Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №182/1727/26 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/1727/26

Провадження № 2/0182/3820/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

18.06.2026 м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Кобеляцької - Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом адвоката Яремчук Людмили Валентинівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про визнання права власності -

В С Т А Н О В И В:

В провадження Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від адвоката Яремчук Людмили Валентинівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшла позовна заява до ОСОБА_2 про визнання права власності.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача посилається на те, що 09.09.2025 року у справі № 182/7359/24 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення частки спадщини в натурі було задоволено, поділене успадковане нерухоме майно в натурі, а саме: за ОСОБА_1 залишено двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , а за ОСОБА_2 - однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 та зобов`язано ОСОБА_1 компенсувати ОСОБА_2 2 000 грн. (дві тисячі грн.) 00 коп. від вартості двокімнатної квартири АДРЕСА_1 . 2 000,00 грн. ОСОБА_1 вніс на депозит до Нікопольського міськрайоного суду Дніпропетровської області. Тобто, наявні підстави вважати, що як позивач, так і відповідач отримали майно рівної вартості. Однак, у відповідності до вимог чинного законодавства, а також враховуючи той факт, що вищевказаним рішенням було вирішено питання щодо поділу майна, а вимога про визнання права власності за її довірителем заявлена не була, постало питання звернення до суду з даним позовом. Тому, представник позивача просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею – 45,0 м2, житловою – 27,1 м2.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, в судове засідання не прибув, при цьому, надав до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує та на задоволенні позову наполягає (а.с.14).

Відповідачка про розгляд справи також була повідомлена належним чином, однак, своїм правом, визначеним цивільно-процесуальним законодавством, не скористалась, будь-які заяви чи клопотання на адресу суду не надала. Конверт, який був направлений за останньою відомою адресою її місця проживання та перебування, повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як встановлено судом, 09.09.2025 року рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 182/7359/24 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення частки спадщини в натурі було задоволено, поділено успадковане нерухоме майно в натурі, а саме: за ОСОБА_1 залишено двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , а за ОСОБА_2 - однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 та зобов`язано ОСОБА_1 компенсувати ОСОБА_2 2 000 грн. (дві тисячі грн.) 00 коп. від вартості двокімнатної квартири АДРЕСА_1 . 2 000,00 грн. ОСОБА_1 вніс на депозит до Нікопольського міськрайоного суду Дніпропетровської області (а.с. 3-4). Однак, позивач позбавлений можливості реалізувати свої права як власника майна, зокрема, безпосередньо вчинити дії щодо реєстрації нерухомого майна на своє ім`я, оскільки в ухваленому рішенні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 182/7359/24 від 09 вересня 2025 року було вирішено питання лише щодо поділу спадкового майна, без визнання права власності на таке майно.

Тому, при вирішенні даного спору, суд виходить з того, що статтею 5 ЦПК України встановлено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд, відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи, може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Норми статей 317, 319 ЦК України передбачають, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд і усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також той факт, що стороною позивача позовні вимоги належними та допустимими доказами було доведено, приймаючи до уваги те, що в позасудовому порядку спір вирішити не вбачається за можливе, то, у відповідності до ст.15, 16 ЦК України, позивач звернувся до суду за захистом свого права та позовні вимоги знайшли своє підтвердження, в наслідок чого позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву адвоката Яремчук Людмили Валентинівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею – 45,0 м2, житловою – 27,1 м2

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал