Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №390/2498/24 — Кропивницький районний суд Кіровоградської області

Справа № 390/2498/24

Провадження №2/390/914/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2026 р.Кропивницький районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого – судді Гершкул І.М.,

при секретарі Лазаренко А.С.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Васильченко З.С.,

відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника відповідачів - адвоката Хабзей О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кропивницький за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Коваленко Галина Григорівна, про визнання договорів дарування недійсними,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Коваленко Галина Григорівна, про визнання договорів дарування недійсними. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла донька позивачки ОСОБА_4 , через тиждень після її смерті до позивачки звернувся її син - онук позивача ОСОБА_3 з проханням видати на нього заповіт на земельний пай, пояснивши це тим, що мати померла, єдиним спадкоємцем буде син позивача, тому ОСОБА_3 нічого не дістанеться після смерті позивача. Будучи у важкому психологічному стані після смерті доньки, позивач погодилась посвідчити заповіт, яким на випадок своєї смерті заповісти ОСОБА_3 дві земельні ділянки, передала йому правовстановлюючі документи. 16.11.2023 року сторони поїхали до нотаріуса для посвідчення заповіту, разом із ними поїхала онука ОСОБА_2 та її чоловік, як повідомили позивачу, вона знала місцезнаходження нотаріуса, в той день, як позивач вважала, вона заповіла земельні ділянки, які належали їй на праві приватної власності, своєму онуку ОСОБА_3 06.12.2014 року позивач уклала договір оренди з ФГ «Янтарне» щодо земельної ділянки площею 6,074 га, кадастровий номер 3522581800:02:000:0298, строком на 10 років, тому розуміючи, що термін дії договору спливає, позивач звернулась до ОСОБА_5 з питанням продовження дії договору, отриманням орендної плати за землю, але він повідомив, що в зв`язку з тим, що земельна ділянка вже належить ОСОБА_2 , то позивач не може продовжувати договір оренди і отримувати орендну плату. Ця новина стала для позивача шоком, вона телефонувала онуку і онуці, але вони на телефонні дзвінки не відповідають, до позивача не приїздять. 30.10.2024 року позивач звернулася до адвоката та їй стало відомо, що 16.11.2023 року було посвідчено два договори дарування щодо належних їй земельних ділянок. Позивач не мала наміру укладати договори дарування, а мала намір посвідчити заповіт на ОСОБА_3 , проте щодо ОСОБА_2 взагалі не мала наміру вчиняти будь-які нотаріальні дії. Оскільки позивач є людиною похилого віку, часто хворіє, має невелику пенсію, потребує матеріальної допомоги, а саме орендної плати за землю, тому не могла та не мала наміру відчужити єдине джерело доходу, а лише зробити заповіт, щоб онук отримав землю після її смерті. Розуміючи, якої припустилася помилки, розуміючи, що це єдине джерело доходу, позивач змушена звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Позивач у судовому засіданні 20.05.2025 року позовні вимоги підтримала та пояснила, що проживає в с. Володимирівка, Кропивницького району Кіровоградської області, має дві земельні ділянки, які отримала приблизно 15 років тому, які були здані нею в оренду. Зазначила, що до 2023 року проживала сама, її донька проживала в іншому селі, донька захворіла та померла, після її смерті, онук сказав написати заповіт на нього, тому вони поїхали до нотаріуса, їй сказали розписатися, жодних документів не надавали, договори не зачитували та читати не давали. Коли підписувала документи у нотаріуса думала, що складено заповіт на онука ОСОБА_3 , про онуку ОСОБА_2 взагалі не знала, що укладалися якісь документи. Пізніше вона звернулася до орендаря, який їй повідомив, що земля на підставі договору дарування належить іншій особі. Пояснила, що на момент укладення договорів читати могла, окулярів не має. Також зазначила, що зверталася до сільської ради з питанням заповіту приблизно 5 років тому, що заповіт можна скласти безпосередньо у сільській раді не знала. Коли з`ясувалося, що земельні ділянки вже їй не належать, в сільській раді порекомендували звертатися до суду. Зі зверненям до суду їй допомагав син. Онуки відібрали в неї землю, залишили її без єдиного доходу, тому просила задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві. Крім того, у судових дебатах зазначила, що смерть доньки незадовго до вчинення правочинів, похилий вік позивачки, її тяжкий психологічний стан, повна довіра до онуків, відсутність власної ініціативи щодо оформлення договорів дарування, самостійна організація відповідачами процесу їх укладення, приховування цього факту від сина позивачки, попередній намір позивачки оформити саме заповіт, подальше отримання нею орендної плати та негайне звернення до суду після того, як вона дізналася про справжній зміст оформлених документів, у своїй сукупності переконливо свідчать про те, що позивачка не мала наміру безповоротно та негайно відчужити належні їй земельні ділянки шляхом дарування. Саме тому зміст спірних договорів не відповідає її внутрішньому волевиявленню, а відтак такі правочини не можуть вважатися такими, що були вчинені вільно, усвідомлено та відповідно до справжньої волі.

