 21210 грн, і відповідно сума заборгованості за кредитом становить 46 906,80 грн (68116,80 грн. – 21210 грн.), яка і підлягає до стягнення, та в яку входить: заборгованість за тілом кредиту – 24 000 грн.,заборгованість по відсотках – 19 426,80 грн. та заборгованість по комісії – 3480 грн.

Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в оскарженій частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшов такого висновку.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частинами першою, другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною другою статті 638 ЦК України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до п. 6, п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Судом першої інстанції встановлено, що електронний Договір №511141-КС-005про надання кредиту був укладений у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи) та підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Факт укладення договору та ідентифікації відповідача підтверджується також анкетою клієнта, яка містить персональні дані відповідача, у тому числі її паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адресу проживання, номер телефону, електронну адресу та реквізити банківської картки, на яку здійснювалося зарахування кредитних коштів. Послідовність дій відповідача при укладенні договору, зокрема вхід до особистого кабінету, ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, отримання та використання одноразового ідентифікатора для підписання документів, підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором та надав відповідачу кредитні кошти у сумі 24000 грн шляхом їх перерахування на банківську картку відповідача, що підтверджується документом про здійснення переказу грошових коштів із зазначенням дати, суми, номера транзакції та реквізитів платіжної картки отримувача. Факт зарахування кредитних коштів у сумі 24000 грн на рахунок відповідача також підтверджується витребуваною судом у АТ «ПриватБанк» випискою по рахунку НОМЕР_4 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 ..

Факт укладення кредитного договору та отримання коштів за ним сторонами не заперечується.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частини перша-друга статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки відповідачка ОСОБА_1 отримала від позивача кредит, вона зобов`язана його повернути та сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та прострочених платежів за комісією не оскаржується позивачем, а тому не перевіряється апеляційним судом.

Щодо стягнення з відповідачки процентів за користування кредитом, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Суд першої інстанції здійснив перевірку нарахування заборгованості позивачем, провів перерахунок платежів відповідача по договору, процентів за користування кредитом, а також встановив черговості погашення заборгованості за рахунок платежів, проведених відповідачем відповідно до пунктів договору та ст.19 ЗУ «Про споживче кредитування».

З наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що облік заборгованості здійснювався щоденно, із фіксацією стану заборгованості на початок та кінець кожного дня, із відображенням усіх складових зобов`язання, зокрема: суми основного боргу (кредиту), нарахованих процентів за користування кредитом, комісії, а також нарахувань відповідно до статті 625 ЦК України.

У розрахунку відображено нарахування відповідно до статті 625 ЦК України, які починають обліковуватися у відповідних графах, як окрема складова заборгованості та поступово збільшуються у часі, що свідчить про включення позивачем до загальної суми боргу інфляційних втрат та процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції правильно застосував Закон України № 2120-IX від 15 березня 2022 року яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який станом на час розгляду справи є чинним та не припинений. Правильним є висновок суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах нарахування сум відповідно до статті 625 ЦК України у період дії воєнного стану є неправомірним, а тому заявлена позивачем сума заборгованості підлягає коригуванню шляхом виключення нарахувань, здійснених на підставі статті 625 ЦК України. Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині.

У своїй апеляційній скарзі ТОВ «Бізнес Позика» стверджує, що сума відсотків у розмірі 45630,00 грн, з яких суд стягнув лише 19426,80 грн, відмовивши у 26203,20 грн є платою за користування кредитом, яка нараховувалася щоденно на фактичний залишок тіла кредиту, а збільшення суми відсотків порівняно з графіком відбулося через порушення відповідачем умов договору.

Колегія суддів вважає ці доводи безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Суд першої інстанції встановив, що загальний розмір правомірних нарахувань за Кредитним договором №511141-КС-005 та Додатковою угодою № 1 становить 68116,80 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту — 24000,00 грн, нараховані відсотки — 39316,80 грн, та комісія — 4800,00 грн.

Визначаючи залишок невиконаного грошового зобов`язання, суд першої інстанції правомірно зменшив загальну суму нарахувань на суму фактично внесених відповідачем (позичальником) грошових коштів у розмірі 21210,00 грн.

Позивач не спростував проведений судом першої інстанції перерахунок.

Оскільки визначена судом першої інстанції до стягнення сума заборгованості у розмірі 46906,80 грн складається виключно з передбачених законом та договором компонентів (тіло кредиту, комісія, відсотки) та враховує внесені відповідачем платежі, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для скасування або зміни судового рішення в оскарженій частині.

Колегія суддів зазначає, що доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до вимог переоцінки доказів та незгоди з висновками суду без належної правової аргументації, пов`язаної із обставинами справи.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» залишити без задоволення.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2026 року залишити без змін

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 серпня 2026 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.М. Луганська

І.О. Максюта