Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №639/4212/26 — Новобаварський районний суд міста Харкова

Суд: Новобаварський районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 06 серпня 2026 р.

Справа: №639/4212/26

Суддя: Труханович В. В.

Справа №639/4212/26

Провадження №2/639/2121/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді – Труханович В.В.,

за участю секретаря – Бірюк А.О.,

позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новобаварського районного суду міста Харкова цивільну справу №639/4212/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини, -

ВСТАНОВИВ :

11 травня 2026 року до Новобаварського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини, відповідно до якої позивач просив зменшити розмір аліментів, які стягуються на підставі судового наказу Холодногірського районного суду м. Харкова по справі №642/1127/26 від 17.02.2026 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів на 1/6 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 09.09.2017 між сторонами було укладено шлюб.Від шлюбу у сторін народилась донька, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .Як зазначає позивач, під час перебування у шлюбі між ним та відповідачем панувала любов та взаємоповага, вони обидва піклувалися про благополуччя їх сім`ї та розвиток спільної дитини, надаючи їй необхідне матеріальне забезпечення, належне виховання, навчання тадозвілля.В подальшому, шлюб між сторонами рішенням Холодногірського районного суду м. Харкова від 05.03.2026 було розірвано.Також позивач зазначив, що після того як відповідач вирішила припинити з ним шлюбні відносини, що спричинило у нього не аби якого душевного болю та моральних страждань, відповідач забрала їх спільну доньку та переїхала із нею до іншого житла, а вже у лютому 2026 року звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з позивача аліментів на утримання доньки у розмірі 1/4 від мого заробітку (доходу).Судовим наказом Холодногірського районного суду м. Харкова по справі №642/1127/26 від 17.02.2026 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_2 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дати звернення до суду 17.02.2026 і до досягнення дитиною повноліття.Позивач зазначив, що не відмовляється від виконання свого обов`язку зі сплати аліментів на утримання малолітньої доньки та брати участь у додаткових витратах на неї, оскільки ще до звернення відповідача до суду із відповідною заявою про видачу судового наказу він сплачував їй аліменти на утримання доньки, що підтверджується квитанціями №523676347410 від 24.08.2025 року, №525662976855 від 13.09.2025 року, №526766421747 від 24.09.2025 року, №528863561008 від 15.10.2025 року, №2212-5287- 4605-0566 від 21.01.2026 року №2245-2810-5274-0294 від 23.02.2026 року, однак зважаючи на те, що при винесенні вказаного судового наказу судом не було досліджено усіх обставин по даній справі, оскільки він був позбавлений можливості надати будь-які заперечення щодо заявлених відповідачем вимог та подати заяву про скасування судового наказу, а отже він вимушевий звернутися до суду з вказаним позовом та просити суд зменшити розмір призначених аліментів на утримання доньки, оскільки він є явно несправедливим і покладає на позивача непропорційний фінансовий тягар у порівняні із тим, яку участь у житті доньки він приймає. Крім того зазначив, що відповідно до усної домовленості між ним та відповідачем їх донька, починаючи з обіду п`ятниці по ранок понеділка перебуває та проживає разом з позивачем, що свідчить про те, що позивач і відповідач приймають однакову участь зокрема в утриманні спільної дитини, оскільки проводять із нею однакову кількість часу.Окрім цього зауважив, що відповідач, самостійно визначивши місце проживання дитини із нею, доволі часто залишає доньку, зокрема і у нічний час, без належної батьківської уваги з її боку, пояснюючи дитині це тим, що вона начебто «має їхати у відрядження». Також зазначив, щовідповідач задля отримання дитиною статусу внутрішньо-переміщеної особи вказала невірні данні її зареєстрованого місця проживання, а саме зазначила, що воно розташовується за адресою: АДРЕСА_1 , попри те, що починаючи з 18.09.2018 року по 27.02.2026 року включно (дата формування довідки) вона була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади №2026/003152010 від 27.02.2026 та свідчить про те, що відповідач шляхом вказання невірних даних дитини отримала можливість оформити на себе відповідні соціальні виплати пов`язані із отриманням донькою статусу внутрішньо-переміщеної особи та значним чином покращити своє матеріальне становище.Вважає, що стягнення аліментів на утримання доньки у розмірі 1/4 від заробітку (доходу) позивача є необгрунтованим та безпідставним, а отже розмір аліментів може бути зменшений до 1/6 від мого заробітку (доходу), який буде розумним та достатнім для задоволення усіх базових потреб доньки позивача, оскільки перевищуватиме установлений законом прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, та не призведе до нецільового використання матір`ю дитини сплачуваних на її користь аліментів.

