Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №188/1238/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2223/26 Справа № 188/1238/25 Суддя у 1-й інстанції - Місюра К. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 69

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Петешенкової М.Ю.,

суддів – Городничої В.С., Макарова М.О.,

при секретарі - Карпенко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2025 року у складі судді Місюри К.В.

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Ірпінський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання батьківства,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з 2022 року перебуває у фактичних шлюбних відносинах із відповідачем у справі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Алчевськ Луганської області у сторін народилася дитина ОСОБА_3 , яку відповідач визнає своєю донькою.

Подати заяву про визнання батьківства до відділу державної реєстрації актів цивільного стану не має можливості через проживання на окупованій території, у зв`язку з чим вимушена звернутися до суду та просити визнати ОСОБА_2 батьком ОСОБА_4 , зобов`язати Ірпінський відділ ДРАЦС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , зазначивши батьком дитини ОСОБА_2 , видати нове свідоцтво про народження ОСОБА_4 , змінивши прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 .

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_4 , яка народилась у місті Алчевськ Луганської області, матір`ю якої є ОСОБА_1 .

Внесено відомості до актового запису про народження ОСОБА_4 , з зазначенням батька дитини ОСОБА_2 . Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для задоволення позову, оскільки в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази на підтвердження позову.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила змінити рішення суду, визнавши ОСОБА_2 батьком ОСОБА_4 , зобов`язати Ірпінський відділ ДРАЦС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , зазначивши батьком дитини ОСОБА_2 , видати нове свідоцтво про народження ОСОБА_4 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є не законним та необґрунтованим. Вказує, що суд першої інстанції фактично ухвалив рішення на підставі положень ст. 130 СК України, тоді як позивач зверталась на підставі ст. 128 СК України та просила встановити батьківство. Вказує, що непогоджується з висновком суду в частині відмови у зобов`язанні внести відповідні зміни до актового запису.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду в частині встановлення факту, з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 26 лютого 2025 року встановлено факт народження громадянки України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Алчевську Луганської області, від матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українки, запис про батька проведено за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записано за її вказівкою відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

На виконання рішення суду, 04 березня 2025 року видано свідоцтво про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками якої зазначені ОСОБА_8 та ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції, задовольняючи позов шляхом встановлення факту батьківства, фактично вирішив питання, яке не було предметом заявлених вимог, оскільки визнання батьківства та встановлення факту батьківства є різними способами захисту, а тому суд першої інстанції вийшов за межі позову, що є підставою для скасування рішення в цій частині.

Згідно з принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частини перша, друга статті 264 ЦПК України).

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача (пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21).

Згідно із статтею 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. Спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою одним із батьків.

Разом з тим, згідно частини першої статті 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Отже, положення статей 128 та 130 СК України передбачають різні способи встановлення походження дитини від певної особи та застосовуються за різних юридично значимих обставин. Визнання батьківства здійснюється у порядку позовного провадження за наявності спору щодо походження дитини та передбачає вирішення вимоги про визнання особи батьком дитини. Натомість встановлення факту батьківства є окремим способом захисту, який застосовується у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, та має на меті встановлення юридичного факту.

Таким чином, вимоги про визнання батьківства та встановлення факту батьківства не є тотожними, оскільки передбачають різні підстави звернення до суду та різні правові наслідки їх задоволення.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, задовольняючи позов шляхом встановлення факту батьківства, вирішив питання, яке позивачем не заявлялося, оскільки предметом позову було визнання батьківства. Зміна судом способу захисту, обраного позивачем, без відповідної заяви останнього, суперечить принципу диспозитивності цивільного процесу та свідчить про вихід суду за межі позовних вимог, що є самостійною підставою для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині.

Щодо вимог про зобов`язання Ірпінського відділу ДРАЦС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , зазначивши батьком дитини ОСОБА_2 , видати нове свідоцтво про народження ОСОБА_4 .

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Процесуальне становище третьої особи, Ірпінського відділу ДРАЦС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),є відмінним від процесуального становища відповідача. При цьому суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, розглядаючи спір між сторонами, оскільки відповідно до частини першої статті 53 ЦПК така особа вступає у справу або залучається до участі у справі на стороні позивача або відповідача у разі, коли рішення у справі може вплинути на їх права або обов`язки щодо однієї із сторін.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладену у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 766/8113/17.

Крім того, заявлена вимога про зобов`язання орган ДРАЦС внести зміни до актового запису про народження є похідною від вимоги про визнання батьківства, а тому окремого вирішення не потребує, оскільки рішення суду про визнання батьківства є достатньою підставою для вчинення відповідних реєстраційних дій.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині встановлення факту, оскільки рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з ухваленням нового.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2025 року в частині встановлення факту - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка народилася у місті Алчевську Луганської області (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане Ірпінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 02 від 04 березня 2025 року).

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 04 серпня 2026 року

Повний текст судового рішення складено 06 серпня 2026 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

М.О. Макаров