Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №643/10974/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/10974/26

Провадження № 2/643/6967/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2026 Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Довготько Т.М.,

за участю секретаря судового засідання – Вишнякової Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року представник ОСОБА_1 – ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , заборгованість у сумі 120 000,00 грн. та штраф у розмірі 6000, 00 грн. за прострочення виконання зобов`язання за договором позики грошей від 22 серпня 2025 (Документ сформований в системі «Електронний суд» 25.05.2026).

Позовна заява обґрунтована тим, що 22 серпня 2025року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики грошей. На умовах Договору, позивач передав у власність відповідача грошові кошти в еквіваленті 120 000,00 грн. під час підписання Договору. Згідно п.п. б п. 2 Договору повернення суми позики Позикодавцю мало здійснюватися поетапно по 30 000,00 грн. 4 платежами, але не пізніше 30 квітня 2025р. Станом на день подачі цієї позовної заяви Відповідач не повернув грошові кошти у сумі 120 000,00 грн , чим порушив виконання свого зобов`язання. Відповідно до п.п. г п. 2 Договору при неповерненні суми позики в строки, встановлені в п. 2 Договору, Позикодавець вправі пред`явити цей Договір до стягнення в строки та порядку, передбачені чинним законодавством України та вимагати при цьому повернення йому позики з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплату штрафу у розмірі 5 відсотків від простроченої суми. Таким чином заборгованість складає: 120 000,00 грн. - основний борг за Договором та 6000,00 грн. - штраф за прострочення виконання зобов`язання за Договором.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 01.06.2026 відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, витребувано оригінал договору позики.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін. Відповідач відзив на позов не подав.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази та матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики від 22 серпня 2025 року, за яким позивач надав у позику відповідачу грошові кошти у сумі 120 000, 00 грн. Передачу грошей позичальнику було здійснено під час підписання цього договору.

Відповідно до п.2 Договору, сторони домовились про те, що: цей договір позики є безвідсотковим; повернення суми позики позикодавцю має здійснюватися наступним чином: 30 000, 00 грн. – 31.01.2026, 30 000, 00 грн. – 28.02.2026, 30 000, 00 грн. – 31.03.2026, 30 000, 00 грн. – 30.04.2026. Вся сума позики у розмірі 120 000, 00 має бути повернута позичальнику не пізніше 30.04.2025. При неповерненні суми позики в строки, встановлені в п. 2 Договору, Позикодавець вправі пред`явити цей Договір до стягнення в строки та порядку, передбачені чинним законодавством України та вимагати при цьому повернення йому частини позики, що залишилась несплаченою, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплату штрафу у розмірі 5 відсотків від простроченої суми.

Водночас, зазначена в договорі дата повернення всієї суми позики «30 квітня 2025» не узгоджується з визначеним сторонами графіком повернення частин позики (платежів), та датою укладення Договору – 22.08.2025. Відтак, суд виходить із того, що кінцевим строком повернення суми позики є 30 квітня 2026 року.

Судом досліджено оригінал Договору позики від 22 серпня 2025 року, який надано позивачем на виконання ухвали суду від 01.06.2026 та копію якого долучено до матеріалів справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Вимогами ч. 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Нормами ч. 2 ст. 1047 ЦК України встановлено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц та у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі 753/1349/20 та від 16 січня 2020 року у справі № 761/45701/16-ц.

На час розгляду справи договір позики від 22.08.2025 відповідачем не виконаний, сума позики у встановлений договором строк позивачу не повернута. Матеріали справи не містять доказів повного або часткового виконання відповідачем його зобов`язань з повернення позивачу позики від 22.08.2025 .

Таким чином, досліджені у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність законних підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за договором позики від 22.08.2025 у розмірі 120 000, 00 грн.

Щодо стягнення суми штрафу у розмірі 6000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Отже, підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання.

Нормами ч. ч. 2-3 ст. 549 ЦК України встановлено, що штрафом є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 6000, 00 грн. не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України здійснюється пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за подачу позову до суду, як особа з інвалідністю 2 групи, на підставі п. 9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Закон України «Про судовий збір» встановлював ставку судового збору за подачу до суду позову майнового характеру позивачем фізичною особою у розмірі 1 відсотку від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позов у справі поданий 25.05.2026.

Ціна позову становила: 126 000,00грн.

1% від ціни позову = 1260,00 грн. Таким чином сума судового збору, яка підлягала сплаті за подачу позову до суду не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахування коефіцієнту 0,8 становила 1064,96 грн.

Позовні вимоги задоволено частково, а саме на 95,00 %, а тому з ОСОБА_2 на користь держави необхідно стягнути 1011,71 грн (1064,96 грн х 95,00%) - судового збору за подачу позову до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.4,12,13,80,81,141,263,265, 280 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 22.08.2025 в розмірі 120 000 (сто двадцять тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1011 грн. 71 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 07.08.2026.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Т.М.Довготько