Вказані обставини і вимусили позивача звернутися до суду з зазначеною позовною заявою.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 13 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини.

02 червня 2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого повідомлено, що ОСОБА_3 як до так і після розірвання шлюбу батьків мешкає разом з матір`ю – ОСОБА_2 . Позивач ОСОБА_1 мешкає окремо, ОСОБА_4 відвідує батька на вихідні. Сторони не мешкають разом з вересня 2025 року Тобто, з вересня 2025 року позивач зобов`язаний утримувати доньку до досягнення неюповноліття, незалежно від того проживає він разом з дитиною чи окремо від неї. Позивач ОСОБА_1 не надавав допомоги на утримання доньки в належному розмірі. Як вбачається з квитанцій наданих безпосередньо позивачем за період з серпня 2025 року по лютий 2026 року, він сплатив: в серпні 2025 року - 2600,00 грн., в вересні 2025 року - 1100,00 грн. (300,00 грн. + 800,00 грн.), в жовтні 2025 року - 500,00 грн., в лютому 2026 року - 3512,00 грн. В зв`язку з невиконання позивачем своїх батьківських обов`язків щодо сплати аліментів в належному розмірі відповідачка ОСОБА_2 була змушена звернутися до Холодногірського районного суду м. Харкова з заявою про видачу судового наказу в розмірі 1/4 частки від доходу. Холодногірським районним судом м. Харкова видано судовий наказ № 642/1127/26 від 17 лютого 2026 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь до ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду 17 лютого 2026 року і до досягненню дитиною повноліття. Судовий наказ № 642/1127/26 від 17 лютого 2026 року перебуває на примусовому виконанні (ВП № 80430084 ) у Холодногірсько-Новобаварському ВДВС у м. Харкові ХМУ МЮУ з 06 березня 2026 року, що підтверджується інформацією з Автоматизованої системи виконавчих проваджень. За вказаний період відповідачка отримала від ВДВС дві виплати в розмірі 11365,43 грн. 06 квітня 2026 року та 7232,37 грн. 6 травня 2026 року. Звертаючись до суду з позовною заявою про зменшення розміру аліментів на підставі ст. 192 СК України, позивач ОСОБА_1 повинен надати суду докази зміни матеріального або сімейного стану платника – ОСОБА_1 та одержувача аліментів – ОСОБА_2 , погіршення або поліпшення здоров`я когось із них, які виникли вже після 17 лютого 2026 року. Доказів, які б підтвердили наведені вище обставини, позивач до суду не надав. Позивач звернувся до суду в травні 2026 року. Разом з позовною заявою позивачем надано інформацію щодо його доходів за період з січня 2022 року по січень 2026 року, що передує часу прийняття судового наказу № 642/1127/26 від 17 лютого 2026 року. Який дохід має позивач на момент звернення до суду з позовом, ОСОБА_1 не повідомив. Тобто, як вбачається з позовної заяви та доданих до неї додатків, позивач не надав суду документи, що могли б свідчити про зміну його майнового стану в бік зменшення в період з лютого 2026 року по теперішній час і навпаки майнового стану відповідачки ОСОБА_2 в бік збільшення. Так само відсутня інформація щодо зміни сімейного стану позивача після видання судового наказу 17 лютого 2026 року.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача та відповідач в судове засідання не з`явились, надали заяву про розгляд справи без їх участі, просили у позові відмовити, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Позивач в судовому засіданні повідомив, що він з ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу у сторін народилась донька, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як зазначає позивач, під час перебування у шлюбі між ним та відповідачем панувала любов та взаємоповага, вони обидва піклувалися про благополуччя їх сім`ї та розвиток спільної дитини, надаючи їй необхідне матеріальне забезпечення, належне виховання, навчання тадозвілля.

В подальшому, шлюб між сторонами рішенням Холодногірського районного суду м. Харкова від 05.03.2026 було розірвано.

У лютому 2026 року відповідач звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з позивача аліментів на утримання доньки у розмірі 1/4 від мого заробітку (доходу).

