Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №202/1944/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/1944/26

Провадження № 2/202/3207/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Коваленко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Лиманської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

06 березня 2026 року на адресу Індустріального районного суду міста Дніпра через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі представника, адвоката Столярової Дарії Володимирівни, до Лиманської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі посилаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Після його смерті відкрилась спадщина, на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1 , спадкоємцями першої черги якого були його дружина, мати позивача - ОСОБА_3 та син - позивач по справі - ОСОБА_1 .

Дружина померлого, мати позивача ОСОБА_3 подала нотаріусу заяву про відмову від спадщини на користь сина, позивача по справі ОСОБА_1 , який є єдиним спадкоємцем після смерті батька.

14.04.2025 р. ОСОБА_3 було направлено запит до виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області про надання копії свідоцтва про право власності на житло, що міститься в реєстраційній справі КП «БТІ» м. Слов`янськ станом на 01.01.2013 р. на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

17.04.2025 р. копії правовстановлюючих документів на вказану квартиру було надіслано: розпорядження приватизаційної комісії при Краснолиманському відділенні Донецької залізниці від 04.12.1995 р. №2989 та свідоцтво про право власності на житло від 11.12.1995 р. відповідно до якого квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 на праві спільної сумісної власності належить спадкодавцю - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Загальна площа квартири – 61,5 кв. м.

10.09.2025 р. позивач звернувся до Смілянської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 , що залишилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 його батька – ОСОБА_2 .

Однак під час підготовки документів до видачі свідоцтва про право на спадщину, було з`ясовано, що у спадкоємця відсутній документ на вищевказану квартиру, а тому видати свідоцтво про право на спадщину на неї неможливо.

На теперішній час позивач позбавлений права у оформлені своїх спадкових прав.

Просив суд: визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 61,5 кв.м. в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька – ОСОБА_2 .

Розпорядженням голови Верховного Суду від 14.03.2022 року № 7/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Запорізької та Харківської областей» територіальна підсудність справ Краснолиманського міського суду Донецької області визначена Індустріальному районному суду м. Дніпропетровська.

Законом України «Про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів щодо зміни найменування місцевих загальних судів» № 4273-IX від 26.02.2025, який набрав чинності 25 квітня 2025 року, змінено найменування Індустріального районного суду м. Дніпропетровська на Індустріальний районний суд міста Дніпра.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 березня 2026 року, головуючим суддею у розгляду вказаної позовної заяви визначено суддю Слюсар Л.П., ухвалою якої від 10 березня 2026 року позовну заяву було залишено без руху у зв`язку із наявністю її недоліків та позивачу було надано строк для їх усунення.

12 березня 2026 року на виконання ухвали судді від 10 березня 2026 року представником позивача через систему «Електронний суд» були усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 24 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до провадження, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 16 червня 2026 року закрито підготовче провадження у справі.

Позивач у судове засідання не з`явився, 15.07.2026 року від представника позивача надійшла заява, документ сформований в системі «Електронний суд», в якій просили суд розглядати справу без участі позивача та представника позивача. Позовні вимоги підтримують та просять задовольнити.

Представник відповідача Лиманської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області в судове засідання не з`явився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином через підсистему «Електронний суд». Заяв та клопотань не надійшло. Відзиву на позов не надано, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав:

Судом встановлено, що згідно з копією Свідоцтва про право власності на житло від 11 грудня 1995 року, виданого приватизаційною комісією при Краснолиманському відділенню Донецької залізниці, квартира за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві приватної спільної сумісної власності: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , згідно з розпорядженням від 04 грудня 1995 року за №2989. Право власності зареєстровано в Славянському БТІ записана в реєстрову книгу 04.01.1996 року за номером 1732-8.