Представник відповідачів у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову. Крім того, від відповідачів надійшов відзив на позовну заяву, в якому просили відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати відповідачів. Позивачка звернулася до них із проханням оформити договори дарування на землю, пояснила, що хвилюється, щоб земля не пропала або не дісталася після її смерті невідомо кому. Вона абсолютно бажала подарувати землю, про оформлення заповіту взагалі мови не йшло. Відповідачі обговорили це з позивачкою та погодилися на її пропозицію. Позивач попросила знайти нотаріуса для формлення договору дарування. 16.11.2023 року були складені договори дарування на дві земельні ділянки, орендну плату за користування якими продовжує отримувати позивач. Твердження позивача про те, що вона думала, що підписує заповіт є неправдивими, оскільки нотаріус проводила з нею бесіду, пояснювала пункти договору та запитувала чи усвідомлює вона свої дії. Позивач абсолютно нормально відповідала на питання, виявила бажання зробити подарунок, читала та перевіряла тексти договорів. Бабуся наполягала на оформленні договорів при житті, щоб вона була спокійною, казала, що їй дуже шкода онуків, які залишилися без матері. Позивачка не потребує стороннього догляду, обходить себе сама, ніяких ліків не приймає (а.с.61-63).

Відповідачами були надані пояснення по суті позову у судових засіданнях 20.05.2025 року та 19.06.2025 року, що аналогічні викладеним у відзиві.

Третя особа в судове засіданя не з`явилася, надала суду письмові пояснення по суті спору, в яких зазначила, що нею були посвідчені договори дарування земельної ділянки: за реєстровим №1139, в якому ОСОБА_1 дарувальник, а ОСОБА_2 обдаровувана, яка являється онукою дарувальника; за реєстровим №1140, в якому ОСОБА_1 дарувальник, а ОСОБА_3 обдаровуваний, який являється онуком дарувальника. Нотаріальні дії вчинялися у присутності нотаріуса та її учасників. Сторони правочину підтвердили дійсність своїх намірів, вчинити відповідні нотаріальні дії. Перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, діючи добровільно, без будь-якого тиску, розуміючи значення своїх дій, попередньо були ознайомлені з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений ними правочин, підписали указані правочини у присутності нотаріуса, що підтверджується їх особистими підписами на нотаріально посвідчених договорах та у реєстрі для вчинення нотаріальних дій. Сумнівів у неї, як у нотаріуса, щодо посвідчення указаних договорів не виникало (а.с.59).

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що відповідач ОСОБА_2 його дружина, після смерті матері дружини, до них на поминальний обід приїхала бабуся його дружини ОСОБА_1 , хто її привіз свідок не пам`ятає, повідомила ОСОБА_2 , що хоче переписати належну їй землю на онуків. Зазначив, що бабуся сама виявила ініціативу для укладення договору, сама обирала день, коли вони поїдуть до нотаріуса, щоб про це не дізнався її син. До нотаріуса поїхали свідок, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Договір дарування бабуся читала сама, а також їй його читала нотаріус. Після укладення договору бабусю відвезли додому. Також повідомив, що вони з дружиною допомагали бабусі, надавали кошти на її утримання, орендну плату за землю отримувала та отримує позивач.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що позивач його теща, а відповідачі діти. Зазначив, що належними позивачці земельними ділянками він з дружиною постійно користувався та здавав їх в оренду. Після смерті його дружини, доньки позивачки, остання звернулася з проханням віддати землю онукам, щоб її не забрала невістка, з якою теща не спілкувалася та якій не довіряла, а тому хотіла подарувати землю онукам та укласти договір дарування. На даний час продовжують допомагати позивачці, привозять їй продукти, гроші, ліки. ОСОБА_2 їздить до бабусі по можливості.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що він є старостою села Володимирівка, тому займається питаннями укладення заповіту. Приблизно 5-7 років тому до нього зверталася ОСОБА_1 із питанням процедури складання заповіту, проте заповіт вона не складала. Пізніше повідомила, що її майном розпорядилися не так, як вона бажала, що її привезли у м. Кропивницький та вона підписала якийсь документ, тому свідок пояснив їй, що дане питання слід вирішувати в судовому порядку. Про укладення будь-яких інших договорів ОСОБА_1 у свідка не запитувала.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що працює соціальним працівником Катеринівської сільської ради та була свідком того, як позивачка прийшла в старостат і плакала, що онуки відібрали у неї землю, казала, що не знала, що підписувала, а онуки обіцяли їй допомагати, проте не приїзжають до неї та не допомагають їй, тому вона звернулася до свідка, щоб вона за нею дивилася.

Заслухавши сторін, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання правочину недійсним.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Верховний Суд у постановах від 12.02.2026 року по справі №727/11505/23, від 03.10.2018 року по справі №759/17065/14-ц зробив висновок щодо застосування статті 229 ЦК України та вказав, що під помилкою розуміється неправильне, помилкове, таке, що не відповідає дійсності уявлення особи про природу чи елементи вчинюваного нею правочину. Законодавець надає істотне значення помилці щодо: природи правочину; прав та обов`язків сторін; властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність; властивостей і якостей речі, які значно знижують можливість використання за цільовим призначенням. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 229 ЦК України повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також те, що вона має істотне значення.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане повторно 29.10.2024 року Фортечним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №255 (а.с.10).