Так, в судовому засіданні було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_3 , батьками якої є: батько- ОСОБА_1 , мати – ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , актовий запис № 1209 (а.с. 16).

17 лютого 2026 року Холодногірським районним судом міста Харкова винесено судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , фактичне місце перебування/проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_5 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 (однієї чверті) заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з дати звернення до суду 17 лютого 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 на користь держави судовий збір в сумі 332 (триста тридцять дві) гривні 80 коп. (а.с. 25-26).

Позивач зазначив, що вимушевий звернутися до суду з вказаним позовом та просити суд зменшити розмір призначених аліментів на утримання доньки, оскільки судовий наказ є несправедливим і покладає на позивача непропорційний фінансовий тягар у порівняні із тим, яку участь у житті доньки він приймає.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістюміж ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів.

Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143 цс 13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Позивач в судовому засіданні посилався на наступні підстави для зменшення розміру аліментів: що у добровільному порядку сплачував аліменти на отримання доньки, що згідно домовленості між ним та відповідачем їх донька, починаючи з обіду п`ятниці по ранок понеділка перебуває та проживає разом з позивачем, що свідчить про те, що позивач і відповідач приймають однакову участь зокрема в утриманні спільної дитини, зважаючи і на те, що матеріальний стан відповідача є значно вищим за позивача, оскільки вона отримує додаткові соціальні виплати на дитину, пов`язані із отриманням нею статусу внутрішньо-переміщеної особи.

На підтвердження вищевикладеного надав платіжні інструкції, з яких вбачається, що ОСОБА_5 за період з серпня 2025 року по лютий 2026 року, ОСОБА_6 сплатив: в серпні 2025 року - 2600,00 грн., в вересні 2025 року - 1100,00 грн. (300,00 грн. + 800,00 грн.), в жовтні 2025 року - 500,00 грн., в лютому 2026 року - 3512,00 грн. (а.с. 45-48).

Також надав інформацію щодо доходів за період з січня 2022 року по січень 2026 року. Однак, вказана інформація надана за період до прийняття судового наказу № 642/1127/26 від 17 лютого 2026 року, а отже доказів того, який дохід має позивач на момент звернення до суду з позовом, суду надано не було (а.с. 17-21).

Таким чином, як вбачається з позовної заяви та доданих до неї додатків, позивач не надав суду документи, що могли б свідчити про зміну його майнового стану в бік зменшення в період з лютого 2026 року по теперішній час.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійної, не залежної від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

В свою чергу, позивачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів про зміну його сімейного стану або погіршення стану здоров`я.

Крім того, позивачем в судовому засіданні було повідомлено, що осіб, які знаходяться на його утриманні або інших аліментних зобов`язань у нього немає.

При цьому стороною відповідача у відзиві на позовну заяву повідомлено, що всіма питаннями щодо придбання одягу, сплати за додаткові навчання, медичні послуги вирішує та оплачує відповідачка. Відповідачка ОСОБА_2 щомісяця сплачує за заняття в басейні в сумі 2080 грн., за додаткові навчання з англійської мови в сумі 1400,00 грн. Крім того, донька сторін ОСОБА_4 потребує отримання стоматологічних послуг, а саме встановлення знімного пластиночного апарату. Вартість вказаного апарату на одну щелепу становить 4500,00 грн.

На підтвердження вищевикладеного стороною відповідача надано платіжні інструкції про оплату навчання, стоматологічних послуг (а.с. 58,59,60).

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що маютьз начення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішньог опереконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позивачем, в розумінні ст. 192 СК України, не надано доказів, які б вказували на наявність підстав для зміни розміру аліментів в сторону їх зменшення внаслідок зміни матеріального стану, позивача, або погіршення стану його здоров`я .

Таким чином суд, враховуючи те, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено обставину погіршення його майнового (матеріального) стану після ухвалення рішення суду про стягнення з нього аліментів на користь відповідача, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з статтями 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Отже, керуючись принципом якнайкращого забезпечення інтересів дитини, враховуючи те, що у позивача наявний регулярний дохід, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати залишити за позивачем. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5 , 13, 76-81, 133, 141, ч.4 ст. 223, 265, ЦПК України, ст. ст. 180, 181, 182, 183, 184 Сімейного Кодексу України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», суд –

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , яка зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_6 .

Повний текст рішення складено 07.08.2026

Суддя В. В. Труханович

Оригінал: reyestr.court.gov.ua