Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №216/2318/21 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8571/26 Справа № 216/2318/21 Суддя у 1-й інстанції - ГАЙТКО Л. А. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 216/2318/21

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Остапенко В.О.

суддів – Акуленка В.В., Бондар Я.М.,

сторони:

заявник Комунальне підприємство «Кривбасводоканал»

боржник ОСОБА_1

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 червня 2026 року, яку постановлено суддею Гайтко Л.А. в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості про дату складення повного тексту відсутні,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування судового наказу від 10 червня 2021 року у справі № 216/2318/21, виданого за заявою комунального підприємства «Кривбасводоканал» про стягнення заборгованості за отримані послуги з централізованого постачання холодної води в розмірі 4 246,95 грн та судового збору в розмірі 227 грн. Просила суд поновити їй строк для подання до суду заяви про скасування судового наказу.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 червня 2026 року в поновленні строку для подання до суду заяви про скасування судового наказу відмовлено, заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу за заявою Комунального підприємства «Кривбасводоканал» про стягнення заборгованості за отримані послуги з централізованого постачання холодної води повернуто ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому просить поновити процесуальний строк щодо оскарження винесеного судового наказу від 10 червня 2021 року у справі № 216/2318/21, скасувати вищевказану ухвалу та передати матеріали справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про встановлення факту, що ОСОБА_1 отримала копію судового наказу 29 жовтня 2021 року, оскільки з 28 серпня 2020 року по теперішній час остання проживає за адресою: АДРЕСА_1 та підпис, який засвідчений на поштовому повідомленні, ОСОБА_1 не належить, а належить іншій особі.

Звертає увагу суду, що у квартирі ніхто не проживає, комунікації водопостачання та водовідведення відсутні, що підтверджується актами представника КП «Кривбасводоканал» від 05 серпня 2025 року, крім того, житло за вищевказаною адресою органами місцевої влади визнано як аварійне та не може використовуватися для проживання людини (барак) та квартира АДРЕСА_2 не придатна для проживання, оскільки така є ветхою, частково немає підлоги та стелі, вибиті вікна та відсутні всі необхідні для проживання побутові речі, окрім того, відсутній санвузол, водопостачання та водовідведення, лічильник.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена у п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Апеляційний судом встановлено, що 10 червня 2021 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області видано судовий наказ, яким стягнуто з стягнуто з боржника ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Кривбасводоканал» заборгованість, яка утворилась у період з 01 грудня 2019 року по 31 березня 2021 року, за отримані послуги з централізованого постачання холодної води в сумі 3 960,47 грн, 3 % річних в сумі 64,94 грн, втрати від інфляції в сумі 221,54 грн, боржника судовий збір 227 грн.

Відмовляючи у поновленні строку для подання заяви про скасування судового наказу та повертаючи заяву боржниці ОСОБА_1 про скасування судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що боржниця пропустила п`ятнадцятиденний строк для скасування судового наказу визначений ч. 1 ст. 170 ЦПК України.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

За приписами ч. 2 ст. 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого ч. 1 ст. 170 цього Кодексу повертається лише в тому випадку, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Частиною 5 ст. 170 ЦПК України встановлено вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про скасування судового наказу, зокрема, до заяви про скасування судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; 3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи № 2655 від 14 травня 2021 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 7).

Копія судового наказу з додатками надсилалась Центрально-Міським районний судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання боржника ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_2 . (а.с. 9).

Вказаний судовий наказ з додатками отримано боржницею 29 жовтня 2021 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення наявне в матеріалах справи (а.с. 10).

Вперше із заявою про скасування судового наказу та клопотанням про поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу боржниця ОСОБА_1 звернулася до суду 15 липня 2025 року (а.с. 13-26), яку ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 липня 2025 року було повернуто боржниці (а.с. 28).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на вищевказану ухвалу суду першої інстанції залишено без задоволення, ухвалу суду – без змін.

Вдруге із заявою про скасування судового наказу боржниця ОСОБА_1 звернулася до суду, згідно до поштового конверту, 30 липня 2025 року (а.с. 30-35), яку ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 серпня 2025 року повернуто заявниці.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на вищевказану ухвалу суду першої інстанції залишено без задоволення, ухвалу суду – без змін.

Втретє із заявою про скасування судового наказу та клопотання про поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції 01 червня 2026 року.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17(П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19 від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б, від 27 лютого 2023 року у справі №909/548/16(909/947/20).

Крім того, вказаний судовий наказ з додатками отримано боржницею 29 жовтня 2021 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення наявне в матеріалах справи.

Отже, виходячи з вищезазначеного, судовий наказ у справі № 216/2318/21 від 10 червня 2021 року є таким, що вручено боржнику 29 жовтня 2021 року.

Доказів існування непереборних обставин, які перешкоджали ОСОБА_1 скористатись правом на звернення до суду з заявою про скасування судового наказу останньою не наведено.

Встановивши, що ОСОБА_1 копію судового наказу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 червня 2021 року у справі № 216/2318/21 отримала 29 жовтня 2021 року, а із заявою про скасування судового наказу звернулась через майже через п`ять років, а саме останній раз 01 червня 2026 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поновлення ОСОБА_1 строку на подачу заяви про скасування судового наказу.

Достатнім та належним доказом щодо дати отримання боржником копії судового наказу у цій справі є наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке було направлено судом першої інстанції за зареєстрованим місцем проживання апелянта.

Виходячи з судової практики щодо належного повідомлення учасників справи та вручення їм судових рішень в судах не може бути сумнівів щодо дій працівників пошти при врученні поштових відправлень. Існує презумпція добросовісного виконання своїх обов`язків працівниками пошти.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 копію судового наказу не отримувала, посилаючись на те, що підпис на поштовому повідомленні їй не належить, оцінюються апеляційним судом критично, з огляду на те, що вказане не підтверджено жодними доказами.

Крім того, колегія суддів наголошує, що доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 не проживала за місцем реєстрації станом на 29 жовтня 2021 року матеріали справи не містять.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до незгоди з ухвалою місцевого суду та переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку, та не можуть бути підставою для її скасування.

Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими, а відтак не дають підстав для висновку про порушення процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 червня 2026 року -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 07 серпня 2026 року.

Головуючий

Судді