Вирок від 06 серпня 2026 р. у справі №198/468/26 — Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 198/468/26

Провадження № 1-кп/0198/129/26

07.08.2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2026 року Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в Юр`ївському районному суді Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.04.2026 за № 12026046370000111, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився в с.Вербуватівка Павлоградського району Дніпропетровської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із середньо-спеціальною освітою, не працює, має на утриманні малолітню дитину, не судимий,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України,

встановив :

ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок проти особистих прав ОСОБА_5 , за таких обставин.

Так, 08 квітня 2026 року о 18:30 годині ОСОБА_4 перебував поблизу будинку АДРЕСА_1 , який на праві власності належить ОСОБА_5 .

В зазначені вище час та місці, ОСОБА_4 , реалізуючи виниклий протиправний умисел, спрямований на незаконне проникнення на територію зазначеного вище домоволодіння, при цьому порушуючи конституційне право на недоторканість житла, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, підійшов до хвіртки, яка була зачинена на засов із середини, та відчинивши її проник на територію домоволодіння АДРЕСА_1 .

Кримінальне правопорушення підлягає кваліфікації за ч. 1 ст. 162 КК України як незаконне проникнення до іншого володіння особи.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав в повному обсязі та не заперечував механізм проникнення на територію домоволодіння ОСОБА_5 .

Час, місце, мотив вчинення кримінального правопорушення, інші обставини, викладені в обвинувальному акті, ОСОБА_4 не спростовував, а навпаки їх підтвердив.

Учасники судового провадження не заперечували проти визнання недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, викладених вище, їх не оспорювали, правильно розуміючи при цьому зміст цих обставин. Сумнівів у добровільності позиції учасників судового провадження не виникає.

Зізнавальні свідчення ОСОБА_4 суд знаходить такими, що відповідають об`єктивним обставинам, вони надані послідовно, несуперечливо, добровільно. Суд вважає їх допустимими. Сумнівів у правдивості показань ОСОБА_4 у суду не виникає.

Беручи до уваги викладене, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, з урахуванням позитивної думки учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, оскільки вони ніким не оспорюються.

З урахуванням зазначеного вище суд вважає, що вина ОСОБА_4 в незаконному проникненні до іншого володіння особи, доведена. Скоєне ОСОБА_4 підлягає кваліфікації за ч. 1 ст. 162 КК України.

Обираючи покарання для ОСОБА_4 , суд згідно зі ст.ст. 65-67 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення, яке відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України є кримінальним проступком, раніше не судимий, за місцем мешкання характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину. За відсутності обтяжуючих покарання обставин, пом`якшуючою суд для ОСОБА_4 визнав щире каяття. Обвинувачений негативно ставиться до вчиненого.

Слід зазначити, що ОСОБА_4 є суб`єктом кримінального правопорушення. Підстави вважати вчинення ОСОБА_4 кримінального проступку у стані неосудності відсутні.

Ґрунтуючись на завданні Кримінального кодексу України, меті та загальних засадах призначення покарання, визначених у ст.ст. 1, 50, 65 КК України, беручи до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, конкретні обставини справи, наявність пом`якшуючої покарання обставини та відсутність обтяжуючих, суд призначає покарання ОСОБА_4 в межах санкції ч. 1 ст. 162 КК України, у виді штрафу, оскільки доходить переконання, що саме таке покарання буде не тільки карою, а також сприятиме виправленню ОСОБА_4 і попередженню вчинення ним та іншими особами нових кримінальних правопорушень, а окрім того є цілком справедливим, пропорційним, необхідним і достатнім, та відповідатиме не тільки меті покарання, а й меті правосуддя, невід`ємною частиною якого є справедливість і верховенство права, а також гуманності, справедливості та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захистом інтересів суспільства і правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Окрім того, суд бере до уваги позитивну поведінку ОСОБА_4 після вчинення кримінального правопорушення (дійсне, відверте каяття).

Процесуальні витрати, які підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 в дохід держави або на користь потерпілого, відсутні.

Цивільний позов по справі не поданий, речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винним у пред`явленому за ч. 1 ст. 162 КК України обвинуваченні.

ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 162 КК України призначити покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 1 700,00 (одна тисяча сімсот) гривень.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області.

Копію вироку вручити негайно прокурору та обвинуваченому.

Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1