Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №215/1246/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9021/26 Справа № 215/1246/26 Суддя у 1-й інстанції - Квятковський Я.А. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 215/1246/26

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Остапенко В.О.

суддів – Акуленка В.В., Бондар Я.М.,

сторони:

заявник ОСОБА_1

заінтересовані особи Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , Тернівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 червня 2026 року,яку постановлено суддею Квятковським Я.А. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складення повного тексту відсутні,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою.

В обґрунтування заяви зазначила, що вона є матір`ю військовослужбовця ОСОБА_2 , який 01 жовтня 2024 року зник безвісти під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Вугледар Волноваського району Донецької області. Зазначила, що встановлення даного факту необхідне для отримання свідоцтва про смерть сина.

У зв`язку із вищевикладеним, просила суд оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 в районі населеного пункту Вугледар Волноваського району Донецької області під час виконання обов`язків військовослужбовця, пов`язаних із захистом Батьківщини, при веденні бойових дій з підрозділами держави-агресора російського федерації.

Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської від 17 червня 2026 року цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою передано до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

В апеляційній скарзі заявниця ОСОБА_1 не погоджується з ухвалою суду першої інстанції, вважає її незаконною та постановленою з порушенням норм процесуального права, тому просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обрунтована тим, що суд першої інстанції, передаючи справу за підсудністю до іншого суду, помилково вважав, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем проживання (реєстрації) заявниці, а саме АДРЕСА_1 , що відноситься за підсудністю до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Зазначає, що із врахуванням положень ч. 1 ст. 305 ЦПК України, із заявою про оголошення сина безвісно відсутнім звернулась до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, оскільки останнім відомим місцем проживання (перебування) ОСОБА_2 , місце перебування якого невідоме, або за місцемзнаходження майна, за адресою: АДРЕСА_2 , що відноситься до територіальної юрисдикції (підсутності) Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена у п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що за відомостями з реєстру Криворізької міської територіальної громади, місцем реєстрації заявника за адресою: АДРЕСА_1 .

Передаючи цивільну справу за заявою ОСОБА_1 за підсудністю до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, посилаючись на ч. 1 ст. 316 ЦПК, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Тлумачення наведеної статті дають підстави для висновку, що заява про оголошення фізичної особи померлою може бути подана за вибором заявника за трьома місцями: 1) за місцем проживання заявника або 2) за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або 3) за місцезнаходженням її майна.

Право вибору між судами, яким згідно з правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві (заявникові).

Заявниця ОСОБА_1 у цій справі використала належне їй право вибору суду за правилами альтернативної підсудності, звернувшись за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, а саме військовослужбовця ОСОБА_2 , який з 06 вересня 2013 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 21-22), що територіально відноситься до Тернівського району м. Кривого Рогу.

Судом першої інстанції залишено поза увагою Розділ 4 ЦПК України, якому присвячено питання щодо розгляду судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Встановивши, що місцем реєстрації заявниці є адреса АДРЕСА_1 , що знаходиться в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, суд першої інстанції обмежив на цьому викладення своїх мотивів та помилково керувався ч. 1 ст. 316 ЦПК України, якою визначено, що заяви про встановлення фактів подаються за місцем проживання заявника.

Отже, суд першої інстанції не забезпечив належним чином реалізацію права заявниці на альтернативну підсудність, яка є складовою частиною права на доступ до судочинства, справедливий суд та на ефективний юридичний захист.

Колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права знайшли своє підтвердження під час перегляду судом апеляційної інстанції оскаржуваної ухвали суду про передачу справи за підсутністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно вимог ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що оскаржувана ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального законодавства, які призвели до постановлення помилкової ухвали суду, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу суду скасувати, направивши справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У відповідності до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки, судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції з передачею справи для продовження розгляду до цього ж суду, то розподіл сум судових витрат, пов`язаних з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 141 ЦПК України.

З урахуванням того, що суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків про наявність підстав для передачі справи до іншого суду, ухвала Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 червня 2026 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 червня 2026 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 07 серпня 2026 року.

Головуючий

Судді