Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №390/2237/25 — Кропивницький районний суд Кіровоградської області

Справа № 390/2237/25

Провадження №2/390/1170/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2026 р.Кропивницький районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого – судді Гершкул І.М.,

при секретарі Лазаренко А.С.,

за участю:

представника позивача - адвоката Васильченко З.С.,

представника відповідача - адвоката Кричуна Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кропивницький за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права на частку та визнання права власності.В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу та її брату ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить житловий будинок і земельна ділянка, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після його смерті відкрилася спадщина на частку у спірному будинку та земельної ділянки, яку у встановленому законом порядку прийняла ОСОБА_2 , але до теперішнього часу не оформила свої спадкові права на частку житлового будинку, що порушує права позивача, як співвласника будинку. Позивач не має змоги належним чином доглядати за будинком, провести капітальний ремон, не може зареєструватися у будинку. частка відповідача у праві спільної часткової власності є незначною, житловий будинок не можливо поділити в натурі між співвласниками, спільне володіння та користування будинком є неможливим. Відповідач не проживає та не бажає проживати у спірному будинку, має інше житло, де проживає з родиною, тому таке припинення права власності не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника. Враховуючи, що сторонами не досягнуто згоди щодо спірного будинку, позивач звернулася до суду за захистом свого майнового права.

Представник позивача уточнені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову. Крім того, від представника надійшов відзив на позовну заяву, в якому просили відмовити у задоволенні позову та стягнути понесені відповідачем судові витрати. В обгрунтування зазначили, що за життя чоловіку відповідача - ОСОБА_3 і позивачці належав спірний житловий будинок і земельна ділянка. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер і після його смерті відповідачка успадкувала право на квартиру в якій зареєстрована та проживає. Враховуючи відсутність у відповідачки правовстановлюючих документів на спірний житловий будинок, остання не мала можливості оформити спадкові права на його частку. Крім того, після смерті чоловіка у спірному житловому будинку проживала ОСОБА_4 (мати чоловіка відповідачки), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно за життя матері свого чоловіка, відповідачка не мала наміру оформлювати спадкові права на спірне домоволодіння, бо вона там проживала все своє життя з 1956 по 2024 рік, дії щодо перереєстрації права власності могли негативно вплинути на їх стосунки. Разом із тим, після смерті ОСОБА_4 , відповідач виявила, що спірне домоволодіння зачинене, замки змінені, там ніхто не проживає, доступу у неї туди немає. Додані до позовної заяви додатки жодним чином не доводять наявність визначених у ст.365 ЦК України підстав для припинення права власності відповідачки на частку у спірному об`єкті нерухомого майна, крім того, таке припинення завдасть істотної шкоди інтересам відповідача, оскільки надані відповідачем докази щодо вартості майна не відповідають реальній ринковій вартості. Спірне домоволодіння перебувало у спільній сумісній власності ОСОБА_3 і позивачки без визначення часток кожного з них у праві власності, проте очевидним є те, що частки кожного з них були рівними, тобто по , що виключає можливість існування такої підстави, яка визначена ст.365 ч.1 п.1 ЦК України, а саме, що частка є незначною і не може бути виділена в натурі. Позивачкою не надано доказів, які би підтверджували наявність підстави, яка визначена ст.365 ч.1 п.2 ЦК України, а саме, що річ є неподільно. Вказана обставина мала би бути підтверджена висновком експерта або спеціаліста. На спросування підстави, яка визначена ст.365 ч.1 п.3 ЦК України, зазначили, що позивачка жодного разу не зверталася до відповідачки з питань досягнення домовленостей щодо спірного майна, натомість одразу звернулася до суду, що виключає наявність такої підстави, як те, що спільне володіння та користування майном є неможливим. Вважають, що позовні вимоги не підлягають задоволенню (а.с.59-67).

Заслухавши представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Згідно ст.ст.15, 16 ЦК України: кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, не визнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і одним із способів такого захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно ст.ст.355, 356 ЦК України: майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна на майно.

Статею 358 частинами 1-3 ЦК України передбачено: право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю; кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності; у разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно ст.364 ч.ч.1,2 ЦК України: кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності; якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки; компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Згідно ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно ст.367 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Згідно ст.ст.1216, 1218, 1219, 1268, 1296, 1297 ЦК України: спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті; спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини; спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину; відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину; спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

У постанові Верховного Суду від 24 листопада 2021 року по справі №754/16751/18 (провадження №61-10039св21) зроблено висновок, що: «аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об`єкта, який є спільним майном. Правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Приписи пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України («таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї») перш за все спрямовані на регулювання майнових відносин, учасниками яких є співвласники - фізичні особи».

Судом встановлено, що 15.11.1996 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 укладено договір, який посвідчено приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Панасюк Л.С. і зареєстровано в реєстрі за №2165, згідно якого ОСОБА_5 подарував ОСОБА_3 і ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними будівлями під номером АДРЕСА_1 (а.с.4).

15.11.1996 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 укладено договір, який посвідчено приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Панасюк Л.С. і зареєстровано в реєстрі за №2167, згідно якого ОСОБА_5 подарував ОСОБА_3 і ОСОБА_1 земельну ділянку розміром 0,42 га. в АДРЕСА_1 (а.с.5).

Технічний паспорт на житловий будинок садибного типу від 08.12.1988 року свідчить, що проведено технічну інвентаризацію житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власники: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 (а.с.6-7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане повторно 22.01.2025 року Фортечний відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №1651 (а.с.8).

ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , яке видане повторно 16.01.2025 року Фортечний відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №29 (а.с.9).

26.12.1987 року ОСОБА_7 і ОСОБА_6 уклали шлюб, подружжя отримало спільне прізвище '' ОСОБА_8 '', що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , яке видане 26.12.1987 року Іванівською сільською радою, актовий запис №5 (а.с.9 на звороті).

Архівна довідка ОКП ''Кіровоградське ООБТІ'' від 16.01.2025 року свідчить, що станом до 01.01.2013 року право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_3 і ОСОБА_1 (а.с.10).

Довідка Іванівського старостинського округу Соколівької сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області №15.1-17/112 від 26.06.2025 року свідчить, що ОСОБА_4 проживала та була зареєстрована з 1956 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , на день смерті проживала одна. На даний час у будинку проживає без реєстрації ОСОБА_1 (а.с.11).

Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №440844392 від 25.08.2025 року свідчить, що будь-які відомості стосовно житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , про право власності, інші речові права, іпотеки та обтяження, відсутні (а.с.13).

На запит суду Кропивницькою міською державною нотаріальною конторою №2 надано лист №1315/01-16 від 24.10.2025 року та копію спадкової справи №347/2021 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , згідно якої з заявами про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину звернулася ОСОБА_2 , із заявою про відмову від прийняття спадщини звернулся ОСОБА_9 Свідоцтво про право на спадщину видане на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , проте на спірний житловий будинок і земельну ділянку свідоцтво про право на спадщину не видавалося (а.с.34-58).

Довідка про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 09.06.2026 року свідчить, що вартість об`єкта оцінки, а саме житлового будинку та земельної ділянки площею 4200 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , складає 74671,80 грн (а.с.102).

Дослідивши всебічно, повно та безпосередньо наявні по справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд приходить до висновку, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником із часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.Відсутність реєстрації права власності, відповідно до Закону України ''Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень'', не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном із використанням способів, визначених главою 29 ЦК України. Позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що частка у спірному житловому будинку, яка належить відповідачу у порядку спадкування, є незначною відповідно ст.365 ЦК України. У даному випадку, на думку суду, частка у розмірі , враховуючи, що домоволодіння перебувало у спільній власності ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , від цілого об`єкта нерухомості, не може бути визнана такою, що не має істотного значення для забезпечення прав та інтересів співвласника, оскільки частки позивача та відповідача є рівними. Судом також встановлено, що позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, посилався на технічну неподільність житлового будинку в натурі. Разом з тим, відповідно ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Однак, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт технічної неподільності будинку. Зокрема, позивачем не надано жодних висновків експертів чи інших документів, що могли б свідчити про неможливість поділу спірного об`єкта нерухомості в натурі. Більше того, навіть технічний паспорт на житловий будинок садибного типу, який надано стороною позивача, датовано 08.12.1988 року, що свідчить про відсутність належних доказів, які дають змогу встановити наявність спірного будинку та його технічні характеристики, як об"єкта нерухомості. Стороною позивача не вжито будь-яких заходів щодо надання суду актуального на момент розгляду справи технічного паспорту, а також не заявлено жодного клопотання з цього приводу в разі наявності об"єктивної неможливості. Оскільки позивачем не надано доказів, які б підтверджували неможливість виділу частки чи інші підстави, передбачені ст.365 ЦК України, суд приходить до висновку про безпідставність посилань позивача на технічну неподільність будинку. За відсутності доведеності обставин незначності частки та неподільності, суд приходить до висновку, що інтереси відповідача, як співвласника підлягають врахуванню, а підстави для застосування положень ст.365 ЦК України відсутні. За таких обставин, суд не вбачає підстав для припинення права власності відповідача та визнання права власності за позивачем на 1/2 частку житлового будинку та земельної ділянки. Крім того, у разі задоволення позову буде порушено принцип рівності прав співвласників, а правовий режим спільної власності враховує інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших. Разом з тим, вимога про припинення 1/2 частки у праві власності на житловий будинок і земельну ділянку відповідача не може бути задоволена, оскільки відповідач по справі не зареєструвала право власності на нерухоме майно, таким чином відчужити право розпорядження нерухомим майном не можливо. Отже, з урахуванням встановлених обставин справи, припинення права власності відповідача на частку спірного житлового будинку та земельної ділянки може завдати істотної шкоди її інтересам.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Враховуючи, що судом відмовлено в задоволенні позову, внесена позивачем на депозит суду сума в розмірі 32634 грн, яка внесена ОСОБА_1 на підставі платіжної інструкції №19 від 23.04.2026 року, а також сума в розмірі 4702,50 грн, яка внесена ОСОБА_1 на підставі платіжної інструкції №5 від 28.07.2026 року, підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст.15, 16, 319, 321, 355, 356, 358, 364, 365, 367, 1216, 1218, 1268, 1296, 1297 ЦК України, ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку та визнання права власності – відмовити.

Повернути ОСОБА_1 грошові кошти внесені на депозитний рахунок суду в сумі 32634 грн, які внесені на підставі платіжної інструкції №19 від 23.04.2026 року, а також у сумі 4702 грн 50 коп, які внесені на підставі платіжної інструкції №5 від 28.07.2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У порядку ст.265 ч.5 п.4 ЦПК України зазначаються реквізити сторін:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 ;

відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Суддя Кропивницького районного суду

Кіровоградської області І.М. Гершкул