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №401546966 від 30.10.2024 року земельна ділянка площею 6,074 га., кадастровий номер 3522581800:02:000:0298, на підставі договору дарування серія та номер: 1139, виданого 16.11.2023 року приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської облаті Коваленко Г.Г., належить на праві власності ОСОБА_2 , 05.01.2015 року зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі б/н від 16.12.2014 року, орендар ФГ ''Янтарне'' (а.с.11-12).

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №401547827 від 30.10.2024 року земельна ділянка площею 5,8963 га., кадастровий номер 3522581800:02:000:0182, на підставі договору дарування серія та номер: 1140, виданого 16.11.2023 року приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської облаті Коваленко Г.Г., належить на праві власності ОСОБА_3 , 15.01.2018 року зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі б/н від 15.01.2018 року, орендар ФГ ОСОБА_10 (а.с.13-14).

16.12.2014 року між ОСОБА_1 та ФГ ''Янтарне'' укладено договір оренди землі, відповідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Володимирської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, площею 6,07 га., кадастровий номер 3522581800:02:000:0298, строк дії договору 10 років (а.с.15-25).

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9901835842021 від 30.09.2021 року свідчить, що земельна ділянка площею 5,8963 га., кадастровий номер 3522581800:02:000:0182, належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с.26-30).

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9901835942021 від 30.09.2021 року свідчить, що земельна ділянка площею 6,074 га., кадастровий номер 3522581800:02:000:0298, належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с.31-35).

16.11.2023 року між ОСОБА_1 (дарувальник) та ОСОБА_3 (обдаровуваний) укладено договір дарування, який посвідчено приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Коваленко Г.Г. та зареєстровано в реєстрі за №1140, згідно якого дарувальниця передає безоплатно, у власність обдарованого, а обдарований, приймає у власність земельну ділянку, площею 5,8963 га., кадастровий номер 3522581800:02:000:0182, цільове призначення – 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Володимирської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області. (а.с.149-151).

16.11.2023 року між ОСОБА_1 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдаровувана) укладено договір дарування, який посвідчено приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Коваленко Г.Г. та зареєстровано в реєстрі за №1139, згідно якого дарувальниця передає безоплатно, у власність обдарованого, а обдарований, приймає у власність земельну ділянку, площею 6,074 га., кадастровий номер 3522581800:02:000:0298, цільове призначення – 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Володимирської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області. (а.с.152-154).

Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо наявні по справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що за змістом статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення.

Позивач посилалася на свій похилий вік і стан здоров`я, проте нею не долучено жодних доказів про те, що вік позивача та стан її здоров`я могли об`єктивно вплинути на її волевиявлення під час укладення оспорюваних правочинів, що її стан унеможливлював правильне сприйняття фактичних обставин правочину. Посилання позивача на отримання орендної плати, після укладення договору дарування, не є безумовною підставою для висновку, що укладаючи оспорювані договори дарування, вона помилялася щодо природи правочинів. Договори дарування було укладено у письмовій формі та посвідчено нотаріально. Сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов, мали необхідну дієздатність, а їхнє волевиявлення було вільним, що було офіційно встановлено та зафіксовано нотаріусом у момент вчинення правочинів. Позивач особисто підписала договори, чим підтвердила, що на момент укладення договорів вона розуміла безоплатність договорів, її воля повністю відповідала змісту договорів. До укладення договорів нотаріус попередньо ознайомила позивача з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладені сторонами правочини, що підтверджується змістом оспорюваних договорів, підписаних позивачем. Лише з`ясування таких обставин, як вік позивача, стан здоров`я, продовження дарувальником отримувати орендну плату за земельні ділянки, після укладення договору дарування, самі по собі - без доведення наявності такої вади волі у дарувальника, як помилка під час укладення оспорюваного договору - не можуть бути самодостатніми підставами для визнання договору дарування недійсним. Наведені обставини можуть бути лише опосередкованими доказами наявності такої помилки. Натомість, стороною позивача не доведено наявності підстав, передбачених частиною першою статті 229 ЦК України, з якими закон пов`язує недійсність правочину, вчиненого під впливом помилки. Позивач змінила наміри щодо відчуження майна вже після укладення договорів дарування, що не може свідчити про помилку стосовно правової природи договорів під час укладення таких правочинів. Позивач не обґрунтувала, які саме положення договорів дарування є такими, що призвели до неправильного розуміння нею правової природи договору. Позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, зокрема не довела, що на час укладення оспорюваних договорів дарування замість цього договору вона мала намір скласти заповіт. Показання свідків суд оцінює критично.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договорів дарування недійсними, що свідчить про безпідставність позовних вимог, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст.16, 203, 215, 229, 717 ЦК України, ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Коваленко Галина Григорівна, про визнання договорів дарування недійсними – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У порядку ст.265 ч.5 п.4 ЦПК України зазначаються реквізити сторін:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

відповідач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя Кропивницького районного суду

Кіровоградської області І.М. Гершкул