Згідно з Технічним паспортом на квартиру, що знаходиться у власності за адресою: АДРЕСА_2 , який складений 10.11.1995 року, квартира знаходиться на 2 поверсі, п`ятиповерхового будинку, складається з трьох кімнат, житловою площею 38,5 кв.м., в тому числі: 1-а кімната -8,2 кв.м.; 2-а кімната - 12,5 кв.м.; третя кімната -17,8 кв.м., кухня площею 7,8 кв.м., ванна кімната площею 2,8 кв.м., вбиральня -1,2 кв.м., коридор – 7,5 кв.м., вбудовані шафи -0,1+0,7 кв.м., балкон -1,0 кв.м., загальна площа 61,5 кв.м. Відповідно до копії свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_2 , виданим Смілянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ), 28.09.2024 року, ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про складено відповідний актовий запис №11 від 19.09.2024 року (запис поновлено).

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є: дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_1 , що підтверджується копієюСвідоцтва про одруження Серія НОМЕР_3 , копією повторного свідоцтва про народження Серія НОМЕР_4 .,

Згідно з копією спадкової справи № 577/2024, заведеної 12 жовтня 2024 року Смілянською державною нотаріальною конторою Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , з заявою про відмову від належної за законом частки спадкового майна звернулася дружина померлого ОСОБА_3 .

Син ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 25 липня 2025 року, посвідченого державним нотаріусом Смілянської державної нотаріальної контори Зайцевою О.А., зареєстрованого в реєстрі за №1106, спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , 1937 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: грошового вкладу за загальну суму 82987 грн.40 коп. з відповідними відсотками, нарахованою компенсацією, що знаходиться в АТ «Комерційний банк «ПриватБанк».

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З аналізу вказаної статті вбачається, що особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права). Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпоряджання таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин; 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Наприклад, позов про визнання права власності у разі втрати документа, що засвідчує право власності особи на річ, подається за відсутності можливості одержати у відповідних органах дублікат правовстановлюючого документа, позивачем у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10 травня 2017 року у справі № 910/13348/15.

Відповідно до п. 37 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно з частиною 1 статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Статтею 370 ЦК України передбачено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до статті 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Суд вважає доведеним що ОСОБА_3 та померлому ОСОБА_2 на праві спільної власності в рівних частках належить квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки це підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло, копією рішення комісії по приватизації, технічним паспортом.

Отже, кожному із співвласників, фактично належить по 1/2 частині вищевказаної квартири.

У відповідності до ст. 1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов`язків(спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч.1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, спадщина, не залежно від часу її прийняття належить спадкоємцеві з часу її відкриття.

У відповідності до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В судовому засіданні безспірно встановлено, що Постановою державного нотаріуса Смілянської державної нотаріальної контори Зайцевою О.А. від 13.09.2025 року у спадковій справі № 577/2024 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 , що залишилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 . Під час підготовки документів до видачі свідоцтва про право на спадщину з`ясовано, що у спадкоємця відсутній документ на вищевказану квартиру.

Оскільки за даних обставин відсутні умови для одержання позивачем в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину тому його права підлягають поновленню у судовому порядку.

Суд приймає до уваги те, що позивач ОСОБА_1 є сином померлого та спадкоємцем першої черги за законом. Також, співвласник квартири АДРЕСА_1 , якій належить на праві спільної власності 1/2 частка квартира, яка є матір`ю позивача та на день смерті була зареєстрована разом з спадкодавцем, відмовилася від прийняття спадщини після смерті чоловіка на користь сина, позивача по справі.

Виходячи із вищевикладеного, суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 61,5 кв.м. в порядку спадкування за законом після смерті батька – ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відносно розподілу судових витрат відповідно до ст.141 ЦПК України, то суд вважає, що витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на позивача, оскільки вказаний вище позов виник не через винні дії Лиманської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області і підстав для покладення витрат на Лиманську міську військову адміністрацію Краматорського району Донецької області немає.

Керуючись: ст.ст. 4,13,141,259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Лиманської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області (84313, Донецька область, м. Краматорськ, бульвар Машинобудівників, буд. 37, код ЄДРПОУ 44739726) про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 61,5 кв.м. в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька – ОСОБА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст складено 07 серпня 2026 року.

Суддя Л.П. Слюсар